Рішення від 04 серпня 2026 р. у справі №345/7307/25 — Долинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №: 345/7307/25

Провадження №: 2/343/314/26

Р І Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2026 року м.Долина

Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:

головуючого судді – Тураша В. А.,

секретаря – Лукань О.З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Долинського районного суду справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про захист прав споживачів, розірвання договору про надання послуг, відшкодування збитків та моральної шкоди, суд -

В С Т А Н О В И В:

В Долинський районний суд Івано-Франківської області з Калуського міськрайонного суду 21.01.2026 поступила позовна заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про захист прав споживачів, розірвання договору про надання послуг, відшкодування збитків та моральної шкоди (а.с.19).

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , просять ухвалити рішення, яким:

розірвати усний договір про надання послуг, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ;

розірвати усний договір про надання послуг, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ;

стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 збитки у розмірі 31247 гривень;

стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 збитки у розмірі 24447 гривень;

стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 10 000 гривень;

стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 10 000 гривень;

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати, понесені у зв`язку з наданням правової допомоги адвокатом у розмірі 10 000 грн;

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , судові витрати, понесені у зв`язку з наданням правової допомоги адвокатом у розмірі 10 000 грн.

Свої вимоги позивачі мотивують тим, що вони перебувають у шлюбі.

Починаючи з березня 2025 року, ними було прийнято рішення звернутися за психологічною допомогою до спеціаліста у цій галузі знань для надання кваліфікованої психологічної допомоги та терапії, як кожному позивачу окремо, так i в ході спільних парних занять.

Знайомий з позивачами лікар-психіатр порекомендувала їм звернутися для проходження психологічної терапії до ОСОБА_3 , яка на той момент надавала послуги як індивідуальний спеціаліст, так i за допомогою онлайн-платформи «Alter Ego. Мережа Психологічних Центрів» (https://alter-ego.net.ua/uk/. надалі також - «Alter Ego»).

3 огляду на рекомендацію i відомості на відомій онлайн платформі, позивачами було обрано психолога, для проведення відповідної терапії i надання необхідної психологічної допомоги, а саме: відповідачку ОСОБА_3 .

Фактична оплата за надання послуг відповідачкою здійснювалася наперед, шляхом здійснення оплати сертифікатів на певну кількість сеансів (визначених цим сертифікатом).

На виконання домовленостей ОСОБА_1 перерахував відповідачці грошові кошти в сумі 51395 грн, а ОСОБА_2 - 15 999 грн, що підтверджується наданими до матеріалів справи банківськими виписками.

Загальна сума сплачених коштів становила 67 394 грн (з урахуванням арифметичних уточнень, наведених позивачами в додаткових поясненнях), з яких частина була використана на оплату проведених психотерапевтичних сеансів, а частина залишилася невикористаною у зв`язку з припиненням відповідачкою фактичного надання послуг.

Після проведення лише частини оплачених сеансів, відповідачка перестала виконувати взяті на себе договірні зобов`язання щодо проведення решти консультацій, у зв`язку із чим вони втратили можливість отримати вже оплачені послуги.

Загальна вартість ненаданих послуг становить 55 694 грн, з яких:

24 447 грн - збитки ОСОБА_1 ;

31 247 грн - збитки ОСОБА_2 .

Також зазначили, що ОСОБА_1 подарував, а ОСОБА_2 прийняла на свою користь подарунок у вигляді сертифікатів на проведення сеансів із відповідачкою на суму 21 448,00 грн, у зв`язку із чим набула права власності на вказані сертифікати та має право на стягнення збитків, завданих за такими сертифікатами у судовому порядку.

Таким чином, ОСОБА_2 на праві приватної власності належить право вимоги за сертифікатами на загальну суму 37 447,00 грн, яке складалося з 15 999,00 грн особисто оплачених послуг та 21 448,00 грн подарованих ОСОБА_1 .

Вважають, що відповідачка істотно порушила взяті на себе договірні зобов`язання, не надала значну частину вже оплачених послуг, внаслідок чого вони зазнали майнових збитків та моральних страждань, пов`язаних із неможливістю отримати оплачену психологічну допомогу, погіршенням емоційного стану та необхідністю звернення до суду для захисту своїх прав.

У зв`язку із цим просять суд розірвати укладені між сторонами усні договори про надання психотерапевтичних послуг, стягнути на користь ОСОБА_1 24 447 грн збитків, на користь ОСОБА_2 31 247 грн збитків, по 10 000 грн моральної шкоди кожному із позивачів, а також витрати на професійну правничу допомогу (а.с.94-113, 208-209).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.01.2026 цивільна справа № 345/7307/25 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про захист прав споживачів, розірвання договору про надання послуг, відшкодування збитків та моральної шкоди, передана на розгляд судді Турашу В.А. (а.с.22).

Ухвалою Долинського районного суду Івано-Франківської області від 28.01.2026 позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про захист прав споживачів, розірвання договору про надання послуг та відшкодування збитків та моральної шкоди - залишено без руху та надано сторонам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення даної ухвали (а.с.49).

Ухвалою Долинського районного суду Івано-Франківської області від 10.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 345/7307/25 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про захист прав споживачів, розірвання договору про надання послуг, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Призначено підготовче судове засідання на 04.03.2026.

Визначено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач має право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 178 ЦПК України, і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову (а.с.163).

Відповідачка ОСОБА_3 04.03.2026, на електронну адресу суду подала відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що позивач самостійно припинив відвідування терапії. Йому було запропоновано два варіанти: оплачувати сесії по факту відвідування, або продовжити сертифікат на знижку (70 000 грн на сесії по 100-400 грн замість 1500 грн).

При цьому можливість отримання послуг залишалась відкритою. Таким чином, вимога про повернення повної суми є необґрунтованою, оскільки позивач не скористався наданою можливістю.

Позивач поширював інформацію серед її підписників у соцмережах про те, що вона є "шахрайкою", що завдало їй матеріальної та репутаційної шкоди. Крім того, позивач надсилав їй погрози, які можу підтвердити скріншотами та іншими доказами. Просить суд відмовити ОСОБА_4 у задоволенні позову про повернення коштів. Взяти до уваги дії позивача щодо наклепу та погроз, які завдали їй матеріальної та моральної шкоди. Врахувати, що позивач сам припинив терапію та не скористався можливістю продовження сертифікату на знижку (а.с.182-186).

Ухвалою Долинського районного суду Івано-Франківської області від 04.03.2026, закрито підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про захист прав споживачів, розірвання договору про надання послуг, відшкодування збитків та моральної шкоди та призначити справу до судового розгляду по суті (а.с.179).

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судові засідання не з`явилися, хоч про час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому Законом порядку.

Представник позивачів - адвокат Кобаль О.В., (ордер серії АІ №2083357 а.с.154, ордер серії АІ №2083356 а.с.155) в судовому засіданні, проведеному в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, позовні вимоги, з врахуванням уточнених вимог, підтримав в повному обсязі, зіславшись на викладені в позовній заяві обставини. Просив позов задоволити. Також представник позивачів повідомив, що докази щодо витрат позивачів на професійно правову допомогу будуть надані суду у встановлені законом строки після ухвалення рішення.

Відповідачка ОСОБА_3 в судові засідання на неодноразові виклики не з`явилася хоч про час та місце розгляду справи була повідомлена у встановленому Законом порядку, про що свідчить оголошення на офіційному сайті Долинського районного суду про виклик в судове засідання (а.с.181,192,201). Судові повістки, які направлялась відповідачці рекомендованою кореспонденцією за адресою її реєстрації - АДРЕСА_1 (а.с.14), повернулась в Долинський районний суд з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання » (а.с.193,194). Крім того, дані РНОКПП відповідачки внесені у статкартку в програмі «Д-3», що забезпечує її можливість отримувати всі процесуальні документи та повістки у застосунку «Дія». У відзиві на позов відповідачка просить взяти до уваги дії позивача щодо наклепу та погроз, які завдали їй матеріальної та моральної шкоди. Врахувати, що позивач сам припинив терапію та не скористався можливістю продовження сертифікату на знижку.

Суд, вислухавши пояснення представника позивачів, дослідивши здобуті та перевірені в судовому засіданні докази в їх сукупності, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності , вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного:

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно зі ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями ст.ст. 627, 628 ЦК України, встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Ч.1 ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до положень ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст.902 ЦК України, виконавець повинен надати послугу особисто.

За змістом статей 903, 905 ЦК України , якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Із матеріалів справи вбачається, що між позивачами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та та відповідачкою ОСОБА_3 фактично виникли цивільно-правові відносини щодо надання психотерапевтичних (консультаційних) послуг.

Такий висновок підтверджується сукупністю досліджених судом доказів, а саме: банківськими виписками про перерахування коштів (а.с.116-121); листуванням сторін (а.с.122-135); відомостями про придбання сертифікатів (а.с.114-115); поясненнями сторін; фактом проведення частини психотерапевтичних сеансів.

Сам факт проведення окремих консультацій не заперечується жодною зі сторін.

Більше того, сама відповідачка у своєму відзиві підтвердила, що після припинення відвідування консультацій вона запропонувала позивачу два варіанти подальшої співпраці - оплачувати окремі консультації або продовжити користування сертифікатом на інших умовах.

Такі пояснення свідчать, що відповідачка сама визнає існування між сторонами договірних відносин та власного обов`язку щодо подальшого надання психотерапевтичних послуг.

Отже, твердження відповідачки не спростовують факту існування договорів, а навпаки підтверджують їх фактичне виконання сторонами.

Таким чином суд доходить висновку, що між сторонами були укладені саме усні договори про надання послуг, які частково виконувалися сторонами.

Матеріалами справи встановлено, що оплата послуг здійснювалася шляхом придбання сертифікатів на певну кількість психотерапевтичних сеансів.

Такі сертифікати самі по собі не є самостійним предметом договору.

Фактично вони є способом попередньої оплати послуг, які повинні були бути надані відповідачкою у майбутньому.

Кожний окремий психотерапевтичний сеанс є самостійною послугою, яка споживається замовником безпосередньо під час її проведення.

Відповідачка здійснювала професійну діяльність як індивідуальний спеціаліст, а тому була зобов`язана особисто забезпечити проведення погодженої кількості консультацій.

Отже, обов`язок відповідачки полягав не у продажу сертифікатів як таких, а саме у фактичному наданні оплачених психотерапевтичних послуг.

Із досліджених доказів вбачається, що позивачі свої обов`язки виконали належним чином, повністю оплативши вартість придбаних сертифікатів.

Натомість відповідачка після проведення лише частини консультацій припинила фактичне надання решти оплачених послуг.

Доказів того, що всі оплачені консультації були проведені, матеріали справи не містять.

Не надано також доказів повернення позивачам сплачених ними коштів за ненадані послуги.

Основним запереченням відповідачки є посилання на те, що вона пропонувала позивачу використати сертифікати пізніше або продовжити їх дію.

Суд не може погодитися із зазначеними доводами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Фактично відповідачка запропонувала позивачам інший порядок виконання договору, ніж той, який існував на момент його укладення.

Однак така пропозиція не може вважатися належним виконанням вже існуючого зобов`язання.

Жодних доказів того, що позивачі погодилися на зміну умов договору або уклали нову домовленість, відповідачкою суду не надано.

Таким чином суд приходить до висновку, що пропозиція продовження сертифікатів не припинила первісне зобов`язання відповідачки щодо надання вже оплачених послуг.

Посилання відповідачки на те, що позивачі самостійно припинили проходження терапії, саме по собі не доводить відсутності порушення договору.

З матеріалів справи не вбачається укладення між сторонами будь-якої угоди про припинення договору або про відмову позивачів від вже оплачених послуг.

Не надано відповідачкою і доказів того, що позивачі письмово відмовилися від отримання консультацій без вимоги повернення коштів.

Сам лише факт припинення відвідування консультацій не свідчить про припинення договірного зобов`язання.

Навпаки, після виникнення конфлікту позивачі неодноразово зверталися до відповідачки щодо врегулювання ситуації, а у подальшому були вимушені звернутися до суду за захистом свого права.

Отже, зазначений довід відповідачки належними доказами не підтверджений.

Із пояснень представника позивачі, поданих до суду письмових доказів, переписки між сторонами та інших матеріалів справи вбачається, що між сторонами фактично виникли договірні правовідносини щодо надання психологічних (психотерапевтичних) консультацій, які передбачали попередню оплату певної кількості індивідуальних та парних сеансів із видачею відповідних сертифікатів.

Відповідачка не заперечує факту отримання від позивачів грошових коштів за відповідні сертифікати та факту проведення частини консультацій. Навпаки, саме відповідачка у своєму відзиві підтверджує існування домовленостей між сторонами щодо порядку проведення консультацій, вартості послуг, умов придбання сертифікатів та можливості їх подальшого використання.

Таким чином, спір між сторонами виник не щодо факту укладення договорів, а щодо належного виконання прийнятих відповідачкою договірних зобов`язань та правових наслідків їх невиконання.

Суд враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17 (провадження №14-144цс18), відповідно до якого не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо поведінка сторін свідчить про фактичне виникнення договірних правовідносин, суд повинен дослідити їх зміст, перевірити відповідність договору вимогам закону та визначити правові наслідки його виконання чи невиконання, а не вирішувати питання про визнання договору укладеним.

Даний правовий висновок є обов`язковим для врахування судами відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України.

Зазначена правова позиція повністю узгоджується з обставинами цієї справи.

Матеріалами справи підтверджено, що:

позивачі здійснили оплату вартості консультацій;

відповідачка прийняла кошти;

частина консультацій була фактично проведена;

сторони певний час виконували досягнуті домовленості.

Отже, між сторонами існували цивільно-правові зобов`язання, незалежно від відсутності письмового договору.

Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися як усно, так і письмово.

Згідно зі ст. 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами під час їх вчинення, а також інші правочини, якщо законом не встановлено обов`язкової письмової форми.

Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо законом не встановлено іншого.

Жодною нормою чинного законодавства не встановлено обов`язкової письмової форми договору про надання психологічних консультацій між фізичними особами.

Таким чином, суд приходить до висновку, що між сторонами існували саме договори про надання послуг.

На підтвердження виконання позивачами своїх зобов`язань за усними договорами про надання послуг до матеріалів справи долучено банківські квитанції та виписки про перерахування грошових коштів на користь відповідачки.

Із досліджених судом письмових доказів, а саме банківських виписок про рух коштів, вбачається, що ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 було сплачено 51 535,00 грн, що підтверджується випискою про рух коштів від 05.11.2025 на загальну суму 47 395,00 грн (а.с. 116) та випискою про рух коштів від 05.11.2025 на суму 4 140,00 грн (а.с. 117).

Також судом встановлено, що ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 було сплачено 15 999,00 грн, що підтверджується виписками про рух коштів від 05.11.2025 на суму 5 000,00 грн (а.с. 118), на суму 999,00 грн (а.с. 119), на суму 3 000,00 грн (а.с. 120) та на суму 7 000,00 грн (а.с. 121).

Отже, дослідженими судом платіжними документами підтверджується, що позивачами на користь відповідачки було сплачено грошові кошти на загальну суму 67 534,00 грн, з яких 51 535,00 грн сплачено ОСОБА_1 , а 15 999,00 грн – ОСОБА_2 .

Суд звертає увагу, що у додаткових письмових поясненнях позивачів містяться інші суми (67 374,00 грн та 51 395,00 грн), однак такі відомості не відповідають первинним письмовим доказам, наявним у матеріалах справи, та є наслідком арифметичної помилки під час здійснення розрахунків.

Відповідно до статей 76–80, 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням на підставі їх безпосереднього, повного та об`єктивного дослідження, а тому при встановленні фактичних обставин справи виходить саме з даних банківських квитанцій як первинних доказів здійснення платежів.

Разом із тим зазначена арифметична помилка не впливає на правильність визначеного позивачами розміру заявлених до стягнення збитків, оскільки їх розрахунок здійснено виходячи з вартості фактично ненаданих відповідачкою послуг, а не із загальної суми здійснених платежів.

З огляду на це суд перевіряє обґрунтованість заявлених до стягнення сум: 24 447,00 грн на користь ОСОБА_1 та 31 247,00 грн на користь ОСОБА_2 , що в сукупності становить 55 694,00 грн.

Як вбачається з таблиць щодо проведених та непроведених сеансів позивачів (а. с. 30–35), а також інших досліджених судом доказів, зазначена сума відповідає вартості психологічних послуг, які були оплачені позивачами, однак фактично відповідачкою не надані.

Щодо вимог ОСОБА_2 суд зазначає таке.

Матеріалами справи підтверджено, що частина сертифікатів була придбана особисто нею, а частина оплачена ОСОБА_1 та подарована їй.

Відповідно до ст.717 ЦК України за договором дарування одна сторона безоплатно передає або зобов`язується передати другій стороні майно у власність.

Згідно з ч.1 ст. 719 ЦК України договір дарування предметів особистого користування та побутового призначення може бути укладений усно.

Ч.1 ст.722 ЦК України передбачено, що право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття.

Із пояснень сторін, дослідженої судом переписки та інших доказів убачається, що ОСОБА_1 придбав відповідні сертифікати саме з метою їх передачі своїй дружині. ОСОБА_2 прийняла подарунок та використовувала зазначені сертифікати для отримання психологічних консультацій.

Відповідачка не заперечувала, що відповідні консультації надавалися саме ОСОБА_2 .

За таких обставин суд приходить до висновку, що після прийняття подарунка саме ОСОБА_2 набула права вимагати від відповідачки належного виконання зобов`язань щодо надання психологічних консультацій, а у зв`язку з їх неналежним виконанням — права на стягнення вартості фактично ненаданих послуг.

Отже, ОСОБА_2 є належним позивачем у частині вимог про стягнення вартості психологічних консультацій за подарованими їй сертифікатами.

З урахуванням встановлених обставин суд вважає доведеним, що вартість фактично ненаданих ОСОБА_2 психологічних консультацій становить 31 247,00 грн, а тому зазначена сума підлягає стягненню з відповідачки на її користь.

Також суд вважає доведеним, що вартість фактично ненаданих ОСОБА_1 психологічних консультацій становить 24 447,00 грн, які також підлягають стягненню з відповідачки.

Таким чином, досліджені судом докази у своїй сукупності підтверджують, що відповідачка отримала від позивачів грошові кошти за психологічні консультації, які у відповідній частині фактично не були надані. Позивачами доведено факт неналежного виконання відповідачкою взятих на себе договірних зобов`язань, обсяг фактично ненаданих послуг, розмір грошових коштів, сплачених за такі послуги, а також наявність правових підстав для їх стягнення.

Крім того, судом встановлено, що з метою досудового врегулювання спору позивачі звернулися до відповідачки з письмовими вимогами про виконання зобов`язань та повернення вартості фактично ненаданих послуг.

Так, ОСОБА_1 15 грудня 2025 року звернувся до ОСОБА_3 з письмовою вимогою про виконання зобов`язань за усним договором про надання послуг у порядку ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», у якій просив протягом трьох календарних днів з моменту її отримання повернути 24 447,00 грн, сплачених за послуги, які відповідачкою фактично не були надані (а.с. 36–39).

Також 15 грудня 2025 року ОСОБА_2 звернулася до відповідачки з аналогічною письмовою вимогою про виконання зобов`язань за договором про надання послуг у порядку ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», у якій просила повернути 31 247,00 грн вартості фактично ненаданих психологічних консультацій (а.с. 79–86).

Однак зазначені вимоги відповідачкою залишені без задоволення, сплачені позивачами кошти добровільно не повернуті, будь-яких доказів належного виконання своїх договірних зобов`язань або усунення порушення прав споживачів суду не надано.

Посилання відповідачки на те, що позивачі самостійно припинили відвідування консультацій, а також на нібито досягнуті домовленості щодо продовження строку дії сертифікатів чи можливості отримання послуг у майбутньому, суд оцінює критично.

Сам по собі факт повідомлення про можливість у майбутньому скористатися оплаченими послугами або змінити умови їх отримання не свідчить про належне виконання відповідачкою своїх договірних зобов`язань та не позбавляє споживачів права вимагати розірвання договору і повернення коштів у разі істотного порушення умов договору виконавцем.

При цьому відповідачкою не подано суду належних і допустимих доказів існування між сторонами домовленості про зміну умов договорів, продовження строку їх виконання чи відмову позивачів від права вимагати повернення сплачених коштів.

Також суд відхиляє доводи відповідачки щодо поширення позивачами негативної інформації, наклепу, погроз, подання заяв до правоохоронних органів та заподіяння їй матеріальної чи репутаційної шкоди, оскільки зазначені обставини не є предметом доказування у даній цивільній справі та не впливають на вирішення спору щодо належного виконання договорів про надання послуг і наявності підстав для повернення коштів. У разі порушення особистих немайнових чи майнових прав відповідачка не позбавлена можливості звернутися до суду із самостійними вимогами про їх захист.

Посилання відповідачки на проживання за межами України, обмежений доступ до матеріалів справи та неможливість своєчасного подання належним чином оформленого відзиву також не спростовують установлених судом обставин щодо отримання нею від позивачів грошових коштів та невиконання в повному обсязі взятих на себе договірних зобов`язань.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачка отримала від позивачів грошові кошти за психологічні консультації, однак у повному обсязі свої зобов`язання за усними договорами про надання послуг не виконала, а після отримання письмових вимог споживачів сплачені ними кошти добровільно не повернула.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги про розірвання усних договорів про надання послуг, укладених між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , а також між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , і про стягнення збитків у розмірі 24 447,00 грн та 31 247,00 грн відповідно, є доведеними, законними та підлягають задоволенню.

Позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди підлягають до часткового задоволення виходячи з наступного:

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно з ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

П.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» ( надалі Постанова), встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно абз. 1 п. 4 вказаної Постанови , у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відповідно до п. 7 Постанови - заподіяна моральна (немайнова) шкода відшкодовується тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.

Згідно п. 9 Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

У абз. 2 п. 5 Постанови , судам роз`яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні

Положеннями ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено право споживача на судовий захист порушених прав, а ст. 4 цього Закону встановлено право споживача на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок порушення його прав.

Велика Палата Верховного Суду та Касаційний цивільний суд у численних постановах неодноразово звертали увагу, що саме по собі порушення прав споживача не означає автоматичного стягнення заявленої суми моральної шкоди. Суд у кожному конкретному випадку повинен оцінити характер порушення, його тривалість, поведінку сторін, наслідки порушення для потерпілої особи та дотриматися принципів розумності, справедливості й співмірності.

Судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_3 , отримавши від позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 значну суму грошових коштів, не надала оплачені психологічні послуги у повному обсязі, що стало причиною виникнення спору між сторонами.

Позивачі були позбавлені можливості отримати послуги, за які здійснили оплату, змушені були тривалий час вести переговори з відповідачкою щодо виконання досягнутих домовленостей, збирати докази, звернутися за професійною правничою допомогою та захищати свої права у судовому порядку.

Такі обставини об`єктивно спричинили для позивачів негативні переживання, відчуття розчарування, невизначеності, втрату часу та необхідність докладання додаткових зусиль для відновлення своїх порушених прав.

Верховний Суд у постанові від 10 лютого 2021 року у справі № 761/24143/19 звернув увагу, що у випадку встановлення факту порушення цивільного права суд має оцінити, чи спричинило таке порушення моральні страждання особі, а також визначити справедливий розмір їх відшкодування з урахуванням конкретних обставин справи.

Разом із тим матеріали справи не містять доказів істотного погіршення стану здоров`я позивачів, проходження ними лікування у зв`язку з діями відповідачки чи інших виняткових негативних наслідків, які б свідчили про необхідність відшкодування моральної шкоди у заявленому розмірі - по 10.000 грн.

Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд враховує характер допущеного відповідачкою порушення, тривалість невиконання договірних зобов`язань, ступінь її вини, поведінку сторін під час виникнення та врегулювання спору, обсяг порушених прав позивачів, глибину їх душевних переживань, а також засади розумності, виваженості, добросовісності та справедливості.

За таких обставин суд приходить до висновку, що заявлений позивачами розмір відшкодування моральної шкоди є завищеним та не відповідає характеру і наслідкам допущеного порушення, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

З урахуванням наведеного суд вважає справедливим визначити розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 4 000,00 грн кожному з позивачів, що, на переконання суду, є співмірною компенсацією заподіяних їм моральних страждань та відповідає вимогам статей 23, 1167 ЦК України.

Зазначений розмір відшкодування є не більш, ніж достатнім для розумного задоволення позовних вимог позивачів щодо відшкодування моральної шкоди і не призводить до їх збагачення.

Щодо витрат позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на правничу допомогу.

Представник позивачів - адвокат Кобаль О.В. у судовому засіданні зазначив про намір подати докази понесених витрат на правову допомогу після ухвалення рішення суду.

Що стосується вирішення питання стягнення судового збору, то суд зазначає наступне.

Згідно ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, пов`язаними з порушенням їх прав.

Системне тлумачення норм ст. 5 Закону України «Про судовий збір» та ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» дозволяє зробити висновок про те, що сама по собі відсутність такої категорії осіб як споживачі серед переліку осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, не може безумовно означати те, що споживачі такої пільги не мають або позбавлені, оскільки така пільга встановлена спеціальною нормою (стаття 22 Закону України «Про захист прав споживачів»), що закріплена в законі, який гарантує реалізацію та захист прав споживачів.

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою встановлена ставка 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оскільки позивачі звільнені від сплати судового збору, то з відповідачки на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

На підставі ст.ст. 11, 16, 22, 23, 202, 205, 206, 509, 525, 526, 610, 611, 614, 626, 627, 629, 638, 639, 651, 653, 717, 719, 722, 901, 903, 906 ЦК України, Закону України "Про захист прав споживачів", керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 81, 82, 89, 141, 258, 259, 263, 265 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про захист прав споживачів, розірвання договору про надання послуг, відшкодування збитків та моральної шкоди – задоволити частково.

Розірвати усний договір про надання психологічних (психотерапевтичних) послуг, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Розірвати усний договір про надання психологічних (психотерапевтичних) послуг, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 збитки, завдані неналежним виконанням договору про надання послуг, у розмірі 24 447 (двадцять чотири тисячі чотириста сорок сім) гривень.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 збитки, завдані неналежним виконанням договору про надання послуг, у розмірі 31 247 (тридцять одна тисяча двісті сорок сім) гривень.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 4000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 4000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок моральної шкоди.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 1331 (одна тисяча триста тридцять одну) гривню 20 коп судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивачі :

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ;

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідачка: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 .

Суддя Долинського районного суду В. А. Тураш