Рішення від 03 серпня 2026 р. у справі №388/2791/25 — Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 388/2791/25

провадження 2/216/2075/26

РІШЕННЯ

іменем України

04 серпня 2026 року місто Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Скиби М.М.,

за участю секретаря судового засідання Сирко І.В.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судовий засідань Центрально-Міського районного суду м. Кривий Ріг Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на час навчання,

ВСТАНОВИВ:

До Центрально-Міського районного суду м. Кривий Ріг Дніпропетровської області за підсудністю надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, що продовжує навчання.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідно до свідоцтва про народження в сторін по справі є спільний син ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 який проживає з позивачем.

На даний час син навчається в Центрі підготовки і перепідготовки робітничих кадрів № 1 в м. Кривий Ріг на денній формі здобуття освіти і відповідно потребує матеріальної допомоги, проте батько у добровільному порядку відмовляється надати таку допомогу.

Зазначає, що відповідач є працездатним має неофіційні доходи від роботи на СТО в м. Кривому Розі. У позивача окрім перебування на утриманні повнолітньої спільної дитини з відповідачем на утриманні перебуває ще двоє неповнолітніх дітей. Враховуючі що відповідач не має офіційного заробітку разом з цим є працездатним отримує доходи неофіційно позивачка вважає, що аліменти повинні бути визначені в твердій грошовій сумі у розмірі 6500 грн. на місяць.

Позивачка у судове засідання не з`явилась. Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовільнити в повному обсязі з підстав наведених в позовній заяві.

На позовну заяву надійшов відзив від представника відповідача в якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог посилаючись на те, що зметою забезпечення певного «фінансового фундаменту» по досягненню сином повноліття, 16.09.2022 року відповідачем було укладено договір із АТ КБ «ПРИВАТБАНК», за умовами якого, ОСОБА_4 розмістив депозитний вклад «Джуніор» з річною ставкою 12%, яким починаючи з 13.07.2025 року вже має право розпоряджатись нині повнолітній ОСОБА_5 . По можливості Відповідач перераховував кошти на вказаний депозитний рахунок. Станом на 28.02.2024 сума вкладу становила 17385,13 грн., та нарахованих % - 666,23 грн., що підтверджується заявою про приєднання Вклад «Джуніор» від 16.09.2022 та квитанцією про стан рахунку). Окрім того представник відповідача зазначає, що позивач безпідставно звернулась із позовом до суду, оскільки повнолітній син, який навчається на безоплатній основі, не проживає разом із нею та не перебуває на її утриманні. Окрім того зазначає, що відповідач не працює та не перебуває на обліку у центрі зайнятості на теперішній час перебуває у шлюбі з ОСОБА_6 з якою має спільну дитину, яка перебуває на його утриманні. Також представник відповідача зазначив, що відповідач не має нерухомого майна за рахунок якого останній може отримувати дохід.

В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав наведених у відзиві.

Судом також був допитаний у якості свідка, ОСОБА_5 , який повідомив, що після досятгнення 18-річчя він навчався в м. Кривому Розі у Центрі підготовки та перепідготовки робітничих кадрів №1 м. Кривий Ріг на денній формі навчання. Навчання проходили в тому числі і в онлайн форматі, у зв`язку з чим він приїздив в м. Кривий Ріг два три рази на місяць, решту часу перебував за місцем проживання позивача.

Зазначив, що під час навчання батько - відповідач йому грошима не допомогав, натомість всі витрати ніс він та його мати- позивач. Витрачались кошти на харчування під час навчання, на проїзд до місця навчання та назад до місця проживання, купівлю канцелярського приладдя та навчальної літератури, прання одягу. Також повідомив, що йому відомо, що його батько - відповідач неофіційно працює на СТО та отримує дохід. Зазначив, що середні витрати його в місяць на час навчання складали від 6 до 10 тис. гривень. Зазначив, що виробничу практику за місцем навчання не проходив оскільки в нього не було коштів на проживання та харчування.

На час проживання в Кривому Розі батько та бабуся надали лише деяке столове приладдя, яке потім забрали. Також зазначив, що дійсно по досягненню 18-річчя він отримав доступ до банківського рахунку який був відкритий батьком на його ім`я, на якому було близько 20 000 грн., які він частково витратив на навчання.

Суд, вислухавши учасників судового засідання, дослідивши письмові матеріали справи, дослідивши скріншоти та відеозаписи, заслухавши показання свідка, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 .

Відповідно до довіки Центру підготовки та перепідготовки робітничих кадрів №1 м. Кривий Ріг ОСОБА_5 навчається в зазначеному закладі на денній формі навчання, стипендію не отримує.

Якщо повнолітні дочка або син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані їх утримувати до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу, але не більше терміну навчання (ч. 1 ст. 199 СК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин зазначених в ст. 182 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 182СК України передбачено, що суд, визначаючи розмір аліментів, враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Судом встановлено, що відповідач має на утриманні малолітню дитину – ОСОБА_7 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 від 31.05.2016 року.

Відповідно до відомостей з Дрежавного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу за період з жовтня 2025 року по грудень 2025 року доходи у ОСОБА_4 відсутні.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що за позицією представника відповідача у відповідача на утриманні перебуває малолітня дитина та останнім внесено грошові кошти на банківський рахунок доступ до якого по досягненню 18 років було надано ОСОБА_5 .

Відповідно до правового висновку викладеного в постанові Верховного суду ід 13 квітня 2021 року у справі № 308/4214/18 (провадження № 61-16005св20), суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Разом з тим судом враховується, що стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

Окрім того, суд приймає до уваги також показання свідка ОСОБА_5 про те, що відповідач має неофіційний дохід від роботі на СТО, що також узгоджується з наданими представником позивача скріншотами та відеозаписами на яких відповідач здійснює ремот транспортних засобів.

Також суд приймає до уваги, що позивач має на утриманні двох малолітніх дітей, що підтверджується відповідними свідоцтвами про народження та відповідно до відомостей з Дрежавного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу за період січня 2023 року по серпень 2025 року позивач доходів не мала та є власником земельної діляники площею 1, 7 га.

На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1ст. 2 ЦПК України).

Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з вимогами пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Суд вважає встановленим той факт, що у зв`язку з навчанням ОСОБА_5 потребує матеріальної допомоги, яку мають надавати як позивач, так і відповідач.

Суд виходить з того, що із матеріалів справи та покзань самого свідка вбачається, що ОСОБА_5 на час навчання не мав будь-якого стабільного доходу, не мав можливості влаштуватися на постійну роботу для забезпечення своїх потреб , у зв`язку із навчанням на денній формі.

При вирішенні спору судом враховується, що відповідач є працездатною особою, який має змогу працювати та надавати матеріальну допомогу своєму повнолітньому сину, який продовжує навчання. Наявності інвалідності або будь-яких інших обстави, які б унеможливлювали працевлаштування відповідача, матеріали справи не містять. При визначені розміру аліментів судом враховується наявність на утриманні відповідача малолітньої дитини, відсутність відомостей наявність у власності відповідача нерухомого майна та добровільне надання відповідачем матеріальної допомоги своєму повнолітньому сину, шляхом надання доступу до банківського рахунку на якому зберігались кошти внесені відповідачем.

Вирішуючи спір в частині розміру аліментів, які підлягають до стягнення, суд враховує, що витрати на час навчання включають в тому числі і витрати на природні потреби особи, а саме на харчування, побутові витрати, придбання навчальної літератури, канцелярського приладдя та є об`єктивно необхідними.

Разом з тим, заявляючи вимогу про стягнення з відповідача аліментів у розмірі 6500 грн. на місяць позивачем не наведено достатнього обгрунтування необхідності стягнення з відповідача аліментів саме в такій сумі. Судом враховується, що ОСОБА_5 навчався у навчальному закладі на безоплатній основі та забезпечувався місцем проживання в гуртожиту за рахунок навчального закладу. Факт відкриття провадження по справі за позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором відносно ОСОБА_5 за відсутності доказів того, на що саме були витрачені вказані кошти, не може підтверджувати розмір понесених витрат останнього у зв`язку з продовженням навчання після досягнення повноліття.

З огляду на наведене, суд, врахуваши вищенаведені обставини, дійшов висновку про можливість часткового задоволення позову та стягнення з відповідача аліментів у розмірі 2000 грн., щомісячно на утримання його повнолітнього сина ОСОБА_5 , на період його навчання і до його закінчення , але не довше, ніж досягнення ним двадцяти трьох років, що буде відповідати інтересам обох батьків та їхнього сина та буде справедливим, співмірним, реальним, достатнім і відповідатиме потребам повнолітнього сина, який продовжує навчання, та платоспроможності самого відповідача.

Доводи представника відповідача про те, що ОСОБА_5 проживає окремо від позивача спростовуються матеріалами справи, а саме Витягом з реєстру територіальної громади, щодо місця проживання останнього та показаннями ОСОБА_5 .

З врахуванням наведених висновків, сам по собі факт відсутності офіційного працевлаштування, відсутності нерухомого майна та наявності на утриманні відповідача малолітньої дитини не може свідчити про неможливість відповідача надавати матеріальну допомогу своєму повнолітньому сину, який продовжує навчання та потребує, у зв`язку з цим матеріальної допомоги.

Щодо вимоги позивача окремо зазначити в рішенні суду формулювання "не менше 50% від прожиткового мінімуму", суд зазначає, що мінімальний розмір аліменів у сумі не менше ніж 50% від прожиткового мінімуму визначений лише для дітей в той час, як ОСОБА_5 є повнолітнім, окрім того присуджений судом до стягнення розмір аліментів і так перевищує 50% прожиткового мінімуму для працездатних осіб, як за 2025 так і за 2026 роки.

Стаття 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника аліментів або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них.

Відповідно до ч.1ст.191 Сімейного кодексу України аліменти на утримання дитини присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Згідно зі ст.430 ЦПК України суд вважає необхідним допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Відповідно до ст.141ЦПК України судові витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь держави.

Керуючись ст. 141, 263-265, 280-282, 289 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на час навчання - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання, у твердій грошовій сумі у розмірі 2000 грн. щомісяця, починаючи стягнення з дня подання позову - 28.11.2025 і до закінчення ним навчання, але не більше ніж до досягнення ОСОБА_5 23 років.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5 в дохід держави судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 коп.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання має право на поновлення апеляційного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя М.М.СКИБА