Рішення від 04 серпня 2026 р. у справі №212/9267/24 — Покровський районний суд міста Кривого Рогу

Справа № 212/9267/24

2/212/184/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2026 року м. Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу у складі: головуючого судді Дехти Р.В., за участю секретаря судового засідання Попик С.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження, без присутності осіб, які беруть участь у справі, та без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний нотаріус Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Гуц Юлія Володимирівна, про визнання права власності в порядку спадкування, та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Приватного нотаріуса Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Гуц Юлії Володимирівни, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання права власності в порядку спадкування, -

встановив:

18 вересня 2024 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Покровського районного суду міста Кривого Рогу з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Гуц Ю.В., у якому просила визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на 1/2 (одну другу) частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її баба - ОСОБА_5 . Батько позивачки, ОСОБА_6 (син спадкодавиці), помер раніше - ІНФОРМАЦІЯ_2 . Таким чином, ОСОБА_1 є спадкоємицею за правом представлення. Позивач вказує, що пропустила встановлений законом шестимісячний строк для прийняття спадщини, оскільки не проживала разом із спадкодавицею. Проте, 18.06.2024 року вона звернулася до нотаріуса та подала заяву про прийняття спадщини на підставі письмової згоди іншого спадкоємця, який прийняв спадщину - відповідачки ОСОБА_2 , яка того ж дня подала відповідну заяву-згоду до нотаріуса згідно з ч. 2 ст. 1272 ЦК України.

Згодом відповідач ОСОБА_2 відмовилася надати нотаріусу оригінали правовстановлюючих документів на спірну квартиру. На адвокатські запити до Виконкому Криворізької міської ради та КП «Криворізьке РБТІ» ДОР» щодо отримання копій документів було отримано відмови через захист персональних даних. Через відсутність оригіналів правовстановлюючих документів та наявність спору між спадкоємцями, 30.07.2024 року приватний нотаріус Гуц Ю.В. винесла постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії (видачі свідоцтва про право на спадщину). Оскільки оформити свої спадкові права в позасудовому порядку позивач позбавлена можливості, вона звернулася до суду за захистом свого права власності на 1/2 частку спадкового майна.

У квітні 2025 року відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 через свого представника подала зустрічний позов до ОСОБА_1 , нотаріуса Гуц Ю.В. та третіх осіб (своїх синів) ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , у якому просила відмовити у задоволенні первісного позову в повному обсязі та визнати за нею ( ОСОБА_2 ) право власності на 1/1 (цілу) частку вказаної квартири, а також стягнути зі ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 41 500,00 грн.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог вказано, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 відкрилася спадщина. Її син, чоловік позивачки за зустрічним позовом - ОСОБА_7 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , не встигнувши прийняти спадщину. Згідно зі ст. 1276 ЦК України (спадкова трансмісія) право на прийняття спадщини перейшло до його спадкоємців: дружини ОСОБА_2 та синів ОСОБА_3 і ОСОБА_4 .

08.02.2023 року сини ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , подали нотаріусу заяви про відмову від прийняття спадщини на користь матері ОСОБА_2 , яка того ж дня подала заяву про прийняття спадщини. Відповідач зазначає, що ОСОБА_1 пропустила строк на прийняття спадщини. Щодо своєї заяви від 18.06.2024 року про надання згоди ОСОБА_1 на прийняття спадщини ОСОБА_2 стверджує, що нотаріус Гуц Ю.В. не зачитала текст заяви вголос, знаючи про її вади зору, та не роз`яснила правових наслідків. Крім того, на думку представника зустрічного позивача, ОСОБА_1 мала отримати згоду на прийняття спадщини не лише від ОСОБА_2 , а й від третіх осіб ( ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ), чого зроблено не було. Тому ОСОБА_2 30.07.2024 року подала заяву про відкликання своєї згоди і вважає себе єдиною законною спадкоємицею на всю 1/1 частку майна.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Щербань В.С. подав відзив на зустрічний позов, у якому заперечував проти його задоволення (в частині вимог на 1/1 частку майна). Зазначив, що на заяві від 18.06.2024 року ОСОБА_2 власноруч написала: «мною прочитано, відповідає моїй волі», що повністю спростовує її доводи про введення в оману та поганий зір. Крім того, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відмовилися від прийняття спадщини ще 08.02.2023 року, відмову не відкликали, а отже, втратили статус спадкоємців, які прийняли спадщину, тому їхня згода ОСОБА_1 за ч 2 ст.1272 ЦК України взагалі не вимагалася.

Третя особа (та відповідач за зустрічним позовом), приватний нотаріус Гуц Ю.В., надала детальний відзив на зустрічний позов та належним чином засвідчену копію матеріалів спадкової справи №8/2023 (на 35 аркушах). У відзиві пояснила, що жодних порушень порядку вчинення нотаріальних дій допущено не було. Під час візиту 18.06.2024 року ОСОБА_2 поводилася адекватно, не повідомляла про вади зору, самостійно прочитала заяву та власноруч вчинила на ній напис про те, що документ прочитано і він відповідає її волі. Узяття згоди від синів ( ОСОБА_3 та ОСОБА_8 ) не потребувалося, оскільки вони подали безумовні заяви про відмову від спадщини на користь матері ОСОБА_2 . Оскільки 30.07.2024 року виник спір і ОСОБА_2 відмовилася надавати правовстановлюючі документи, нотаріус правомірно винесла постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, роз`яснивши сторонам їх право на звернення до суду.

Представник ОСОБА_2 , адвокат Ніколенко М.Є. надав відповідь на відзив, де повторив аргументи зустрічної позовної заяви, наполягаючи на тому, що згода інших спадкоємців була обов`язковою.

Ухвалою суду від 30.09.2024 року відкрито провадження у справі за первісним позовом.

Ухвалами від 30.12.2024 року витребувано докази від приватного нотаріуса (спадкову справу).

Ухвалою суду від 21.04.2025 року зустрічний позов прийнято до спільного розгляду з первісним позовом та об`єднано їх в одне провадження.

18.09.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Сторони у судове засідання на оголошення судового рішення не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

На підтвердження особи та родинних зв`язків учасників подано копії паспортів і реєстраційних номерів облікових карток платників податків, свідоцтво про народження ОСОБА_1 , свідоцтво про її шлюб від 14 червня 2008 року, яким підтверджено зміну прізвища із « ОСОБА_9 » на « ОСОБА_10 », свідоцтво про смерть її батька ОСОБА_6 , витяг із Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження ОСОБА_6 , а також документи про народження ОСОБА_7 і його синів.

Факт смерті ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 підтверджується свідоцтвом про смерть та довідкою з реєстру територіальної громади про її останнє зареєстроване місце проживання. Факт смерті її сина ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_5 підтверджується окремим свідоцтвом про смерть. Ці документи узгоджуються з даними Спадкового реєстру та змістом спадкової справи № 8/2023.

У спадковій справі міститься заява ОСОБА_2 від 08 лютого 2023 року про прийняття у порядку спадкової трансмісії права на спадщину після смерті ОСОБА_5 , яке не встиг реалізувати її чоловік ОСОБА_7 . У заяві зазначено спірну квартиру, наведено відомості про спадкодавицю та померлого чоловіка, а також міститься особистий підпис заявниці й службова відмітка нотаріуса про встановлення особи та перевірку справжності підпису.

Спадкова справа також містить заяви ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 08 лютого 2023 року про відмову від прийняття належного їм права на спадщину на користь матері ОСОБА_2 . У заявах зазначено, що зміст документів і правові наслідки заявникам роз`яснені, заяви відповідають їхній волі, підписи здійснені особисто та перевірені нотаріусом.

У матеріалах спадкової справи наявні інформаційні довідки зі Спадкового реєстру, витяги про реєстрацію спадкової справи, запити нотаріуса до державних нотаріальних архівів та відповіді на них, запити до банківської установи й Пенсійного фонду України, відповіді про рахунки та недоотриману пенсію спадкодавиці. Ці документи підтверджують проведення нотаріусом перевірки складу спадщини та кола спадкоємців, однак не спростовують спадкування спірної квартири за законом.

Ключовим доказом прийняття спадщини ОСОБА_1 є письмова заява ОСОБА_2 від 18 червня 2024 року про згоду на прийняття спадщини спадкоємицею, яка пропустила строк. У заяві прямо зазначено, що ОСОБА_1 є онукою спадкодавиці, її батько ОСОБА_6 помер до відкриття спадщини, а тому вона є спадкоємицею за правом представлення. Заява містить підтвердження добровільності волевиявлення, розуміння змісту і правових наслідків, володіння українською мовою, особистий підпис та посвідчувальну відмітку нотаріуса.

Після надання цієї згоди ОСОБА_1 подала заяву про прийняття спадщини за законом після смерті баби ОСОБА_5 . У ній вона визнала пропуск первісного строку, послалася на письмову згоду ОСОБА_2 , підтвердила розуміння правових наслідків та особисто підписала документ. Заява прийнята нотаріусом у межах спадкової справи № 8/2023.

30 липня 2024 року ОСОБА_2 власноруч подала заяву про наявність спору зі ОСОБА_1 , просила не видавати останній свідоцтво про право на спадщину та повідомила про небажання надавати правовстановлюючі документи на квартиру. Того самого дня ОСОБА_1 подала заяву про видачу свідоцтва або постанови про відмову. Постановою від 30 липня 2024 року приватний нотаріус відмовила обом спадкоємицям у видачі свідоцтва через спір та відсутність документів, потрібних для оформлення спадщини.

Належність квартири до спадкового майна підтверджується змістом обох позовів, постановою нотаріуса, відповіддю КП «Криворізьке РБТІ» ДОР» від 21 серпня 2024 року № 830 про реєстрацію права власності за спірною адресою в архівній справі станом на 31 грудня 2012 року, а також відсутністю заперечень сторін щодо самого факту належності квартири ОСОБА_5 . Відповідь виконавчого комітету Криворізької міської ради пояснює, що записи до 2013 року зберігалися на паперових носіях і в архівних справах БТІ.

На підтвердження доводів про вади зору ОСОБА_2 подано медичні документи офтальмологічного характеру. Суд бере їх до уваги як докази стану органів зору, проте оцінює разом із текстами нотаріальних заяв, власноручними написами заявниці, поясненнями нотаріуса та відсутністю доказів того, що саме у день підписання згоди ОСОБА_2 була позбавлена можливості прочитати документ або усвідомити його зміст.

На підтвердження судових витрат сторони подали квитанції про сплату судового збору, договори про надання правничої допомоги, ордери адвокатів, попередні розрахунки витрат, акти виконаних робіт і платіжні документи. Суд окремо оцінює ці матеріали під час вирішення питання про розподіл судових витрат.

Дослідивши матеріали цивільної та спадкової справ, зміст первісної і зустрічної позовних заяв, відзивів, відповідей на відзиви, клопотань, письмових пояснень та доданих доказів, з`ясувавши характер спірних правовідносин і межі заявлених вимог, суд доходить висновку, що первісний позов підлягає частковому задоволенню, а зустрічний позов — також частковому задоволенню.

Відповідно до статей 4, 5, 12, 13 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом порушеного, невизнаного або оспорюваного права, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом. За статтями 76–81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається, а згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо та достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності.

Статтями 1216, 1218 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків від померлої фізичної особи до спадкоємців, а до складу спадщини входять усі права та обов`язки, які належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини та не припинилися внаслідок смерті. Відповідно до статей 1220, 1221 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи, а часом відкриття спадщини є день її смерті.

З наданого свідоцтва про смерть, довідки про місце проживання та матеріалів спадкової справи встановлено, що ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 . Спадкова справа № 8/2023 заведена приватним нотаріусом Гуц Ю.В. 08 лютого 2023 року. Матеріали перевірки Спадкового реєстру та листування з державними нотаріальними архівами не підтвердили існування чинного заповіту саме цієї спадкодавиці, який охоплював би спірну квартиру, тому спадкування здійснюється за законом.

Належність квартири ОСОБА_5 фактично не заперечується жодним учасником справи. І первісний, і зустрічний позови ґрунтуються на тому, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 , входить до складу спадщини після її смерті. Ця обставина відображена в постанові нотаріуса від 30 липня 2024 року, підтверджується відомостями архівної справи КП «Криворізьке РБТІ» ДОР» про реєстрацію права власності станом на 31 грудня 2012 року та визнається сторонами. Відповідно до частини першої статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи та щодо яких у суду немає обґрунтованого сумніву, не підлягають доказуванню.

Відсутність у позивачки оригіналу правовстановлюючого документа не спростовує існування права спадкодавиці, оскільки така відсутність є саме тією обставиною, яка разом зі спором між спадкоємцями унеможливила оформлення спадщини в нотаріальному порядку. Верховний Суд у постанові від 25 вересня 2024 року у справі № 585/3415/21 звернув увагу, що коли оригінал правовстановлюючого документа на спадкове майно знаходиться в іншої особи, яка відмовляється його надати, і це унеможливлює видачу нотаріусом свідоцтва, визнання права власності на спадкову частку є ефективним способом захисту.

Зі свідоцтва про народження ОСОБА_6 , витягів із Державного реєстру актів цивільного стану громадян та свідоцтва про народження ОСОБА_1 встановлено, що ОСОБА_5 була матір`ю ОСОБА_6 , а ОСОБА_1 є його дочкою. ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , тобто раніше від спадкодавиці.

Частина перша статті 1261 ЦК України відносить до першої черги спадкоємців за законом дітей спадкодавця, того з подружжя, який його пережив, та батьків. Відповідно до частини першої статті 1266 ЦК України внуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхній матері або батькові, якби вони були живими на час відкриття спадщини. Отже, ОСОБА_1 набула право на спадкування за правом представлення частки свого батька ОСОБА_6 .

Вирішуючи питання про остаточний розмір часток у спірному спадковому майні, суд враховує не лише право ОСОБА_1 на спадкування за правом представлення, а й склад осіб, до яких після смерті ОСОБА_7 перейшло право на прийняття спадщини в порядку спадкової трансмісії. З урахуванням прийняття спадщини ОСОБА_1 на підставі письмової згоди від 18 червня 2024 року коло осіб, спадкові права яких підлягають урахуванню під час визначення часток, складали ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . За загальним правилом рівності часток спадкоємців за законом кожному з них припадало б по 1/4 частці спірної квартири.

ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , тобто після відкриття спадщини, але до завершення реалізації права на її прийняття. Відповідно до статті 1276 ЦК України право на прийняття належної йому частки спадщини перейшло до його спадкоємців — дружини ОСОБА_2 та синів ОСОБА_3 і ОСОБА_4 . Кожен із названих спадкоємців набув самостійне право вирішити питання про прийняття цього спадкового права або про відмову від нього у встановленому законом порядку.

Заяви ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 08 лютого 2023 року є адресними відмовами від прийняття належних їм спадкових прав саме на користь матері — ОСОБА_2 . Відповідно до частини другої статті 1274 ЦК України спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги. Оскільки відмова була здійснена на користь ОСОБА_2 , положення про рівний перерозподіл частки між іншими спадкоємцями не застосовуються, що прямо випливає із частини третьої статті 1275 ЦК України. Тому належні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 частки перейшли не до всіх спадкоємців порівну, а саме до ОСОБА_2 .

Отже, після врахування адресних відмов двох синів на користь ОСОБА_2 її спадкова частка складається з власної 1/4 частки та двох часток по 1/4, від яких на її користь відмовилися ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , тобто загалом становить 3/4 спірної квартири. За ОСОБА_1 , яка прийняла спадщину на підставі письмової згоди та реалізувала право спадкування за правом представлення, зберігається право на 1/4 частку квартири. Адресні відмови синів не можуть бути підставою для позбавлення ОСОБА_1 спадкового права повністю, однак підлягають обов`язковому врахуванню під час остаточного визначення часток.

Судом також установлено, що ОСОБА_1 не подала заяву про прийняття спадщини у шестимісячний строк. За частиною першою статті 1272 ЦК України така особа вважається такою, що не прийняла спадщину. Водночас частина друга цієї статті встановлює самостійний позасудовий спосіб поновлення можливості прийняти спадщину: за письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк, може подати нотаріусу заяву про її прийняття.

Підпункти 3.16, 3.17 пункту 3 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України прямо передбачають, що звернення до суду для визначення додаткового строку не потрібне, якщо всі спадкоємці, які прийняли спадщину, подали письмову заяву про згоду до видачі свідоцтва про право на спадщину. За наявності такої згоди спадкоємець, який пропустив строк, подає нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Станом на 18 червня 2024 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 уже відмовилися від прийняття права на спадщину на користь ОСОБА_2 і не були спадкоємцями, які прийняли спадщину. Єдиною особою, яка прийняла спадщину в межах гілки ОСОБА_7 , була ОСОБА_2 . Тому її письмової згоди було достатньо для застосування частини другої статті 1272 ЦК України; окремі заяви осіб, які від спадщини відмовилися, законом не вимагалися.

Оригінал заяви ОСОБА_2 про згоду, копія якої міститься у спадковій справі, підписаний нею особисто, посвідчує усвідомлене надання згоди на прийняття спадщини ОСОБА_1 , прямо називає останню іншою спадкоємицею за законом за правом представлення та містить підтвердження, що заявниця володіє українською мовою, зміст документа і правові наслідки їй зрозумілі, а викладене відповідає її волі. Особа заявниці та справжність її підпису перевірені нотаріусом.

Того самого дня ОСОБА_1 подала заяву про прийняття спадщини за згодою ОСОБА_2 . Вчинення цих двох взаємопов`язаних дій завершило юридичний склад, передбачений частиною другою статті 1272 ЦК України, та породило для ОСОБА_1 правові наслідки прийняття спадщини. Подальша зміна позиції ОСОБА_2 не може сама по собі ретроспективно припинити право, яке вже виникло у іншого спадкоємця.

Заява ОСОБА_2 від 30 липня 2024 року про наявність спору, небажання видавати ОСОБА_1 свідоцтво та відмову надати правовстановлюючі документи не містить належно оформленої вимоги про визнання попередньої заяви недійсною і не є передбаченим законом способом одностороннього скасування вже реалізованої письмової згоди. Цивільний кодекс України не передбачає можливості відкликати таку згоду після того, як спадкоємець на її підставі подав заяву про прийняття спадщини.

Доводи про вади зору ОСОБА_2 також не доведені. Консультативний висновок лікаря підтверджує наявність певних порушень зору, однак не встановлює, що 18 червня 2024 року вона не могла прочитати заяву, розуміти значення своїх дій або керувати ними. Не надано висновку судово-психіатричної чи іншої експертизи, рішення про обмеження цивільної дієздатності, доказів звернення по допомогу під час учинення нотаріальної дії, показань свідків або інших об`єктивних даних, які спростовували б службову відмітку нотаріуса та власноручне підтвердження заявниці.

Саме по собі погіршення зору не є тотожним нездатності прочитати документ чи усвідомити його зміст. Вимога про прочитання документа нотаріусом уголос застосовується, коли особа через вади зору або з інших причин не має змоги прочитати документ. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 не повідомила нотаріуса про таку неможливість, самостійно прочитала і підписала заяву, а пізніше власноруч складала інші розбірливі письмові заяви у спадковій справі.

Крім того, зустрічний позов не містить самостійної вимоги про визнання заяви від 18 червня 2024 року недійсною, а її недійсність законом прямо не встановлена. У межах диспозитивності цивільного процесу суд не може виходити за межі заявлених вимог та скасовувати правочин чи нотаріальну дію, щодо яких відповідної вимоги не заявлено. Посилання на нібито процедурні порушення без доведення конкретного дефекту волі не є достатнім для позбавлення ОСОБА_1 набутого спадкового права.

Аргумент ОСОБА_2 про необхідність звернення ОСОБА_1 з позовом про визначення додаткового строку є необґрунтованим. Судовий додатковий строк, передбачений частиною третьою статті 1272 ЦК України, є альтернативним способом прийняття спадщини, який застосовується за відсутності письмової згоди спадкоємців. У цій справі така згода була надана і реалізована до видачі свідоцтва, тому потреби у визначенні судом додаткового строку не було.

Постанова приватного нотаріуса від 30 липня 2024 року підтверджує, що видача свідоцтва у нотаріальному порядку стала неможливою не через відсутність спадкового права, а через спір між спадкоємцями та ненадання правовстановлюючих документів.

Пункт 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» передбачає, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Актуальна практика Верховного Суду виходить із того, що за наявності спору про право на спадкове майно між спадкоємцями скасування постанови нотаріуса не є ефективним способом захисту; належним є вирішення спору по суті та визнання спадкового права. Тому обраний сторонами спосіб захисту відповідає статтям 15, 16, 392 ЦК України.

Оцінивши докази в сукупності, суд встановив, що ОСОБА_1 належним чином прийняла спадщину після надання письмової згоди спадкоємицею, яка на той час прийняла спадщину, та набула право на 1/4 частку квартири. ОСОБА_2 має право на 3/4 частки квартири, з яких 1/4 становить її власна спадкова частка, а ще по 1/4 перейшли до неї внаслідок адресних відмов ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від прийняття спадщини на її користь.

У зв`язку з цим первісний позов, у якому ОСОБА_1 просила визнати за нею право власності на 1/2 частку квартири, підлягає частковому задоволенню — у межах 1/4 частки. Зустрічний позов, у якому ОСОБА_2 просила визнати за нею право власності на квартиру в цілому, також підлягає частковому задоволенню — у межах 3/4 часток. У задоволенні вимоги ОСОБА_2 щодо іншої 1/4 частки, яка належить ОСОБА_1 , слід відмовити.

Щодо процесуального статусу приватного нотаріуса суд зазначає, що нотаріус не претендує на спадкове майно і не оспорює право сторін. У цій справі не заявлено окремої вимоги про скасування постанови нотаріуса або визнання нотаріальної дії незаконною. Тому жодних обов`язків майнового характеру на приватного нотаріуса рішенням не покладається, а судові витрати з неї не стягуються.

Відповідно до статей 133, 137, 141 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи, зокрема витрат на професійну правничу допомогу. Розмір таких витрат встановлюється на підставі договорів, актів, рахунків, платіжних документів та інших доказів, а їх розподіл здійснюється з урахуванням зв`язку з розглядом справи, обґрунтованості, пропорційності предмету спору, значення справи для сторін та фактичного результату вирішення спору.

ОСОБА_1 подала попередній розрахунок витрат, договір про надання правничої допомоги, ордер, акт виконаних робіт та платіжні документи. Заявлена сума складається із 1 211,20 грн судового збору та 41 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, усього 42 711,20 грн. ОСОБА_2 подала договір про надання правничої допомоги, ордер, розрахунок та документи на підтвердження витрат у такому самому загальному розмірі - 42 711,20 грн, з яких 1 211,20 грн становить судовий збір і 41 500,00 грн - витрати на професійну правничу допомогу.

Заявлені сторонами витрати пов`язані з розглядом справи, яка тривала тривалий час, включала первісний і зустрічний позови, дослідження спадкової справи, підготовку відзивів, відповідей, клопотань, участь у підготовчих діях та судових засіданнях. З огляду на обсяг матеріалів, значення спору та предмет - право власності на квартиру - підстав для зменшення витрат до 2 000,00 грн суд не вбачає. Водночас відшкодуванню підлягає лише частина витрат, що відповідає фактичному ступеню задоволення майнового інтересу кожної зі сторін.

Хоча первісний позов формально задовольняється частково, він спрямований на визначення часток обох співспадкоємиць, і за його результатом ОСОБА_1 визнається власницею 1/4 квартири. Зустрічний позов задовольняється частково, і за ОСОБА_2 також визнається 3/4 квартири. Отже, фактичний майновий результат спору для кожної сторони є рівним. Кожна сторона довела право на свою частку об`єкта, але не довела підстав для покладення на іншу сторону всього обсягу власних витрат.

З урахуванням частин першої–третьої та десятої статті 141 ЦПК України суд вважає справедливим і пропорційним покласти на кожну сторону по 50 відсотків документально підтверджених витрат іншої сторони. Половина від 42 711,20 грн становить 21 355,60 грн, у тому числі 605,60 грн судового збору та 20 750,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Таким чином, зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 21 355,60 грн, а зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 - 21 355,60 грн. Оскільки зустрічні вимоги про відшкодування судових витрат є однорідними та рівними за розміром, суд проводить їх взаємне зарахування. Після зарахування кожна сторона фактично несе половину власних витрат і звільняється від обов`язку сплачувати іншій стороні відповідну суму. Судові витрати приватного нотаріуса і третіх осіб, доказів понесення яких не подано, розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 13, 19, 76-81, 89,133, 141, 258-259, 263-265,279, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, — приватний нотаріус Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Гуц Юлія Володимирівна, про визнання права власності в порядку спадкування — задовольнити частково.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та приватного нотаріуса Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Гуц Юлії Володимирівни, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, — ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , про визнання права власності в порядку спадкування — задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , на 1/4 (одну четверту) частку квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_2 , право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , на 3/4 (три четвертих) частки квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 21355 (двадцять одну тисячу триста п`ятдесят п`ять) гривень 60 копійок судових витрат, з яких 605 гривень 60 копійок — судовий збір та 20 750 гривень 00 копійок — витрати на професійну правничу допомогу.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 21355 (двадцять одну тисячу триста п`ятдесят п`ять) гривень 60 копійок судових витрат, з яких 605 гривень 60 копійок — судовий збір та 20 750 гривень 00 копійок — витрати на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення складено 05 серпня 2026 року.

Суддя: Р. В. Дехта