Постанова від 04 серпня 2026 р. у справі №947/28554/26 — Київський районний суд м. Одеси

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 947/28554/26

Провадження № 3/947/2842/26

05.08.2026 року м. Одеса

Суддя Київського районного суду м. Одеси Іванчук В.М., розглянувши адміністративні матеріали, що надійшли з Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП (протокол серії ЕПР1 №705023 від 28.06.2026 року) –

ВСТАНОВИВ:

До Київського районного суду м. Одеси надійшли матеріали справи про адміністративне правопорушення, складені Управлінням патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.

Із матеріалів справи вбачається, що 28 червня 2026 року о 05 годині 05 хвилин у м. Одесі по дорозі Листопадській, 94-А, ОСОБА_1 керував транспортним засобом – електросамокатом JET, номер 200-743, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння.

Огляд на стан алкогольного сп`яніння було проведено на місці зупинки транспортного засобу у встановленому законом порядку, за добровільною згодою водія, із застосуванням спеціального технічного засобу Drager ARLM 0428, тест №2411. За результатами огляду встановлено вміст алкоголю 1,29 проміле.

У зв`язку із зазначеними обставинами працівником поліції зроблено висновок про порушення водієм вимог п.2.9(a) Правил дорожнього руху України, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_1 – адвокат Лень Максим Михайлович – заперечував проти притягнення останнього до адміністративної відповідальності та просив суд врахувати надані письмові пояснення і долучені до них документи. На обґрунтування своєї позиції захисник зазначив, що ОСОБА_1 раніше до адміністративної чи кримінальної відповідальності не притягувався, вчинене адміністративне правопорушення не спричинило будь-яких шкідливих наслідків, не завдало збитків державним чи суспільним інтересам, а тому при вирішенні справи суд повинен врахувати його особу та обставини вчинення правопорушення. Крім того, захисник звертав увагу суду на те, що під час перегляду відеозаписів із нагрудних камер працівників поліції, на його думку, не вбачається очевидних зовнішніх ознак алкогольного сп`яніння у ОСОБА_1 , який поводився спокійно, адекватно, відповідав на поставлені запитання, а його поведінка відповідала обстановці.

Також захисник зазначив, що ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, працює водієм служби таксі «Uklon», а тому позбавлення права керування транспортними засобами фактично позбавить його єдиного джерела доходу. Окремо захисник посилався на те, що електросамокат «JET», яким керував ОСОБА_1 , за своїми технічними характеристиками не є механічним транспортним засобом у розумінні Правил дорожнього руху та Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами...», оскільки має номінальну потужність 350 Вт та пікову потужність 700 Вт, що не потребує наявності посвідчення водія. У зв`язку із цим, на думку захисника, у разі визнання особи винною до неї має застосовуватися санкція ч.1 ст.130 КУпАП як до іншої особи, тобто у виді штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами. Також захисник звертав увагу суду на те, що матеріали справи не містять сертифіката відповідності та документів про повірку спеціального технічного засобу, яким проводився огляд на стан алкогольного сп`яніння, що, на його переконання, ставить під сумнів допустимість отриманих результатів огляду. З урахуванням наведеного захисник просив суд долучити до матеріалів справи подані письмові пояснення та додані до них документи, врахувати викладені доводи під час ухвалення рішення, а у випадку встановлення вини ОСОБА_1 застосувати до нього адміністративне стягнення як до іншої особи, передбачене санкцією ч.1 ст.130 КУпАП, у виді штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами.

Вислухавши пояснення учасників провадження, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення в їх сукупності, надавши оцінку кожному доказу окремо та всім доказам у їх взаємному зв`язку, перевіривши доводи особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та її захисника, суд приходить до висновку про необхідність вирішення справи з урахуванням таких положень Конституції України, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Правил дорожнього руху України, міжнародних стандартів справедливого судового розгляду та сформованої судової практики.

Відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, який є визначальним під час здійснення правосуддя та вимагає від суду забезпечення справедливого, неупередженого і законного вирішення кожної справи.

За приписами ст.19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Зазначений принцип однаково поширюється як на діяльність органів, уповноважених складати матеріали про адміністративні правопорушення, так і на суд під час перевірки законності таких матеріалів.

Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяли вчиненню адміністративних правопорушень.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у встановленому законом порядку суд встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність конкретної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, показаннями технічних приладів, відеозаписами, іншими документами та матеріалами справи.

В силу ст.252 КУпАП оцінка доказів здійснюється судом за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Жодний доказ не має наперед встановленої сили, а кожен із них підлягає перевірці щодо належності, допустимості, достовірності та достатності.

Згідно зі ст.280 КУпАП під час розгляду справи суд зобов`язаний встановити, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна конкретна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, необхідні для правильного вирішення справи.

Відповідно до п.2.9(а) Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частиною першою ст.130 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває у такому стані, або відмову водія від проходження відповідного огляду. Метою цієї норми є забезпечення безпеки дорожнього руху, охорона життя і здоров`я його учасників, а також запобігання дорожньо-транспортним пригодам.

Особливий характер правопорушень, передбачених ст.130 КУпАП, обумовлений тим, що керування транспортними засобами у стані сп`яніння створює підвищену потенційну небезпеку для невизначеного кола осіб, незалежно від того, чи настали будь-які шкідливі наслідки. Сам по собі факт перебування особи за кермом транспортного засобу у стані сп`яніння законодавцем визначений як суспільно небезпечна поведінка, яка потребує належної правової реакції держави.

Відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 №1452/735, огляд на стан алкогольного сп`яніння може проводитися поліцейським із використанням спеціальних технічних засобів за умови дотримання встановленої законом процедури, а результати такого огляду підлягають оцінці судом у сукупності з іншими доказами.

Крім того, суд враховує положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожен має право на справедливий і публічний розгляд справи незалежним і безстороннім судом. Реалізація цього права передбачає обов`язок суду надати оцінку всім доводам сторін, перевірити належність, допустимість та достовірність доказів, а також навести достатні мотиви прийнятого рішення.

Водночас усталена практика Верховного Суду виходить із того, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення суд не обмежується формальною перевіркою протоколу, а зобов`язаний самостійно дослідити всі наявні докази, перевірити доводи сторони захисту, встановити фактичні обставини справи та лише після цього надати їм належну правову оцінку. Саме такий підхід відповідає принципам законності, верховенства права, змагальності сторін та забезпечує ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого судового рішення.

З урахуванням наведених норм матеріального та процесуального права, суд переходить до оцінки досліджених доказів та доводів учасників провадження, що має вирішальне значення для встановлення фактичних обставин справи та правильного застосування положень ч.1 ст.130 КУпАП.

Оцінюючи доводи сторони захисту у сукупності з іншими матеріалами справи, суд виходить із того, що відповідно до вимог ст.252 КУпАП жоден доказ не має для суду наперед встановленої сили. Кожний доказ підлягає оцінці окремо, а також у взаємозв`язку з іншими доказами, що містяться у матеріалах справи. Саме тому доводи захисника були предметом повної та всебічної перевірки, однак вони не спростовують установлених судом фактичних обставин справи та не дають підстав для висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Матеріали справи містять послідовну сукупність взаємоузгоджених доказів, а саме: протокол про адміністративне правопорушення, акт огляду на стан алкогольного сп`яніння, результат проведення огляду із застосуванням спеціального технічного засобу, відеозаписи з нагрудних камер поліцейських та інші документи, які в сукупності відображають однакові фактичні обставини події. Істотних суперечностей між зазначеними доказами судом не встановлено.

Посилання сторони захисту на те, що під час перегляду відеозапису ОСОБА_1 поводився спокійно, адекватно, відповідав на запитання та не мав очевидних зовнішніх ознак алкогольного сп`яніння, суд оцінює критично.

Відсутність або невираженість зовнішніх проявів сп`яніння сама по собі не виключає перебування особи у стані алкогольного сп`яніння. Ступінь зовнішнього прояву такого стану є індивідуальним та залежить від багатьох фізіологічних чинників. Саме тому чинним законодавством передбачено проведення огляду із застосуванням спеціальних технічних засобів, які забезпечують об`єктивне визначення концентрації алкоголю в організмі особи. У даному випадку огляд було проведено у встановленому законом порядку із застосуванням спеціального технічного засобу, результат якого склав 1,29 проміле, що істотно перевищує допустимі показники та об`єктивно свідчить про перебування особи у стані алкогольного сп`яніння.

Не заслуговують на увагу й доводи захисту щодо відсутності у матеріалах справи документів про сертифікацію чи повірку спеціального технічного засобу.

Суд зазначає, що сама по собі відсутність у матеріалах справи копії відповідного документа не свідчить автоматично про недопустимість результатів проведеного огляду. При вирішенні питання про допустимість доказів суд оцінює не окремий документ ізольовано, а всю процедуру проведення огляду та сукупність отриманих доказів. Жодних доказів того, що використаний газоаналізатор був несправним, використовувався із порушенням установленого порядку або показав недостовірний результат, стороною захисту суду не надано.

Також суд не може погодитися з доводами захисту про те, що вчинене адміністративне правопорушення не становить суспільної небезпеки через відсутність будь-яких негативних наслідків.

Склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є формальним. Законодавець визнав суспільно небезпечним уже сам факт керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, незалежно від того, чи настала дорожньо-транспортна пригода або інші шкідливі наслідки. Таке законодавче регулювання обумовлене тим, що особа, яка перебуває у стані сп`яніння, створює підвищений ризик заподіяння шкоди життю та здоров`ю інших учасників дорожнього руху. Саме тому відсутність негативних наслідків не є підставою для звільнення особи від адміністративної відповідальності.

Суд також врахував доводи захисника щодо особи правопорушника, зокрема те, що ОСОБА_1 раніше не притягувався до адміністративної чи кримінальної відповідальності, є внутрішньо переміщеною особою, працює водієм служби таксі та використовує отриманий дохід для власного утримання.

Разом із тим наведені обставини характеризують особу правопорушника, однак не впливають на встановлення факту вчинення адміністративного правопорушення та не можуть бути підставою для звільнення його від відповідальності або незастосування передбачених законом наслідків.

Щодо доводів сторони захисту про те, що електросамокат JET не є транспортним засобом у розумінні законодавства, суд зазначає таке.

Частина перша ст.130 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність саме за керування транспортними засобами у стані алкогольного сп`яніння.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 керував електросамокатом JET, який є транспортним засобом, що бере участь у дорожньому русі та призначений для перевезення особи. Законодавство України, спрямоване на забезпечення безпеки дорожнього руху, не містить положень, які б виключали електросамокати із числа транспортних засобів при застосуванні положень ст.130 КУпАП.

Навпаки, правова мета зазначеної норми полягає у недопущенні участі у дорожньому русі осіб, які перебувають у стані алкогольного сп`яніння та керують будь-якими транспортними засобами, здатними створювати небезпеку для інших учасників дорожнього руху. Електросамокат, незалежно від його технічних характеристик, є засобом пересування, який використовується на дорогах загального користування, розвиває відповідну швидкість, має значну масу та у випадку керування ним особою у стані сп`яніння об`єктивно створює загрозу життю і здоров`ю як самого водія, так і інших учасників дорожнього руху.

Сам по собі факт того, що для керування конкретним електросамокатом законодавством може не вимагатися посвідчення водія відповідної категорії, не виключає можливості застосування адміністративної відповідальності, передбаченої ст.130 КУпАП, та не звільняє особу від обов`язку дотримуватися Правил дорожнього руху.

Отже, доводи сторони захисту про неможливість застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами суд вважає необґрунтованими.

Суд виходить із того, що адміністративне стягнення повинно бути законним, справедливим, індивідуалізованим та відповідати меті адміністративної відповідальності, визначеній ст.23 КУпАП. Призначаючи вид та розмір адміністративного стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, ступінь вини особи, її майновий стан, дані про особу правопорушника, а також відсутність обставин, які відповідно до закону пом`якшують або обтяжують адміністративну відповідальність.

При цьому суд враховує, що керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння належить до найбільш небезпечних порушень правил безпеки дорожнього руху, оскільки алкоголь істотно знижує швидкість реакції, здатність адекватно оцінювати дорожню обстановку та приймати своєчасні рішення. В умовах триваючого воєнного стану забезпечення безпеки дорожнього руху має особливе значення, а тому держава обґрунтовано встановила сувору відповідальність за такі порушення.

З огляду на викладене суд приходить до переконання, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, повністю доведена належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, а доводи сторони захисту не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

Враховуючи характер та підвищену суспільну небезпечність вчиненого правопорушення, обставини його вчинення, особу правопорушника, а також вимоги ст.23 та ст.33 КУпАП, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 адміністративне стягнення у межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, оскільки саме таке стягнення є необхідним, достатнім, пропорційним та таким, що відповідатиме цілям адміністративної відповідальності, забезпечить виховний вплив на правопорушника та сприятиме запобіганню вчиненню аналогічних правопорушень як ним, так і іншими учасниками дорожнього руху.

На підставі викладеного, керуючись ст.8, ст.19 Конституції України, ст.23, ст.33, ст.40-1, ст.130 ч.1, ст.245, ст.251, ст.252, ст.280, ст.283, ст.284, ст.294 КУпАП, п.2.9(а) Правил дорожнього руху України, суд, –

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (протокол серії ЕПР1 №705023 від 28.06.2026 року), та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, що становить одну тисячу неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665 гривень 60 копійок.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що штраф має бути сплачений не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому копії цієї постанови, а в разі оскарження постанови – не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати штрафу у строк, встановлений ч.1 ст.307 КУпАП, постанова підлягає примусовому виконанню органами державної виконавчої служби, а з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу відповідно до ст.308 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Київський районний суд м. Одеси протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на її апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі її подання – після залишення скарги без задоволення або ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя Київського районного

суду м. Одеси Іванчук В. М.