Суд: Київський районний суд м. Одеси
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Кримінальне
Категорія: Крадіжка
Дата: 03 серпня 2026 р.
Справа: №947/26814/26
Суддя: Іванчук В. М.
Справа № 947/26814/26
Провадження № 1-кп/947/1117/26
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.08.2026 року
Київський районний суд м. Одеси у складі:
Головуючого судді – ОСОБА_1 ,
при секретарі с/з – ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора – ОСОБА_3 ,
обвинуваченого – ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026163480000445 від 02.06.2026 року у відношенні:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кодима Одеської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, –
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_4 , 27.05.2026 року приблизно о 01:00 хвилин перебуваючи у квартирі АДРЕСА_3 , де у нього раптово виник злочинний умисел направлений на таємне викрадення чужого майна, належне потерпілому ОСОБА_5 , а саме мобільного телефону марки «IPHONE 14», 128GB, IMEI1: НОМЕР_1 ; IMEI2: НОМЕР_2 , темно-синього кольору, який перебував поблизу ліжка потерпілого.
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна ОСОБА_4 діючи в умовах воєнного стану, умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний та протиправний характер своїх дій, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, таємно викрав IPHONE 14, 128GB, IMEI1: НОМЕР_1 ; IMEI2: НОМЕР_2 , темно-синього кольору, який перебував поблизу ліжка потерпілого, вартістю 12 687 гривень 50 копійок (дванадцять тисяч шістсот вісімдесят сім гривень п`ятдесят копійок), який по праву власності належить ОСОБА_5 .
Після чого, ОСОБА_4 безперешкодно покинув місце вчинення злочину, в подальшому розпорядившись зазначеним майном на власний розсуд, спричинивши тим самим майнову шкоду потерпілому в розмірі 12 687 гривень 50 копійок (дванадцять тисяч шістсот вісімдесят сім гривень п`ятдесят копійок).
Таким чином, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.185 КК України, за кваліфікуючими ознаками – таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у пред`явленому обвинуваченні визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому, підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті, та пояснив, що дійсно таємно викрав телфон. У скоєному щиро розкаявся, просив суворо не карати, запевнив, що більше не буде вчиняти кримінальних правопорушень, повідомив суду, що у повному обсязі відшкодував матеріалі та моральні збитки, завдані внаслідок кримінального правопорушення. Надав до суду заяву, згідно якої просив розглянути кримінальне провадження в порядку ч.3 ст.349 КПК України.
Беручи до уваги, що обвинувачений у судовому засіданні повністю визнав свою вину у вчиненні інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, щиро розкаявся та не заперечував фактичних обставин, викладених в обвинувальному акті, суд, керуючись положеннями частини третьої статті 349 Кримінального процесуального кодексу України, після з`ясування думки всіх учасників судового провадження, дійшов висновку про можливість обмеження обсягу дослідження доказів.
Суд роз`яснив сторонам кримінального провадження зміст зазначеної норми закону, відповідно до якої, у разі визнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні злочину та за наявності згоди сторін, суд має право не досліджувати ті докази, що стосуються фактичних обставин справи, якщо вони ніким не оспорюються, за умови, що таке обмеження не суперечить завданням кримінального провадження, визначеним статтею 2 КПК України.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження є, зокрема, забезпечення того, щоб кожен, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, а невинувата особа не була обвинувачена чи засуджена.
Згідно зі ст.ст. 22, 23 КПК України кримінальне провадження здійснюється на засадах змагальності сторін та безпосередності дослідження доказів, при цьому суд досліджує докази безпосередньо та надає оцінку лише тим із них, які були предметом судового розгляду.
Під час судового розгляду суд з`ясував, що учасники процесу не заперечують проти застосування вказаної процедури, погоджуються з тим, що фактичні обставини події встановлені достатньо повно, а визнання обвинуваченим вини не викликає сумнівів у його добровільності та усвідомленості. У зв`язку з цим суд визнав недоцільним дослідження інших доказів, окрім допиту самого обвинуваченого та вивчення матеріалів, що характеризують його особу, оскільки зазначені обставини не є спірними та підтверджуються сукупністю доказів, наявних у матеріалах кримінального провадження.
Суд окремо роз`яснив обвинуваченому правові наслідки застосування положень частини третьої статті 349 КПК України, а сааме, що в такому випадку він позбавляється права оскаржувати в апеляційному порядку фактичні обставини, встановлені судом першої інстанції, оскільки вони визнаються такими, що не підлягають подальшому перегляду. Обвинувачений підтвердив, що зазначене йому зрозуміло, і наполягав на розгляді справи у скороченому порядку.
Таким чином, дотримавшись вимог кримінального процесуального закону, суд дійшов висновку, що обмеження обсягу дослідження доказів не порушує прав сторін, відповідає принципам безпосередності, змагальності та диспозитивності судового розгляду, закріпленим у статтях 22, 23, 26 КПК України, та спрямоване на забезпечення розумних строків судового провадження відповідно до статті 28 КПК України.
На підставі вищезазначеного, оцінюючи отримані в суді докази, заслухавши показання обвинуваченого та потерпілого, дослідивши матеріали кримінального провадження, які характеризують його особистість, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, за кваліфікуючими ознаками – таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану – доведена у повному обсязі.
Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому суд виходить із встановленої ст.50 КК України мети кари, виправлення і запобігання вчинення нових злочинів, заснованої на вимогах виваженості та справедливості. При цьому суд враховує, визначені ст.65 КК України загальні засади призначення покарання стосовно обставин цієї справи.
Відповідно до ст.66 КК України до обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченому, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Відповідно до ст.67 КК України обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує: суспільну небезпеку і характер вчиненого ним кримінального правопорушення, тяжкість скоєного, позитивну характеристику, його щире каяття в скоєному, активну участь у розкритті кримінального правопорушення, пом`якшуючі обставини та відсутність обтяжуючих обставин, а також думку потерпілого, суд вважає недоцільним відбування покарання у вигляді позбавлення волі та приходить до переконання про можливість звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням у відповідності до ст.75 КК України.
Разом із тим, вирішуючи питання про можливість застосування положень ст. 75 КК України, суд виходить із того, що відповідно до цієї норми закону особа може бути звільнена від відбування покарання з випробуванням, якщо суд, врахувавши тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини кримінального провадження, дійде висновку про можливість її виправлення без реального відбування призначеного покарання.
Беручи до уваги, що ОСОБА_4 вперше притягується до кримінальної відповідальності, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, суд приходить до переконання, що його виправлення можливе без ізоляції від суспільства, а тому вважає за можливе звільнити його від відбування призначеного покарання з випробуванням із покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.
На переконання суду, саме таке покарання повною мірою відповідатиме вимогам статей 50, 65 КК України, принципам справедливості, законності, співмірності та індивідуалізації кримінальної відповідальності, забезпечить досягнення мети покарання, буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Питання про речові докази та процесуальні витрати суд вирішує в порядку ст.100 та ст.124 КПК України.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.2, 100, 110, 124, 349, 368, 373-374, 376, 392- 395 КПК України, суд, –
УХВАЛИВ:
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення,передбаченого ч.4 ст.185 КК України та призначити показання у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.
Відповідно до ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 (один) рік.
Відповідно до пунктів 1, 2 ч.1 та пункту 2 ч.3 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки:
-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Контроль за поведінкою засудженого здійснюється уповноваженим органом з питань пробації за місцем проживання, роботи або навчання засудженого.
Стягнути с ОСОБА_4 на користь держави документально підтвердженні витрати на залучення експертів на загальну суму 458, 01 гривень.
Речові докази по кримінальному провадженню, а саме:
-Електронні носії інформації, на яких зафіксовано хід та результати слідчих (розшукових) та процесуальних дій – зберігати в матеріалах кримінально провадження;
-Мобільний телефон марки IPHONE 14, 128GB, IMEI1: НОМЕР_1 ; IMEI2: НОМЕР_2 , темно-синього кольору – вважати повернутим за належністю потерпілому ОСОБА_5 , згідно гарантійної розписки.
Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з моменту його проголошення через Київський районний суд м. Одеси.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя Київського районного
суду м. Одеси ОСОБА_1
Оригінал: reyestr.court.gov.ua