Рішення від 03 серпня 2026 р. у справі №482/534/26 — Новоодеський районний суд Миколаївської області

04.08.2026

Справа № 482/534/26

Номер провадження 2/482/863/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

04 серпня 2026 року місто Нова Одеса

Новоодеський районний суд Миколаївської області в складі головуючого судді Кічули В.М., за участю секретаря судового засідання Алєксєєнко В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Нова Одеса цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, -

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

На обґрунтування позову вказано, що сторони з 10.10.1987 року по 18.12.2024 року перебували у зареєстрованому шлюбі, під час перебування в якому ними було придбано житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 .

Рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області №482/509/24 від 18.12.2024 року шлюб між сторонами розірвано.

Посилаючись на те, що позивач та відповідачка не можуть дійти згоди щодо розподілу спільного майна, позивач просив суд про визнання за ним та відповідачкою по 1/2 частці спірного житлового будинку.

Позивач у судове засідання не з`явився, але від його представника – адвоката Ярмуша В.В. до суду надійшла заява про підтримання позовних вимог та про розгляд справи без участі сторони позивача.

Відповідачка у судове засідання не з`явилася, однак подала заяву, якою позовні вимоги позивача визнала в повному обсязі та просила проводити розгляд справи за її відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Вивчивши доводи позову, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Відповідно до рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 18.12.2024 року у справі №482/509/24, з 10.10.1987 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі, який розірвано 18.12.2024 року вказаним рішенням суду.

Рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 12.10.2011 року у справі №2-2268/2011 визнано дійсним договір купівлі-продажу житлового будинку А-1 з відповідними господарськими спорудами: гаражем Б-1, підвалом В-1, сараєм Г-1, вбиральнею Д-1, літнім душем Е-1, огорожею №1-4, басейном №5 по АДРЕСА_1 , який був укладений і посвідчений між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на Універсальній Товарній Біржі «Ріко-Альянс»13 серпня 2001 року за № 2-201.

Також вказаним рішенням суду визнано за ОСОБА_2 право приватної власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Право власності ОСОБА_2 на вказаний житловий будинок було зареєстровано районним комунальним підприємством «Новоодеське районне бюро технічної інвентаризації» 26.10.2011 року за №4271 в книзі №32, реєстраційний номер об`єкта № 34976185, що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав №31796100 від 26.10.2011 року.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 60 Сімейного кодексу України (далі – СК України), майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 61 СК України, об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Припис ч. 1 ст. 69 СК України закріплює право дружини та чоловіка на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Оскільки угоди про поділ спільного майна при розірванні шлюбу сторони не досягли спір може бути вирішений судом (ч. 1 ст. 71 СК України).

За загальним правилом ч. 1 ст. 70 СК України та відповідно до 2 ст. 372 ЦК України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК та ст. 372 ЦК. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Вирішуючи питання про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК щодо обов`язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Відповідно до частини 3 статті 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 372 ЦК України, майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом.

У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.

У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Оскільки будь-яких доказів існування домовленостей між сторонами щодо майна, а також інших обставин для відступлення від засад рівності часток подружжя сторонами не надано, суд вважає, що їх частки у спільному майні є рівними, а відтак позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 12, 76, 141, 259, 264, 265, 273, 280-289 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ), в порядку поділу спільного майна подружжя, право власності на 1/2 частину житлового будинку з усіма господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ), в порядку поділу спільного майна подружжя, право власності на 1/2 частину житлового будинку з усіма господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) 3 776,84 (три тисячі сімсот сімдесят шість гривень 84 копійки) грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Головуючий суддя В.М. Кічула