Рішення від 04 серпня 2026 р. у справі №473/3627/26 — Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/3627/26

РІШЕННЯ

іменем України

"05" серпня 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі головуючої – судді Булкат М.С.,

за участю секретаря судового засідання Соколенко Д. К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську Миколаївської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ

15 липня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 10 липня 2025 року між сторонами був укладений кредитний договір № 10.07.2025-100000697. Відповідно до вказаного договору ТОВ «Споживчий центр» зобов`язалося надати та надало відповідачці кредит у розмірі 6 000,00 грн з загальним строком користування коштами протягом 217 днів з дня надання, а відповідачка зобов`язалася вчасно повернути кредит до 11 лютого 2026 року, а також сплачувати проценти за користування ним у розмірі 1,0 % за кожен день користування коштами. Комісія, пов`язана з наданням Кредиту – 9% від суми Кредиту та дорівнює 540грн. 00 коп. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості– 540 грн. у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом.

18.11.2025 року між Кредитодавцем та Позичальником було укладено додатковий договір за яким Сторони домовились за взаємною згодою та ініціативою Позичальника збільшити Суму Кредиту на 12 000 гривень.

Позичальниця свої зобов`язання за кредитним договором не виконала, у зв`язку з чим виникла заборгованість у загальному розмірі 30 858,30 грн, у тому числі заборгованість за кредитом у розмірі 17 930 грн, заборгованість за процентами в розмірі 4 558,30 грн, неустойка в розмірі 8 370 грн.

Вказану заборгованість позивач просив стягнути з відповідачки в повному обсязі.

Ухвалою суду від 16 липня 2026 року відкрито провадження у справі та справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

21 липня 2026 року до суду надійшов відзив представниці відповідачки ОСОБА_1 – адвоката Сікорської І. С., у якому зазначено, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт перерахування кредитних коштів за кредитним договором, а також наявність заборгованості у заявленому розмірі. Крім того, представниця відповідачки вказує на неправомірність нарахування відсотків і комісії за кредитним договором, а також пені та штрафних санкцій.

23 липня 2026 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив від представника позивача, у якій зазначено, що між сторонами було належним чином укладено кредитний договір та здійснено видачу кредитних коштів. Крім того, представник позивача наголошує на правомірності здійсненого розрахунку заборгованості, вважаючи заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підтверджуються належними і допустимими доказами.

В судове засідання представниця позивача не з`явилась, згідно поданої заяви просила про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала.

Відповідачка ОСОБА_1 та представник відповідачки ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилися, проте у відзиві просили про розгляд без їх участі.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до наступного.

Зокрема суд встановив, що 10 липня 2025 року між сторонами був укладений кредитний договір № 10.07.2025-100000697. Відповідно до вказаного договору ТОВ «Споживчий центр» зобов`язалося надати та надало відповідачці кредит у розмірі 6 000,00 грн з загальним строком користування коштами протягом 217 днів з дня надання, а відповідачка зобов`язалася вчасно повернути кредит до 11 лютого 2026 року, а також сплачувати проценти за користування ним у розмірі 1,0 % за кожен день користування коштами. Комісія, пов`язана з наданням Кредиту – 9% від суми Кредиту та дорівнює 540грн. 00 коп. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості– 540 грн. у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом.

18.11.2025 року між Кредитодавцем та Позичальником було укладено додатковий договір за яким Сторони домовились за взаємною згодою та ініціативою Позичальника збільшити Суму Кредиту на 12 000 гривень.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 ст. 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів Цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Вищевказаний договір був укладений з дотриманням вимог щодо укладення електронних правочинів, передбачених ч.ч. 1-3 ст.207, ч. 1 ст.1054, ч. 1 ст.1055 ЦК України, ст.ст.11,12 Закону України «Про електронну комерцію», який містить усю інформацію та умови, що є необхідними для даного виду договорів, складений в передбаченій законом формі, підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до ст.1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.ст.611,612,623-625, 1049, 1050 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

В разі несвоєчасного повернення позики або її чергової частини (прострочення боржника) він не звільняється від обов`язку виконання зобов`язання, зокрема, повинен достроково повернути суму позики разом з процентами та іншими нарахуваннями, відшкодувати позикодавцю збитки та сплатити неустойку.

З матеріалів справи вбачається, що позичальник свої зобов`язання належним чином не виконав, у зв`язку з чим за кредитним договором виникла заборгованість у загальному розмірі 30 858,30 грн, у тому числі заборгованість за кредитом у розмірі 17 930 грн, заборгованість за процентами в розмірі 4 558,30 грн, неустойка в розмірі 8 370 грн.

Що стосується нарахування неустойки, то в цій частині слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 вказав, що з аналізу положень п. 18 Прикінцевих та перехідних положень та ст.ст.1046,1049,1050,1054 ЦК України слід дійти висновку про те, що на кредитний договір розповсюджується дія п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Зважаючи на наведене, законодавцем звільнено позичальників від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦПК України, а також сплати неустойки (штрафу, пені) та від інших платежів за прострочення виконання зобов`язань за договором, які були нараховані у період дії в Україні воєнного стану, тобто з 24 лютого 2022 року, та такі нарахування підлягають списанню.

За встановленого, нарахована позивачем неустойка (штрафні санкції, штраф, пеня) не підлягає стягненню.

Щодо доводів представниці відповідачки про те, що позивачем не надано доказі видачі кредитних коштів відповідачці, суд зазначає таке.

Оцінюючи доводи відзиву, суд зазначає, що представниця відповідачки посилається на відсутність належних та допустимих доказів фактичного перерахування кредитних коштів на рахунок відповідачки, зокрема через ненадання позивачем виписок по рахунку та інших первинних документів.

Водночас стороною відповідачки не надано жодного належного та допустимого доказу на спростування факту отримання кредитних коштів. Зокрема, відповідачкою не подано виписки з банківського чи карткового рахунку, на який, за твердженням позивача, були зараховані кредитні кошти, а також не надано жодних доказів того, що зазначена у матеріалах справи платіжна картка їй не належала.

Крім того, судом встановлено, що відповідачка здійснювала часткове виконання зобов`язань за кредитним договором, а саме: 17.07.2025 року – 1 000 грн, 09.08.2025 року – 1 400 грн, 07.09.2025 року – 1 400 грн, 08.09.2025 року – 1 000 грн, 08.10.2025 року – 2 400 грн, 08.11.2025 року – 1 000 грн, 08.12.2025 року – 3 439,15 грн та 02.01.2026 року – 1 000 грн.

Здійснення відповідачкою зазначених платежів свідчить про фактичне визнання нею існування кредитних правовідносин та виконання зобов`язань, що виникли з укладеного кредитного договору. Такі дії об`єктивно підтверджують факт отримання кредитних коштів та існування між сторонами договірних відносин.

За таких обставин доводи представниці відповідачки про відсутність доказів видачі кредитних коштів не узгоджуються з установленими судом фактичними обставинами справи та поведінкою самої відповідачки щодо виконання умов кредитного договору. Вказані заперечення є внутрішньо суперечливими, не підтверджені належними та допустимими доказами, а тому суд оцінює їх критично.

Денна процента ставка за договором розрахована згідно ч. 4 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», виходячи з умов кредитного договору.

Проценти за користування кредитом нараховані в межах строку дії договору.

Отже, внаслідок невиконання ОСОБА_1 умов кредитних договору утворилася загальна заборгованість позичальниці перед позивачем, яка становить 22 488,30 гривень, з яких: розмірі 17 930 грн, заборгованість за процентами в розмірі 4 558,30 грн, яка підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з вимог цієї статті, та з врахуванням того, що позивач просив в позовній заяві стягнути з відповідачки на свою користь судовий збір, враховуючи, що позов задоволено частково, то суд вважає, що є підстави для стягнення з відповідачки на користь позивача 1 940 гривень судового збору (22 488,30 гривень х 2 662,40 гривень / 30 858,30 гривень).

Керуючись ст.ст.12,13,76-83,141,259,263-265,280-282,289 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; ідент. номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (місто Київ, вулиця Саксаганського, 133-А, ідентифікаційний код 37356833) заборгованість за кредитним договором № 10.07.2025-100000697 від 10 липня 2025 року в розмірі 22 488 гривень 30 копійок, у тому числі заборгованість за кредитом у розмірі 17 930 гривень, заборгованість за процентами в розмірі 4 558 гривень 30 копійок, а також судовий збір у розмірі 1 940 гривень.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя М. С. Булкат