Постанова від 04 серпня 2026 р. у справі №607/11800/26 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/11800/26Головуючий у 1-й інстанції Гуменний П.П.

Провадження № 33/817/450/26 Доповідач - Ваврів І.З.

Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2026 р. м.Тернопіль

Суддя Тернопільського апеляційного суду Ваврів І.З.

розглянувши матеріали про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, що притягнута до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 липня 2026 року,

в с т а н о в и в:

Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 липня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП і застосовано відносно нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Як визнав суд, 22.05.2026 о 19:53 в м. Тернополі по вул. Сергія Короля, 42, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом Honda WW125A, державний номерний знак НОМЕР_1 , в порушення вимог п.2.9 (а) ПДР України, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного приладу Alcotest Drager 6820 №ARHJ 0295 (повірка дійсна до 18.11.2026), що підтверджується тестом №2231 від 22.05.2026. Результат становив 0,73 % проміле. З результатами водій був згідний, від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння в КНП «ТОМЦСНЗ» ТОР відмовився.

В апеляційній скарзі особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 вважає вказану постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню, з огляду на істотне порушення норм процесуального права та права на захист.

В обґрунтування своїх доводів зазначає, що судом першої інстанції порушено його право на захист та принцип справедливого розгляду.

Вказує, що не ухилявся від участі у судовому розгляду та не мав наміру затягувати провадження, а навпаки двічі надсилав письмові заяви до суду із проханням зупинити провадження у справі до появи реальної можливості особистої участі у зв`язку з проходженням військової служби за мобілізацією. Незважаючи на це, суд першої інстанції фактично залишив зазначені клопотання без належної оцінки та не навів переконливих мотивів чому забезпечення права особи на безпосередню участь у судовому розгляді є неможливим або недоцільним.

На переконання апелянта, суд обмежився формальним розглядом справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, чим позбавив його можливості безпосередньо надати пояснення щодо фактичних обставин події.

Вказує на незаконність зупинки транспортного засобу та недопустимість доказів, отриманих внаслідок порушення вимог закону.

Просить скасувати постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 липня 2026 року про визнання ОСОБА_1 , винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а провадження у справі закрити за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

В судове засідання апелянт - особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , який належним чином повідомлявся апеляційним судом про дату, час та місце розгляду справи, не з`явився та не повідомили суд про наявність поважних причин неявки до суду, а також не подав до суду заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ст.294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.

За наведених обставин, вважаю, що розгляд справи можливо провести без участі осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення.

Дослідивши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, приходжу до висновку, що слід відмовити у задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Аналіз матеріалів справи та безпосередньо рішення місцевого суду, яке оскаржується апелянтом, дає підстави для висновку, що суд, розглядаючи дану справу, дотримався положень статей 245, 280 КУпАП, відповідно до яких провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об`єктивне з`ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи в учиненні адміністративного правопорушення.

Апеляційний суд констатує, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 судом першої інстанції проведено у відповідності до розділу IV КУпАП, яким регламентовано порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення.

Висновок суду про винуватість та кваліфікацію дій ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України доведений належним чином перевіреними, оціненими та викладеними у постанові суду доказами.

Як слідує з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №682936 від 22 травня 2026 року, 22.05.2026 о 19:53 в м. Тернополі по вул. Сергія Короля, 42, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом “Honda WW125A”, державний номерний знак НОМЕР_1 , в порушення вимог п.2.9 (а) ПДР України, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного приладу Alcotest Drager 6820 №ARHJ 0295 (повірка дійсна до 18.11.2026), що підтверджується тестом № 2231 від 22.05.2026. Результат становив 0,73 проміле. З результатами водій був згідний, від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння в КНП «ТОМЦСНЗ» ТОР відмовився.

В протоколі про адміністративне правопорушення, який був предметом розгляду суду, зазначено про роз`яснення ОСОБА_1 його прав, передбачених ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП.

Протокол підписаний ОСОБА_1 без жодних зауважень та заперечень, що також підтверджує обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення.

Вказаний протокол відповідає вимогам ст.ст.254, 256 КУпАП, складений уповноваженою на те особою, визначеною ст.255 КУпАП, а наведені у ньому обставини об`єктивно стверджуються іншими доказами, дослідженими судом по справі.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

Як слідує з матеріалів справи, одним з таких доказів, яким обґрунтовано винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП є відеозаписи з відеореєстратора службового автомобіля та нагрудних камер працівників патрульної поліції.

Так, оглянутим в судовому засіданні відеоматеріалом, що зафіксований нагрудною камерою працівника патрульної поліції та відеореєстратором із службового автомобіля встановлено, що працівниками поліції було виявлено факт керування гр. ОСОБА_1 транспортним засобом марки “Honda WW125A”, державний номерний знак НОМЕР_1 , який був зупинений працівниками патрульної поліції. Причиною зупинки транспортного засобу було те, що водій вказаного транспортного засобу здійснював ним рух із порушенням ПДР України.

Також відеоматеріалом зафіксовано, що після зупинки водію ОСОБА_1 поліцейські повідомили причину зупинки транспортного засобу, а саме те, що водій керує транспортним засобом без шолома, чим порушив ПДР, що останній не заперечував, та відповідно до ч.5 ст. 121 КУпАП було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення.

З урахуванням наведеного, доводи апеляційної скарги про те, що зупинка транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 була здійснена незаконно, всупереч вимогам ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію», є безпідставними та не заслуговують на увагу.

Крім того, з відеоматеріалу вбачається, що під час перевірки документів та спілкування з водієм, виникли підозри щодо перебування останнього у стані алкогольного сп`яніння. У зв`язку з виявленими ознаками стану алкогольного сп`яніння, а саме - запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, які були озвучені водію ОСОБА_1 , поліцейський запропонував йому пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння. Водій пройшов огляд на місці події, результат становив 0,73 проміле, з результатом якого останній погодився, проходити огляд в медичному закладі не бажав.

Апеляційний суд зазначає, що відеозаписом об`єктивно зафіксовані обставини адміністративного правопорушення у об`ємі, достатньому для вирішення питання про наявність події адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та винуватості ОСОБА_1 у його вчиненні.

Відеозаписи з нагрудних камер поліцейського суд оцінює в сукупності з іншими дослідженими судом та наведеними в даній постанові доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Також дані обставини стверджуються рапортом командира взводу №2 роти №3 батальйону УПП в Тернопільській області ДПП П.Слободи від 22.05.2026 (а.с. 9)

Суд враховує, що рапорт поліцейських за своїм правовим змістом є документом, яким поліцейські інформують керівництво про законність та обґрунтованість дій під час встановлення обставин вчинення особою адміністративного правопорушення. Разом з тим, вказаний документ містить дані про обставини, що підлягають доказуванню по справі про адміністративне правопорушення. Він підлягає аналізу та оцінці у сукупності зі всіма наявними доказами.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не розглянув клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки з матеріалів справи вбачається, що постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24.06.2026 року було розглянуто вказане клопотання, у якому ОСОБА_1 просив зупинити розгляд справи на час проходження ним військової служби та забезпечити йому можливість особисто брати участь у судовому розгляді. За результатами розгляду цього клопотання суд першої інстанції відмовив у його задоволенні.

Що стосується другого клопотання про зупинення провадження у справі, то розгляд справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності було призначено на 09 год. 30 хв. 13 липня 2026 року, а вказане клопотання надійшло до суду першої інстанції 13 липня 2026 року о 16 год. 30 хв., тобто після ухвалення оскаржуваної постанови. (а. с. 20, 25)

Крім того, права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачені ст.268 КУпАП, були відновлені шляхом подання апеляційної скарги та надання йому можливості відстоювати свою позицію в апеляційному суді.

Таким чином апеляційні твердження ОСОБА_1 про допущені судом першої інстанції порушення його права захист та принцип справедливого судового розгляду є непереконливими.

З огляду на вказані вище докази, які належним чином досліджені судом першої інстанції, вважаю, що дії працівників поліції при проведенні огляду на стан алкогольного сп`яніння водія ОСОБА_1 , узгоджуються з приписами ст.266 КУпАП та відповідають вимогам Інструкції “Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 р № 1452/735.

Тому, доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість постанови у зв`язку з неповнотою судового розгляду, апеляційний суд визнає такими, що спрямовані виключно на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення.

Апеляційний суд також звертає увагу, що у рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Таким чином, виходячи з аналізу доказів досліджених судом першої інстанції та перевірених під час апеляційного розгляду матеріалів справи, висновок місцевого суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення та кваліфікація її дій за ч.1 ст.130 КУпАП є правильним.

Жодних аргументованих доводів, які б викликали сумніви у об`єктивності оцінки доказів зроблених судом першої інстанції на підставі вищевказаних матеріалів справи, апелянтом не надано і не здобуто таких в процесі апеляційного розгляду.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено.

Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 накладено у відповідності до вимог ст.33 КУпАП, з урахуванням характеру вчиненого ним правопорушення, особи правопорушника, ступеню його вини та інших обставин справи.

З урахуванням наведеного, приходжу до висновку, що постанова Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 липня 2026 р. відносно ОСОБА_1 є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її скасування, про що ставить питання апелянт, не вбачаю.

Керуючись ст.294 КУпАП, —

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 липня 2026 р. щодо ОСОБА_1 – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя