Постанова від 04 серпня 2026 р. у справі №450/4315/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 450/4315/25 Головуючий у 1 інстанції: Кукса Д.А.

Провадження № 22-ц/811/269/26 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий - суддя Цяцяк Р.П.,

судді Ванівський О.М. та Копняк С.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Гурського Германа Юрійовича , представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок», на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 22 грудня 2025 року,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кошельок», (в подальшому - «позивач», «ТзОВ») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому просило стягнути з відповідача заборгованістьза кредитним договором № 3055607610-563313 від 28.12.2021 року у розмірі 14 907 грн., яка складається з 5 000 грн. заборгованості по тілу кредиту та 9 907 грн. заборгованості по відсотках за користування кредитом, а також стягнути з останнього понесені судові витрати: 2 4 22 грн. 40 коп. сплаченого судового збору та 10 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що 28.12.2021 року між ОСОБА_2 та ТзОВ «Кошельок» був укладений кредитний договір № 3055607610-563313 (в подальшому - «Кредитний договір») та отримано 5 000 грн. кредитних коштів на споживчі потреби. Даний договір був укладений в електронній формі та підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису у виді одноразового ідентифікатора.

Зазначалося, що відповідач свої зобов`язання за договором не виконав, у зв`язку із чим у нього перед позивачем утворилася заборгованість, яка і є предметом позовних вимог (а.с. 2-6).

Оскаржуваним рішенням у задоволенні позову відмовлено (а.с. 65-66).

Дане рішення оскаржив представник позивача.

Апелянт просить оскаржуване рішення скасувати та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, покликаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та на порушення норм процесуального права і неправильного застосування норм матеріального права.

Зазначає, що як вбачається з Візуальної форми послідовності дій клієнта ОСОБА_2 та ТОВ «Кошельок» щодо укладення електронного договору в ІТС Товариства, 28.12.2021 року відповідач, використовуючи номер телефону НОМЕР_1 , пройшов ідентифікацію в системі ITC, вніс персональні дані та реквізити банківської картки, після чого позивачем було сформовано й розміщено в особистому кабінеті індивідуальну оферту з істотними умовами договору. Після повідомлення про погодження кредитної заявки відповідачу було надіслано одноразовий ідентифікатор 4788, за допомогою якого він акцептував оферту та підписав договір. Після цього в особистому кабінеті відповідача відобразилися підписаний договір, додатки до нього та правила користування сервісом.

Звертає увагу, що «на стадії генерації Договору після його підписання одноразовим ідентифікатором саме на стадії перетворення електронними засобами у візуальну форму в ІТС позивача стався технічний збій, внаслідок чого на Договорі відсутнє відтворення одноразового ідентифікатора. Однак, слід враховувати, що ІТС позивача налаштована таким чином, що без надіслання позивачу акцепта та підписання відповідачем Договору одноразовим ідентифікатором - 4788 - не сталося б зарахування кредитних коштів на картку позичальника» (а.с. 70-91).

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 26 січня 2026 року (яка отримана сторонами 10-16 квітня 2025 року; том 2, а.с. 125-130) відкрито апеляційне провадження за вищезгаданою апеляційною скаргою, запропоновано учасникам справи протягом 15-ти днів подати до суду свій відзив на апеляційну скаргу та ухвалено розгляд справи у відповідності до частини 1 статті 369 ЦПК України проводити в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (а.с. 123-124).

Відзиву на апеляційну скаргу не поступило.

Клопотань від учасників справи про апеляційний розгляд справи з їх повідомленням до суду також не поступало.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

ЦПК України встановлено, що:

- цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом, і що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (статті 12 і 81);

- суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 13);

- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76);

- належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 77).

Відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі суд мотивував тим, що «твердження представника позивача про укладення між ТзОВ «Кошельок» та ОСОБА_2 кредитного договору № 3055607610-563313 від 28.12.2021 не доведена належними та допустимими доказами, у зв`язку з тим, що в наданих письмових доказах відсутній електронний підпис одноразовим ідентифікатором ОСОБА_2 , оскільки такий не відповідає положенням п. 6 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» та не містить даних у вигляді алфавітно-цифрової послідовності» та зазначає, що «за відсутності електронного підпису відповідача у кредитному договорі № 3055607610-563313 від 28.12.2021, паспорті споживчого кредиту та графіку платежів, суд позбавлений можливості встановити той факт, що сторони погодили істотні умови договору та дійшли згоди про укладення такого».

Заперечення проти позову відповідачем викладаються у відзиві (стаття 178 ЦПК України).

Матеріалами справи стверджується, що відповідач отримав надіслані йому судом позовну заяву та ухвалу про відкриття провадження у справі (а.с. 63, 64), однак відзиву на позов відповідач до суду так і не подав.

Ухвалою суду першої інстанції від 24 вересня 2025 року було задоволено клопотання представника відповідача та витребувано у АТ КБ «ПриватБанк» письмовий доказ у вигляді відповідного рішення структурного підрозділу або посадової особи банку, чи у вигляді іншого письмового доказу, який би підтверджував або спростовував факт випуски банківської картки № НОМЕР_2 (та відкриття під неї відповідного банківського рахунку) на ім`я ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) та письмовий доказ у вигляді виписок про рух коштів по рахунку, який був відкритий для обслуговування банківської картки № НОМЕР_2 за період з 27.12.2021 року (дата видачі кредиту) по 10.04.2022 року (дата закінчення терміну кредитування)(а.с. 44).

У відповіді АТ КБ «ПриватБанк» від 01.10.2025 року зазначено, що згадану вище банківську картку № НОМЕР_2 (тобто - банківську картку на яку, на твердження позивача, 28.12.2021 року було перераховано 5 000 грн. кредитних коштів) було емітовано на ім`я ОСОБА_2 , а Випискою по рахунку стверджується, що 28.12.2021 року дійсно на рахунок згаданого відповідача було зараховано переказ у розмірі 5 000 грн. (а.с. 50-62), чим підтверджено доводи та докази позивача, наведені у позовній заяві.

В той же час, ці доводи та докази позивача відповідачем спростовано не було, що є його (а не суду) процесуальним обов`язком, так само, як і не було подано до суду жодних заперечень стосовно заявлених до нього позовних вимог.

В поданій до суду позовній заяві позивач зазначив, що не заперечує проти ухвалення судом заочного рішення.

Ухвалене на підставі лише наявних у матеріалах справи доказів заочне рішення могло б бути скасованим самим судом першої інстанції за заявою відповідача про перегляд заочного рішення - за умови подання останнім до суду обґрунтованих заперечень проти вимог позивача до нього, однак суд першої інстанції наданим йому правом на ухвалення заочного рішення не скористався.

Колегія суддів вважає, що за наведених вище обставин в їх сукупності та за відсутності заперечень відповідача на позов у суду першої інстанції були відсутніми правові підстави для відмови у задоволенні позовних вимог, які обґрунтовуються рядом наявних у матеріалах справи доказів, а тому приходить до висновку про те, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового - про задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованостей за Кредитним договором у повному обсязі.

Статтею 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 1), і що суд апеляційної інстанції, у випадку зміни рішення або ухвалення нового, відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13).

Матеріалами справи стверджується, що позивач в ході розгляду даної справи поніс 6 056 (2 422 грн. 40 коп. + 3 633 грн. 60 коп.) грн. 00 коп. судових витрат у виді сплаченого судового збору (а.с. 1, 122), а відтак ці судові витрати також підлягають до стягнення на користь позивача з відповідача.

Апеляційна скарга також містить вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача 10 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу на стадії розгляду справи судом першої інстанції та «4 000, 00 грн. за подання апеляційної скарги», а всього - 14 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

ЦПК України встановлено, що:

- цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом, і що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (статті 12 і 81);

- судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, і що витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи (частини 1 та 3 статті 133);

- витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частини 1-3 статті 137);

- розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 статті 137).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Ціна позову у даній справі 14 907 грн.

Судові витрати у розмірі сплаченого судового збору становлять 6 056 грн. 00 коп.

Справа судами першої та апеляційної інстанцій розглядалася у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

За наведених вище обставин стягнення витрат на правничу допомогу у сумарному розмірі 14 000 грн. аж ніяк не можна визнати такими судовими «витратами, які мають розумний розмір».

З урахуванням наведеного, а також з урахуванням критеріїв складності даної справи, ціни позову та розумності розміру витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів приходить до висновку про те, що вимога позивача про відшкодуваннявитрат на професійну правничу допомогу підлягає до задоволення лише частково - у сумарному розмірі 6 000 грн., що (на переконання колегії суддів) буде відповідати критеріям розумності, виваженості та справедливості.

Відтак, всього до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 12 056 грн. (6 056 грн. 00 коп. + 6 000 грн.) судових витрат.

Пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України встановлено, що судові рішення у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, касаційному оскарженню не підлягають.

Згідно з частиною дев`ятою наведеної статті для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено у 2026 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2026 року - 3 328 грн. 00 коп.

Предметом позову у цій справі є майнові вимоги про стягнення з відповідача 14 907 грн. заборгованості за кредитним договором.

Відтак, ціна позову у цій справі складає 14 907 грн., що станом на 01 січня 2026 року не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 328 грн. 00 коп. х 250 = 832 000, 00 грн).

Урахувавши, що ціна позову у цій справі становить 14 907 грн., судові рішення, ухвалені у такій справі, не підлягають касаційному оскарженню відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 пункт 2, 376 частина 1 пункти 1 і 4, 381, 382, 383, 384, 389 частина 3 пункт 2 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Гурського Германа Юрійовича, представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок», задовольнити частково.

РішенняПустомитівського районного суду Львівської області від 22 грудня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» (код ЄДРПОУ 40842831, 08135, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул. Антонова, 8А) 14 907 (чотирнадцять тисяч дев`ятсот сім) грн. 00 коп. заборгованості за Кредитним договором № 3055607610-563313 від 28.12.2021 року.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» (код ЄДРПОУ 40842831, 08135, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул. Антонова, 8А) 12 056 (дванадцять тисяч п`ятдесят шість) грн. 00 коп. судових витрат.

Постанова апеляційного суду касаційному оскарженню не підлягає.

Повну постанову складено 05 серпня 2026 року.

Головуючий: Цяцяк Р.П.

Судді: Ванівський О.М.

Копняк С.М.