Постанова від 04 серпня 2026 р. у справі №446/252/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 446/252/26 Головуючий у 1 інстанції: Костюк У. І.

Провадження № 22-ц/811/1499/26 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий – суддя Цяцяк Р.П.,

судді Ванівський О.М. та Копняк С.М.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 , на рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 06 квітня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (в подальшому – «позивач», «ТзОВ») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому просило суд ухвалити рішення, яким стягнути зі згаданого відповідача на користь позивача заборгованість за Кредитним договором № 26.11.2023-100002319 від 26.11.2023 року (в подальшому – «Кредитний договір») у розмірі 5 940 грн., а також судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що 26.11.2023 року між позивачем та відповідачем було укладено Кредитний договір, на виконання умов якого позивач надав відповідачу в кредит 3 000 грн. строком на 42 дні під 2 % за 1 (один) день користування кредитом.

Стверджувалося, що відповідач взятих на себе за Кредитним договором зобов`язань не виконує, в результаті чого у нього утворилася заборгованість у розмірі 5 940 грн. (з яких: 3 000 грн. – тіло кредиту, а 2 940 грн. – заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом), які і є предметом позовних вимог (а.с. 1-14).

Оскаржуваним рішенням позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за Кредитним договором № 26.11.2023-100002319 від 26.11.2023 року у розмірі 5 940 грн. 00 коп. та 2 662 грн. 40 коп. сплаченого судового збору (а.с. 37-40).

Дане рішення оскаржила представниця відповідача, яка просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким «звільнити від сплати нарахованих відсотків та штрафів», а «у разі залишення суми тіла кредиту – встановити розстрочку виконання рішення на 12 місяців без нарахування додаткових санкцій», покликаючись на те, що суд не врахував те, що:

- вона (представниці відповідача) є діючим військовослужбовцем, а «згідно з ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соцзахист військовослужбовців», відсотки та штрафи під час служби не нараховуються»;

- її (представниці відповідача) «чоловік загинув, захищаючи Україну, що поклало на (неї) одноосібну відповідальність за утримання сім`ї та (її) батька-пенсіонера (відповідача у справі)» (а.с. 45-46).

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 29 квітня 2026 року відкрито апеляційне провадження за вищезгаданою апеляційною скаргою (отримана сторонами 01.05.2026 року; а.с. 56-58), запропоновано учасникам справи протягом 15-ти днів подати до суду свій відзив на апеляційну скаргу та ухвалено розгляд справи у відповідності до частини 1 статті 369 ЦПК України проводити в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (а.с. 54-55).

Представник позивача подав до суду Відзив на апеляційну скаргу, у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін (а.с.59-62).

Клопотань від учасників справи про апеляційний розгляд справи з їх повідомленням до суду не поступало.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

ЦПК України встановлено, що:

- цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом, і що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (статті 12 і 81);

- суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 13);

- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76);

- належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (стаття 77);

- обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (частина 1 статті 82).

Як вбачається з матеріалів справи та (зокрема) доводів апеляційної скарги, представник відповідача не оспорює укладення останнім з позивачем 26 листопада 2023 року Кредитного договору, копія якого позивачем є долученою до позовної заяви.

Пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що «військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави».

Тобто, як вбачається з наведеного вище, згаданою нормою Закону (на яку посилається представниця відповідача/апелянта) передбачені відповідні пільги для військовослужбовців, а також їх дружин (чоловіків), однак на інших членів сім`ї (як от батько військовослужбовця) ці пільги не поширюються.

В той же час, у матеріалах справи відсутні докази того, що саме відповідач ОСОБА_2 є чи був таким військовослужбовцем або чоловіком військовослужбовця.

Відтак, доводи про те, що донька відповідача (автор апеляційної скарги) є діючим військовослужбовцем, до уваги прийматися не можуть, оскільки такі не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

А інших доводів апеляційна скарга і не містить.

З урахуванням наведеного вище колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для скасування оскаржуваного рішення (та, відповідно, для відмови у задоволенні позовних вимог повністю чи частково), а відтак – до висновку про залишення апеляційної скарги на нього, доводи якої не спростовують висновків рішення суду, без задоволення.

Щодо вимоги апеляційної скарги «встановити розстрочку виконання рішення на 12 місяців без нарахування додаткових санкцій», то за змістом частини 1 статті 435 ЦПК України розстрочити виконання рішення за заявою сторони може суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, тобто (у нашому випадку) – Кам`янка-Бузький районний суд Львівської області, куди і слід звернутися з відповідною заявою відповідачу або його представнику.

Пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України встановлено, що судові рішення у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, касаційному оскарженню не підлягають.

Згідно з частиною дев`ятою наведеної статті для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено у 2026 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2026 року – 3 328 грн. 00 коп.

Предметом позову у цій справі є майнові вимоги про стягнення з відповідача 5 940 грн. 00 коп. заборгованості за Кредитним договором.

Відтак, ціна позову у цій справі складає 5 940 грн. 00 коп., що станом на 01 січня 2026 року не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 328 грн. 00 коп. х 250 = 832 000, 00 грн).

Урахувавши, що ціна позову у цій справі становить 5 940 грн. 00 коп., судові рішення, ухвалені у такій справі, не підлягають касаційному оскарженню відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.1, 375, 381, 382, 383, 384, 389 частина 3 пункт 2 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 , залишити без задоволення, а рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 06 квітня 2026 року- без змін.

Постанова апеляційного суду касаційному оскарженню не підлягає.

Повну постанову складено 05 серпня 2026 року.

Головуючий: Цяцяк Р.П.

Судді: Ванівський О.М.

Копняк С.М.