Постанова від 30 липня 2026 р. у справі №333/3908/26 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу Справа № 333/3908/26

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №333/3908/26 Головуючий в 1 інст.Тучков С.С.

Провадження №33/807/977/26 Доповідач в 2 інст.Сінєльнік Р.В.

Категорія ст.124 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2026 року місто Запоріжжя

Суд апеляційної інстанції у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Сінєльніка Р.В., за участю особи, щодо якої складено адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 , захисника-адвоката Ковальова Д.В., потерпілої ОСОБА_2 та її представника - адвоката Кузнецова П.М., розглянув в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , за апеляційною скаргою захисника-адвоката Ковальова Д.В. на постанову Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 17 червня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 , уродженця м.Запоріжжя, громадянина України, який має середню освіту, зареєстрований і проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 665,60 гривень в дохід держави.

Згідно з постановою суду, 29 березня 2026 року, о 17-53 годині, вул.Героїв Національної гвардії України, 47, в м.Запоріжжі, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом RenaultScenic, державний номерний знак НОМЕР_2 , рухаючись в середній смузі руху, перед початком повороту ліворуч завчасно не зайняв відповідне крайнє ліве положення на проїзній частині. Також перед зміною руху водій не переконався, що це буде безпечно і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, у результаті чого здійснив зіткнення з транспортним засобом Skoda NW/ABSDXUAXO, державний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_2 , котрий рухався у тому ж напрямку у лівій смузі руху, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим завдано матеріальних збитків. Водій ОСОБА_1 порушив вимоги п.10.1. та п.10.4. ПДР України.

В апеляційній скарзі захисник просить скасувати постанову суду першої інстанціїта закрити провадження у справі.Призначити в ході апеляційного розгляду справи судову інженерно-транспортну експертизу з дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що з описаними в оскаржуваній постанові висновками судді не можна погодитись з огляду на таке.

Так, виходячи з пояснень водія ОСОБА_2 (автомобіля Skoda), наданими в судовому засіданні, вона рухалась на автомобілі зі швидкістю 70 км/год, тобто порушила вимоги п.12.4 ПДР. При цьому досліджений суддею в ході розгляду справи відеозапис з камери вуличного спостереження свідчить про явно більшу швидкість цього автомобіля безпосередньо перед зіткненням. Також водій ОСОБА_2 пояснила в суді, що взагалі вважала, що автомобіль під керуванням ОСОБА_1 не рухався по вул.Героїв Національної гвардії України в попутному напрямку, а за її враженнями, перетинав проїзну частину вулиці з права на ліво по ходу руху її автомобіля, виїжджаючи з двору. Це беззаперечно свідчить про порушення водієм ОСОБА_2 ще й вимог п.п.12.1, 12.3 ПРД.

Виходячи з викладеного, існують щонайменше об`єктивні сумніви у висновках судді, оскільки дорожня ситуація свідчить, щонайменше, про порушення ПДР обома водіями. ОСОБА_1 можливо порушив вимоги п.п.10.1, 10.4 ПДР, а ОСОБА_2 - п.п.12.1, 12.3, 12.4 ПДР.

При цьому, справа розглянута суддею саме за ст.124 КУпАП, склад адміністративного правопорушення за якою є матеріальним. Тобто обов`язковим до показування є прямий причинний зв`язок між можливими порушеннями ПДР водієм та суспільно небезпечними наслідками у вигляді пошкодження транспортних засобів.

Жоден з учасників розгляду справи, в тому числі і суддя, не мають спеціальних інженерних знань в області дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод, які необхідні для встановлення з технічної точки зору прямого причинного зв`язку між можливими порушеннями ПДР водіями та наслідками у вигляді пошкодження транспортних засобів.

На думку захисника,у справах цієї категорії суддя повинен за клопотанням сторони призначити у справі судову інженерно-транспортну експертизу з дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод, оскільки у цій та подібних дорожніх ситуаціях винуватість одного з водіїв залежить саме від технічної можливості уникнути зіткнення транспортних засобів з боку саме того водія, який рухався позаду та якому було створено небезпеку чи перешкоду для руху. Якщо такий водій не мав відповідної технічної можливості, винуватцем у ДТП є водій, що рухався попереду. Якщо ж водій, що рухався позаду, мав таку технічну можливість, але не скористався нею внаслідок власного порушення ПДР, це виключає притягнення іншого водія до відповідальності. Встановити ж зазначені обставини можливо виключно експертним шляхом із застосуванням спеціальних знань.

Зазначені вище обставини були проігноровані судом, а клопотання сторони захисту про призначення експертизи було безпідставно відхилене, хоча доводи сторони захисту підтверджуються не тільки поясненнями учасників пригоди, а й долученим до справи відеозаписом події. Внаслідок цього висновки суду ґрунтуються на припущеннях, а розгляд справи не можна вважати повним та об`єктивним.

Враховуючи все викладене, захисник вважає, що оскаржувана постанова винесена суддею упереджено. Суддя послався на суперечливі та неспроможні докази, проігнорувавши при цьому всі належно обґрунтовані доводи сторони захисту, внаслідок чого висновки судді не відповідають фактичним обставинам справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників судового засідання, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, переглядаючи оскаржувану постанову в межах поданої апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно із ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Положеннями ст. 280 КУпАП регламентовано, що орган (посадова особа) під час розгляду справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

На переконання апеляційного суду, оскаржувана постанова відповідає зазначеним вимогам закону.

Висновки суду про доведеність вини та наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, ґрунтуються на належних та допустимих доказах, які містяться в матеріалах справи, і сумнівів щодо їх обґрунтованості не викликають.

Згідно з п. 10.1 ПДР перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

Відповідно до п. 10.4 ПДР перед поворотом праворуч та ліворуч, у тому числі в напрямку головної дороги, або розворотом водій повинен завчасно зайняти відповідне крайнє положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку, крім випадків, коли здійснюється поворот у разі в`їзду на перехрестя, де організовано круговий рух, напрямок руху визначено дорожніми знаками чи дорожньою розміткою або рух можливий лише в одному напрямку, установленому конфігурацією проїзної частини, дорожніми знаками чи розміткою.

До початку розгляду апеляційної скарги від особи, яка притягується до відповідальності, надійшло клопотання про призначення судово-автотехнічної (інженерно-транспортної) експертизи.

Розглянувши зазначене клопотання про призначення в цій справі інженерно-транспортної експертизи, суддя апеляційного суду вирішив відмовити у його задоволенні, оскільки в цьому випадку відсутня необхідність у залученні відповідного спеціаліста з огляду на те, що наявні в справі докази відповідають критерію достатності, а обставини справи не потребують спеціальних знань.

Всупереч позиції сторони захисту про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, його вина підтверджується зібраними по справі та перевіреними в судовому засіданні доказами, зокрема відомостями:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №627290 від 29 березня 2026 року (а.с.3);

- схемою місця ДТП від 29 березня 2026 року, де визначено місце зіткнення та знаходження транспортних засобів після ДТП. Зокрема, транспортний засіб Skoda NW/ABSDXUAXO, державний номерний знак НОМЕР_3 , після ДТП знаходиться у крайній лівій смузі руху (а.с.3);

- карткою обліку адміністративного правопорушення (а.с.4);

- фототаблицею з місця вчинення ДТП, з якої, зокрема, вбачається, що транспортний засіб Skoda після ДТП знаходиться у крайній лівій смузі руху (а.с.9);

- показаннями водія ОСОБА_2 , наданими у судовому засіданні, які повністю відповідають доказам, наявним в матеріалах справи, зокрема відеозапису з камер спостереження;

- показаннями допитаного у судовому засіданні свідка ОСОБА_3 , який повідомив, що він був очевидцем зіткнення автомобілів Skoda синього кольору та Renault Scenic сірого кольору. Перед цим автомобіль Renault Scenic рухався у середній смузі руху і почав різко повертати ліворуч, чим перегородив шлях автомобілю Skoda. При цьому в автомобіля Renault Scenic був увімкнений правий покажчик повороту;

- відеозаписом з камери відеоспостереження з електроопори №11 по проспекту Героїв Національної гвардії України, з якої, зокрема, вбачається, що автомобіль Renault Scenic рухається у середній смузі руху і перед зіткнення з автомобілем Skoda здійснює різкий поворот ліворуч. Даним відеозаписом повністю спростовується позиція водія ОСОБА_1 , що він рухався ближче до лівого краю дороги на відстані приблизно одного метру від лівого бордюрного каменю. Після перегляду відеозаписів водії підтвердили, що зображені на відео автомобілі належать саме їм.

Дослідивши та проаналізувавши всі докази у їх сукупності, зокрема фотографії, відеозапис, розташування транспортних засобів, які відображені у схемі місця ДТП, локалізацію пошкоджень на них, у суду апеляційної інстанції не виникає сумніву щодо доведеності вини ОСОБА_1 в порушенні вимог п. 10.1 та п.10.4 ПДР, що перебувають у причинному зв`язку із настанням події ДТП та її наслідками.

Даючи оцінку зібраним доказам у їх сукупності, суд апеляційної інстанції вважає, що дорожньо-транспортна пригода мала місце внаслідок порушення п.п. 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_1 , а саме: п. 10.1 — перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, а також п.10.4 - перед поворотом праворуч та ліворуч, у тому числі в напрямку головної дороги, або розворотом водій повинен завчасно зайняти відповідне крайнє положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку, крім випадків, коли здійснюється поворот у разі в`їзду на перехрестя, де організовано круговий рух, напрямок руху визначено дорожніми знаками чи дорожньою розміткою або рух можливий лише в одному напрямку, установленому конфігурацією проїзної частини, дорожніми знаками чи розміткою.

Так, в суді апеляційної інстанції, особа щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 , на запитання суду не надав однозначної відповіді чи переконався він, змінюючи напрямку руху, у тому, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, зокрема автомобілю під керуванням потерпілої.

Крім того, ОСОБА_1 , пояснюючи чому він перед поворотом ліворуч не зайняв відповідне крайнє положення на проїзній частині, зазначив про те, що ділянка дороги перед поворотом має пошкодження, а тому він міг пошкодити свій автомобіль.

Таким чином, ОСОБА_1 фактично не заперечував того, що він не виконав вимоги п.п. 10.1 та 10.4 ПДР.

Водночас, на підтвердження доводів ОСОБА_1 про наявність пошкодження вищевказаної ділянки проїжджої частини перед поворотом ліворуч, стороною захисту будь-яких доказів суду не надано, та матеріали справи не містять.

Натомість, з дослідженого, в т.ч. апеляційним судом відеозапису, не убачається таких пошкоджень.

Доводи ОСОБА_1 про те, що така ситуація склалася через те, що він був дуже втомлений, не є слушними, оскільки, згідно з ПДР України керувати автомобілем у хворобливому чи втомленому стані взагалі заборонено.

Стомлення не скасовує адміністративної відповідальності за скоєне порушення ПДР.

Окрім того, апеляційний суд наголошує, що аргументи сторони захисту про наявність в діях потерпілої ОСОБА_2 порушень Правил дорожнього руху, а саме – перевищення дозволеної швидкості руху, що, на думку сторони захисту, перебуває у причинному зв`язку із настанням події ДТП та її наслідками, за жодних обставин не впливають на прийняття рішення в рамках даної справи, оскільки судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до складеного протоколу про адміністративне правопорушення.

Пояснення водія ОСОБА_1 про те, що ДТП сталася виключно через перевищення швидкості водієм ОСОБА_2 , є нелогічними та не узгоджуються з його ж власними поясненнями про виконання повороту (розвороту) ліворуч. Перед початком такого маневру водій зобов`язаний завчасно переконатися, що він є безпечним, не створить перешкод або небезпеки для інших учасників дорожнього руху. Якби водій ОСОБА_1 виконав ці вимоги, він мав би можливість виявити автомобіль водія ОСОБА_2 , що рухалася позаду, утриматися від виконання маневру або розпочати його лише після безпечного проїзду транспортного засобу. За таких обставин небезпека для руху водія ОСОБА_2 не була б створена, а ДТП не відбулася.

У наявних матеріалах справи відсутні докази про те, що ОСОБА_2 дійсно перевищила швидкість.

Проте, навіть у разі перевищення швидкості водієм ОСОБА_2 це саме по собі не звільняє водія ОСОБА_1 від обов`язку забезпечити безпечність маневру.

У цій дорожньо-транспортній ситуації технічна можливість уникнути виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди для водія автомобіля ОСОБА_1 визначалася шляхом виконання ним вимог п.п. 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху України, для чого у нього не було будь-яких перешкод технічного характеру.

Таким чином, викладені в апеляційній скарзі мотиви для скасування судового рішення не є переконливими і не можуть бути визнані достатніми для прийняття такого рішення.

Отже, постанова суду є законною та обґрунтованою, а тому у апеляційного суду відсутні підстави вважати, що постанова прийнята судом першої інстанції без урахування всіх фактичних обставин справи. Досліджені судом докази є допустимими і достатніми для визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні передбаченого ст. 124 КУпАП адміністративного правопорушення.

Істотних порушень законодавства, що тягнуть безумовне скасування постанови суду першої інстанції, під час апеляційного розгляду справи не встановлено.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу захисника-адвоката Ковальова Д.В. залишити без задоволення.

Постанову Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 17 червня 2026 року, стосовно ОСОБА_1 , за ст.124 КУпАП, залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною, й оскарженню не підлягає.

Суддя Запорізького

апеляційно го суду Р.В. Сінєльнік