Постанова від 30 липня 2026 р. у справі №314/5636/25 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу Справа № 314/5636/25

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 314/5636/25 Головуючий у 1 інст. Кіяшко В.О.

Провадження № 33/807/996/26 Доповідач у 2 інст. Клименко Л.В.

Категорія – ч. 1 ст. 130 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2026 року місто Запоріжжя

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Клименко Л.В., за участі захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Гребнєва І.І., розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Запоріжжі справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Гребнєва І.І. на постанову Вільнянського районного суду Запорізької області від 11 червня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік, стягнуто судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до оскаржуваної постанови, суддя першої інстанції встановив, що 21.11.2025, о 23:45 годині, дорога М18 263 км, ОСОБА_1 керував транспортним засобом HYUNDAI TUCSON, реєстраційний номер НОМЕР_2 , з ознаками наркотичного сп`яніння (розширені зіниці очей що не реагують на світло, виражене тремтіння рук, сповільненість мови). Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законодавством порядку у медичному закладі КНП ОКЗ ПНД та СЗХ ЗОР у присутності лікаря нарколога, відмовився на місці зупинки транспортного засобу. Від керування транспортним засобом відсторонений, про повторність попереджений. Даними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху.

Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – адвокат Гребнєв І.І., звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою.

В апеляційній скарзі зазначено, що в матеріалах судової справи єдиним достатнім та достовірним доказом є лише відеозапис, який зроблений працівниками поліції з нагрудних камер фіксування. Відповідно до змісту відеозапису, на думку захисника, є очевидним, що працівники поліції не виявили реальних ознак наркотичного сп`яніння, а вимога про проходження огляду на стан сп`яніння обумовлена виключно наявністю інформації, що ОСОБА_1 раніше притягався до адміністративної відповідальності. Проте, суд першої інстанції не звернув на вказаний факт увагу, внаслідок чого дійшов передчасних висновків стосовно винуватості ОСОБА_1 .

Окрім того, ОСОБА_1 з самого початку не було запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння, рівно як і не повідомлено про виявлені ознаки сп`яніння. Проте, працівники поліції фактично провели обшук автомобіля без законних на те підстав, і лише потім запропонували пройти огляд, не зазначивши перед цим про виявлені у нього ознаки сп`яніння. На переконання сторони захисту, це підтверджує той факт, що працівники патрульної поліції мали на меті виконання статистичних показників, а не виконання належним чином своїх службових обов`язків.

Також захисник зазначає, що ОСОБА_1 спочатку повідомили про необхідність проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, а лише після зазначеного було проведено формальний огляд його очей та пальців рук, за результатом якого констатовано про нібито виявлені ознаки наркотичного сп`яніння. Вказане, на думку захисника, свідчить про формальний характер дій працівників поліції, оскільки направлення на проходження огляду не може передувати факту виявлення ознак сп`яніння. Більш того, виявлені інспектором поліції ознаки сп`яніння не відповідають дійсності та спростовуються відеозаписом. Під час спілкування ОСОБА_1 поводив себе спокійно та адекватно.

Також захисник посилається на те, що в протоколі про адміністративне правопорушення вказано, що серед інших ознак наркотичного сп`яніння виявлено і сповільненість мови. Проте, з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 спілкується нормально, а така ознака йому навіть не повідомлялась. З наведеного захисник робить висновки про те, що працівники поліції надумано вписали цю ознаку до рапорту та протоколу, що є штучною фальсифікацією доказу обвинувального характеру.

Також звернув увагу апеляційного суду на те, що працівники поліції, незважаючи на виявлені ознаки сп`яніння, дозволили ОСОБА_1 одразу після складання протоколу далі їхати за кермом автомобіля, що свідчить виключно про те, що в нього в реальності ознак сп`яніння не було.

Проте, на переконання апелянта, суд першої інстанції проігнорував ці аргумент та передчасно прийшов до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, внаслідок чого виніс незаконне рішення.

З огляду на викладене, захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – адвокат Гребнєв І.І. просив апеляційний сад скасувати постанову Вільнянського районного суду Запорізької області від 11 червня 2026 року та ухвалити нове судове рішення, яким провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Разом з тим, в апеляційній скарзі викладено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження вищевказаної постанови.

Виходячи зі змісту клопотання, як на підставу поважності пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції посилається на те, що сторона захисту станом на 02.07.2026 року не отримала судове рішення за результатом розгляду справи. Також вказане рішення на дату подачі апеляційної скарги було відсутнє як в Єдиному державному реєстрі судових рішень, так і в електронному суді, тому апеляційна скарга подана за відсутності оскаржуваного судового рішення.

Заявлене клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як убачається зі змісту протоколу судового засідання та запису судового засідання, оскаржувана постанова не була оголошена після закінчення розгляду справи, відомості про отримання ОСОБА_1 та його захисником Гребнєвим І.І. копії оскаржуваної постанови відсутні, крім того, як свідчить інформація з Єдиного державного реєстру судових рішень, який є загальнодоступним, саме 02.07.2026 року текст вказаної постанови був надісланий судом, у зв`язку з чим, суд приходить до висновку, що в даному випадку строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції пропущений з поважних причин, а тому підлягає поновленню.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання в суді апеляційної інстанції, шляхом направлення судової повістки в електронному вигляді за допомогою додатку «Viber» (згідно вимог Порядку надсилання судових повісток, повідомлень і викликів учасникам судового процесу затвердженого наказом ДСА України від 23.01.2003 р. п. № 28), присутність його захисника адвоката Гребнєва І.І., який зазначив про можливість розгляду справи без участі ОСОБА_1 , відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, суддя апеляційного суду вважає за можливе розглянути справу за відсутністю ОСОБА_1 , що не суперечить положенням ч. 6 ст. 294 КУпАП України.

Заслухавши захисника Гребнєва І.І., який підтримав апеляційну скаргу та наполягав на її задоволенні, перевіривши матеріали справи, наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Так, відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дослідити в судовому засіданні наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Вирішуючи питання за доводами, викладеними в апеляційній скарзі, апеляційний суд зазначає, що висновки суду першої інстанції щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, засновані на досліджених в судовому засіданні доказах та є обґрунтованими.

Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 519996 від 21.11.2025 року підтверджується:

- довідкою старшого інспектора відділу адміністративної практики УПП в Запорізької області, з якої слідує, що водій ОСОБА_1 повторності за ст. 130 КУпАП не має, посвідчення водія отримував;

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції до КНП «ОКЗПНД та СЗХ» ЗОР від 21.11.2025 року, з якого слідує, що в результаті огляду, проведеного уповноваженою особою патрульної поліції, у ОСОБА_1 виявлені наступні ознаки наркотичного сп`яніння: виражене тремтіння пальців рук, розширені зіниці очей, що не реагують на світло, сповільненість мови. Огляд на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я не проводився у зв`язку з відмовою водія на місці зупинки транспортного засобу;

- рапортом працівника поліції від 21.11.2025 року, зі змісту якого слідує, що 21.11.2025 року о 23 годині 08 хвилин під час проведення фільтраційних заходів на БП 3-01 за адресою: Запорізька область, траса М-18, 263 км «Харків-Сімферополь» був зупинений транспортний засіб HYUNDAI TUCSON, реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 , у якого в ході спілкування виявлені ознаки наркотичного сп`яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, розширені зіниці очей, що не реагують на світло, сповільненість мови. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі ОСОБА_1 відмовився;

- відеозаписом події, відтвореного під час судового розгляду, яким зафіксовано факт керування транспортним засобом водієм ОСОБА_1 транспортним засобом 21.11.2025 року о 23 годині 08 хвилин на пропускному пункті. В ході спілкування ОСОБА_1 повідомив, що заборонених речовин не вживав. Після проведеної поверхневої перевірки, працівник поліції запитав чи погодиться водій проїхати до медичного закладу, на що ОСОБА_1 відповів незгодою. Далі, працівники поліції просвітили очі водія та перевірили кінцівки пальців рук на наявність тремтіння, а також повідомили ОСОБА_1 про виявлені у нього ознаки наркотичного сп`яніння, зокрема, виражене тремтіння пальців рук, зіниці очей, що не реагують на світло, проте останній заперечив наявність у нього таких ознак. Разом з тим, поліцейським було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я, на що водій відповів категоричною відмовою. Вказаним відеозаписом також зафіксований процес роз`яснення прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, процес складання протоколу, ознайомлення з його змістом водія та роз`яснення про відсторонення від керування.

Отже, наведені вище докази і їх сукупності підтверджують факт порушення водієм ОСОБА_1 вимог, передбачених п. 2.5 ПДР України.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд.

При цьому, доводи захисника – адвоката Гребнєва І.І. про формальність дій працівників патрульної поліції апеляційним судом визнаються неспроможними, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частина 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність, в тому числі, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Проходження до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння є імперативною нормою, так як передбачає обов`язкове проходження огляду в незалежності від наявності особистих обставин у особи, щодо якої порушується таке питання. Склад правопорушення в діях водія є закінченим вже з моменту його відмови від проходження обстеження.

В свою чергу, підстави, умови та порядок проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння визначені ст. 266 КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09 листопада 2015 року № 1452/735, а також Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 року № 1103, за змістом яких, водій зобов`язаний на вимогу поліцейського пройти медичний огляд з метою встановлення стану наркотичного сп`яніння.

Відповідно до п. 2 Розділу І Інструкції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Відповідно до Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС та МОЗ України від 09 листопада 2015 року №1452/735, встановлено порядок проведення огляду на стан сп`яніння поліцейським і оформлення його результатів.

Згідно п. 12 Розділу ІІ вказаної вище Інструкції передбачено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

З п. 8 Порядку № 1103 слідує, що у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Сукупний аналіз наведених положень нормативно-правових актів свідчить про чітко визначений порядок проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан сп`яніння, зміст таких норм вказує на їх імперативний характер. Крім того, виявлені уповноваженою особою ознаки сп`яніння, хоч і можуть бути суб`єктивними, оскільки їх наявність чи спростування може констатувати виключно лікар спеціалізованої медичної установи, проте їх виявлення тягне за собою обов`язкове виконання водіями, у яких виявлені ознаки відповідного виду сп`яніння, вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України в частині проходження повного медичного огляду за вимогою працівника поліції у закладі охорони здоров`я з метою подальшого підтвердження чи спростування раніше виявлених ознак.

Вказані вимоги закону дотримані працівниками поліції.

Так, з дослідженого відеозапису події встановлено, що ним зафіксовано процес виявлення працівниками поліції у водія ознак наркотичного сп`яніння, безпосереднє їх оголошення ОСОБА_1 , а також пропозицію щодо проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку в закладі охорони здоров`я. Також зафіксовано і факт чіткої відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння з посиланням на відсутність його військового командира та відсутність достатнього часу.

Таким чином, наявним відеозаписом події зафіксовані як належні підстави для проведення огляду на стан сп`яніння, а саме виявлені у водія транспортного засобу ознаки відповідного сп`яніння, так і безумовну відмову такої особи від проходження огляду на стан сп`яніння.

Апеляційним судом також не приймаються доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_1 попри виявлені ознаки було дозволено одразу після складання протоколу продовжувати рух, що на переконання захисника, лише підтверджує реальну відсутність ознак наркотичного сп`яніння, оскільки спростовуються наявним в матеріалах справи доказами, яким серед іншого зафіксовано, що після складання протоколу, ОСОБА_1 було оголошено його зміст, роз`яснено про можливу повторність, а також роз`яснено про неможливість подальшого керування транспортним засобом внаслідок відсторонення від керування.

З огляду на викладене, суд дослідив всі докази, надав їм належну оцінку та прийшов до правильного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення.

У апеляційного суду відсутні підстави вважати, що постанова прийнята судом першої інстанції без врахування всіх фактичних обставин справи.

Досліджені судом докази є допустимими і достатніми для визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Істотних порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи, встановлено не було.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду

ПОСТАНОВИВ:

Поновити захиснику особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – адвокату Гребнєву Ігорю Ігоровичу строк на апеляційне оскарження постанови судді Вільнянського районного суду Запорізької області від 11 червня 2026 року.

Апеляційну скаргу захисника – адвоката Гребнєва Ігоря Ігоровича – залишити без задоволення.

Постанову Вільнянського районного суду Запорізької області від 11 червня 2026 року, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною, й оскарженню не підлягає.

Суддя Запорізького

апеляційного суду Л.В. Клименко