Рішення від 19 липня 2026 р. у справі №607/803/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.07.2026 Справа №607/803/26 Провадження №2/607/2743/2026

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Кунець Н.Р.

за участі секретаря судового засідання Дмитрик В-М.Р.

представника позивача адвоката Кравченко К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Кравченко Ксенія Миколаївна до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , в інтересах яких діє законний представник ОСОБА_1 про припинення права на частку у спільному майні, визнання права власності та стягнення компенсації, -

ВСТАНОВИВ:

13.01.2026 позивач ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Кравченко К.М. звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , в інтересах яких діє законний представник ОСОБА_1 про припинення права на частку у спільному майні, визнання права власності та стягнення компенсації.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що однокімнатна квартира АДРЕСА_1 належала ОСОБА_5 , який ІНФОРМАЦІЯ_1 загинув. Після смерті останнього відкрилась спадщина, у тому числі на вищевказану квартиру. Приватним нотаріусом їй, як дружині, яка пережила чоловіка, було видано свідоцтво про право власності на 1/2 частку у праві спільної сумісної власності на майно, набуте подружжям за час шлюбу, а саме, квартиру АДРЕСА_1 . Також нотаріусом було видано свідоцтва про право на спадщину за законом спадкоємцям першої черги після смерті ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_1 зокрема, їй як дружині, сину ОСОБА_4 , дочці ОСОБА_3 та матері ОСОБА_2 на 1/8 частку кожному. Таким чином, вона разом зі своїми малолітніми дітьми має у власності 7/8 часток спірної однокімнатної квартири, а відповідач у свою чергу має у власності 1/8 частку спірної однокімнатної квартири.

Позивач вказує, що у неї з відповідачами останнім часом були вкрай напружені відносини, а тому спільне володіння та користування квартирою є неможливим. Крім того, відповідач не сплачує комунальні послуги за спірну квартиру, а всі витрати за комунальні послуги несе вона. Натомість у власності відповідача є інше нерухоме майно, а саме житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 .

Враховуючи те, що частка відповідача у спірному нерухомому майні є незначною і не може бути виділена в натурі, при цьому спільне володіння і користування майном є неможливим, а також те, що у відповідача у власності перебуває інша житлова нерухомість, позивач просить суд: припинити право власності за ОСОБА_2 на 1/8 частку квартири АДРЕСА_1 ; визнати за нею ОСОБА_1 право власності на 1/8 частку квартири АДРЕСА_1 та стягнути з неї на користь ОСОБА_2 224 229,00 грн. в якості грошової компенсації вартості 1/8 частки квартири АДРЕСА_1 , за рахунок коштів, внесених на депозитний рахунок Територіального управління державної судової адміністрації України в Тернопільській області, а також стягнути судові витрати.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03.02.2026 відкрито провадження у вказаній цивільній справі, призначено справу до розгляду за правилами загального провадження та призначено підготовче судове засідання.

Протокольною ухвалою суду від 23.04.2026 постановленою в судовому засіданні із занесенням до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження у даній справі та призначено розгляд справи по суті.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 адвокат Кравченко К.М. позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві, щодо прийняття заочного рішення не заперечила.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, хоча про день та час слухання справи неодноразово повідомлялась у встановленому законом порядку, зокрема шляхом надіслання на поштову адресу за її зареєстрованим місцем проживання повісток про виклик до суду, однак такі повернулись до суду з відміткою про відсутність адресата. Відповідач про причини своєї неявки суд не повідомила, заяв про відкладення розгляду справи та відзиву на позов не подавала.

Суд вважає, що відповідач про дату та час розгляду справи повідомлена належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомила, відзиву на позов не подавала, тому відповідно до ст. 280 ЦПК України, справу слід вирішити на підставі наявних доказів та постановити заочне рішення, оскільки проти заочного розгляду справи не заперечує позивач.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши докази по справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з огляду на наступне:

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 виданого 02.09.2013, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 зареєстрували шлюб 02.09.2013, про що Хоростківською міською радою Гусятинського району Тернопільської області складено актовий запис № 25.

ОСОБА_5 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_2 від 31.01.2017 та серії НОМЕР_3 від 24.03.2020.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер в селищі Хромове Бахмутського району Донецької області, що вбачається із свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 виданого 26.07.2023.

10.04.2024 приватним нотаріусом Чортківського районного нотаріального округу Ціцінським І.В. видано ОСОБА_1 свідоцтво про право власності зареєстроване в реєстрі за № 504, як тому з подружжя, яка пережила чоловіка ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на частку у праві спільної сумісної власності на майно набуте подружжям за час шлюбу, а саме на квартиру АДРЕСА_1 .

Згідно з витягом з Державного реєстру речовим прав № 373699351 від 10.04.2024, за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на частку квартири, загальною площею 41,8 кв.м., житловою площею 20,5 кв.м., за адресою: АДРЕСА_3 .

10.04.2024 приватним нотаріусом Чортківського районного нотаріального округу Ціцінським І.В. видано ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за № 507 на 1/8 частку квартиру АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що також підтверджується витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі №76561569 від 10.04.2024.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №373702392 від 10.04.2024, за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на 1/8 частку квартири, загальною площею 41,8 кв.м., житловою площею 20,5 кв.м., за адресою: АДРЕСА_3 .

10.04.2024 приватним нотаріусом Чортківського районного нотаріального округу Ціцінським І.В. видано ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за № 508 на 1/8 частку квартири АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що також підтверджується витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі №76561664 від 10.04.2024.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №373703075 від 10.04.2024, за ОСОБА_4 зареєстровано право власності на 1/8 частку квартири, загальною площею 41,8 кв.м., житловою площею 20,5 кв.м., за адресою: АДРЕСА_3 .

10.04.2024 приватним нотаріусом Чортківського районного нотаріального округу Ціцінським І.В. видано ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за № 509 на 1/8 частку квартири АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що також підтверджується витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі №76561717 від 10.04.2024.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №373704270 від 10.04.2024, за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на 1/8 частку квартири, загальною площею 41,8 кв.м., житловою площею 20,5 кв.м., за адресою: АДРЕСА_3 .

10.04.2024 приватним нотаріусом Чортківського районного нотаріального округу Ціцінським І.В. видано ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за № 506 на 1/8 частку квартири АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №373701413 від 10.04.2024, за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на 1/8 частку квартири, загальною площею 41,8 кв.м., житловою площею 20,5 кв.м., за адресою: АДРЕСА_3 .

Як вбачається з Технічного паспорта на квартиру АДРЕСА_1 виготовленого 01.03.2019 ТОВ «Технічна інвентаризація нерухомості Тернопільської області», квартира має загальну площу 41,8кв.м., житлову площа 20,5 кв.м. та складається з однієї житлової кімнати площею 20,5 кв.м., коридору 6,2 кв.м., санвузла 3,8 кв.м. та кухні 9,2 кв.м. Обладнана балконом 0,2 кв.м. та лоджією 1,9 кв.м.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 435549980 від 15.07.2025, ОСОБА_2 є власником частки земельної ділянки з кадастровим номером 6121611000:01:001:1030, площею 0,7191 га, за адресою: м. Хоростків, Гусятинський район, Тернопільська область, з цільовим призначенням – для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до листа КП «Бюро технічної інвентаризації Гусятинської селищної ради» № 472 від 26.09.2025, станом на 01.01.2013 за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 на підставі договору дарування посвідченого приватним нотаріусом Гусятинського районного нотаріального округу 21.10.2002 за № 457 в книзі № 7 за № 399.

На підтвердження витрат понесених на сплату комунальних послуг позивачем долучено до матеріалів справи платіжні інструкції АТ КБ «Приватбанк» про сплату послуг ОСББ «15 квітня 2К», ПрАТ «Тернопільміськгаз», ТОВ «Тернопільелектропостач» та КП «Тернопільводоканал» за червень 2024 року, березень 2025 року, липень 2025 року та листопад 2025 року.

Як вбачається із висновку експерта № 09/02 за результатами проведення будівельно – технічної експертизи складеного судовим експертом Контимировою В.В. 09.03.2026, квартиру АДРЕСА_1 не можливо поділити у відповідності до часток співвласників (7/8 частин та 1/8 частина) без втрати цільового призначення.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 15 ЦК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені (ст. 3 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірним, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.071997, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В силу положень ст. ст. 319, 358 ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, в тому числі щодо захисту права спільної часткової власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не випливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Згідно з ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Як передбачено ч.ч. 1-3 ст. 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Із наданих суду доказів встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_7 є співвласниками квартири, за адресою: АДРЕСА_3 , при цьому ОСОБА_1 та її неповнолітнім дітям ОСОБА_3 та ОСОБА_4 належить 7/8 часток вказаної квартири, а ОСОБА_7 – 1/8 частка.

Відповідно до ст. 361 ЦК України співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

Відповідно до ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Згідно з положеннями ч.ч. 4, 5 ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільного необхідності, на підставі і в порядку, встановленому законом та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості.

Таким чином, для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду. Відповідна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду № 61-4860св18 від 30.05.2018, яка в силу ст. 360-7 ЦПК України є обов`язковою для усіх судів України.

Із наведених норм права вбачається, що законодавцем передбачено обставини, з огляду на існування яких суд може припинити право особи на частку у спільному майні на підставі позову інших співвласників.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2018 в справі № 908/1754/17 (провадження № 12-180гс18) зроблено висновок, що «відсутність конструкції («за наявності одночасно») в статті 365 ЦК України свідчить про можливість припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі позову інших співвласників за наявності хоча б однієї з перелічених законодавцем у частині першій цієї статті обставин (зокрема, в пунктах 1-3). Водночас необхідно зважати, що правова норма, закріплена пунктом 4 частини першої статті 365 ЦК України, не може вважатися самостійною обставиною для припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду, оскільки фактично встановлює неприпустимість такого припинення (таке припинення є неможливим у разі, якщо воно завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї). Припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі положень цієї статті можливе за наявності хоча б однієї з обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України, за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника, та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду, а не за наявності всіх обставин, передбачених цією статтею, в їх сукупності».

Правова позиція Європейського суду з прав людини, відповідно до п. 1 ст. 8 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод (далі - Конвенція) гарантує кожній особі окрім інших прав, право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.

Це покладає на Україну в особі її державних органів зобов`язання «вживати розумних і адекватних заходів для захисту прав» (рішення у справі Powell and Rayner v. the U.K. від 21.02.1990 р.). Такий загальний захист поширюється як на власника квартири (рішення у справі Gillow v. the U.K. від 24.11.1986), так і на наймача (рішення у справі Larkos v. Cyprus від 18.02.1999 р.).

У постанові Верховного Суду від 09.10.2019 в справі № 750/11178/17 (провадження № 61-42000св18) також зроблено висновок щодо застосування пункту 4 частини 1 статті 365 ЦК України та вказано, що припинення права на частку має відбуватися, якщо таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Тобто можливе порушення інтересів як самого співвласника, так і членів його сім`ї виступатиме перешкодою для задоволення позову про припинення права на частку. Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику, робиться в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об`єкта, який є спільним майном. Ця умова спрямована на запобігання порушення інтересів співвласника та членів його сім`ї. Оскільки мається на увазі недопущення, то суд при розгляді справи повинен перевіряти, чи не будуть порушені інтереси й заподіяна шкода (майнова або немайнова) внаслідок припинення права на частку.

У постановах Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 760/8958/15-ц, від 01.06.2023 у справі № 344/2399/21, від 11.12.2023 у справі № 442/7979/21, від 10.01.2024 у справі № 344/6767/14-ц зазначено, що висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику та членам його сім`ї, вирішується в кожному окремому випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об`єкта, який є спільним майном. Суд при розгляді справи повинен перевіряти, чи не будуть порушені інтереси й заподіяна шкода (майнова або немайнова) внаслідок припинення права на частку.

Аналіз зазначених вище норм дає підстави дійти висновку про те, що для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої з обставин, передбачених статтею 365 ЦК України за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

При цьому, суд зауважує, що сторони наділені рівними процесуальними правами, а судочинство здійснюється за принципом диспозитивності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

На підставі досліджених судом доказів судом встановлено, що частка ОСОБА_2 у спільному майні є незначною та не може бути виділеною в окремий об`єкт нерухомого майна, а спірна квартира за адресою: АДРЕСА_3 , виходячи з розміру часток сторін є неподільною, що підтверджується висновком експерта № 09/02 за результатами проведення будівельно – технічної експертизи складеного судовим експертом Контимировою В.В. 09.03.2026.

При цьому, суд приймає до уваги, що у власності відповідача ОСОБА_2 є інше нерухоме майно, а саме житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 і саме за вказаною адресою відповідач має зареєстроване місце проживання.

У свою чергу позивач самостійно несе витрати на утримання спірної квартири, зокрема сплачує комунальні послуги. Натомість відповідач ОСОБА_2 не користується спірною квартирою, не цікавиться нею та не утримує її. Докази зворотного в матеріалах справи відсутні.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що припинення права відповідача ОСОБА_2 , на 1/8 частку квартири, за адресою: АДРЕСА_3 не завдасть істотної шкоди її інтересам, оскільки відповідач забезпечена іншим житлом, її частка у спірному майні є незначною, вона не проживає у вказаній квартирі, не зареєстрована у ній та не здійснює її утримання.

За приписами частини другої статті 365 ЦК України, суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України висловленою в постанові від 24.02.2016 у справі №6-2784цс15, процедура внесення суми відшкодування вартості частини майна на депозит суду, з одного боку, є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на частку у спільному майні, а з іншого боку, є технічною функцією щодо забезпечення виконання позивачем у справі своїх зобов`язань перед відповідачем.

Конструкція норми статті 365 ЦК України не передбачає отримання згоди співвласника на припинення його права на частку у спільній частковій власності з одержанням від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки, тоді як гарантією дотримання його прав виступає попереднє внесення співвласником, який заявив вимогу про припинення його права на частку у майні, вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Такий висновок узгоджується з правовими позиціями, висловленими у постановах Верховного Суду від 13.02.2019 року по справі № 460/3003/16, від 25.03.2020 року по справі № 201/12922/15-ц та постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2018 року по справі № 908/1754/17.

Як роз`яснено в п. 1 Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України № 5 від 07.02.2014 «Про судову практику в справах про захист прав власності та інших речових прав», оскільки згідно з чинним законодавством суд вирішує спори співвласників щодо розпорядження чи користування майном, то не слід розглядати як неправомірне позбавлення права власності присудження грошової або іншої матеріальної компенсації за частку у спільній власності за наявності умов, передбачених пунктами 1- 4 частини першої та частини другої статті 365 ЦК, якщо її неможливо виділити або поділити майно в натурі чи спільно користуватися ним.

При визначенні судом розміру грошової компенсації, яка підлягає стягненню з однієї сторони на користь іншої, необхідно враховувати роз`яснення Пленуму Верховного Суду України, викладені в абз. 3 п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.10.1991 № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», відповідно до яких розмір такої грошової компенсації визначається за угодою сторін, а за відсутності такої угоди судом за дійсною вартістю будинку (квартири) на час розгляду справи.

Згідно з довідкою про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 06.10.2025 оціночна вартість квартири, загальною площею 41,8 кв.м., житловою площею 20,5 кв.м., за адресою: АДРЕСА_3 становить 1 793 831,96 грн

Відтак, ринкова вартість 1/8 частини квартири, за адресою: в АДРЕСА_3 становить 224 229 грн (1 793 831,96 / 8 = 224 229).

Як вбачається з платіжної інструкції АТ КБ «Приватбанк» № 1.541237243.1 від 20.02.2026, позивачем внесено на депозитний рахунок Територіального управління державної судової адміністрації України у Тернопільській області кошти у сумі 224 229 грн.

Відтак, оскільки судом встановлено, що спільне володіння і користування квартирою, за адресою: АДРЕСА_3 є неможливим, відповідач ОСОБА_2 не користується спірною квартирою, не цікавиться нею та не утримує її, а припинення права останньої на частку у спільному майні не завдасть істотної шкоди її інтересам, тому на переконання суду наявні підстави для припинення права ОСОБА_2 , на 1/8 частку у спірній квартирі із виплатою в її користь відповідної грошової компенсації в розмірі 224 229 грн.

Суд вважає, що в даному випадку відповідач ОСОБА_2 отримує справедливу компенсацію вартості її частки у майні й це не призведе до порушення її прав, як власника майна.

В судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з`явилась та доказів на спростування встановлених судом обставин не надала.

Окрім цього, згідно з приписами частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень.

Пунктом 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості.

Аналіз зазначених приписів Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» свідчить про те, що державний реєстратор одночасно зі здійсненням реєстрації припинення речового права проводить державну реєстрацію набуття відповідного права чи обтяження шляхом виконання судового рішення про одночасне визнання такого речового права або шляхом відновлення попереднього запису про речові права.

Стаття 365 ЦК України регулює правовідносини щодо припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників. Водночас реалізація співвласником свого суб`єктивного права, передбаченого зазначеною статтею (подання відповідного позову з доведенням обставин, передбачених частиною першою статті 365 ЦК України, внесення вартості частки відповідача на депозитний рахунок суду), спрямована не лише на припинення правовідношення спільної власності (пункт 7 частини другої статті 16 ЦК України), а саме на набуття відповідного права за рахунок припинення права власності іншого співвласника, що передбачене пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України (визнання права).

Набуття права власності позивачем на припинену частку відповідача у спільному майні в порядку статті 365 ЦПК України відповідає визначеній частиною п`ятою статті 11 ЦК України підставі виникнення цивільних прав та обов`язків.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09.09.2024 у справі № 671/1543/21, Верховний Суд дійшов висновку, що за умови доведення наявності підстав, передбачених частинами першою та другою статті 365 ЦК України, для припинення права на частку у спільному майні, право відповідача на таку частку підлягає припиненню. З метою уникнення ситуації правової невизначеності, недопущення спору при проведенні державної реєстрації права власності за позивачем судам доцільно задовольняти одночасно з вимогою про припинення права власності на частку у спільному майні й заявлену вимогу про визнання права власності на неї за співвласником, який попередньо вніс на депозитний рахунок вартість спірної частки.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що вимога про визнання за позивачем права власності на раніше належну відповідачу незначну частку у праві спільної власності на неподільне майно є тією вимогою, яка забезпечує досягнення мети поданого позову, а задоволення такої вимоги призводить до остаточного вирішення спору між сторонами, а тому за позивачем слід визнати право власності на 1/8 частку квартири АДРЕСА_1 .

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши їх кожний окремо та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд доходить висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , в інтересах яких діє законний представник ОСОБА_1 про припинення права на частку у спільному майні, визнання права власності та стягнення компенсації слід задовольнити повністю.

Щодо стягнення судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Також згідно з п. 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, віднесено витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Частини 1, 2 ст. 141 ЦПК України визначають, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову – на відповідача; 2) у разі відмови в позові – на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем доведено належними та допустимими доказами факт понесення та розмір витрат за проведення будівельно – технічної експертизи у сумі 9 000 грн, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки № ПН105 від 25.02.2026, а відтак такі витрати підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 .

Окрім цього, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача в користь позивача слід стягнути сплачений судовий збір у розмірі 2 858,79 грн.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 4, 5,12, 13, 76-79, 81, 82, 89,141, 263-265, 268,354,355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Кравченко Ксенія Миколаївна до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , в інтересах яких діє законний представник ОСОБА_1 про припинення права на частку у спільному майні, визнання права власності та стягнення компенсації, задовольнити.

Припинити право ОСОБА_2 на 1/8 (одну восьму) частку квартири АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/8 (одну восьму) частку квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 41,8 кв.м., житловою площею 20,5 кв.м.

Виплатити ОСОБА_2 грошову компенсацію за 1/8 (одну восьму) частку квартири АДРЕСА_1 в сумі 224 229 (двісті двадцять чотири тисячі двісті двадцять дев`ять) гривень 00 копійок, які внесені на депозитний рахунок Територіального управління державної судової адміністрації України у Тернопільській області згідно платіжної інструкції АТ КБ «Приватбанк» № 1.541237243.1 від 20.02.2026.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2 858 (дві тисячі вісімсот п`ятдесят вісім) гривень 79 (сімдесят дев`ять) копійок судового збору та 9 000 (дев`ять тисяч) гривень витрат за проведення будівельно – технічної експертизи.

Заочне рішення може бути переглянуто Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починається відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення суду в загальному порядку встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду відповідачем подається протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса місця проживання АДРЕСА_3 .

Представник позивача: адвокат Кравченко Ксенія Миколаївна, РНОКПП НОМЕР_6 , адреса місця праці м. Київ, проспект Голосіївський, 15-А, офіс 222, 03039.

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_7 , адреса місця реєстрації проживання: АДРЕСА_2 .

Третя особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в інтересах яких діє законний представник ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса місця проживання АДРЕСА_3 .

Повне судове рішення складене 04.08.2026.

Головуючий суддя Н. Р. Кунець