Рішення від 04 серпня 2026 р. у справі №442/5083/26 — Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/5083/26

Провадження №2/442/2193/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2026 року

Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді Гарасимків Л.І.

при секретарі Малик О.Я.

розглянувши в підготовчому судовому засіданні в місті Дрогобичі цивільну справу в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно,-

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно.

В підтвердження позовних вимог посилаються на те, що він, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , являється сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 . Родинні відносини підтверджуються Свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 та Свідоцтвом про укладення шлюбу НОМЕР_3 . Покійній матері Позивача за життя належав житловий будинок АДРЕСА_1 .

Будучи спадкоємцем першої черги, ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Дрогобицького районного нотаріального округу Львівської області Лаврись Н.М., із Заявою про отримання свідоцтва про право на спадщину за законом. Спадщину прийняв, адже на час відкриття спадщини проживав постійно із спадкодавцем. Вказане підтверджується копією заяви про отримання свідоцтва про право на спадщину за законом та Довідкою №60/07-15 виданою Центром надання адміністративних послуг Східницької селищної ради. Нотаріусом було відкрито спадкову справу №75374967, що підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі №84590184, проте Приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Лаврись Н.М. Постановою №37/02-31 від 20.05.2026р. було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, з причин відсутності правовстановлюючих документів, які б підтверджували належність зазначеного спадкового майна померлій ОСОБА_3 . Окрім Позивача заяву про прийняття спадщини подав відповідач, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який являється сином Позивача та відповідно онуком померлої, ОСОБА_3 , адже ще за життя, ІНФОРМАЦІЯ_5 . ОСОБА_3 склала заповіт, відповідно до якого «жилий будинок, що розташований в АДРЕСА_2 та земельну ділянку за вищевказаною адресою, а також все майно де б воно не було і з чого б воно не складалось і взагалі все, що буде мені належати на день моєї смерті за двсе своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, а також все те, що буде їй належати на день смерті і на що він за законом матиме право, заповідає своєму внукові ОСОБА_2 (сину Позивача), проте як вбачається зі змісту Заяви №23/20 02/14 від 20 квітня 2026р. ОСОБА_2 спадщину не прийняв ні за заповітом ні за законом, так як пропустив строк для прийняття спадщини. За продовженням цього строку до суду не звертався і звертатись не буде.

Інших спадкоємців, які б за законом чи за заповітом мали право на отримання спадщини після смерті ОСОБА_3 немає, адже чоловік останньої помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_4 .

Правовстановлюючих документів на житловий будинок померла не оформляла. Наявні лише дані з погосподарської книги зазначені у Виписці №416 з погосподарської книги від 23.02.2026р., виданої Виконавчим комітетом Східницької селищної ради, відповідно до якої згідно погосподарської книги №01 за 1986-1990рр. Виконавчого комітету Старокропивницької сільської ради Дрогобицького району Львівської області зроблено запис: особовий рахунок № НОМЕР_5 , що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , на вказаний період записана як власник домогосподарства на АДРЕСА_2 , де і проживала до дня смерті, таким чином оформити право власності на спадкове майно Позивач не в змозі у позасудовому порядку, у зв`язку з нотаріальною відмовою не має можливості реалізувати свої спадкові права після смерті мами.

Позивач позбавлений можливості оформити своє право на спадщину у нотаріуса у зв`язку у позивача документів, які підтверджують право власності на вищевказане нерухоме майно за спадкодавцем, а томувиникла необхідність звернутися до суду

Представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Коцан Руслан Мар`янович в судове засідання не з`явився, однак від нього поступила заява, в якій просить проводити підготовчий розгляд справи у його відсутності, заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 підтримує в повному обсязі, а тому суд розглянув справу у відсутності представника позивача на підставі нявних доказів по справі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, подано заяву про розгляд справи у його відсутності, щодо заявленого позову не заперечує, а тому суд розглянув справу у відсутності представника відповідача на підставі наявних доказів по справі.

Відповідно до ст.247 ЦПК судовий розгляд проведено без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до положень ч.ч.3,4 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.

Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Відповідно до ст.206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Оскільки відповідач визнав, пре`явлений позов і визнання позову не суперечить закону, тому суд за згодою сторін та враховуючи положення ч. ч. 3,4 ст.200, ст.206 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу у даному підготовчому судовому засіданні та ухвалити рішення у справі.

Дослідивши матеріали справи, суд вбачає підстави для задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст.4 Цивільного процесуального кодексу України,кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється порядку іншого судочинства.

Як вбачається зі Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 07.06.2025р., виданого Старокропивницькою сільською радою, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_8 у віці 79 років, про що в Книзі реєстрації смертей зроблено запис за №05.

Як вбачається із Свідоцтва про народження серії від 29.06.1962 року народження, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_9 , його батьками в свідоцтві зазначено: мати : ОСОБА_4 ;

Як вбачається із Свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 від 01.03.1980р., ОСОБА_5 та ОСОБА_4 – 01.03.1980 р. уклали шлюб, який було зареєстровано в Ст.Кропивник, Дрогобицького району, Львівської області.

Як вбачається із Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 20.03.2026р., до Спадкового реєстру внесено реєстраційний запис №75374967 ( приватний нотаріус Лаврись Н.М.)

Як вбачається із відповіді на запит від 21.04.2026р., згідно з реєстром територіальних громад ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , на час смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ; на той час з ним були зареєстровані: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_14 .

Як вбачається із Виписки з погосподарської книги від 23.02.2026р. за №416, виданої виконавчим комітетом Східницької селищної ради, згідно погосподарської книги №01 за 1986 - 1990 р.р. Виконавчого комітету Старокропивницької сільської ради Дрогобицького району Львівської області зроблено запис: особовий рахунок - № НОМЕР_5 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , на вказаний період записана як власник домогосподарства на АДРЕСА_2 , де і проживала до дня смерті; рік побудови будинку – 1987; загальна площа - 80 м2; загальна площа земельних ділянок - 0,50 га.

Як вбачається із відповіді на запит за №60/07-15 від 11.02.2026р., ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_15 на час своєї смерті була зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 , інші зареєстровані за вищевказаною адресою на момент смерті : ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Як вбачається із Заповіту від 15.03.2004р., ОСОБА_3 на випадок своєї смерті зробила таке розпорядження: усе майно, де би воно не було і з чого би не складалося, і взагалі усе те, що належатиме їй на день смерті і на що він матиме право, заповіла ОСОБА_2 .

Як вбачається із Свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 від 12 вересня 1999р., ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_16 , його батьками у свідоцтві зазначені : ОСОБА_1 та ОСОБА_10 .

Як вбачається із Технічного паспорту, виданого КП Львівської обласної ради «Дрогобицьке міжміське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» та Довідки №2010/1 від 22.10.2025р. за адресою АДРЕСА_1 проінвентаризовано житловий будинок, загальною площею 90.9 м2, житловою площею 48.3 м2 ( житлових кімнат – 3, кухонь - 1), до будинку відносяться: сарай – літня кухня, сарай, вбиральня, навіс, сарай, криниця, ворота з хвірткою, огорожа; вартість майна становить 454504 грн.

В судовому засіданні не оспорюється той факт, що Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 20 травня 2026 року Позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку із відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів на відповідний житловий будинок.

Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування може бути здійснене за заповітом або за законом, тобто відповідно до норм Цивільного кодексу України. Заповітом, у свою чергу, є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою. За загальним правилом, спадщина відкривається за останнім місцем проживання спадкодавця.

Право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який бажає її прийняти та який постійно не проживав зі спадкодавцем, у 6-ти місячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Якщо спадкоємець протягом цього строку не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. Саме з такою проблемою найчастіше зіштовхуються спадкоємці. Закон передбачає можливість вирішення такої ситуації

Стаття 1223 ЦК України передбачає, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування одержують спадкоємці за законом, коло яких визначено ст.ст.1261-1265 цього Кодексу.

Згідно ст.1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи і часом її відкриття є день її смерті, а відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинялися внаслідок смерті, та відповідно оскільки протягом встановленого законом строку спадкоємець – позивач не заявив про відмову від спадщини, то на підставі п.п.3, 5 ст.1268 ЦК України спадщина, незалежно від часу її прийняття, належить спадкоємцеві з часу її відкриття.

Відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» . У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Вимогами ст.392 ЦК України та наданих до неї роз`яснень у листі ВССУ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» визначено, що якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні, та відповідно змісту п.62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах, та відповідно до додатків №32 та №33 до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих було затверджено зразки довідок про право власності колгоспного (селянського) двору на жилий будинок та про право власності робітника чи службовця на жилий будинок.

За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

До компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад.

Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.

На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 11 березня 1985 року № 105 у 1985 – 1988 роках сільськими, селищними, районними Радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних Рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали, проте незважаючи на внесення записів у погосподарські книги, більшість громадян своє право власності в БТІ не зареєстрували.

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції), тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Згідно із Постановою Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» відповідачами у справах про спадкування є спадкоємці, які прийняли спадщину, або які могли б претендувати на спадщину, та при відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERS v.UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до положень ч.1,3 ст.89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази та керуючись цивільним законодавством України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог позивача, позаяк позивачем вчинено усі дії, які повинні бути нею вчинені та необхідними для видачі Свідоцтва про право на спадщину, а відтак суд вважає, що заявлені позовні вимоги є підставним та підлягають до задоволення.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 133, 141, 354 ЦПК України, ст.ст. 16, 19, 1218, 1222, 1224, 1224, 1232, 1258, 1261, 1267- 1270, 1296 Цивільного Кодексу України, суд,

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно, задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 90,9 м2, житловою площею 48,3 м2, після смерті матері, ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони по справі :

Позивач : ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_7 , АДРЕСА_2 .

Відповідач : ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_8 .

Суддя: Гарасимків Л.І.