Постанова від 04 серпня 2026 р. у справі №302/986/26 — Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/986/26 Провадження № 3/302/318/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.08.2026 селище Міжгір`я Закарпатської області

Міжгірський районний суд Закарпатської області у складі судді Пухальського С. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не працює,

за частиною першою статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП),

ВСТАНОВИВ:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 770452 від 20 липня 2026 року, 20 липня 2026 року близько 15 год. 30 хв. на подвір`ї біля будинку АДРЕСА_1 , як зазначено у протоколі, ОСОБА_1 під час конфлікту зі своєю дружиною ОСОБА_2 ображав її нецензурними словами та штовхав, чим завдав їй шкоди психологічного характеру. Вказані дії органом, який склав протокол, кваліфіковано за частиною першою статті 173-2 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав та пояснив, що 20 липня 2026 року він разом із дружиною ремонтував автомобіль. Під час ремонту між ними виникла словесна суперечка через те, що дружина випадково прищемила йому палець під час ремонту гальмівної системи автомобіля. Після цього він підвищив голос та накричав на дружину, яка викликала працівників поліції. При цьому зазначив, що не мав наміру заподіяти шкоду її психічному здоров`ю.

Письмові пояснення ОСОБА_1 , надані під час складення адміністративних матеріалів, за своїм змістом узгоджуються з його поясненнями у судовому засіданні та зводяться до того, що між ним та дружиною виникла побутова словесна суперечка під час ремонту автомобіля.

Захисник ОСОБА_1 – адвокат Вако М. Ю. – у судовому засіданні зазначив, що обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, не відповідають фактичним обставинам події, а матеріали справи не містять належних та допустимих доказів вчинення його підзахисним адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП. Просив провадження у справі закрити.

У день судового розгляду потерпіла ОСОБА_2 подала письмову заяву, у якій просила закрити провадження у справі, зазначивши, що подія адміністративного правопорушення була відсутня.

Суд враховує, що сама по собі заява потерпілої не є безумовною підставою для закриття провадження у справі, оскільки при розгляді справ про адміністративні правопорушення суд не є залежним від позиції учасників провадження та зобов`язаний самостійно встановити наявність чи відсутність події і складу адміністративного правопорушення на підставі оцінки всіх належних та допустимих доказів.

Дослідивши протокол про адміністративне правопорушення, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, заяву потерпілої, доводи захисника та інші матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до вимог статті 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом, забезпечення виконання постанови, а також виявлення причин і умов, що сприяли вчиненню адміністративних правопорушень.

Згідно зі статтями 252 та 280 КУпАП при розгляді справи суд зобов`язаний всебічно, повно та об`єктивно дослідити всі обставини у їх сукупності, встановити, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно зі статтею 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, права і свободи громадян, власність чи встановлений порядок управління та за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частиною першою статті 173-2 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення діянь фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, погрози, образи, переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, коштів чи іншого майна, на яке особа має передбачене законом право тощо), внаслідок чого могла бути або була завдана шкода фізичному чи психічному здоров`ю потерпілої особи.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство – це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного характеру, що вчиняються між особами, визначеними цим Законом, а також погрози вчинення таких діянь.

Пунктом 14 частини першої статті 1 зазначеного Закону визначено, що психологічне насильство є формою домашнього насильства, яка включає словесні образи, погрози, приниження, переслідування, залякування або інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії чи бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за власну безпеку чи безпеку інших осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди її психічному здоров`ю.

Таким чином, для наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП, недостатньо самого факту сімейного конфлікту, словесної суперечки чи взаємних образ між членами сім`ї. Обов`язковою ознакою цього правопорушення є встановлення умисного вчинення дій фізичного, психологічного чи економічного характеру, які завдали або могли завдати шкоди фізичному чи психічному здоров`ю постраждалої особи.

Побутовий конфлікт між членами сім`ї, навіть якщо він супроводжується взаємними емоційними висловлюваннями чи підвищенням голосу, сам по собі не свідчить про вчинення домашнього насильства. Для притягнення особи до адміністративної відповідальності необхідно встановити всі елементи складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173-2 КУпАП, які повинні бути підтверджені належними та допустимими доказами.

Із протоколу про адміністративне правопорушення, письмових пояснень потерпілої та інших матеріалів справи не вбачається, що інкриміновані ОСОБА_1 дії спричинили або могли спричинити наслідки, визначені пунктом 14 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Матеріали справи не містять відомостей про виникнення у потерпілої побоювання за власну безпеку чи безпеку інших осіб, емоційної невпевненості, нездатності захистити себе або про завдання шкоди її психічному здоров`ю.

Крім того, будь-які діяння фізичного чи психологічного характеру, які утворюють об`єктивну сторону адміністративного правопорушення, повинні бути підтверджені належними доказами, зокрема поясненнями потерпілої, показаннями свідків, відеозаписами, іншими допустимими доказами, які б беззаперечно підтверджували наявність усіх елементів складу адміністративного правопорушення.

Натомість матеріали справи таких доказів не містять.

Навпаки, потерпіла ОСОБА_2 у поданій до суду письмовій заяві зазначила про відсутність події адміністративного правопорушення та просила закрити провадження у справі. Зазначені пояснення узгоджуються з іншими матеріалами справи та не спростовуються будь-якими належними доказами.

Із письмових пояснень ОСОБА_1 також убачається, що між ним та дружиною виникла побутова сварка під час ремонту автомобіля, яка стала наслідком конфліктної ситуації, що виникла спонтанно, а не була проявом умисного домашнього насильства, спрямованого на заподіяння шкоди психічному здоров`ю потерпілої.

За таких обставин досліджені судом матеріали свідчать про наявність між подружжям одноразового побутового конфлікту, однак самі по собі не підтверджують вчинення домашнього насильства у розумінні положень частини першої статті 173-2 КУпАП та Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Відповідно до частини другої статті 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Отже, саме орган поліції зобов`язаний надати суду належні, допустимі та достатні докази, які підтверджують усі елементи складу адміністративного правопорушення. Суд не вправі усувати недоліки складеного протоколу або самостійно відшуковувати докази винуватості особи, оскільки це суперечило б принципу змагальності та вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до частини другої статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях або доказах, одержаних незаконним шляхом, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що провадження у справах про адміністративні правопорушення, які за своєю природою мають каральний характер, повинні відповідати гарантіям справедливого судового розгляду, передбаченим статтею 6 Конвенції. Зокрема, суд не може перебирати на себе функції сторони обвинувачення, самостійно змінювати фабулу адміністративного правопорушення або збирати докази винуватості особи, оскільки це позбавляло б його статусу незалежного та безстороннього суду.

Оцінюючи всі зібрані у справі докази в їх сукупності відповідно до вимог статті 252 КУпАП, суд доходить висновку, що вони не підтверджують наявності в діях ОСОБА_1 всіх обов`язкових елементів складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП.

Із досліджених матеріалів справи вбачається, що між подружжям мав місце побутовий словесний конфлікт, який виник під час ремонту автомобіля. Водночас матеріали справи не містять належних і допустимих доказів того, що дії ОСОБА_1 були спрямовані на умисне вчинення домашнього насильства або що внаслідок цих дій потерпілій була чи могла бути завдана шкода фізичному чи психічному здоров`ю у розумінні вимог частини першої статті 173-2 КУпАП та Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Сама по собі наявність словесної суперечки між подружжям, навіть якщо вона супроводжувалася взаємними емоційними висловлюваннями чи підвищенням голосу, за відсутності інших обов`язкових ознак складу адміністративного правопорушення не може бути достатньою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за домашнє насильство.

Суд також враховує, що потерпіла у письмовій заяві, поданій до суду в день розгляду справи, зазначила про відсутність події адміністративного правопорушення та просила закрити провадження у справі. Незважаючи на те, що така заява сама по собі не є безумовною підставою для закриття провадження, її зміст узгоджується з іншими матеріалами справи та не спростовується жодним належним доказом.

Будь-яких інших доказів, які б беззаперечно підтверджували факт умисного вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства, матеріали справи не містять.

При цьому матеріали справи також не містять належних та допустимих доказів застосування ОСОБА_1 фізичного насильства щодо потерпілої, зокрема доказів факту штовхання, які б підтверджували вчинення ним діянь фізичного характеру та утворювали об`єктивну сторону правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП.

Обов`язок доказування обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, покладається на орган, уповноважений на його складання. Недостатність доказової бази не може бути усунута судом шляхом самостійного відшукування чи витребування доказів винуватості особи, оскільки це суперечило б принципам змагальності сторін, незалежності суду та гарантіям справедливого судового розгляду.

Таким чином, за результатами всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи суд доходить висновку, що належними та допустимими доказами не підтверджено ні подію адміністративного правопорушення, ні наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП.

Усі сумніви щодо доведеності вини особи відповідно до частини другої статті 62 Конституції України тлумачаться на її користь.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин суд приходить до висновку, що провадження у справі щодо ОСОБА_1 підлягає закриттю саме з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись статтею 62 Конституції України, статтями 7, 9, 173-2, 245, 247, 251, 252, 280, 283, 284, 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за частиною першою статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим чи його представником, а також прокурором у випадках, передбачених законом.

Апеляційна скарга на постанову судді подається до Закарпатського апеляційного суду через Міжгірський районний суд Закарпатської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строку на апеляційне оскарження, повертається особі, яка її подала, якщо вона не порушує питання про поновлення цього строку або якщо в поновленні строку відмовлено.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання апеляційної скарги – після набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції.

Суддя Пухальський С. В.