Вирок від 03 серпня 2026 р. у справі №646/9588/26 — Основ’янський районний суд міста Харкова

Справа № 646/9588/26

Провадження № 1-кп/646/1304/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2026 року м. Харків

Основ`янський районний суд міста Харкова у складі:

головуючий – суддя ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку спрощеного провадження обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12026226170000148 від 24.06.2026 року за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Харків, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше несудимого,

за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень (проступків), передбачених ч. 3 ст. 357 КК України,

ВСТАНОВИВ:

03.06.2026 о 17:30, обвинувачений, перебуваючи за місцем мешкання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме за адресою: АДРЕСА_2 , разом з останнім, маючи умисел на незаконне заволодіння паспортом громадянина України у виді ID-картки, розуміючи, що вказаний паспорт є особистим важливим документом, втрата якого істотно ускладнює реалізацію особою своїх прав, свобод та законних інтересів, скориставшись тимчасовою відсутністю потерпілого ОСОБА_4 та переконавшись у тому, що за ним ніхто не спостерігає і він не буде помічений, умисно, шляхом вільного доступу, таємно взяв паспорт громадянина України № НОМЕР_1 , виданий 24.03.2026 органом 6324 на ім`я ОСОБА_4 , та таким чином незаконно заволодів ним. Після чого покинув приміщення квартири.

Дії ОСОБА_3 , кваліфіковано за ч. 3 ст. 357 КК України, а саме - незаконне заволодіння будь-яким способом паспортом.

Крім того, 15.06.2026 об 17:00, ОСОБА_3 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 , разом з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , маючи умисел на незаконне заволодіння паспортом громадянина України, розуміючи, що вказаний паспорт е особистим важливим документом, втрата якого істотно ускладнює реалізацію особою своїх прав, свобод та законних інтересів, скориставшись тимчасовою відсутністю потерпілого ОСОБА_5 та переконавшись у тому, що за ним ніхто не спостерігає і він не буде помічений, умисно, шляхом вільного доступу, таємно взяв паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 та таким чином незаконно заволодів ним. Після чого покинув приміщення будинку.

Дії ОСОБА_3 , кваліфіковано за ч. 3 ст. 357 КК України, а саме - незаконне заволодіння будь-яким способом паспортом.

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості за яким внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026226170000148 від 24.06.2026 у вчиненні кримінальних правопорушень (проступків), передбачених ч. 3 ст. 357 КК України, надійшов до суду з клопотанням прокурора про його розгляд в порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні та без виклику учасників судового провадження.

Положеннями ч. 2 та 3 ст. 381 КПК України передбачено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.

Як убачається із заяви обвинуваченого ОСОБА_3 , доданої до обвинувального акту, складеної в присутності захисника ОСОБА_6 , ОСОБА_3 беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень (проступків), передбачених ч. 3 ст. 357 КК України, повністю погоджується із встановленими досудовим розслідуванням обставинами вчинення ним вказаного кримінального проступку, ознайомлений з обмеженнями права апеляційного оскарження рішення суду, передбаченими ч. 2 ст. 302 КПК України, та згоден з розглядом обвинувального акту за його відсутності у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

У вказаній заяві захисник обвинуваченого ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_6 підтвердив добровільність беззаперечного визнання винуватості ОСОБА_3 , його згоду із встановленими в результаті досудового розслідування обставинами і згоду на розгляд обвинувального акта за його відсутності.

Крім того, зі змісту заяв потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вбачається, що останні погоджуються з обставинами, встановленими під час досудового розслідування, ознайомлені з обмеженням права на апеляційне оскарження та надали згоду на розгляд обвинувального акта в порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Враховуючи викладене, а також те, що вимоги КПК України виконано, вбачається, що обвинувальний акт може бути розглянутий в порядку, передбаченому ст.ст. 381-382 КПК України.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України не здійснювалось.

Згідно ч. 2 ст. 382 КПК України, вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

З урахуванням вищевикладеного, суд розглядає обвинувальний акт стосовно ОСОБА_3 про вчинення ним кримінальних проступків, передбачених ч. 3 ст. 357 КК України, без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження.

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, встановив, що під час розгляду обвинувального акта підтверджено факт вчинення ОСОБА_3 кримінальних проступків, передбачених ч. 3 ст. 357 КК України.

При цьому суд вважає, що в даному випадку має місце повторюваність кримінальних правопорушень (два епізоди), передбачених ч. 3 ст. 357 КК України, та при призначенні покарання бере до уваги наявність двох епізодів кримінального правопорушення.

Відповідно до ст. 32 КК повторністю кримінальних правопорушень визнається вчинення двох або більше кримінальних правопорушень, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини КК. З цього правила є виключення, згідно з яким вчинення двох або більше кримінальних правопорушень, передбачених різними статтями КК, визнається повторним лише у випадках, передбачених в Особливій частині КК (ч. 3 ст. 32 КК).

Законодавство про кримінальну відповідальність та кримінальне процесуальне законодавство не містять положень про те, що кримінальні правопорушення, які утворюють передбачену ч. 1 ст. 32 КК повторність та відповідають одному і тому самому складу кримінального правопорушення (тотожні кримінальні правопорушення), мають бути окремо кваліфіковані в резолютивній частині обвинувального вироку, і за кожне правопорушення, кваліфіковане за однією статтею або частиною статті, має бути призначене окреме покарання.

Кваліфікація двох або більше кримінальних правопорушень, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини КК (тотожних кримінальних правопорушень), та призначення за ними покарання здійснюється згідно з усталеною судовою практикою.

Так, передбачені законом правила призначення покарання за сукупністю кримінальних правопорушень (ст. 70 КК) застосовуються у випадках самостійної кваліфікації вчиненого як за різними статтями, так і за різними частинами однієї статті кримінального закону, якими передбачено відповідальність за окремі склади кримінальних правопорушень і які мають самостійні санкції. За цими ж правилами призначається покарання і в разі вчинення особою діянь, частина яких кваліфікується як закінчене кримінальне правопорушення, а решта як готування до кримінального правопорушення чи замах на нього. За окремими епізодами злочинної діяльності або за окремими пунктами статті (частини статті) КК, які не мають самостійної санкції, покарання не призначається.

Така правова позиція відповідає висновку Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові 08 лютого 2021 року ( справа № 390/235/19, провадження № 51-2177кмо20), а також знайшла своє відображення в існуючій практиці Касаційного кримінального суду. У постановах колегій суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 22 травня 2018 року (справа №187/1354/15, провадження № 51-1017км18), Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 29 листопада 2018 року (справа №541/715/17, провадження № 51-7898км18) та від 10 липня 2019 року (справа № 723/1538/16-к, провадження № 51-8625км18), Третьої судової палати Касаційного кримінального суду від 15 січня 2020 року (справа № 585/1603/17, провадження № 51-3290км19) та від 29 липня 2020 року (справа № 541/715/17, провадження № 51-7898км18), в яких зазначено, що за окремими епізодами злочинної діяльності або за окремими пунктами статті (частини статті) КК, які не мають самостійної санкції, покарання не призначається і правила призначення покарання за сукупністю кримінальних правопорушень на підставі ч. 4 ст. 70 КК не застосовуються.

Таким чином, якщо в діях особи має місце повторність кримінальних правопорушень, передбачена ч. 1 ст. 32 КК України, і ця особа засуджується за вчинення кількох тотожних кримінальних правопорушень, які кваліфікуються за однією статтею або частиною статті Особливої частини КК, то спеціальні правила ч. 4 ст. 70 КК не застосовуються. У такому випадку суд кваліфікує зазначені кримінальні правопорушення за однією статтею або частиною статті Особливої частини КК .

Тому, суд кваліфікує дії ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 357 КК України, а саме як незаконне заволодіння будь-яким способом паспортом.

Згідно ст. 12 КК України кримінальні правопорушення, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_3 віднесено до кримінальних проступків.

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_3 встановлено, що він є громадянином України, українцем, на диспансерному обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває. Як вбачається з інформації про особу, ОСОБА_3 дійсно мешкає за адресою АДРЕСА_1 , за місцем мешкання характеризується з посереднього боку, з сусідами не конфліктує, алкогольні напої вживає, наркотичні речовини не вживає. Контакти з особами які ведуть антигромадський спосіб життя не підтримує. В силу ст. 89 КК України раніше несудимий.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченому відповідно до ч. 1 ст. 66 КК України, суд вважає його щире каяття.

Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки скоєних кримінальних правопорушень, дані про особу обвинуваченого, обставину, що пом`якшує покарання обвинуваченого, та відсутність обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого.

Відповідно до ст. 65 КК України, пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку має дотримуватись вимог кримінального закону й зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження нових злочинів.

Отже, з урахуванням всіх вказаних обставин, суд вважає, що для досягнення цілей покарання, визначених ч. 2 ст. 50 КК України, з метою виправлення обвинуваченого та запобіганню вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами, слід призначити обвинуваченому покарання у виді штрафу у розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в межах санкції частини 3 статті 357 КК України. При цьому відомостей, які б свідчили про неможливість сплати ОСОБА_3 штрафу у вказаному розмірі, матеріали справи не містять.

Цивільний позов не заявлено.

Запобіжний захід під час досудового розслідування не обирався.

Питання про речові докази вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати по даному кримінальному провадженню відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 373, 374, 375, ст. 381-382 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень (проступків), передбачених ч. 3 ст. 357 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 50 (п`ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок.

Речові докази, а саме:

- паспорт громадянина України № НОМЕР_1 , виданий 24.03.2026 органом 6324 на ім`я ОСОБА_4 – вважати повернутим власнику ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий на ім`я ОСОБА_5 – вважати повернутим власнику ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Основ`янський районний суд міста Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У відповідності до ч. 1 ст. 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Засуджений зобов`язаний сплатити штраф у місячний строк після набрання вироком суду законної сили і повідомити про це уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання шляхом пред`явлення документа про сплату штрафу.

Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акту щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Суддя ОСОБА_1