Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №645/5135/26 — Немишлянський районний суд міста Харкова

Справа № 645/5135/26

Провадження № 3/645/960/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року м. Харків

Немишлянський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого – судді Алтухової О.Ю.,

секретар судових засідань – Півінська С.Г.,

особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , громадянина України, особи з інвалідністю ІІІ групи, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , -

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

в с т а н о в и в:

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 679356 вбачається, що 30.05.2026 о 09:29 год. у м.Харкові по пр-ту Льва Ландау, 181 ОСОБА_1 керував електровелосипедом з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: неприродна блідість, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, від проходження огляду у встановленому законом порядку в закладі охорони здоров`я КНП ХОР ОКПЛ номер 3, за адресою: м.Харків, вул. Ахіезерів, 18А, у лікаря нарколога – відмовився. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України.

23.06.2026 до суду надійшли письмові пояснення ОСОБА_1 , в яких він зазначив, що 30.05.2026, керуючи власним електровелосипедом, був зупинений працівниками поліції, які повідомили, що причиною зупинки стала відсутність захисного шолома. Після його зауваження про те, що використання шолома для велосипедистів має рекомендаційний характер, поліцейські, посилаючись на тремтіння рук, заявили про наявність у нього ознак наркотичного сп`яніння та вимагали проїхати до медичного закладу. У поясненнях зазначено, що працівники поліції не запропонували пройти огляд на місці зупинки із застосуванням спеціальних технічних засобів, чим, на його думку, порушили вимоги ст. 266 КУпАП та Інструкції МВС/МОЗ. Також він вказав, що не відмовлявся від проходження огляду, а просив дозволити самостійно прибути до медичного закладу на електровелосипеді або забезпечити збереження останнього, оскільки залишення транспортного засобу вартістю 120 000 грн без нагляду створювало ризик його викрадення. Вважає, що саме ці обставини поліцейські безпідставно розцінили як відмову від проходження огляду. Окрім того, ОСОБА_1 вказав, що зупинка була безпідставною, а його електровелосипед потужністю 1000 Вт не є механічним транспортним засобом у розумінні ПДР України, у зв`язку з чим він є велосипедистом, а не водієм, і не може бути суб`єктом правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП. Просив витребувати та дослідити повний відеозапис із боді-камер працівників поліції й закрити провадження у справі.

У судовому засіданні ОСОБА_1 надав пояснення аналогічні вказаним вище.

Листом від 10.06.2026 для участі у судовому засіданні, на підставі ст.ст. 7, 250 КУпАП, судом викликався прокурор Немишлянської окружної прокуратури м.Харкова. Прокурор у судове засідання не з`явився.

Оскільки норми КУпАП не передбачають обов`язкової участі прокурора при розгляді судом справ за ст.130 КУпАП суд вважає за можливе проводити розгляд справи без участі прокурора.

Дослідивши матеріали справи, суд доходить наступного висновку.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).

Статтею 7 КУАП встановлено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

За ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до вимог ст. 8 КУпАП, особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час та за місцем вчинення правопорушення.

Відповідно до ст.ст. 245, 280 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об`єктивне з`ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

З`ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст. 251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак сп`яніння визначається ст. 266 КУпАП, Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду" від 17 грудня 2008 року № 1103 та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 9 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858.

Відповідно до цих нормативних актів, оглядові підлягають лише водії транспортних засобів, щодо яких в уповноваженої особи є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного чи іншого сп`яніння, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.

Так, згідно п. 6 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 9 листопада 2015 року № 1452/735 (далі по тексту - Інструкція), огляд на стан сп`яніння проводиться:

- поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби);

- лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (п. 7 розділу І Інструкції).

За змістом ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів.

Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

З наведеного слідує, що огляд на стан сп`яніння у медичному закладі є невід`ємною складовою освідування водія і поліцейський зобов`язаний запропонувати йому пройти такий медичний огляд, а в разі незгоди - зафіксувати відмову.

Проходження огляду в медичному закладі пропонується не лише усно, а шляхом вручення водієві письмового направлення на медичний огляд до закладу охорони здоров`я.

У направленні, форма якого визначена у додатку №1 до Інструкції, має бути зазначений конкретний заклад охорони здоров`я, який входить до затвердженого переліку, дані про особу водія, точний час видачі направлення та інше.

І лише у випадку, якщо водій отримав письмове направлення та відмовляється від проведення медичного огляду в закладі охорони здоров`я, поліцейський має право скласти протокол про адміністративне правопорушення за статтею 130 КУпАП.

При цьому, відмова водія від проходження огляду на стан сп`яніння повинна бути зафіксована належним чином та бути явною і очевидною. Доказами такої відмови можуть бути письмові пояснення двох свідків огляду або її відеофіксація.

На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП працівниками поліції надано: протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 679356 від 30.05.2026; довідку інспектора ВАП старшого лейтенанта поліції Бикової К. відповідно до якої, згідно з обліковою базою даних ІПНП, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не отримував посвідчення водія; даними з DVD дисків на яких зафіксовано керування ОСОБА_1 електровелосипедом «Avanti», та даними з нагрудної камери патрульних поліцейських, на яких частково відображена послідовність дій працівників патрульної поліції, щодо виявлення та фіксації адміністративного правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_1 ; направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції на ім`я ОСОБА_1 від 30.05.2026; рапорт заступника взв.1, роти 4, бат. 3 УПП в Харківській області ДПП лейтенанта поліції Вовка Б.

Суд зазначає, що вказані у протоколі ознаки наркотичного сп`яніння (неприродна блідість, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук) матеріалами справи належним чином не підтверджені. Досліджені судом відеоматеріали не містять об`єктивних даних, які б давали підстави для встановлення наявності у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп`яніння у спосіб, що підлягає перевірці та оцінці відповідно до вимог ст.252 КУпАП. Із зафіксованого на відеозаписах перебігу спілкування між працівниками поліції та ОСОБА_1 не вбачається будь-яких ознак наркотичного сп`яніння у розумінні Інструкції; відсутні дані про дезорієнтацію особи, втрату здатності адекватно сприймати обстановку чи інші зовнішні прояви такого стану. Навпаки, з відеозаписів вбачається, що ОСОБА_1 під час спілкування надавав логічні, послідовні та чіткі пояснення і заперечення без ознак порушення мови чи неадекватної поведінки, лише іноді поводячи себе імпульсивно.

Окрім того, з досліджених судом відеозаписів вбачається, що відеофіксація та інші матеріали справи не містять даних про складення направлення на медичний огляд за формою, визначеною Інструкцією, фіксацію вручення такого направлення, а також відібрання чи оголошення розписки про відсторонення від керування транспортним засобом.

Разом із тим суд звертає увагу, що повідомлення особи про її відсторонення від керування транспортним засобом є процесуальною дією, яка здійснюється у межах повноважень поліцейського та має відповідати принципу законності, визначеному ст.7 КУпАП, і завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення, передбаченим ст.245 КУпАП. Відсторонення особи від керування транспортним засобом у порядку ст.266 КУпАП не може здійснюватися формально та ізольовано від інших необхідних процесуальних дій, зокрема без вирішення питання щодо подальшої долі та збереження транспортного засобу, оскільки таке відсторонення фактично обмежує можливість особи розпоряджатися своїм майном.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов`язаний діяти виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також поважати та не порушувати права і свободи людини. Згідно з п.1, 2 ч.1 ст.23 цього Закону поліція зобов`язана забезпечувати публічну безпеку і порядок та вживати заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, при цьому обрані заходи мають бути необхідними та пропорційними поставленій меті. Крім того, згідно ст.29 Закону України «Про Національну поліцію» при здійсненні своїх повноважень та застосуванні поліцейського заходу поліцейський зобов`язаний мінімізувати шкоду, яка може бути заподіяна правам та інтересам фізичних осіб.

Матеріали справи та досліджені відеозаписи свідчать, що ОСОБА_1 погодився проїхати на експертизу, проте неодноразово повідомляв працівників поліції про необхідність забезпечити збереження велосипеда. На що йому було повідомлено, що за відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння буде складено протокол.

За таких обставин суд доходить висновку, що створена працівниками поліції ситуація, за якої виконання вимоги про проїзд до закладу охорони здоров`я було поставлено у пряму залежність від залишення велосипеда без нагляду, не відповідає вимогам ст.ст.7, 245 КУпАП та положенням Закону України «Про Національну поліцію» щодо обов`язку діяти пропорційно та з мінімальним втручанням у права особи. Така поведінка органу влади не створила для ОСОБА_1 реальної та безперешкодної можливості виконати вимогу поліцейського та пройти огляд у встановленому законом порядку.

За наведених умов дії ОСОБА_1 , спрямовані на вирішення питання збереження належного йому майна, не можуть бути розцінені як свідома, однозначна та умисна відмова від проходження огляду у розумінні ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки відсутній необхідний причинно-наслідковий зв`язок між поведінкою особи та інкримінованою їй формою адміністративного правопорушення.

Окрім того, така модель поведінки органу влади не відповідає завданню провадження у справах про адміністративні правопорушення та стандартам справедливої процедури, сформульованим у практиці Європейського суду з прав людини, відповідно до яких держава зобов`язана діяти добросовісно, утримуватися від створення штучних підстав для притягнення особи до відповідальності та забезпечувати реальну можливість реалізації процесуальних прав.

За своїм змістом встановлений у цій справі перебіг подій свідчить не про належну фіксацію вже наявної події правопорушення, а про формування умов, за яких складення протоколу стало наслідком обраної моделі процесуальної поведінки органу влади, що у світлі практики ЄСПЛ виключає можливість покладення таких матеріалів в основу притягнення особи до відповідальності, оскільки адміністративна процедура має бути справедливою та спрямованою на встановлення істини, а не на досягнення формального результату.

Окремо суд враховує, що у справах про адміністративні правопорушення, передбачені ст.130 КУпАП, направлення водія до закладу охорони здоров`я для проведення огляду є не лише оформленням відповідного документа, а самостійною процесуальною дією у межах провадження, яка відповідно до вимог ч.2 ст.266 КУпАП підлягає обов`язковій фіксації із застосуванням технічних засобів відеозапису та має бути предметом судової перевірки.

Водночас із досліджених судом відеоматеріалів не вбачається здійснення такої процесуальної дії у спосіб, передбачений законом. Зокрема, відеофіксація не містить даних про оголошення особі змісту направлення на медичний огляд, доведення до її відома підстав для його проведення, зазначених у направленні, а також фіксації її волевиявлення щодо проходження або відмови від проходження огляду після ознайомлення з направленням. Таким чином, матеріали справи не містять підтвердження факту вчинення процесуальної дії направлення на огляд у встановленому законом порядку.

За відсутності обов`язкової відеофіксації процесуальної дії направлення на медичний огляд суд доходить висновку, що така дія у межах провадження у справі про адміністративне правопорушення фактично не була здійснена у спосіб, передбачений законом, а відтак юридично не може вважатися такою, що відбулася.

За таких обставин матеріалами справи не підтверджено наявність законних підстав для проведення огляду водія у закладі охорони здоров`я. У свою чергу, за відсутності встановленої у передбаченому законом порядку процесуальної дії направлення на огляд, відсутні й правові підстави для висновку про відмову особи від проходження огляду у розумінні ч.1 ст.130 КУпАП.

При цьому, надаючи оцінку наявним у справі відеозаписам, суд виходить з того, що оскільки у процесі доказування вини особи працівниками поліції застосовувався саме відеозапис, і цей відеозапис не містить відомостей про вчинення процесуальної такої дії, як направлення на медичний огляд чи чіткої та однозначної відмови від його проходження у встановленому законом порядку, за відсутності інших належних і допустимих доказів такий відеозапис може бути оцінений судом виключно як доказ відсутності події адміністративного правопорушення.

Додатково суд звертає увагу, що наявне у матеріалах справи направлення на медичний огляд містить зазначення часу його складення 09:34 год. 30.05.2026 року. Водночас досліджені судом матеріали відеофіксації події за період з 09:30 год. до 09:56 год. не містять жодних відомостей, які б свідчили про здійснення у вказаний час такої процесуальної дії, як складання направлення на огляд та оголошення його змісту ОСОБА_1 .

Таким чином, зазначений у направленні час його складення об`єктивно не узгоджується з перебігом подій, зафіксованих на відеозаписі, який сам орган поліції використовує як доказ у цій справі. За відсутності відеопідтвердження вчинення відповідної процесуальної дії у вказаний у направленні час суд позбавлений можливості перевірити реальність, послідовність та законність її здійснення.

За таких обставин направлення на медичний огляд, як документ, що наявний у матеріалах справи, не може бути визнане належним і допустимим доказом у розумінні ст.251 КУпАП, оскільки його зміст не підтверджується іншими доказами у справі, зокрема обов`язковими матеріалами відеофіксації, що прямо суперечить вимогам ч.2 ст.266 КУпАП. Відтак зазначений документ не може бути покладений судом в основу висновку про наявність законних підстав для проведення огляду чи відмову особи від його проходження.

Згідно з ч. 1 чт. 266 КУпАП Особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Проте в порушення вказаної норми ні долучені до справи відеозаписи, ні письмові докази не містять відомостей про відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ч. 5 ст. 266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно ч. 2 ст. 62 Основного Закону усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.

Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п. 43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).

Згідно вказаної правової позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

Таким чином, суд доходить висновку, що вина ОСОБА_1 належними та допустимими доказами не доведена, а обставини зазначені у протоколі "поза розумним сумнівом" не знайшли свого підтвердження.

Провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю у діях особи події і складу адміністративного правопорушення (п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП).

Керуючись ст.ст.130, 283, 284 КУпАП, суд, –

п о с т а н о в и в:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови до Харківського апеляційного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст постанови складений та проголошений 04.08.2026 року.

Суддя О.Ю. Алтухова