Рішення від 02 серпня 2026 р. у справі №644/11888/25 — Індустріальний районний суд міста Харкова

Суддя Попова В. О.

Справа № 644/11888/25

Провадження № 2-а/644/34/26

03.08.2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.08.2026 м. Харків

Індустріальний районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Попової В.О.,

за участю секретаря судового засідання Плаксій К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постави про притягнення до адміністративної відповідальності,

В С Т А Н О В И В:

Через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява адвоката Бабій Л.В., яка діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , про скасування постанови №1538-1п від 11.07.2025 начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 17 000 гривень за ч.3 ст.210-1 КУпАП.

В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 як військовозобов`язаний. 11.07.2025 позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн. Про наявність оскаржуваної постанови позивачу стало відомо лише 10 грудня 2025 року з матеріалів виконавчого провадження № 79757784 відкритого органами ДВС 05.12.2025. Мотивуючи позовні вимоги, сторона позивача посилається на протиправність винесеної відповідачем постанови №1538-1п від 11.07.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП, оскільки суб`єктом владних повноважень взагалі не зазначено, які конкретно персональні дані позивач був зобов`язаний уточнити, однак цього не зробив, а відтак, не доведено об`єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП. Крім того, сторона позивача обґрунтовує позов тим, що відповідачем не було проведено своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи та її вирішення у точній відповідності із законом, зокрема, фактичного розгляду справи взагалі не було, позивачу не роз`яснювались його права, а копію оскаржуваної постанови ОСОБА_1 не отримував, що є грубим процедурним порушенням та самостійною підставою для визнання протиправною та скасування спірної постанови. В обґрунтування позову також зазначено, що вину позивача не доведено, оскільки він не отримував жодної повістки через відділення АТ «Укрпошта» за ні

місцем реєстрації, ні за місцем фактичного проживання, ні за адресою вказаною у

оскаржуваній постанові № 1538-1П та не повідомлявся працівниками пошти про наявність на його ім`я рекомендованого листа від ТЦК. При цьому, що вулиця, яка вказана в оскаржуваній постанові, як місце проживання позивача та куди начебто направлялась повістка № 3714160, тобто « АДРЕСА_1 », не існує в місті Харкові. Взагалі, про начебто надіслання йому повістки щодо необхідності з`явитися до органів ТЦК та СП - 11.06.2025 року о 14:00 годині, позивачу стало відомо лише зі змісту оскаржуваної Постанови № 1538-1п від 11.07.2025. Посилаючись на ст.47 КАС, сторона позивача остаточно просила скасувати оскаржувану постанову відповідача та зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 повернути ОСОБА_1 адміністративний штраф в розмірі 34 000,00 (подвійний розмір) гривень та виконавчі витрати у розмірі 3 703, 00 гривні, які сплачені (стягнуті) в рамках виконавчого провадження № 79757784 відкритого 05.12.2025 Індустріальним ВДВС у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо примусового виконання Постанови № 1538-1П від 11.07.2025

Ухвалою Індустріального районного суду міста Харкова від 12.01.2026 поновлено строк звернення до адміністративного суду, відкрито провадження по вищевказаній адміністративній справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

Ухвалою Індустріального районного суду міста Харкова від 12.01.2026 заяву про забезпечення позову задоволено та вжито заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення штрафу у виконавчому провадженні №79757784 від 05.12.2025 Індустріального відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відносно ОСОБА_1 , відкритому на підставі постанови №1538-1п від 11.07.2025 у справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП.

17.02.2026 через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача ІНФОРМАЦІЯ_3 надійшов відзив на адміністративний позов, у якому відповідач просить у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що позовні вимоги неправомірні, а тому задоволенню не підлягають. Щодо тверджень сторони позивача в позові про помилкову адресу, яка зазначена в протоколі та оскаржуваній постанові, відповідачем вказано про наявність технічної описки. Зазначено, що у т.ч. адресу

проживання, ОСОБА_1 уточнив лише 29.07.2025 під час взяття його на

облік ІНФОРМАЦІЯ_4 . Також акцентовано увагу суду на тому, що ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності саме за неявку за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_5 для уточнення даних. Сторона відповідача просить справу розглянути без участі представника ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Дослідивши матеріали справи, перевіривши наведені в адміністративному позові обставини, суд дійшов наступного висновку.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України орган державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб передбачений Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що 11.07.2025 начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 винесено постанову № 1538-1п по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП, відповідно до якої на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 17000 грн, (а.с.20).

За змістом зазначеної постанови підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності стало те, що він не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені у повістці (ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»), чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Скориставшись правом на оскарження постанови № 1538-1п від 11.07.2025 у судовому порядку, позивач звернувся до суду з позовом про її скасування та закриття провадження у справі.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до абзацу 4 частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Згідно з частиною 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до пункту 74 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою КМУ № 560 від 16.05.2024 (далі – Порядок) резервістам та військовозобов`язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11, яке реєструється у письмовій формі у журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 та видається військовозобов`язаному та резервісту під особистий підпис.

Під час вручення направлення резервістам та військовозобов`язаним під особистий підпис доводяться вимоги законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та строк завершення медичного огляду (пункт 74-1 Порядку).

Частиною третьою статті 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.

Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Згідно зі ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Згідно з ч. 1 ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Процедуру складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про такі адміністративні правопорушення: порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття військово-облікових документів чи втрата їх з необережності (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України), врегульовано Інструкцією зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженою Наказом Міністерства оборони України № 3 від 01.01.2024, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 05.01.2024 за № 36/41381 (далі – Інструкція).

Згідно п. 3 Розділу ІІ Інструкції, у протоколі зазначається: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім`я, по батькові (за наявності) особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, імена, по батькові (за наявності), адреси свідків (якщо вони є); пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Отже, законодавцем імперативно визначено чітку та послідовну процедуру розгляду справ про адміністративне правопорушення, порушення якої є підставою для визнання дій суб`єкта владних повноважень неправомірними, а відтак й для скасування його рішення про притягнення до відповідальності.

Вказані положення не є формальною вимогою, це важлива законодавча гарантія об`єктивного та справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, надана, зокрема, військовозобов`язаному для захисту свої прав та інтересів від безпідставного притягнення до відповідальності.

Згідно з частиною першою статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Положеннями статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Також, частиною першою статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Позивач не визнає вчинення ним адміністративного правопорушення, а тому вказані обставини відповідно до частини другої статті 77 КАС України зобов`язують відповідача суб`єкта владних повноважень довести правомірність свого рішення.

Водночас, суд ураховує, що для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу адміністративного правопорушення.

Обставини, викладені в постанові про притягнення особи до адміністративної відповідальності повинні бути перевірені за допомогою доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.

За матеріалами справи засобами Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів 26.05.2025 згенерована повістка №3714160 про виклик ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , до ІНФОРМАЦІЯ_5 11.06.2025 о 14:00 для уточнення даних.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується відповіддю №3100722 від 29.07.2026 з Єдиного державного демографічного реєстру.

Разом з тим, відповідно до отриманої інформації про внутрішньо переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери, позивача ОСОБА_1 з 19.12.2022 по 26.06.2026 зареєстровано як ВПО за адресою : АДРЕСА_3 , а з 26.06.2025 - за адресою : АДРЕСА_4 , що підтверджується відповіддю №3100734 від 29.07.2026.

26.05.2025 ІНФОРМАЦІЯ_2 направлено повістку № 3714160 про виклик ОСОБА_1 на 11.06.2025 року о 14:00 для уточнення даних.

У відзиві на позов відповідачем зазначено , що повістку №3714160 було направлено за вірною адресою позивача: АДРЕСА_3 , проте в протоколі №1538-1, (а.с.82), та оскаржуваній постанові, (а.с.20), помилково назначено адресу позивача як « АДРЕСА_3 ». Повістка №3714160, надіслана позивачу, повернулась до ТЦК.

У розумінні пункту 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 (далі – Порядок № 560), належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:

день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

У матеріалах справи наявний трекінг відстеження поштового відправлення, у якому зазначено про те, що відправлення не знайдено, (а.с. 96).

За відсутності в матеріалах справи належних, достатніх, достовірних та допустимих доказів, які б підтверджували, що позивача було належним чином повідомлено про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач не може бути притягнутий до відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП за порушення вимог ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію в особливий період.

Щодо посилання відповідача у відзиві на те, що позивач 03.07.2025 під час складення протоколу про адміністративне правопорушення щодо нього не висловлював заперечень, в т.ч. щодо адреси, то суд зазначає, що це не означає згоду позивача з тим, що він вчинив адміністративне правопорушення.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постанові від 15 травня 2019 року у справі № 537/2088/17, «сам факт визнання особою вини у порушенні не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення щодо притягнення до адміністративної відповідальності».

Вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 14 лютого 2008 року у справі “Кобець проти України” зазначив, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм “поза розумним сумнівом”. Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і взаємоузгоджених.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем допущено неповноту розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно позивача, а оскаржувана постанова прийнята з порушенням вимог чинного законодавства.

Дотримання посадовою особою порядку притягнення до адміністративної відповідальності є важливою складовою дотримання прав особи, яка притягається до відповідальності.

В адміністративному судочинстві добросовісність (несвавільність, розумність, справедливість) рішення суб`єкта владних повноважень означає, що при його прийнятті повинен бути застосований певний стандарт поведінки посадових осіб такого суб`єкта, що характеризується законністю, транспарентністю та повагою до прав та інтересів суб`єкта приватного права (від лат. uberrima fides - найбільш добросовісний).

Саме в межах цієї доктрини у суду є обов`язок дослідити підстави та порядок проведення фактичної перевірки з метою уникнення несправедливого процесу в цілому, оскільки всі інші рішення пов`язані між собою та є похідними.

Оспорювана постанова про накладення адміністративного стягнення вищезазначеним критеріям не відповідає.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Враховуючи викладене, в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні докази, на підставі яких відповідач дійшов висновку про порушення ОСОБА_1 законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію. З огляду на викладене, суд вважає, що відповідачем не доведено наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Суд вважає, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, згідно ч.2 ст.77 КАС України не доведено правомірність оспорюваної постанови про накладення адміністративного стягнення, якою було притягнуто позивача до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, яка є предметом оскарження у даній справі.

Доводи відповідача щодо правомірності оспорюваної постанови відповідача та відповідності її вимогам діючого законодавства, є необґрунтованими та такими, що суперечать наведеним вище висновкам суду.

Стаття 62 Конституції України закріплює принцип судочинства - презумпцію невинуватості, відповідно до якого особа, яка притягується до відповідальності може бути визнана винною і покараною лише за умови, якщо її вина буде доведена в передбаченому законом порядку ...

Відтак, наявні правові підстави для скасування постанови відповідача.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності події і складу адміністративного правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю.

Таким чином, суд доходить висновку, що позов в частині скасування оскаржуваної постанови підлягає задоволенню .

Щодо вимог позивача про зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_2 повернути ОСОБА_1 адміністративний штраф в розмірі 34 000,00 (подвійний розмір) гривень та виконавчі витрати у розмірі 3 703, 00 гривні, які сплачені (стягнуті) в рамках виконавчого провадження № 79757784 відкритого 05.12.2025 Індустріальним ВДВС у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо примусового виконання Постанови № 1538-1П від 11.07.2025, суд зазначає , що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не ґрунтується на законі. Позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відтак, позов підлягає частковому задоволенню.

На підставі ст. 139 КАС України слід стягнути з відповідача на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 302 грн 75 коп., які сплачено позивачем при зверненні з даним позовом до суду та документально підтверджено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 5, 7, 8, 9, 72-78, 241-246, 286, 293 КАС України, суд -

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №1538-1п від 11.07.2025 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладання адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 17 000 гривень.

Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.3 статті 210-1 КУпАП - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 302,75 грн судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач – ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 .

Представник позивача - адвокат Бабій Лідія Володимирівна, діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 000019 від 04.03.2014, адреса АДРЕСА_5 РНОКПП НОМЕР_2 ,

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_7 , адреса: АДРЕСА_6 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 .

Рішення складено 03.08.2026.

Суддя В.О. Попова