Постанова від 03 серпня 2026 р. у справі №630/1054/26 — Люботинський міський суд Харківської області

Справа №: 630/1054/26

Провадження № 3/630/191/26

П О С Т А Н О В А

Іменем України

04 серпня 2026 рокум. Люботин

Суддя Люботинського міського суду Харківської області Сухоруков І.М., за участі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , розглянув матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого у КП «Шляхрембуд», який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення за ст.ст. 122-4, 124 КУпАП, суд,

ВСТАНОВИВ:

Стосовно ОСОБА_3 складено протоколи про адміністративні правопорушення за ст.124 та 122-4 КУпАП, де зазначено, що він 14.07.2026 о 12.30 год. в м.Люботин, пров. Водопровідний, 2, керуючи транспортним засобом «Рено Меган» д.н. НОМЕР_1 , не врахував дорожню обстановку, не дотримався безпечного бокового інтервалу та скоїв зіткнення з велосипедистом ОСОБА_2 , при ДТП транспортний засіб отримав механічні пошкодження, та залишив місце ДТП. Зазначено про порушення водієм п.13.1 та 2.10а.

У судовому засіданні ОСОБА_3 пояснив, що їхав зі сторони Водяного у бік ОСОБА_4 , побачив попереду жінку на велосипеді, яка впала з велосипеда на асфальт. Він з нею зіткнення не вчиняв. Він зупинився, допоміг жінці піднятися, після чого поїхав у своїх справах. Пошкодження на лобовому склі його автомобіля були отримані два роки назад.

ОСОБА_2 пояснила, що їхала на велосипеді і колесо потрапило на слизьку дорогу та вона впала. Вона впала сама, а не внаслідок збиття автомобілем. Внаслідок падіння вона вдарилася лівою ногою та вдарила поперек. Одразу зупинився автомобіль, з якого до неї підійшов чоловік і щось питав. Вона не просила допомоги у того чоловіка. Схему ДТП вона не підписувала, а пояснення підписала не читаючи, бо була приголомшена. Претензій до ОСОБА_3 вона не має.

Суд, вислухавши ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , дослідивши адміністративний матеріал, дійшов висновку про наступне.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП повинен, зокрема, з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Судом враховується, що об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП за даним протоколом є ДТП - зіткнення автомобіля із велосипедистом. У свою чергу, предметом доказування вини у адміністративному правопорушенні за ст. 122-4 КУпАП є не тільки залишення місця ДТП водієм, а й сама подія ДТП.

На підтвердження провини ОСОБА_3 працівниками поліції надано до суду протоколи про адміністративні правопорушення за ст.122-4 та ст. 124 КУпАП, схему місця ДТП, письмові пояснення ОСОБА_2 , рапорт про реєстрацію повідомлення про ДТП, протоколи огляду місця ДТП та місця події.

При цьому, суд звертає увагу на те, що у протоколах про адміністративні правопорушення не зазначені відомості про потерпілих та свідків, а у графі «потерпілі та свідки» зазначено: не залучалися. Схема ДТП не підписувалася ані водієм, ані велосипедистом. Зворотній бік схеми не містить опису пошкоджень транспортних засобів. Огляд місця ДТП був проведений о 15.30 год. – за спливом трьох годин після події. Неможливо встановити, чи було за цей час збережено розташування слідів події та цілісності велосипеду. Також, неможливо встановити, чи була згодна ОСОБА_2 зі схемою ДТП.

Огляд місця події відбувався у цей же день за іншою адресою без зазначення часу його проведення; під час огляду місця події встановлено та зроблено фотографію пошкодження вітрового скла навпроти водійського сидіння автомобіля «Рено Меган» д.н. НОМЕР_1 . Також, у протоколі огляду вказано на пошкодження пластикових елементів бампера автомобіля, проте фотоматеріалу з щодо цього пошкодження до протоколу огляду не додано.

Повідомлення про ДТП до органу поліції було від ОСОБА_5 , проте органом поліції письмові пояснення від цієї особи не відбиралися та вона не залучалася у якості свідка. Суд позбавлений повноважень самостійно встановлювати та залучати свідків обвинувачення.

Матеріали справи не містять відомостей про отримані тілесні ушкодження велосипедистом ОСОБА_2 , а також про її можливу госпіталізацію.

Сама ОСОБА_2 у судовому засіданні не підтвердила, того, що її збив автомобіль «Рено Меган», а вказала, що впала з велосипеду внаслідок слизької дороги.

Усі вказані суперечності у своїй сукупності є суттєвими та не дають об`єктивної можливості суду спростувати пояснення ОСОБА_3 про те, що він, керуючи транспортним засобом не збивав велосипедистку, а вона впала сама.

Згідно із п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов`язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи.

У справах проти України Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) розглядав питання про віднесення правопорушень, передбачених КУпАП, до «кримінального аспекту» в розумінні Конвенції, що, з огляду на суворість передбаченого покарання правопорушення, не є незначними, тому такі адміністративні провадження слід вважати по суті кримінальними і такими, що вимагають застосування всіх гарантій ст.6 Конвенції.

Одночасно, практика ЄСПЛ щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення зосереджена навколо фундаментальних засад здійснення правосуддя у справах про адміністративні правопорушення, зокрема, забезпеченні дотримання положень Конвенції в частині реалізації ст.6, яка гарантує кожному право на справедливий суд.

ЄСПЛ у багаточисельних рішеннях висловлена правова позиція щодо розгляду національними судами справ про адміністративні правопорушення. Так, у рішенні Суду «Енгель та інші проти Нідерландів» були визначені критерії, за наявності одного із них будь-яке правопорушення має розцінюватися як кримінальне і розглядатися за процедурою, визначеною національним законодавством для кримінальних правопорушень.

Такими критеріями є: «критерій національного права», який визначає, що будь-яке протиправне діяння є злочином, якщо воно передбачене як злочин відповідним національним законодавством; «критерій кола адресатів», відповідно до якого правопорушення має розглядатися як кримінальне, якщо відповідальність за нього поширюється на невизначене коло осіб; «критерій мети та тяжкості наслідків» за змістом якого, вчинене правопорушення розглядається за природою кримінального злочину якщо санкція за його вчинення є достатньо суворою і передбачає елемент покарання. Зазначені положення знайшли в подальшому своє відображення у численних рішеннях ЄСПЛ, зокрема: «Лутц проти Німеччини», «Карелін проти Російської Федерації», «Гурепка проти України», «Лучанінова проти України» та в інших.

Так, у справі «Гурепка проти України» з огляду на свою усталену прецедентну практику, Суд зазначив, що не має сумніву в тому, що в силу суворості санкції дана справа за суттю є кримінальною, а адміністративне покарання фактично носило кримінальний характер з усіма гарантіями ст.6 Конвенції.

А у справі «Михайлова проти України» ЄСПЛ зазначає, що з огляду на суворість покарання адміністративне провадження як те, що здійснювалося щодо заявниці у цій справі, має розглядатися як «кримінальне» для цілей Конвенції та протоколів до неї (рішення у справі «Гурепка проти України» (Gurepka v. Ukraine, заява № 61406/00, п.55, від 06.09.2005р.) і, отже, з залученням гарантій ст.6 Конвенції та, відповідно, гарантій ст.2 Протоколу №7 до Конвенції.

В цьому ж рішенні ЄСПЛ стверджує про порушення п.1 Конвенції через відсутність безсторонності, яка забезпечується, серед іншого, присутністю сторони обвинувачення, яка необхідна для усунення обґрунтованих сумнівів, що можуть виникнути щодо безсторонності суду.

Також ЕСПЛ розглядав й питання дотримання принципу безсторонності у випадку відсутності прокурора під час частини або всього провадження щодо заявників у низці справ.

Зокрема, в рішеннях у справах «Озеров проти Росії» (Ozerov v. Russia, заява № 64962/01), пункти 53-58, від 18.05.2010 року, та «Кривошапкін проти Росії» (Krivoshapkin v. Russia), заява №42224/02, п.44-46, від 27.01.2011, Суд встановив порушення принципу безсторонності щодо випадків, коли прокурор був відсутнім у всіх судових засіданнях у кримінальних справах заявників, але суди перейшли до дослідження доказів, у тому числі допиту обвинувачених і свідків, та засудили заявників. Суд дійшов висновку, що за таких обставин суди переплутали ролі прокурора та судді, і, таким чином, надали підстави для обґрунтованих сумнівів щодо їхньої безсторонності. І в рішенні «Карелін проти Росії» (Karelin v. Russia, заява № 926/08, п.51-84 від 20.09.2016р., Суд встановив порушення принципу безсторонності у справі про адміністративне правопорушення щодо заявника, під час якого прокурор був відсутнім.

Роль посадової особи, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, обмежувалася переданням суду протоколу та підтверджуючих доказів. Після виконання цієї функції ця посадова особа не відігравала ролі у провадженні, так само як і прокуратура. Іншими словами, під час провадження у суді не було «сторони обвинувачення» або «прокурора». Це означало, що у судовому засіданні не було нікого, хто б міг заперечити заявниці (п.63 рішення ЄСПЛ у справі «Михайлова проти України). Згідно з п.64 зазначеного рішення за таких обставин Суд зазначив, що суд, який розглядав справу, не мав іншого вибору, окрім як взяти на себе функцію пред`явлення та, що є більш важливим, нести тягар підтримки обвинувачення під час усного розгляду справи. Суд не переконаний в тому, що існували достатні гарантії, здатні усунути обґрунтовані сумніви щодо негативного впливу процесу на безсторонність суду.

Ст.62 Конституції України та ст.17КПК України закріплений принцип презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, за якими ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності винності особи тлумачаться на її користь. Роз`яснення суворого додержання, закріпленого у ст.62 Конституції України принципу презумпції невинуватості містяться також у п.18 Постанови №9 Пленуму ВСУ від 01.11.1996р. «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя».

Крім того, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Рішенням ЄСПЛ у справі «Швидка проти України» від 30.10.2014р. суд також визнав, що провадження у справах про адміністративні правопорушення вважається кримінальними у розумінні Конвенції, і у справі «Надточій проти України» ЄСПЛ зазначив, що Уряд України визнав кримінально-правовий характер КУпАП).

Частина 2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, передбачено, що кожен, хто обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено у законному порядку.

У зв`язку з вищезазначеним, суд не може самостійно перебирати на себе «функції обвинувачення» і відшукувати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, винуватість особи має доводитися саме в суді, що вимагає «обережності дій суду» при вирішені питання про тягар доказування в такій категорії справ. Суд також не може змінювати суть «обвинувачення», викладене у протоколі про адміністративне правопорушення.

Згідно зі ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Стаття 62 Конституції України закріплює правило, згідно з яким усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Зібрані органом поліції та надані докази свідчать про травмування велосипедистки ОСОБА_2 14.07.2026 внаслідок падіння. Також, зібрані докази свідчать про наявність механічних пошкоджень на велосипеді та на автомобілі «Рено Меган».

Разом із цим, оскільки ОСОБА_2 заперечила факт її збиття автомобілем, усі зібрані докази у своїй сукупності не можуть беззаперечно свідчити, що падіння велосипедистки сталося внаслідок її збиття автомобілем під керуванням ОСОБА_3 (що вона сама заперечила), а також неможливо беззаперечно встановити, що пошкодження на автомобілі «Рено Меган» виникли 14.07.2026 саме внаслідок контакту із велосипедом та велосипедистом.

За таких обставин, провина водія ОСОБА_3 за ст.124 КУпАП не доведена, а також не можна вважати доведеною його провину за ст. 122-4 КУпАП.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути відкрито, а відкрите підлягає закриттю в разі відсутності події та складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, провадження по справі про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст. 124 та ст. 122-4 КУпАП підлягає закриттю, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 122-4, 245, 247,279, 280, 283 КУпАП, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження в справі відносно ОСОБА_3 – закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень передбачених ст.124 КУпАП та ст. 122-4 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена протягом 10-ти днів з дня її винесення до Харківського апеляційного суду шляхом подачі особою, щодо якої її винесено, апеляційної скарги до органу, який виніс постанову по справі про адміністративне правопорушення.

Суддя: І.М. Сухоруков