Вирок від 03 серпня 2026 р. у справі №621/1845/25 — Балаклійський районний суд Харківської області

В И Р О К

Іменем України

№ 621/1845/25 № 1-кп/610/74/2026

м. Балаклія04 серпня 2026 року

Балаклійський районний суд Харківської області у складі:

судді: ОСОБА_1 ,

за участю

секретаря: ОСОБА_2 ,

прокурора: ОСОБА_3 ,

обвинуваченого: ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; уродженця с. Товмачик Коломийського району Івано-Франківської області; зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ; громадянина України; з базовою загальною середньою освітою; одруженого; офіційно не працевлаштованого; рнокпп НОМЕР_1 ; раніше судимого 3 рази, крайній раз:

05.03.2019 Лозівським міськрайонним судом Харківської області за ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України (10.09.2018 Юр`ївський районний суд Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі) до 3 років 6 місяців позбавлення волі. Звільнився 17.05.2022 після відбуття покарання. Під вартою з 12.06.2026,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України,

в с т а н о в и в:

04.01.2025 близько 15.00, більш точний час не встановлений, ОСОБА_4 перебував у приміщенні кафе "Евіта" за адресою: Харківська область, Чугуївський район, м. Зміїв, по вул. Залізничній, буд. 1-Б. де побачив у раніше незнайомої ОСОБА_5 її мобільний телефон і у нього виник кримінально протиправний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом обману.

Для цього, ОСОБА_4 , діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення за чужий рахунок, усвідомлюючи протиправність своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та свідомо бажаючи їх настання, під приводом телефонного дзвінка своїй матері, попросив у ОСОБА_5 належний їй мобільний телефон. Остання будучи ведена в оману, виходячи з помилкової впевненості в добросовісності дій ОСОБА_4 , добровільно передала йому свій мобільний телефон ТМ «Xiaomi» моделі «Redmi 12 3/64 Graphite GRAY», imei1: НОМЕР_2 , imei2: НОМЕР_3 , який був в чохлі-книжечка з шкірозамінником, з картою пам`яті на 128 GB, захисним склом, та сім-картою мобільного оператора «Vodafone» НОМЕР_4 , загальною вартістю 4422 гривень 09 копійок.

ОСОБА_4 , не маючи наміру повертати належний ОСОБА_5 мобільний телефон, скориставшись тим, що остання не спостерігала за його діями, імітуючи, що він дзвонить своїй матері, вийшов з кафе, та реалізовуючи свій кримінально протиправний умисел, покинув місце вчинення злочину, а після розпорядився вищевказаним телефоном на власний розсуд.

Обвинувачений винуватим себе визнав повністю та визнав вчинення кримінального правопорушення за вказаних обставин.

Під час допиту в суді обвинувачений пояснив, що бажаючи заволодіти телефоном під приводом здійснення телефонного дзвінка матері попросив і отримав від раніше незнайомої потерпілої її мобільний телефон, матері так і не телефонував, а зник з місця, згодом поїхав у інший населений пункт і там здав його у ломбард, отримані 1500 гривень витратив на свій прожиток.

Потерпіла письмовою заявою і у підготовчому судовому засіданні особисто просила судовий розгляд справи провести за її відсутності, клопотання задоволено (а.с. 61-63, 194).

Виконавши вимоги ч. 3 ст. 349 КПК України, за клопотанням учасників судового провадження, суд визнав недоцільним дослідження доказів на підтвердження події кримінального правопорушення, винуватості обвинуваченого у його вчиненні.

Суд кваліфікує дії обвинуваченого за:

ч. 2 ст. 190 КК України -

заволодіння чужим майном шляхом обману

(шахрайство), вчинене повторно.

Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Відповідно до ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Тобто, суд, мотивуючи вид та розмір призначеного ним покарання (основного та додаткового), повинен врахувати всі обставини, які мають значення для його призначення.

Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації таке покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Тобто, призначаючи покарання у кримінальному провадженні, залежно від конкретних обставин справи, особи засудженого, дій, за які його засуджено, наслідків протиправної діяльності суд вправі призначити такий вид та розмір покарання, який у конкретному випадку буде необхідним, достатнім, справедливим, слугуватиме виправленню засудженої особи та відповідатиме кінцевій меті покарання в цілому.

Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (справа «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність оцінювання представниками судових органів визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду.

Обвинувачений: громадянин України ; офіційно не працевлаштований; одружений; раніше судимий 3 рази; за місцем проживання не перебуває на обліках у нарколога, психіатра, органі пробації, характеризується позитивно.

Згідно досудової доповіді органу пробації ризики вчинення повторного кримінального правопорушення, небезпеки для суспільства та окремих осіб оцінено як високі.

Висновки органу пробації кореспондуються з встановленою судом репутацією обвинуваченого щодо неодноразового притягнення його до кримінальної відповідальності.

Обставин, які пом`якшують та/або обтяжують покарання, судом не встановлено.

Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду, які містяться у постанові від 27 листопада 2019 року у справі № 629/847/15-к щире каяття - це певний психічний стан винної особи, коли вона засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, що об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям всіх відомих їй обставин вчиненого діяння, вчиненням інших дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину, або відшкодування завданих збитків чи усунення заподіяної шкоди.

Каяття передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, відверту негативну оцінку своєї злочинної поведінки, визнання тих обставин, які ставляться в провину, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду, які містяться у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 288/1158/16-к під активним сприянням розкриттю злочину розуміють дії винної особи, спрямовані на надання органам досудового розслідування і суду допомоги у з`ясуванні дійсних обставин справи, які ще не були відомі цим органам. Саме лише визнання власної винуватості під тиском зібраних доказів і підтвердження інформації, вже встановленої компетентними органами з інших джерел, не є активним сприянням розкриттю злочину.

Проте такі обставини судом не встановлені, фактичні обставини кримінального провадження, які підлягають доказуванню, були встановлені без активних участі та сприяння обвинуваченого, він лише підтвердив вчинення злочину.

Обвинувачений до кримінальної відповідальності притягується вже в 3-тє, має 3-ри не знятих і не погашених у встановленому законом порядку судимості, внаслідок чого вже має великий кримінальний досвід, має стійку кримінальну спрямованість, раніше вже відбував покарання у виді реального позбавлення волі, неодноразово звільнявся від відбування покарання з випробуванням (підставою для чого є висновок суду про можливість виправлення засудженого без відбування покарання), проте під час відбування покарання з випробуванням вчиняв нові кримінальні правопорушення.

Проте, по факту, попередні покарання не досягли мети його виправлення та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, оскільки продовжує вчиняти нові кримінальні правопорушення навіть в умовах воєнного стану, внаслідок повномасштабної збройної агресії РФ проти України та українського народу в цілому, численних злочинів держави-терориста, тотального насильства, масових вбивств та руйнувань, у складний для країни та людей особливий період боротьби за виживання, на деокупованій території, поблизу фронту, що свідчить про його виняткові зухвалість, стійку злочинну, антисоціальну спрямованість, вперте небажання безповоротно відмовитися від злочинного способу життя і стати на шлях виправлення і перевиховання, внаслідок чого сам обвинувачений за наведених обставин становить підвищену суспільну небезпеку.

Психологічна переорієнтація обвинуваченого не відбувається, не змінюються його дотеперішні погляди та установки, він не готовий змінити своє життя і не вчиняти нових кримінальних правопорушень. Його поведінка у динаміці свідчить про стійкість його злочинного умислу.

Хронологія злочинної діяльності обвинуваченого вказує на те, що він не розкаявся, на нього раніше застосовані судом заходи покарання, метою якого також є і виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, засоби виправлення і ресоціалізації засуджених під час відбування покарання, не мають свого очікуваного та дієвого впливу.

Позитивні відомості про особу обвинуваченого та обставини на його користь, не свідчать про істотне зниження ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, небезпечності вчинених дій, суспільної небезпеки самого обвинуваченого, натомість вони враховані при призначенні йому покарання.

Тому неможливо досягти мети покарання у виді кари, виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень без ізоляції його від суспільства.

Передбачене ч. 2 ст. 190 КК України кримінальне правопорушення карається штрафом від трьох тисяч до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк від одного до двох років, або обмеженням волі на строк до п`яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років.

На основі засад законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання його необхідно призначити лише у його найсуворішому виді позбавлення волі, але у мінімальному розмірі санкції.

Таке покарання буде необхідним і достатнім в якості кари за скоєне, для виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, співмірним характеру вчиненого діяння та його наслідкам, внаслідок чого буде ефективним.

Ефективність покарання визначається тим, наскільки воно є законним, обґрунтованим і справедливим. Правильне призначення покарання є не тільки важливим засобом боротьби зі злочинністю, а й запобігає вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженими та іншими особами.

Призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, звільнення від відбування покарання з випробуванням, із застосуванням положень ст. 69, 75 КК України, буде явно м'яким і не буде сприяти виправленню та запобіганню вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.

Оскільки у такому разі неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність призведе до невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м`якість, воно буде неефективним.

Призначене покарання не є надмірним, відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеру заподіяних наслідків та ступеню вини, водночас забезпечує належний рівень захисту прав потерпілої і загальну превенцію, що узгоджується з підходами Європейського суду з прав людини щодо пропорційності втручання у права особи.

Враховано принцип пропорційності (домірності) скоєному правопорушенню та для досягнення мети загальної превенції, здатної забезпечити такі покарання, які є доволі «відчутними» в очах суспільства (держава в особі суду доносить до суспільства думку про небажаність вчинення в майбутньому діянь, подібних до того, яке вчинила засуджена особа).

З урахуванням фактичних обставин справи, покарання, що призначається, а також для забезпечення виконання цього вироку, для запобігання спробам переховуватися від суду, необхідно продовжити строк тримання під вартою до набрання вироком законної сили.

Питання про долю речових доказів суд вирішує відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України, а їх арешт необхідно скасувати за відсутністю потреби у його продовженні.

Процесуальні витрати, пов`язані із залученням експерта, стягнути з обвинуваченого на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. 100, 124, 369-378 КПК України,

у х в а л и в:

1)ОСОБА_4 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, призначити йому покарання - 1 (один) рік позбавлення волі.

2)ОСОБА_4 продовжити строк тримання під вартою до набрання вироком законної сили.

3)ОСОБА_4 зарахувати у строк відбування покарання попереднє ув`язнення з 12.06.2026 по день набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

4)Початок строку відбування покарання обчислювати з дня набрання вироком законної сили.

5)Після набрання вироком законної сили речові докази: мобільний телефон - повернути потерпілій ОСОБА_5 , посвідчення водія - повернути власнику ОСОБА_6 , скасувати арешт майна, накладений на них ухвалою слідчого судді Зміївського районного суду Харківської області від 22.05.2025.

6)Процесуальні витрати, пов`язані із залученням експерта, у сумі 460 гривень - стягнути з ОСОБА_4 на користь експерта ОСОБА_7 .

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги, через Балаклійський районний суд Харківської області, протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Обвинувачений має право подати клопотання про помилування, доставку в судове засідання суду апеляційної інстанції, ознайомитися з журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Суддя ОСОБА_1