Вирок від 03 серпня 2026 р. у справі №610/3088/26 — Балаклійський районний суд Харківської області

В И Р О К

Іменем України

№ 610/3088/26 № 1-кп/610/230/2026

м. Балаклія04 серпня 2026 року

Балаклійський районний суд Харківської області у складі:

судді: ОСОБА_1 ,

за участю

секретаря: ОСОБА_2 ,

розглянувши у спрощеному провадженні в залі суду кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; уроджениці смт. Толдикіл Комишнянського району Кустанайської області; зареєстрованої і проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ; громадянки України; з вищою освітою; офіційно не працевлаштованої; удови; рнокпп НОМЕР_1 ; раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,

в с т а н о в и в:

21 травня 2026 року, приблизно о 18.00-18.30 годині, за адресою: Харківська область, Ізюмський район, с-ще Савинці, вул. Калинова, поблизу буд. 5, на пасовищі біля городу, ОСОБА_3 , на ґрунті неприязні, умисно, кувалдою нанесла ОСОБА_4 один удар в голову, заподіявши: забійну рану на лобі зліва, тобто легке тілесне ушкодження.

Відповідно до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення класифікується як кримінальний проступок.

За правилом ч. 2 ст. 381 КПК України суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акті за його відсутності.

До обвинувального акта з клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні додані:

1) письмова заява підозрюваного, складена в присутності захисника, щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч. 2 ст. 302 КПК України та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні;

3) матеріали досудового розслідування, у тому числі документи, які засвідчують беззаперечне визнання підозрюваним своєї винуватості.

Суд кваліфікує дії обвинуваченої за:

ч. 1 ст. 125 КК України -

умисне легке тілесне ушкодження.

Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Відповідно до ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Тобто, суд, мотивуючи вид та розмір призначеного ним покарання (основного та додаткового), повинен врахувати всі обставини, які мають значення для його призначення.

Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації таке покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Тобто, призначаючи покарання у кримінальному провадженні, залежно від конкретних обставин справи, особи засудженого, дій, за які його засуджено, наслідків протиправної діяльності суд вправі призначити такий вид та розмір покарання, який у конкретному випадку буде необхідним, достатнім, справедливим, слугуватиме виправленню засудженої особи та відповідатиме кінцевій меті покарання в цілому.

Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (справа «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність оцінювання представниками судових органів визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду.

Обвинувачена: раніше не судима; за місцем проживання виключно характеризується позитивно, за недоведеність протилежного; офіційно не працевлаштована; удова; не перебуває на обліках у нарколога, психіатра, органі пробації.

Під час досудового розслідування обвинувачена винуватою себе у вчиненні кримінального правопорушення визнала, що свідчить про надання допомоги у встановленні обставин справи, щиро розкаялася, що на підставі ст. 66 КК України визнається обставинами, що пом`якшують покарання.

Відсутні обставини, що обтяжують покарання.

Передбачене ч. 1 ст. 125 КК України кримінальне правопорушення карається штрафом до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот годин, або виправними роботами на строк до одного року.

За приписом ч. 3 ст. 56 КК України громадські роботи не призначаються особам, які досягли пенсійного віку. Пенсійного віку обвинувачена досягне вже 02.10.2026.

В силу ч. 1 ст. 57 КК України виправні роботи не можуть бути призначені, оскільки вони відбувається за місцем роботи засудженого, а такого обвинувачена не має.

Визначаючи вид та розмір покарання суд також враховує конструктивну процесуальну поведінку обвинуваченої під час досудового розслідування, сприяння кримінальному провадженню, її визнавальні показання також покладені в основу обвинувачення, до кримінальної відповідальності притягується вперше, в цілому є позитивною особою, існує мінімальний ризик вчинення повторного кримінального правопорушення і небезпеки для суспільства та окремих осіб, вчинене є кримінальним проступком.

На основі засад законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання його необхідно призначити у виді штрафу, у мінімальному розмірі санкції, вважаючи саме таке покарання необхідним і достатнім в якості кари за скоєне, для виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, співмірним характеру вчиненого діяння та його наслідкам, внаслідок чого буде ефективним.

На підставі викладеного, керуючись ст. 369-378 КПК України,

у х в а л и в:

ОСОБА_3 визнати винуватою у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, призначивши їй покарання - штраф тридцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 гривень.

Вирок, ухвалений за результатами спрощеного провадження, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги, через Балаклійський районний суд Харківської області, протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Обвинувачена має право подати клопотання про помилування, ознайомитися з журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Суддя ОСОБА_1