Рішення від 03 серпня 2026 р. у справі №212/2089/26 — Покровський районний суд міста Кривого Рогу

Суд: Покровський районний суд міста Кривого Рогу

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про визначення місця проживання дитини

Дата: 03 серпня 2026 р.

Справа: №212/2089/26

Суддя: Рибкіна Н. М.

Справа № 212/2089/26

2/212/3124/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2026 року м.Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу Дніпроперовської області в складі головуючого судді Рибкіної Н.М., за участі секретаря судового засідання Ніколенко К.І., представника позивача Євдокіменка С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовною заявою представника позивача – адвоката Євдокіменка Сергія Анатолійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , 3 особи: Орган опіки та піклування Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, Головне управління Національної гвардії України, військова частина НОМЕР_1 про встановлення факту проживання дитини з батьком,

В С Т А Н О В И В:

09.02.2026 року представник позивача Євдокіменко С.А., який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Орган опіки та піклування Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, Головне управління Національної гвардії України, військова частина НОМЕР_1 про встановлення факту проживання дитини з батьком. Свої вимог мотивував тим, що позивач є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З моменту народження дитини та протягом тривалого періоду малолітній ОСОБА_4 фактично проживав з ним та його родиною за адресою : АДРЕСА_1 . Наразі позивач проходить військову службу. Факт проживання дитини у його сім`ї має юридичне значення у зв`язку з необхідністю підтвердження фактичного проживання малолітнього з ним під час несення ним військової служби, а тому звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 09.03.2026 року відкрито провадження по справі в порядку загального провадження.

Ухвалою Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 07.05.2026 року до участі у справі в якості 3 особи залучено Орган опіки та піклування Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області.

Ухвалою Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 07.07.2026 року до участі у справі в якості 3 осіб залучено Головне управління Національної гвардії України та військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України.

Ухвалою суду від 28.07.2026 року підготовче судове засідання закрито, справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача на заявлених позовних вимогах наполягав, просив встановити факт, що має юридичне значення, а саме: факт проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із його батьком — ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, 09.04.2026 року до суду від неї надійшла заява, в якій вона вказала, що дійсно на теперішній час дитина зареєстрована за місцем проживання його батька, але доглядає за ним мати та сестри позивача. Відповідач цікавиться життям сина, спілкується з ним по відеозв`язку, піклується про його стан здоров`я та відправляє подарунки, судові засідання просила проводити за її відсутності.

Представник 3 особи Органу опіки та піклування Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області в судове засідання не з`явився, від нього 06.07.2026 надійшла заява про розгляд справи у його відсутність, просив ухвалити рішення на розсуд суду.

Представник 3 особи Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України в судове засідання не з`явився, 09.07.2026 року до суду надав пояснення щодо позову, в яких зазначав, що ОСОБА_1 проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України під час дії воєнного стану. Згідно з вимогами Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та військових статутів, проходження служби передбачає залучення військовослужбовця до виконання службово-бойових завдань, цілодобових чергувань, перебування на території розташування підрозділу, полігонах чи в районах ведення бойових дій. Малолітній ОСОБА_3 17.10.2023 р., є дитиною раннього віку, наразі йому 2 роки, яка потребує безперервного, щоденного догляду, піклування, матеріально-побутового та медичного забезпечення. З огляду на специфіку та режим військової служби позивача в умовах воєнного стану, ОСОБА_1 об`єктивно позбавлений можливості особисто, постійно та безперервно проживати разом із сином за цивільною адресою та самостійно забезпечувати його виховання.

Звертає увагу суду, що малолітній ОСОБА_4 проживає з позивачем та його родиною (матір`ю позивача, сестрою та її чоловіком), що підтверджується їхніми письмовими свідченнями. Отже, участь родичів (бабусі, тітки та її чоловіка) у догляді за дитиною під час перебування батька на військовій службі фактично підтверджує, що дитина перебуває під наглядом третіх осіб, а не проживає безпосередньо з батьком. Належне виконання обов`язків родичами не може прирівнюватися до юридичного факту постійного спільного проживання дитини саме з батьком-військовослужбовцем та здійснення ним одноосібного утримання дитини. Зазначають, що для встановлення такого факту суду необхідно беззаперечно довести не просто факт окремого проживання батьків, а повне, свідоме ухилення матері ( ОСОБА_2 ) від виконання її батьківських обов`язків, або наявність об`єктивних обставин, які заважають їй це робити (хвороба, позбавлення прав тощо). При вирішенні спору просив врахувати об`єктивні обставини несення військової служби ОСОБА_1 в умовах воєнного стану, які не унеможливлюють постійне спільне проживання з малолітньою дитиною, та розглядати справу за відсутності представника 3 особи.

Представник 3 особи Головного управління Національної гвардії України в судове засідання не з`явився, 21.07.2026 надав суду пояснення, в яких зазначав, що встановлення факту проживання дитини із позивачем передбачає самостійне виховання та утримання ним сина та необхідне позивачу для звільнення з військової служби на підставі пункту 2 частини 4 та пункту 3 (абзац шостий) частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Сімейні обов`язки особистого або майнового характеру є обов`язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо). Вони не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом. У частині четвертій статті 15 СК України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін. Так, ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК України). Таким чином, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися. Отже, для підтвердження самостійного виховання та утримання дитини необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється. Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх. Визначена частиною першою статті 15 СК України "невідчужуваність" сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов`язків, якими є, зокрема, обов`язки щодо виховання дитини. Зазначав, що у справі, яка розглядається, повинен бути наявний спір про право - зокрема, спір щодо участі одного з батьків у вихованні дитини та/або ухилення від участі у вихованні,однак мати не має заперечень щодо виховання дитини батьком. Зазначає, що із поданої до суду позовної заяви про встановлення факту проживання дитини із позивачем вбачається її штучний характер та використання приватноправового інструментарію всупереч його призначенню з метою уникнення виконання військового обов`язку з боку позивача, а також порушення принципу добросовісності та інтересів дитини.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представника позивача, суд дійшов до наступного.

Судом встановлено, що позивачем у справі є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований АДРЕСА_1 .

Відповідачем у справі є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .

З свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 25.10.2023 року вбачається, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьками в свідоцтві про народження записані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

З Висновку Органу опіки та піклування щодо встановлення факту проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , затвердженим Рішенням Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області вбачається, що малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та проживає за адресою : АДРЕСА_1 , разом із батьком ОСОБА_1 та бабусею ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка є власницею житлового будинку. Згідно з актом обстеження умов проживання від 25.05.2026 року, наданого Службою у справах дітей Лозуватської сільської ради, умови проживання сім`ї є задовільними. Житловий будинок забезпечений необхідними комунальними зручностями: в будинку наявне газо-, водо-,електропостачання, зроблений сучасний ремонт, просторі затишні кімнати облаштовані сучасними меблями. Для малолітнього Єгора облаштовано окрему кімнату, де створені належні умови для виховання та розвитку дитини. Встановлено, що ОСОБА_1 перебував у шлюбі з ОСОБА_2 , шлюб між ними розірвано. З моменту народження дитина фактично проживає з батьком. Зі слів бабусі ОСОБА_5 мати дитини тривалий час не бере активної участі у її вихованні та утриманні. ОСОБА_1 з 24.03.2026 року проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 НГУ. Під час обстеження встановлено, що між батьком та дитиною склалися доброзичливі й емоційно близькі стосунки. Батько приділяє належну увагу вихованню, розвитку та забезпеченню потреб малолітнього сина. У зв`язку з проходженням батьком військової служби додаткову допомогу у догляді за дитиною надає бабуся ОСОБА_5 , яка забезпечує належні умови проживання та догляд за онуком. Орган опіки піклування вважає за доцільне підтвердити факт проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 разом з батьком ОСОБА_1 .

З пояснень ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , родичів позивача, які допомагають виховувати сина позивача ОСОБА_8 вбачається, що на їх думку відповідач ОСОБА_2 не приділяє належної уваги вихованню сина та нею неналежно виконуються батьківські обов`язки, однак, позивачем не ставиться питання про позбавлення батьківських прав відповідача. Із поданої заяви відповідача вбачається, що дитина проживає за адресою місця проживання позивача за згодою сторін, вона цікавиться життям сина, піклується про його стан здоров`я та відправляє для нього подарунки.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 121 СК України передбачено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Статтею 141 СК встановлено рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Згідно з положеннями частини другої статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до частин першої – четвертої статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до статті 15 СК України сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.

У частині четвертій статті 15 СК України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.

Так, ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК України).

Таким чином, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.

Отже, для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється.

Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.

СК України не встановлено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини. Так само як визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов`язків, якими є, зокрема, обов`язки щодо виховання дитини.

Частиною першою статті 152 СК України встановлено, що право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 155 СК України відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Доведення факту одноосібного виховання дитини батьком пов`язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов`язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.

Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов`язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини. Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22.

Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що позивачем не надано доказів того, що відповідач умисно ухиляється від виконання батьківських обов`язків, доказів ухилення матері від участі у вихованні та утримання сина. При цьому проживання матері ОСОБА_2 окремо не може бути підставою для встановлення факту проживання дитини з батьком, самостійного виховання дитини батьком, оскільки зазначене не перешкоджає матері спілкуватися та приймати участь у вихованні дитини.

Так само судом під час розгляду справи не встановлено, що вказані та/або інші обставини свідчать, що мати дитини не здатна виконувати свої батьківські обов`язки чи позбавлена у визначений законом спосіб можливості здійснення своїх батьківських прав стосовно дитини.

Крім того, суду позивачем не надано доказів проживання дитини саме з батьком, оскільки позивач проходить військову службу та зогляду на специфіку та режим військової служби в умовах воєнного стану, він об`єктивно позбавлений можливості особисто, постійно та безперервно проживати разом із сином та самостійно забезпечувати його виховання.

Враховуючи викладене, відсутні підстави для задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 12,13,81,141, 258-260 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову представника позивача – адвоката Євдокіменка Сергія Анатолійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , 3 особи Орган опіки та піклування Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, Головне управління Національної гвардії України, військова частина НОМЕР_1 про встановлення факту проживання дитини з батьком – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складання рішення до Дніпровського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_2 ;

3 особи: Орган опіки та піклування Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області: код ЄДРПОУ 44765777, адреса місцезнаходження Дніпропетровська обл., Криворізький р-н, с. Лозуватка, вул. Миру, буд. 69;

Головне управління національної гвардії України: код ЄДРПОУ 08803498;

Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України: код ЄДРПОУ НОМЕР_5 .

Повний текст рішення складено 04.08.2026 .

Суддя: Н. М. Рибкіна

Оригінал: reyestr.court.gov.ua