Вирок від 02 серпня 2026 р. у справі №201/11042/26 — Соборний районний суд міста Дніпра

Справа № 201/11042/26

Провадження № 1-кп/201/984/2026

ВИРОК

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2026 року м. Дніпро

Соборний районний суд м. Дніпра у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , з секретарем судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12026047130000187 від 08.07.2026 року, по обвинуваченню:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Покровське Артемівського району Донецької області, громадянки України, яка має середньо-спеціальну освіту, не заміжня, не працює, має на утриманні малолітню дитину ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), перебуває на 22 тижні вагітності, є внутрішньо-переміщеною особою, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судима,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України

В судовому засіданні приймали участь:

прокурор ОСОБА_4

обвинувачена ОСОБА_3

захисник ОСОБА_5

ВСТАНОВИВ:

1.Обставини, які встановлені судом

У невстановлений час, але не пізніше 07.07.2026, ОСОБА_3 , перебуваючи за місцем свого проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_2 , діючи умисно, через мережу «Інтернет» замовила обладнання для виготовлення пластикового посвідчення водія, а саме принтер для друку на пластикових картках. Так, діючи всупереч вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 №340 «Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами», якою визначено, що посвідчення водія видається лише особі, яка пройшла медичний огляд, підготовку (перепідготовку) та успішно склала теоретичний і практичний іспити у територіальному сервісному центрі МВС, ОСОБА_3 вирішила підробити посвідчення водія з метою його подальшого використання у власних цілях, бажаючи отримати право керування транспортними засобами, в порушення пункту 16 «Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами» затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 340 від 08 травня 1993, не маючи наміру пройти медичний огляд у порядку, установленому МОЗ, а також підготовку або перепідготовку відповідно до встановлених планів і програм та скласти теоретичний, практичний іспит у територіальному центрі МВС.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на підроблення водійського посвідчення з його подальшим використанням у власних цілях, після отримання зазначеного принтера через відділення ТОВ «Нова Пошта», у невстановлений час, але не пізніше 07.07.2026, перебуваючи за місцем свого проживання ОСОБА_3 використовуючи пошукову систему Google знайшла зображення посвідчення водія встановленого зразка, після чого за допомогою чата GPT вставила свої дані та свою фотокартку у відповідне зображення посвідчення водія та за допомогою принтера для друку на пластикових картках роздрукувала посвідчення водія з такими реквізитами: серія НОМЕР_1 , видане 25.05.2024 територіальним сервісним центром МВС №8041 на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке посвідчує право на керування транспортними засобами категорій «А1» та «А», таким чином підробила посвідчення водія, з метою його подальшого використання як справжнього.

Умисні дії ОСОБА_3 , кваліфіковано за ч. 1 ст. 358 КК України - підроблення офіційного документа, який видається установою, яка має право видавати такий документ, і який надає права з метою використання його підроблювачем.

Крім того, ОСОБА_3 , достовірно знаючи, що вона не отримувала посвідчення водія на право керування транспортним засобом серії НОМЕР_1 від 25.05.2024 в порядку визначеному «Положенням про порядок видачі посвідчення водія та допуску громадян до керування транспортними засобами», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 року, маючи умисел на використання завідомо підробленого офіційного документа з метою його заміни на справжнє посвідчення водія, 07.07.2026 прибула до територіального сервісного центру МВС №1242, розташованого за адресою: м. Дніпро, проспект Праці, 16, маючи при собі зазначене підроблене посвідчення водія.

Того ж дня, приблизно о 16 годині 00 хвилин, перебуваючи у приміщенні ТСЦ МВС №1242, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та бажаючи використати завідомо підроблений документ як справжній, ОСОБА_3 подала працівникам сервісного центру для перевірки та заміни посвідчення водія серії НОМЕР_1 , видане 25.05.2024 ТСЦ №8041 на її ім`я, а саме: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке посвідчує право на керування транспортними засобами категорій «А1» та «А», таким чином використала завідомо підроблений документ.

Подане посвідчення за способом друку, матеріалом виготовлення та спеціальними елементами захисту не відповідає офіційним бланкам посвідчень водія, що перебувають в офіційному обігу на території України, у зв`язку із чим було виявлено його підробленість.

Умисні дії ОСОБА_3 , кваліфіковано за ч. 4 ст. 358 КК України - використання завідомо підробленого офіційного документа.

2.Позиція обвинуваченої

Обвинувачена ОСОБА_3 визнала свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень повністю та підтвердила їх вчинення при викладених вище обставинах, щиро розкаялася, просила суд суворо не карати і застосувати до неї покарання у виді штрафу.

3. Докази, які досліджені судом

Прокурор надав усне клопотання про розгляд справи у скороченому провадженні, на підставі частини 3 ст. 349 КПК України, проти якого обвинувачена не заперечила.

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, враховуючи повне визнання обвинуваченою своєї вини, а також те, що обвинувачена не оспорює всі обставини справи, за згодою учасників судового провадження судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Судом з`ясовано, що обвинувачена правильно розуміє зміст цих обставин, сумніву в добровільності та істинності її позицій немає.

Сторонам судового провадження роз`яснено, що в такому випадку вони будуть позбавленні права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.

При цьому, суд обмежився допитом обвинуваченої і дослідив документи, які характеризують її особу та документи, які підтверджують процесуальні витрати.

Прийняття судом рішення про проведення скороченого судового розгляду свідчить про те, що обставини, які сторони не оспорюють, будуть вважатися встановленими в судовому засіданні і суд буде це враховувати при постановленні вироку.

Крім того, дане рішення повністю узгоджується з вимогами пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу III Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи "Відносно спрощеного кримінального правосуддя" та практики Європейського суду з прав людини щодо їх застосування, згідно з якими, суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

4.Висновок суду про винуватість

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень повністю та об`єктивно доведена.

Суд вважає, що умисні дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ч. 1 ст. 358 КК України - підроблення офіційного документа, який видається установою, яка має право видавати такий документ, і який надає права з метою використання його підроблювачем, - вірно. Умисні дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ч. 4 ст. 358 КК України - використання завідомо підробленого офіційного документа, - вірно.

5. Мотиви призначення покарання та ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку і положення закону, якими керувався суд

Під час вчинення кримінальних правопорушень за даним кримінальним провадженням ОСОБА_3 була осудною у розумінні ст. 19 КК України.

При призначенні покарання суд враховує вимоги ст.ст.65-67 КК України та роз`яснення, що містяться в п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» (з наступними змінами), а саме: ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про винну особу, та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання, а також вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, якою передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових злочинів.

Зазначене узгоджується із положеннями ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, якою встановлено, що кожен (…) при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно із законом.

При цьому, суд враховує позицію ЄСПЛ, що кримінальне покарання переслідує, як прийнято вважати, подвійну мету покарання і стримування від вчинення нових злочинів.

Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи».

При визначенні виду та міри покарання, яке слід застосувати до обвинуваченої, суд враховує характер та ступінь тяжкості скоєних нею кримінальних правопорушень, визнання вини, соціальне та матеріальне становище, стан здоров`я, неперебування на обліку у лікарів нарколога і психіатра, рівень культури та освіти, соціально-психологічні риси, вік.

Згідно ст.12 КК України кримінальні правопорушення передбачені ч. 1 ст. 358 КК України, та ч. 4 ст. 358 КК України, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_3 , за класифікацією кримінальних правопорушень, відносяться до кримінального проступку.

Обставинами, які, відповідно до ст. 66 КК України, пом`якшують покарання ОСОБА_3 , суд визнає щире каяття, оскільки вона критично оцінила вчинені нею кримінальні проступки, своєю поведінкою під час досудового розслідування та судового провадження прагнула зменшити негативні наслідки своєї протиправної поведінки, що проявилось в осуді вчиненого, активному сприянні розкриттю кримінальних проступків. Також суд відносить до обставини, яка пом`якшує покарання ОСОБА_3 , вчинення кримінального правопорушення жінкою в стані вагітності.

Обставин, які, відповідно до ст. 67 КК України, обтяжують покарання, не встановлено.

Згідно з ч. 1 і ч. 2 ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

За приписом ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

З урахуванням обставин вчинених кримінальних правопорушень, їх ступеню суспільної небезпеки, визнання вини, щирого каяття, даних про особу обвинуваченої, яка має середньо-спеціальну освіту, не заміжня, не працює, має на утриманні малолітню дитину, перебуває на 22 тижні вагітності, є внутрішньо-переміщеною особою, має постійне місце проживання, вчинення кримінальних правопорушень вперше, наявність пом`якшуючих покарання обставин та відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд переконаний, що виправлення ОСОБА_3 можливе без ізоляції від суспільства, і, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, вважає за необхідне призначити їй покарання за ч. 1 ст. 358 КК України та ч. 4 ст. 358 КК України у виді штрафу з подальшим поглиненням менш суворого покарання більш суворим в силу до ч. 1 ст. 70 КК, оскільки саме таке покарання буде повністю відповідати ступеню тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, конкретним обставинам їх вчинення, обставинам, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Такий висновок узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним («Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року).

При цьому підстав для застосування положень ст. 69, 75 КК України при призначенні покарання суд не вбачає.

Суд переконаний, що за викладених вище обставин кримінального провадження та особи обвинуваченої, призначене судом покарання буде цілком справедливим та пропорційним, необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності.

6.Вирішення цивільного позову

Цивільний позов відсутній.

7.Вирішення питання про долю речових доказів

Відповідно до п. 7 ч. 9 ст. 100 КПК України посвідчення водія з серійним номером документу НОМЕР_1 заповненого на ім`я ОСОБА_3 , що є речовим доказом у кримінальному провадженні, - зберігати в матеріалах кримінального провадження (а.п. 28).

8.Інші рішення щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченій не застосовувався.

Розмір витрат на залучення експертів при проведенні експертиз під час досудового розслідування становить 3369,52 грн по судовій технічній експертизі документів (висновок судового експерта Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру № СЕ-19/104-26/25378-ДД від 14.07.2026 (а.п. 23)).

Вказані витрати слід стягнути із обвинуваченої.

Керуючись ст.ст. 100, 369, 371-374, 382 КПК України, суд –

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358 та ч. 4 ст. 358 КК України, і призначити їй наступне покарання:

- за ч. 1 ст. 358 КК України - штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 1700 гривень;

- за ч. 4 ст. 358 КК України - штраф у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 гривень;

ОСОБА_3 на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити остаточне покарання у виді штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 1700 (одну тисячу сімсот) гривень.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати на проведення судової експертизи в розмірі 3 369,52 гривень.

Запобіжний захід не застосовувався.

Цивільний позов відсутній.

Речовий доказ: посвідчення водія з серійним номером документу НОМЕР_1 заповненого на ім`я ОСОБА_3 , що є речовим доказом у кримінальному провадженні, - зберігати в матеріалах кримінального провадження (а.п. 28), а накладений на нього слідчим суддею арешт по справі № 201/10346/26 з метою збереження речового доказу – не скасовувати.

ОСОБА_3 роз`яснити, що вона зобов`язана сплатити штраф у місячний строк після набрання вироком суду законної сили і повідомити про це кримінально - виконавчій інспекції за місцем проживання шляхом пред`явлення документа про сплату штрафу. У разі несплати засудженою штрафу у вказаний строк, суд за поданням кримінально-виконавчої інспекції розглядає питання про розстрочку виплати не сплаченої суми штрафу або заміну несплаченої суми штрафу покаранням у виді громадських, виправних робіт або позбавлення волі відповідно до закону.

Роз`яснити учасникам судового провадження право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченій та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана сторонами кримінального провадження до Дніпровського апеляційного суду через Соборний районний суд м. Дніпра протягом тридцяти діб з дня проголошення вироку суду з урахуванням особливостей, передбачених ч. 2 ст. 394 КПК України.

Суддя ОСОБА_1