Рішення від 29 червня 2026 р. у справі №175/5580/26 — Дніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 175/5580/26

Провадження № 2/175/1548/26

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

30 червня 2026 року с-ще. Слобожанське

Дніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Бойка О.М.

із секретарем судового засідання Грицай К.С.

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування в особі Відділу захисту прав дітей адміністрації Шевченківського району Дніпровської міської ради, про стягнення аліментів на утримання дитини та визначення місця проживання дитини з батьком, –

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Дніпровського районного суду Дніпропетровської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування в особі Відділу захисту прав дітей адміністрації Шевченківського району Дніпровської міської ради, про стягнення аліментів на утримання дитини та визначення місця проживання дитини з батьком.

Згідно автоматизованого розподілу справ між суддями, матеріали позовної заяви розподілено до провадження судді Бойка О.М.

У позовній заяві Ортіс ОСОБА_3 просить суд:

Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти на користь батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утримання доньки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 частини доходу, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позовної заяви до суду, тобто з 30 березня 2026 року та до досягнення дитиною повноліття, тобто щодо ОСОБА_4 до ІНФОРМАЦІЯ_4 включно.

Встановити той факт, що дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , залишається проживати разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , за місцем його проживання, який самостійно виховує та утримує доньку.

Свій позов обґрунтовує тим, що у липні 2011 року позивач познайомився із ОСОБА_2 та в них виникли близькі стосунки, внаслідок чого стали проживати разом.

Позивач з ОСОБА_2 мають спільну дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, серії НОМЕР_1 .

У кінці літа 2023 року, ОСОБА_2 забрала дитину та поїхала із нею за кордон.

Вказує, що в березні 2024 року ОСОБА_2 привезла до позивача дитину ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 до позивача, та залишила її разом із батьком. Вказує, що мати поїхала за кордон.

Позивач стверджує, що відповідач фактично самоусунулась від утримання спільної дитини та у добровільному порядку не надає жодної матеріальної допомоги на утримання дитини, яка повністю знаходяться на утриманні позивача, тому просить стягнути з відповідача на утримання сина аліменти у розмірі 1/4 частки зі всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття.

Враховуючи вищезазначені обставини, спільна дитина проживає разом із батьком та знаходиться на його повному утриманні, мати матеріальної допомоги на утримання дитини добровільно не надає.

Таким чином, позивач стверджує, що проживає із донькою удвох, самостійно займається її вихованням, утриманням, піклується про стан її здоров`я, виявляє інтерес до її внутрішнього світу, забезпечує належні умови для її розвитку, мати участі у житті доньки не приймає.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав Надав заяву в якій позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Відповідачка в судове засідання не з`явилась. Була належним чином повідомлена. Клопотань не надавала.

Представник третьої особи Пантелеєва Ганна у судовому засіданні підтримала позовні вимоги. Надала акт обстеження умов проживання.

Дитина у судовому засіданні не опитувалась, через малолітній вік та безпекову ситуацію у регіоні за місцем розташування суду.

Всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, давши їм оцінку, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 55 Конституції України установлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-яким не забороненим законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Дослідивши наданні докази, суд встановив, що наявні підстави для задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

у липні 2011 року позивач познайомився із ОСОБА_2 та в них виникли близькі стосунки, внаслідок чого стали проживати разом.

Позивач з ОСОБА_2 мають спільну дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, серії НОМЕР_1 .

У кінці літа 2023 року, ОСОБА_2 забрала дитину та поїхала із нею за кордон.

В березні 2024 року ОСОБА_2 привезла до позивача дитину ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 до позивача, та залишила її разом із батьком. Мати дитини з 2024 року перебуває за кордоном України. Дитиною увесь цей час опікується батько.

Згідно акту обстеження умов проживання дитини складеного спеціалістами органу опіки та піклування Шевченківського ДМР встановлено умови проживання дини ОСОБА_4 . Житло розміщено на тертьому поверсі девятиповерхового будинку складається з двох кімнат, кухні санвузла, коридору. Квартира з сусіма зручностями, у кімнатах є необхідні меблі, побутова техніка та речі особистого вжитку. У квартирі функціонує централізоване електро-газо, водопостачання, автономне опалення, вода підігрівається бойлером. Для дитини об лаштована окрема кімната, де є місця для сну, навчання та проведення дозвілля. В квартрі Проживають ОСОБА_1 та донька ОСОБА_4 . Комісія дійшла висновку, що в квартирі створені умови для проживання дитини.

Відповідно до довідки Дніпровської гімназії № 135 дитина Ортіс ОСОБА_5 навчається у3 5-а класі, ЇЇ батько самостійно виховує дитину, приділяє багато уваги її вихованню. Постійно привозить до школи та забирає дитину, віділлє батьківській збори та цікавиться успіхами дитини. Мати дитини до школи не з`являлася, на будь-який зв`язок із класним керівником не виходила та не цікавилась навчанням дитини.

Згідно довідки сімейного лікаря ОСОБА_6 дитина ОСОБА_7 відвідує лікаря з 2024 року, дитину приводив батько, який звертався про медичну допомогу у разі потреби для дитини. Лікарем навалась рекомендації щодо лікування.

Згідно пояснень свідків сусідів ОСОБА_8 , позивач Ортіс ОСОБА_3 проживає разом із донькою з 2024 року. ЗІ слів сусідів дружива покинула позивача із донькою у 2024 році та поїхала за кордон до іншого чоловіка. Дитина завжди охайно одягнена та ввічлива. Батько гарно виховує доньку.

Враховуючи вищезазначені обставини, спільна дитина проживає разом із батьком та знаходиться на його повному утриманні, мати матеріальної допомоги на утримання дитини добровільно не надає.

Отже, враховуючи усі докази надані сторонами суд дійшов до висновку, що відповідачка фактично самоусунулась від утримання спільної дитини та у добровільному порядку не надає жодної матеріальної допомоги на утримання дитини, яка повністю знаходяться на утриманні позивача, тому вимоги позивача про стягнення з відповідачки аліментів на утримання доньки аліменти у розмірі 1/4 частки зі всіх видів заробітку (доходу) щомісячно підлягають задоволенню, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття.

Таким чином, позивач стверджує, що проживає із донькою удвох, самостійно займається її вихованням, утриманням, піклується про стан її здоров`я, виявляє інтерес до її внутрішнього світу, забезпечує належні умови для її розвитку, мати участі у житті доньки не приймає.

Згідно Довідки наданої Дніпровською гімназією №135 Дніпровської міської ради вбачається, що ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , навчається у 5А класі. Мати дитини жодного разу не відвідувала навчальний заклад, не підтримувала зв`язок із класним керівництвом. Успіхами дитини та її навчанням завжди цікавився лише її батько.

За твердженнями лікаря ОСОБА_6 здоров`ям дитини піклується лише батько. Відвідування лікаря та лікування відбувається за участі батька.

Враховуючи вищезазначені обставини, судій дійшов висновку, що спільна дитина сторін проживає разом із батьком та знаходиться на його повному утриманні, мати матеріальної допомоги на утримання дитини добровільно не надає та вихованням та утриманням дитини не займається.

Таким чином, знайшли своє підтвердження ствердження позивача, що він проживає із донькою удвох, самостійно займається її вихованням, утриманням, піклується про стан її здоров`я, виявляє інтерес до її внутрішнього світу, забезпечує належні умови для розвитку, мати участі у житті сина не приймає.

Відповідно до ч. 10 ст. 7 СК України кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Статтею 180 СК України визначено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Згідно зі ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини і платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення.

Статтею 191 СК України передбачено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Разом з тим, відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів, який набрав чинності 08 липня 2017 року, до ч.2 ст.182 Сімейного кодексу України внесено зміни, згідно яких розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Таким чином встановлено, що відповідач фактично самоусунулась від утримання спільної дитини та у добровільному порядку не надає жодної матеріальної допомоги на утримання сина, який повністю знаходяться на утриманні позивача, тому суд приходить до висновку про доведеність та обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення аліментів з відповідача на утримання дитини у розмірі 1/4 частки зі всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення нею повноліття.

Згідно із ч. ч. 1.2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789 XІІ(78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини па рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умови життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст.3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ і набула чинності для України 27 вересня 1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

А відповідно до ст. 27 цієї Конвенції, держави-учасники визнають право кожної дитини па рівень життя необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Відповідно досі. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою.

Відповідно до ч. 1.2.3.4.5 ст. 150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину.

Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Таким чином, дитині, в усякому разі, повинен бути забезпечений належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Такий належний рівень у будь-якому разі не повинен бути меншим, ніж прожитковий мінімум.

Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначаються за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Так, поряд із аліментами на утримання дитини батьки повинні сплачувати кошти на покриття додаткових витрат на дитину.

Визначення обставин, що можуть бути визнані істотними, закон відносить до компетенції суду. У будь-якому разі істотними є такі обставини, як стан здоров`я, матеріальне становище відповідача, наявність у нього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних дружини, чоловіка, батьків, повнолітніх дітей тощо. Враховуючи зазначені обставини, суд визначає розмір додаткових витрат на дитину, зумовлених особливими обставинами, одного із батьків у твердій грошовій сумі.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною 1 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Статтею 8 Законом України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (стаття 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно із ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно ч. 4, 5 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Згідно акту обстеження умов проживання Органу опіки та піклування в особі Відділу захисту прав дітей адміністрації Шевченківського району Дніпровської міської ради вказано, що квартира з усіма зручностями, у кімнатах є необхідні меблі, побутова техніка та речі особистого вжитку. Для дитини облаштована окрема кімната, де є місце для сну, навчання та проведення дозвілля. Батько фактично самостійно утримує доньку.

Згідно із ч.2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Касаційний цивільний суд Верховного Суду у справі №363/214/17-ц від 22.08.2018 року, прийшов до висновку, що перелік юридичних фактів, які підлягають встановленню в судовому порядку є невичерпним і у судовому порядку можуть бути встановленні факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Факт самостійного виховання дитини, є юридичним, оскільки від його встановлення залежить виникнення особистих прав та можливість безперешкодної реалізації особистих прав.

Тому, встановлення факту перебування дитини на особистому утриманні та вихованні батька, необхідно з метою захисту його прав та інтересів як батька так і дитини, у тому числі, переміщення разом з дитиною без нотаріальної згоди матері тощо, враховуючи нестійкий психічний стан матері.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Відповідно до положень статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У суду не має підстав сумніватись в достовірності письмових доказів, а тому суд вважає що позивачем доведений факт самостійного виховання та самостійного утримання дитини.

Підсумовуючи, суд приходить до переконання, що вимоги ОСОБА_1 є підставними в повній мірі та такими, що підтверджуються належними доказами і відповідають інтересам дитини, а тому підлягають до часткового задоволення.

Факт, який просить встановити позивач, є юридичним, оскільки від його встановлення залежить виникнення особистих прав заявника як батька малолітньої дитини, і таке потрібне з метою захисту прав та інтересів дитини.

Іншого позасудового порядку встановлення даного факту, передбаченого законом, немає.

Встановлення даного факту не суперечить закону і жодним чином не порушує прав і законних інтересів інших осіб. Відомості, які б спростовували даний висновок суду - відсутні.

При цьому, суд вважає за доцільне роз`яснити позивачу, що відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

За правилами ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 142, 259, 260, 265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування в особі Відділу захисту прав дітей адміністрації Шевченківського району Дніпровської міської ради, про стягнення аліментів на утримання дитини та визначення місця проживання дитини з батьком – задовольнити.

Встановити факт, що дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , залишається проживати разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , за місцем його проживання, який самостійно виховує та утримує доньку.

Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти на користь батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утримання доньки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 частини доходу, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позовної заяви до суду, тобто з 30 березня 2026 року та до досягнення дитиною повноліття, тобто щодо ОСОБА_4 до ІНФОРМАЦІЯ_4 включно.

Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 1211,20 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Держави судові витрати у вигляді не сплаченого судового збору за вимогу про стягнення аліментів у розмірі 1211,20 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Бойко