Рішення від 03 серпня 2026 р. у справі №759/26697/24 — Солом'янський районний суд міста Києва

С О Л О М ' Я Н С Ь К И Й Р А Й О Н Н И Й С У Д М І С Т А К И Є В А

вул. Максима Кривоноса, 25, м. Київ, 03037; тел. (044) 298-59-37

вул. Грушецька, 1, м. Київ, 03113; тел.: (044) 298-59-52

e-mail: inbox@sl.ki.court.gov.ua, web: https://sl.ki.court.gov.ua

код ЄДРПОУ: 02896762

_________________________________________________________________________________________

Провадження 2/760/103/26

В справі 759/26697/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

І. Вступна частина

04 серпня 2026 року в місті Києві

Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Коробенка С.В.

за участю секретаря Левіцької Н.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Київметробуд» про стягнення заробітної плати, інфляційних втрат, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди.

ІІ. Описова частина

В грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до Акціонерного товариства «Київметробуд», в якому просив стягнути з Відповідача заборгованість по заробітній платі в розмірі 111.663,12 грн, суму інфляційних збільшень на суму боргу в розмірі 58.393,66 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 138.000,54 грн, на відшкодування моральної шкоди 50.000,00 грн, а також судові витрати в розмірі 30.000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що 03.09.2020 на підставі наказу №353 о/с від 02.09.2020 був прийнятий на роботу до відокремленого підрозділу «Тунельний загін №4» Акціонерного товариства «Київметробуд» на посаду змінного механіка (відкриті гірничі роботи), а 26.02.2021 звільнений на підставі наказу №86 о/с від 26.02.2021 за власним бажанням.

Позивач вказував, що на час звільнення і станом на день звернення до суду не отримав заробітної плати в повному обсязі за останні три місяці роботи, а письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, від Відповідача не одержував. Зіставляючи відомості довідки за формою ОК-5 про нараховану заробітну плату із сумами, що надійшли на його банківський рахунок згідно з випискою АТ «Сенс Банк», Позивач визначив розмір заборгованості по заробітній платі за період з грудня 2020 року по лютий 2021 року в сумі 47.043,96 грн.

Крім того, Позивач зазначав, що йому не виплачено компенсації за невикористану відпустку, розмір якої він обчислив виходячи з 59 календарних днів та середньоденної заробітної плати 1.095,24 грн, що склало 64.619,16 грн. Загальну суму заборгованості на час звільнення Позивач визначив у розмірі 111.663,12 грн.

Розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку Позивач обчислив шляхом множення місячного нарахування 23.000,09 грн на шість місяців, що склало 138.000,54 грн, посилаючись на ст.117 КЗпП України.

Суму інфляційних втрат у розмірі 58.393,66 грн Позивач нарахував на суму боргу за період з 26.02.2021 по 15.11.2024, посилаючись на ч.2 ст.625 ЦК України та п.9.13 Галузевої угоди.

Обґрунтовуючи вимогу про відшкодування моральної шкоди в розмірі 50.000,00 грн, Позивач посилався на ст.237-1 КЗпП України та зазначав, що моральна шкода полягає у стражданнях, яких він зазнав від незаконного позбавлення права на отримання належних йому сум, а також на те, що він є багатодітним батьком і виховує трьох дітей.

11 грудня 2024 року позовну заяву подано до Святошинського районного суду міста Києва.

20 грудня 2024 року ухвалою Святошинського районного суду міста Києва справу передано до Солом`янського районного суду міста Києва за підсудністю.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 23.01.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі, призначено судове засідання з повідомленням (викликом) сторін, Відповідачу визначено строк на подання відзиву.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 16.09.2025 до Відповідача застосовано захід процесуального примусу у виді тимчасового вилучення доказів для дослідження судом, а саме наказу про прийняття ОСОБА_1 на роботу, наказу про його звільнення, платіжних відомостей про нарахування заробітної плати за весь час роботи, довідки-розрахунку або письмового підтвердження про невиплачену та не нараховану заробітну плату, а також розрахунку компенсації відпускних. Виконання ухвали доручено Солом`янському відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Витребувані документи до суду не надійшли, повідомлення про неможливість їх подання від Відповідача не надходило.

Представник Позивача подав до суду заяву, в якій просив провести розгляд справи та проголосити рішення без участі Позивача та його представника, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та зазначив, що не заперечує проти постановлення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся в порядку, встановленому ЦПК України, відзиву на позовну заяву не подав, про причини неявки суд не повідомив, заяв про розгляд справи за його відсутності або про відкладення розгляду справи не заявляв.

Відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзиву; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки всі зазначені умови наявні, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеною в постанові від 5 вересня 2022 року N 1519/2-5034/11 (N 61-175сво21) порядок ухвалення судового рішення та його проголошення залежить від того чи судове засідання, яким завершений розгляд справи, відбулось у присутності учасників справи, чи за їхньої відсутності; повне судове рішення було складено чи складання повного судового рішення було відкладено.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання таке судове засідання не проводиться. У цьому випадку судове рішення не проголошується (частина четверта статті 268 ЦПК України) і датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення (друге речення частини п`ятої статті 268 ЦПК України).

Відтак, суд зазначає датою ухвалення рішення дату складання повного його тексту, не зважаючи на те, що вона відмінна від дати судового засідання, на яку було призначено розгляд справи.

ІІІ. Мотивувальна частина

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, суд дійшов таких висновків.

ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з Акціонерним товариством «Київметробуд», працюючи у відокремленому підрозділі «Тунельний загін №4» на посаді змінного механіка (відкриті гірничі роботи) з 03.09.2020 по 26.02.2021, що підтверджується копією трудової книжки Позивача та довідкою Пенсійного фонду України за формою ОК-5.

Згідно з довідкою за формою ОК-5, сформованою 07.11.2024, страхувальником Позивача у зазначений період був Тунельний загін №4 Акціонерного товариства «Київметробуд» (код 01387403). За цей період Позивачу нараховано заробітну плату в таких розмірах: за вересень 2020 року - 20.980,96 грн, за жовтень 2020 року - 23.000,09 грн, за листопад 2020 року - 23.000,09 грн, за грудень 2020 року - 7.952,13 грн, за січень 2021 року - 7.682,70 грн, за лютий 2021 року - 6.321,48 грн, а всього - 88.937,45 грн.

Згідно з випискою Акціонерного товариства «Сенс Банк» по рахунку Позивача за період з 01.09.2020 по 15.11.2024 на його рахунок від Тунельного загону №4 Акціонерного товариства «Київметробуд» надійшли такі суми: 22.09.2020 - 3.000,00 грн, 09.10.2020 - 13.889,68 грн, 23.10.2020 - 5.000,00 грн, 05.11.2020 - 13.515,07 грн, 18.11.2020 - 5.000,00 грн, 04.01.2021 - 13.515,07 грн, 14.06.2021 - 5.079,18 грн (за грудень 2020 року), 14.06.2021 - 6.184,57 грн (за січень 2021 року), 14.06.2021 - 5.088,79 грн (за лютий 2021 року), 02.11.2021 - 1.322,29 грн (лікарняні за грудень 2020 року), а всього - 71.594,65 грн.

Акціонерне товариство «Київметробуд» витребуваних судом документів не надало, про неможливість їх подання суд не повідомило, причин неподання не назвало. Такі причини суд визнає неповажними.

Відповідно до ч.10 ст.84 ЦПК України у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами.

З огляду на процесуальну поведінку Відповідача суд здійснює розгляд справи за наявними в ній доказами та визнає встановленими обставини, для з`ясування яких витребовувалися докази, зокрема факт непроведення Відповідачем з Позивачем повного розрахунку при звільненні та факт ненарахування і невиплати Позивачу компенсації за невикористану відпустку.

Щодо вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі

Заявляючи цю вимогу, Позивач виходив із того, що різниця між сумами, нарахованими за відомостями довідки ОК-5, і сумами, що фактично надійшли на його банківський рахунок, становить заборгованість Відповідача по заробітній платі.

Такий підхід є помилковим з огляду на таке.

Довідка за формою ОК-5 містить відомості про суму заробітку (доходу), на яку нараховувався єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, тобто про нараховану заробітну плату до здійснення обов`язкових утримань. Натомість банківська виписка відображає суми, що надійшли на рахунок Позивача після утримання податку на доходи фізичних осіб і військового збору.

Відповідно до п.п. 168.1.1 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок. Ставка податку на доходи фізичних осіб становить 18 відсотків (п.167.1 ст.167 Податкового кодексу України), а ставка військового збору у 2020 та 2021 роках становила 1,5 відсотка (п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Загальний розмір обов`язкових утримань становив 19,5 відсотка нарахованого доходу.

Суд здійснив зіставлення нарахованих і виплачених Позивачу сум помісячно з урахуванням обов`язкових утримань:

- вересень 2020 року: нараховано 20.980,96 грн, за вирахуванням 19,5 відсотка - 16.889,67 грн; виплачено 3.000,00 грн та 13.889,68 грн, а всього 16.889,68 грн;

- жовтень 2020 року: нараховано 23.000,09 грн, за вирахуванням 19,5 відсотка - 18.515,07 грн; виплачено 5.000,00 грн та 13.515,07 грн, а всього 18.515,07 грн;

- листопад 2020 року: нараховано 23.000,09 грн, за вирахуванням 19,5 відсотка - 18.515,07 грн; виплачено 5.000,00 грн та 13.515,07 грн, а всього 18.515,07 грн;

- грудень 2020 року: нараховано 7.952,13 грн, за вирахуванням 19,5 відсотка - 6.401,46 грн; виплачено 5.079,18 грн та 1.322,29 грн, а всього 6.401,47 грн;

- січень 2021 року: нараховано 7.682,70 грн, за вирахуванням 19,5 відсотка - 6.184,57 грн; виплачено 6.184,57 грн;

- лютий 2021 року: нараховано 6.321,48 грн, за вирахуванням 19,5 відсотка - 5.088,79 грн; виплачено 5.088,79 грн.

Таким чином, із загальної суми нарахованої Позивачу заробітної плати 88.937,45 грн обов`язкові утримання склали 17.342,80 грн, а до виплати належало 71.594,65 грн, тобто рівно ту суму, яка згідно з банківською випискою надійшла на рахунок Позивача.

Отже, вся нарахована Позивачу заробітна плата була йому виплачена в повному обсязі, а різниця, яку Позивач розцінює як заборгованість, є сумою утриманих податку на доходи фізичних осіб та військового збору, що підлягали перерахуванню до бюджету і не могли бути виплачені працівникові.

Твердження Позивача про заниження нарахувань за грудень 2020 року - лютий 2021 року з мотивів відпрацювання ним повних місяців спростовуються наданими ним же доказами. Так, з банківської виписки вбачається, що платіж від 02.11.2021 у розмірі 1.322,29 грн має призначення «Лікарняні співробітникам ТЗ-4 за грудень 2020 р.», що свідчить про перебування Позивача у грудні 2020 року на лікарняному; лютий 2021 року був для Позивача неповним робочим місяцем з огляду на звільнення 26.02.2021, що узгоджується з відображеними у довідці ОК-5 25 днями трудових відносин у цьому місяці.

Належних і допустимих доказів того, що Відповідач був зобов`язаний нарахувати Позивачу заробітну плату в більшому розмірі, ніж це відображено у довідці ОК-5, матеріали справи не містять. Розмір посадового окладу чи тарифної ставки Позивача судом не встановлений, а згідно з ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких обставин вимога про стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 47.043,96 грн є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.

Щодо компенсації за невикористану відпустку

Згідно з ч.1 ст.24 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України «Про відпустки» щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік.

Судом встановлено, що Позивач перебував у трудових відносинах з Відповідачем 177 календарних днів (з 03.09.2020 по 26.02.2021), доказів надання йому щорічної відпустки або виплати компенсації за невикористані її дні матеріали справи не містять, а Відповідач витребуваного судом розрахунку компенсації відпускних не надав.

Водночас наведений Позивачем розрахунок компенсації судом не приймається. Позивач виходив із 59 календарних днів відпустки, посилаючись на ч.3 ст.6 Закону України «Про відпустки». Проте зазначена норма встановлює граничну сумарну тривалість щорічних основної та додаткових відпусток, а не тривалість відпустки, що належить конкретному працівникові, і не може бути покладена в основу розрахунку компенсації за неповний робочий рік.

Кількість днів щорічної основної відпустки, за які Позивачу належить компенсація, визначається пропорційно відпрацьованому часу: 24 календарних дні помножити на 173 календарних дні роботи (177 днів за вирахуванням святкових і неробочих днів) та поділити на 354 (365 календарних днів за вирахуванням святкових і неробочих днів), що становить 11,73, тобто 12 календарних днів.

Згідно з п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100, обчислення середньої заробітної плати для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю виплати компенсації; працівникові, який пропрацював менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому виплачується компенсація за невикористані відпустки.

Розрахунковим періодом у цій справі є жовтень 2020 року - січень 2021 року. Загальна сума нарахувань за цей період становить 61.635,01 грн (23.000,09 + 23.000,09 + 7.952,13 + 7.682,70). Кількість календарних днів у розрахунковому періоді становить 123, а за вирахуванням святкових і неробочих днів (14 жовтня, 25 грудня, 1 січня, 7 січня) - 119.

Відповідно до п.7 Порядку №100 середньоденна заробітна плата становить 61.635,01 грн : 119 днів = 517,94 грн.

Отже, розмір компенсації за невикористану відпустку становить 517,94 грн х 12 днів = 6.215,28 грн.

Суд враховує, що Позивач працював на посаді змінного механіка на відкритих гірничих роботах, що може свідчити про наявність у нього права на додаткову відпустку за роботу із шкідливими та важкими умовами праці, передбачену ст.7 Закону України «Про відпустки». Проте ані переліку робіт із зазначенням тривалості такої відпустки, ані колективного договору Відповідач суду не надав, а відомості довідки ОК-5 про спеціальний стаж не дозволяють визначити тривалість відповідної додаткової відпустки, у зв`язку з чим ця складова компенсації судом не обчислюється.

Таким чином, вимога про стягнення компенсації за невикористану відпустку підлягає частковому задоволенню в розмірі 6.215,28 грн.

Щодо середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні

Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

Згідно зі ст.117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Судом встановлено, що розрахунок при звільненні 26.02.2021 Відповідачем у день звільнення проведений не був. Належні Позивачу суми за грудень 2020 року, січень і лютий 2021 року були перераховані на його рахунок лише 14.06.2021, а допомога по тимчасовій непрацездатності за грудень 2020 року - 02.11.2021, що підтверджується банківською випискою. Крім того, як встановлено вище, компенсація за невикористану відпустку Позивачу не нарахована і не виплачена й станом на день ухвалення цього рішення, тобто повний розрахунок при звільненні Відповідачем не проведений досі.

Письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні, Позивач від Відповідача не одержував, доказів протилежного Відповідач не надав.

Позивач просить стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку за шість місяців. Оскільки Позивача звільнено 26.02.2021, перебіг періоду затримки розпочався 01.03.2021, а шість місяців спливають 31.08.2021. Суд відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України розглядає справу в межах заявлених вимог, а тому визначає період затримки з 01.03.2021 по 31.08.2021.

Водночас наведений Позивачем розрахунок, здійснений шляхом множення місячного нарахування 23.000,09 грн на шість, не відповідає Порядку №100 і судом не приймається.

Згідно з п.2 Порядку №100 середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбулася подія, з якою пов`язана відповідна виплата. Оскільки звільнення Позивача відбулося у лютому 2021 року, розрахунковим періодом є грудень 2020 року та січень 2021 року.

Відповідно до п.8 Порядку №100 середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів. Табелів обліку робочого часу та платіжних відомостей Відповідач суду не надав попри витребування цих документів та застосування заходу процесуального примусу, у зв`язку з чим суд виходить із норми тривалості робочого часу за п`ятиденного робочого тижня, яка становила 22 робочі дні у грудні 2020 року та 19 робочих днів у січні 2021 року, а всього 41 робочий день.

Середньоденна заробітна плата становить: (7.952,13 грн + 7.682,70 грн) : 41 день = 381,34 грн.

Кількість робочих днів у періоді з 01.03.2021 по 31.08.2021 за п`ятиденного робочого тижня становить 126.

Отже, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку становить 381,34 грн х 126 днів = 48.048,84 грн.

Суд зазначає, що будь-які неточності зазначеного розрахунку зумовлені виключно процесуальною поведінкою Відповідача, який, будучи єдиним володільцем первинних документів про нарахування та виплату заробітної плати Позивачу, ухилився від їх подання суду, а тому не може отримувати переваг від власної недобросовісної поведінки.

З огляду на викладене вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку підлягає частковому задоволенню в розмірі 48.048,84 грн.

Щодо інфляційних втрат

Позивач просить стягнути інфляційні втрати, нараховані на суму боргу, посилаючись на ч.2 ст.625 ЦК України.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І книги п`ятої цього Кодексу «Загальні положення про зобов`язання» і визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Передбачена цією нормою відповідальність не застосовується до правовідносин, які регулюються спеціальним законодавством, зокрема до трудових правовідносин щодо заборгованості із заробітної плати.

Компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати здійснюється в порядку, встановленому ст.34 Закону України «Про оплату праці» та Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати». Вимоги про виплату такої компенсації Позивач не заявляв, а суд відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України розглядає справу в межах заявлених вимог.

Посилання Позивача на п.9.13 Галузевої угоди судом відхиляється, оскільки доказів укладення такої угоди та поширення її дії на Відповідача матеріали справи не містять.

Крім того, як встановлено судом, заборгованості по заробітній платі, на яку Позивач нарахував інфляційні втрати, у Відповідача не існує.

За таких обставин вимога про стягнення інфляційних втрат у розмірі 58.393,66 грн задоволенню не підлягає.

Щодо відшкодування моральної шкоди

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Судом встановлено факт порушення Відповідачем трудових прав Позивача, яке полягає у непроведенні з ним повного розрахунку при звільненні, тривалій затримці виплати належних сум та ненарахуванні компенсації за невикористану відпустку, а також у неповідомленні Позивача про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

Таке порушення, що триває з лютого 2021 року, об`єктивно спричинило Позивачу моральні страждання, пов`язані з невизначеністю щодо розміру належних йому виплат, необхідністю звернення за правничою допомогою та до суду для захисту свого права.

Разом з тим суд враховує, що основна за розміром вимога Позивача - про стягнення заборгованості по заробітній платі - не знайшла підтвердження, а обґрунтовуючи розмір моральної шкоди, Позивач виходив саме з розміру заявленого ним боргу. Наведені Позивачем обставини щодо його сімейного стану підтверджують кількість дітей, які перебувають на його утриманні, проте самі по собі не свідчать про глибину моральних страждань та не перебувають у прямому причинному зв`язку з допущеним Відповідачем порушенням.

Виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, характеру і тривалості порушення, обсягу порушених прав та їх значущості для Позивача, суд вважає, що заявлений розмір моральної шкоди є завищеним, а таким, що відповідає заподіяним стражданням, є відшкодування в розмірі 10.000,00 грн.

Щодо судових витрат

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких згідно з п.1 ч.3 цієї статті належать витрати на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесених витрат Позивач надав договір доручення про надання правової (правничої) допомоги від 07.11.2024, укладений з адвокатом Смалем О.П., додаток №1 до нього - кошторис від 07.11.2024 на суму 30.000,00 грн, а також квитанцію до прибуткового касового ордера №74 від 07.11.2024 на суму 30.000,00 грн.

Згідно з ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Загальний розмір заявлених Позивачем вимог становить 358.057,32 грн, задоволено вимог на суму 64.264,12 грн, що становить 17,95 відсотка. Отже, з Відповідача на користь Позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4.713,42 грн.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Згідно з ч.6 ст.141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави.

Судовий збір, що підлягав би сплаті за задоволеними вимогами майнового характеру, становить 1,5 відсотка від 64.264,12 грн, тобто 963,96 грн, що є меншим за мінімальний розмір ставки судового збору для фізичних осіб (0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб). Відтак з Відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1.211,20 грн.

ІV. Резолютивна частина

Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 84, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-284, 287, 289, 352, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 116, 117, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 6, 24 Закону України «Про відпустки», суд вирішив:

1. Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Київметробуд» про стягнення заробітної плати, інфляційних втрат, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Київметробуд» на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 6.215,28 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 48.048,84 грн та на відшкодування моральної шкоди 10.000,00 грн, а всього 64.264,12 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Київметробуд» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4.713,42 грн.

3. Стягнути з Акціонерного товариства «Київметробуд», код ЄДРПОУ 01387432, місцезнаходження: вул. Світлогірська, 2/25, м. Київ, 03065, в дохід держави судовий збір у розмірі 1.211,20 грн.

4. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою Відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

5. Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1

Відповідач: Акціонерне товариство «Київметробуд», місцезнаходження: вул. Світлогірська, 2/25, м. Київ, 03065; код ЄДРПОУ 01387432,

Суддя: