Рішення від 07 липня 2026 р. у справі №759/30157/25 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/30157/25

пр. № 2/759/5167/26

08 липня 2026 року Святошинський районний суд м. Києва в складі : головуючого судді П`ятничук І.В., при секретарі Кульбовській В.В., розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

11.12.2025 року ОСОБА_1 звернулося до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, в якому просить суд:

- позбавити ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) батьківських прав, відносно сина ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що 24.10.2018 р. зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Від вказаного шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_3 народився син подружжя - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 шлюб між сторонами розрівано. Як вказує позивач, відповідачка своїх батьківських обов`язків, зокрема: обов`язку виховувати та утримувати сина до досягнення повноліття, не виконує протягом тривалого часу та не здійснює жодних дій, спрямованих на їх виконання. Позивач вважає, що відповідачка не забезпечує харчування, медичного догляду та лікування сина - ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), свідомо ухиляється від спілкування з дитиною, та самостійно написала нотаріально засвідчену заяву про згоду на позбавлення її батьківських прав, а тому позивач вважає, що є всі підстави для позбавлення відповідачки батьківських прав.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 18.12.2025 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання по справі. Запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву, позивачу роз`яснено право подати відповідь на відзив, та відповідачам право на подання заперечень на відповідь на відзив.

Позивач та представник поивача в судове засідання не з`явились, суду надано заяву з проханням розгляду справи в їх відсутності, заявлені вимоги підтримали, тому суд вважає можливим розглянути справу в їх відсутності.

Відповідач в судове засідання не з`явився, повідомлявся належним чином, відомості про що містяться в матеріалах справи. Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Представником третьої особи 08.07.2026 р. було подано лист в якому просять позовні вимоги позивача задовольнити в повному обсязі, а справу розглядати без участі їх представника. Крім того, до суду було надано висновок від 07.07.2026 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Як передбачено ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом ст. ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно з ч.1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.10.2018 року між позивачем та відповідачем, Дарницьким районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, зареєстровано шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб Серії НОМЕР_2 від 24.10.2018 року.

Від шлюбу позивач та відповідач мають сина ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), що підтверджується свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_3 від 09.03.2019 року, свідоцтво видане Дарницьким районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві.

Як вбачається з матеріалів справи, з лютого 2025 року, позивач з відповідачкою не підтримують подружні стосунки, проживають окремо, перестали вести спільне господарство, не мають бажання бути разом і кожен живе своїм життям і не намагається перейнятися проблемами іншого, так як за час спільного проживання переконалися, що у них немає спільних інтересів, а тому позивач 19.09.2025 звернувся до Святошинського районного суду з позовною заявою про розірвання шлюбу.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києві у справі №759/21948/25 від 12.12.2025 розірвано шлюб між позивачем та відповідачем.

З матеріалів справи встановлено, що відповідачка, матір сина ОСОБА_1 , а саме ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , життям сина не цікавиться, не виявляє бажання спілкуватись з ним, не приймає участі у його вихованні і належним чином не піклується про його здоров?я, фізичний, духовний та моральний розвиток, ухиляється від виконання батьківських обов?язків, зловживає спиртними напоями та наразі дитина проживає з бабусею, ОСОБА_5 , матір?ю позивача, тому позивач звернувся 18.09.2025 р. з заявою до Служби у справах дітей та сім?ї Солом?янської районної в місті Києві державної адміністрації про вжиття заходів з метою захисту інтересів його сина.

Так, як зазначив позивач з лютого 2025 року батьки дитини перестали проживати однією сім?єю. ОСОБА_1 проходить військову службу, дитина проживає з бабою та дідом. Зі слів батька дитини, ОСОБА_2 життям сина не цікавиться, не виявляє бажання спілкуватися з ним, не приймає участі у вихованні дитини, зловживає алкогольними напоями.

Згідно інформації, наданої 07.10.2025 початковою школою «Творчість» м. Києва, яку відвідує ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) з 01.09.2025, батько дитини, ОСОБА_1 кожного дня приводить дитину до школи, цікавиться навчанням та вихованням своєї дитини, постійно підтримує зв?язок з класним керівником. ОСОБА_6 повідомляв, що матір дитини хворіє, знаходиться на лікарняному. Мати, ОСОБА_2 , була у школі лише один раз, на батьківських зборах 28.08.2025, заповнювала анкету, заяву щодо харчування, відвідування групи продовженого дня.

Згідно інформації, наданої 21.04.2026 початковою школою N? 310 «Творчість» м. Києва, наразі виховує ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) бабуся та дідусь, батько з жовтня 2025 року проходить службу в ЗСУ. Батько підтримує зв?язок з класним керівником, турбується про навчання сина.

Відповідно до інформації, наданої 22.05.2026 Комунальним некомерційним підприємством «Центр первинно-санітарної допомоги № l» Солом?янського району м. Києва (далі-Центр), малолітній ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), спостерігається в Центрі з 2019 року, декларація укладено з матір?ю ОСОБА_2

20.10.2023 батько дитини ОСОБА_1 переуклав декларацію на себе з доволу матері дитини. На прийом до амбулаторії дитина приходить у супроводі батька. Батько турбується про здоров?я хлопчика, з відповідальністю відноситься до здоров?я сина, виконує рекомендації лікарів. На теперішній час хлопчик під наглядом бабусі, у зв?язку з тим, що батько служить в ЗСУ.

Під час обстеження умов проживання дитини за адресою: АДРЕСА_2 , працівником Служби 28.05.2026 встановлено, що ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) проживає з бабою та дідом в квартирі, де створені умови для навчання, відпочинку та розвитку дитини. Батько ОСОБА_7 приїжджає на вихідних.

28.05.2026 під час бесіди співробітника Служби з дитиною, ОСОБА_8 повідомив, що проживає з бабою та дідом, які водять та забирають його зі школи, батько приїжджає на вихідних. З матір?ю бачився дуже давно, але не пам?ятає коли, матір іноді телефонує.

ОСОБА_1 житлом забезпечений, військовослужбовець.

23.09.2025 ОСОБА_2 надала нотаріально засвідчену заяву, в якій зазначила, що дає згоду на позбавлення її батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3 . Справу про позбавлення її батьківських прав просить розглядати за її відсутності.

Постановами Солом?янського районного суду м Києва від 24.06.2025 та 31.10.2025 ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1, ч.2 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

07.07.2026 Служба у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації підготовила Висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до цього висновку Служба у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації зауважила, що виходячи з наявних матеріалів справи та інтересів дитини, враховуючи думку дитини та рішення комісії з питань захисту прав дитини при Солом?янській районній в місті Києві державній адміністрації, Солом?янська районна в місті Києві державна адміністрації, як орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 стосовно малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Відповідно до вимог ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно із вимогами ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; поважати дитину.

Вимогами частини 1 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до ч.1, ч. 2 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини, тобто якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

За загальним правилом позбавлення батьківських прав є з одного боку - захистом прав дитини, а з другого - крайнім заходом впливу на батьків, які неналежним чином виконують свої батьківські обов`язки стосовно дитини.

Згідно ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Згідно Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України 27.02.1991 року, батьки несуть основну відповідальність за виховання дітей. Найважливіший обов`язок матері і батька це обов`язок виховувати, ростити дитину; батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дітей, їх фізичний, духовний та моральний розвиток, готувати до самостійного життя, забезпечити здобуття повної загальної освіти, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Згідно пункту 16 Постанови, особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК. Ухилення батьків від виконання своїх батьківських обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема, не забезпечують необхідного харчування, медичного огляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїх обов`язків.

Судом встановлено, що відповідач тривалий час ухиляється від виконання батьківських обов`язків по вихованню своєї малолітньої дитини, не займається дитиною з часу її народження, не піклувалася про неї, матеріально не утримує, не проявляла інтересу до стану її здоров`я, не цікавиться її фізичним, моральним і духовним розвитком.

Установлені факти, як кожен окремо, так і в їх сукупності, суд оцінює як ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків відносно малолітньої дитини, що є свідомим нехтування нею своїми обов`язками щодо малолітньої дитини.

За вказаних обставин, беручи до уваги висновки органу опіки та піклування, з метою забезпечення прав відповідача - ОСОБА_2 , виходячи саме із інтересів малолітньої дитини ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), суд приходить до переконання про те, що позовні про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) щодо малолітньої дитини - сина ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), є підставними та підлягають до задоволення.

Вимогами ст.141 ЦПК України передбачено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Враховуючи вимоги ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню в користь позивача судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 1211,20 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. 526, 610, 611, 612, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. 12, 13, 19, 81, 141, 263-265, 267, 273, 274, 280, 354, 355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав, - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) батьківських прав, відносно сина ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) судовий збір у сумі 1211,20 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: І.В. П`ятничук