Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №946/8624/22 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/5587/26

Справа № 946/8624/22

Головуючий у першій інстанції Смокіна Г. І.

Доповідач Коновалова В. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

30.07.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Коновалової В.А.,

суддів: Карташова О.Ю., Назарової М.В.,

за участю секретаря судового засідання Юцикова Д.Є.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – Приватне акціонерне товариство «Європейський страховий альянс»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження справу

за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс»,

на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 02 грудня 2025 року,

за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» про стягнення інфляційних втрат, 3 % річних та пені,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» про стягнення інфляційних втрат, 3 % річних та пені, в обґрунтування якого зазначив, що 27.11.2014 між ним та ПрАТ «Європейський страховий альянс» укладено договір добровільного страхування ризиків, пов`язаних з експлуатацією автотранспортного засобу №36754 щодо страхування транспортного засобу Lexus GS 300, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Строк дії вказаного договору становив з 28.11.2014 по 27.11.2015. Вказаний автомобіль 08.11.2015 було викрадено з двору за адресою: АДРЕСА_1 . 10.11.2015 позивач звернувся до ПрАТ «Європейський страховий альянс» з повідомленням про подію та заявою про виплату страхового відшкодування, однак листом від 05.01.2016 йому повідомлено про те, що ПрАТ «Європейський страховий альянс» прийнято рішення про відмову у виплаті страхової виплати, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду.

Постановою Одеського апеляційного суду від 22.04.2021 по справі №500/1286/17 позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» про стягнення страхового відшкодування задоволено, стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 331 200,00 грн, які сплачено відповідачем 05.05.2021 року.

Позивач вважає, що відповідач за період прострочення виконання зобов`язання у відповідності до ст. 625 ЦК України повинен сплатити інфляційні втрати, три відсотки річних від простроченої суми, а також пеню, встановлену п. 4.4.3 договору №36754. Враховуючи, що незаконність рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування від 05.01.2016, встановлено постановою Одеського апеляційного суду від 22.04.2021 по справі №500/1286/17, ПрАТ «Європейський страховий альянс» повинно було сплатити у відповідності до п. 8.8 договору №36754 суму страхового відшкодування протягом 20-ти робочих днів з моменту прийняття рішення, тобто до 03.02.2016 року. З 04.02.2016 року ПрАТ «Європейський страховий альянс» є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання, зокрема щодо виплати страхового відшкодування, а тому у відповідності до ст. 625 ЦК України та п. 4.4.3 договору №36754 повинен сплатити інфляційні втрати, 3 % річних та пеню у розмірі облікової ставки НБУ.

З урахуванням заяви про уточнення описок та арифметичних помилок у позовній заяві ОСОБА_1 просив суд стягнути з Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» інфляційне збільшення боргу (інфляційні втрати) в розмірі 123 913,06 грн, пеню в розмірі 16 560,00 грн, 3% річних в розмірі 40 642,33 грн, судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 811,70 грн та витрати на правничу допомогу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області рішенням від 02 грудня 2025 року позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» про стягнення інфляційних втрат, 3 % річних та пені задовольнив. Стягнув з Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» на користь ОСОБА_1 інфляційне збільшення боргу (інфляційні втрати) у розмірі 123 913,06 грн, пеню в розмірі 16 560,00 грн, 3% річних в розмірі 40 642,33 грн. Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції виходив з того, що відповідач за період прострочення виконання зобов`язання у відповідності до ст. 625 ЦК України та у межах строків позовної давності повинен сплатити на користь позивача інфляційні втрати, три відсотки річних від простроченої суми, а також пеню, встановлену п. 4.4.3 договору №36754. Запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтями 257, 258 ЦК України, на строк дії такого карантину. Відтак, строки позовної давності по зобов`язанням, що виникли станом на 02.04.2020, призупинились. Таким чином, станом на 02.04.2020 спливла позовна давність за вимогами про стягнення інфляційних втрат та 3% річних за період по 01.04.2017, а за вимогами з 02.04.2017 її строк продовжився на строк дії карантину, згідно з розрахунком позивача сума інфляційних втрат за період з 02.04.2017 до 04.05.2021 (до дня фактичного розрахунку) становить 123 913,06 грн, сума 3% річних за період з 02.04.2017 до 04.05.2021 (до дня фактичного розрахунку) становить 40 642,33 грн. Станом на 02.04.2020 спливла позовна давність за вимогами про стягнення пені за період по 01.04.2019, а за вимогами з 02.04.2019 її строк продовжився на строк дії карантину, згідно з розрахунком позивача сума пені за період з 02.04.2019 до 04.05.2021 (до дня фактичного розрахунку) становить 16 560,00 грн з урахуванням обмежень, передбачених п. 4.4.3 договору №36754. Отже, строки позовної давності були продовжені законом та з огляду на дату звернення до суду не були пропущені позивачем, тому вимоги про стягнення інфляційних втрат у сумі 123 913,06 грн та 3% річних за період прострочення виконання у сумі 40 642,33 грн з 02.04.2017 до 04.05.2021 та про стягнення пені за період прострочення виконання зобов`язання у сумі 16 560,00 грн з 02.04.2019 до 04.05.2021 підлягають задоволенню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі Приватне акціонерне товариство «Європейський страховий альянс» просить скасувати частково рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 02 грудня 2025 року, застосувавши позовну давність до вимог ОСОБА_1 про стягнення пені за період з 02.04.2017 до 05.05.2021, застосувавши позовну давність до вимог ОСОБА_1 про стягнення 3 % річних за період з 02.04.2017 по 13.12.2019, застосувавши позовну давність до вимог ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат за період з 02.04.2017 по 13.12.2019 та відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимогах в частині стягнення з ПрАТ «Європейський страховий альянс» пені у розмірі 16 560 грн, 3 % річних у розмірі 26 868,03 грн, інфляційних втрат у розмірі 91 483,08 грн, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). В ухвалі Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 20.12.2022 вказано, що ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду 13.12.2022 року. ОСОБА_1 у позові не вказав поважні причини пропуску строку позовної давності, які були перешкодою для його звернення з позовом в межах законодавчо встановленого строку, нічого не перешкоджало своєчасному пред`явленню позовної заяви. Крім того, стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою. Із клопотанням про поновлення строку позовної давності позивач до суду не звертався. Позивач надав розрахунок пені у розмірі 183 010,76 грн за період з 02.04.2017 до 05.05.2021, що є періодом поза межами строку спеціальної позовної давності - 1 рік. Скаржник наголошує, що він просив Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області застосувати позовну давність до вимог позивача про стягнення пені за період з 02.04.2017 до 05.05.2021, враховуючи дату його звернення до суду (13.12.2022), однак суд першої інстанції не розглянув таку заяву взагалі. Відповідно до п. 4.4.3 договору добровільного страхування ризиків, пов`язаних з експлуатацією автотранспортного засобу №36754 від 27.11.2014, страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасну сплату страхового відшкодування шляхом сплати страхувальнику на його вимогу пені за кожний день прострочення платежу у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент прострочення, але не більше 5 % розміру страхового відшкодування. До звернення до суду позивач не вимагав сплати пені відповідачем, як це передбачено договором страхування №36754 від 27.11.2014 року, а також не заявляв відповідні вимоги в межах строку позовної давності. Тому скаржник вважає, що позовні вимоги від 13.12.2022 року щодо сплати пені заявлені зі спливом строку спеціальної позовної давності, без поважних причин пропуску строку. Стягнення 3% річних та інфляційних втрат можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання та обмежується останніми трьома роками, які передували подачі позову. Враховуючи дату звернення до суду 13.12.2022, нарахування 3 % річних та інфляційних втрат за період з 02.04.2017 по 13.12.2019 здійснено позивачем поза межами трирічного строку позовної давності, встановленого статтею 257 ЦК України, у зв`язку з чим вказана вимога задоволенню не підлягає.

Скаржник зазначає, що стягненню на користь позивача можуть підлягати інфляційні втрати від простроченої суми боргу, нараховані у межах строку позовної давності за три роки до звернення позивача до суду з позовом, тобто за період з 14.12.2019 року до 05.05.2021 року (строк виконання зобов`язання) у розмірі 32 429,98 грн, а також вважає, що стягненню на користь позивача можуть підлягати 3% річних від простроченої суми боргу, нараховані у межах строку позовної давності за три роки до звернення позивача до суду з позовом, тобто за період з 14.12.2019 року до 05.05.2021 року (строк виконання зобов`язання) у розмірі 13 828,73 грн. Посилання позивача на п. 12, 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, згідно яких у період дії в Україні карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії не є доречним у конкретній судовій справі, адже карантинні обмеження не призупинили роботу судів на території України.

(2) Позиція інших учасників справи

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 13.03.2026 року відкрито апеляційне провадження та ОСОБА_1 роз`яснювалось право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу у письмовій формі у десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали та апеляційної скарги, який за формою і змістом має відповідати ст. 360 ЦПК України.

Приватне акціонерне товариство «Європейський страховий альянс» копію ухвали про відкриття провадження від 13.03.2026 отримало 20.03.2026 року в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідкою.

ОСОБА_1 копію апеляційної скарги та копію ухвали про відкриття провадження отримав у відповідності ч. 7 ст. 272 ЦПК України.

Представник ОСОБА_1 – адвокат Кобак Р. І. копію ухвали про відкриття провадження від 13.03.2026 року та копію апеляційної скарги отримав 07.05.2026 та 07.05.2026 року в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідками.

Від представника ОСОБА_1 – адвоката Кобака Р. І. до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, згідно якого сторона позивача просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 02 грудня 2025 року – без змін. Розділ прикінцевих положень ЦК України згідно із Законом №540-IX від 30.03.2020 доповнено пунктом 12, який набрав чинності 02.04.2020 року, згідно якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», встановлено з 12 березня 2020 до 22 травня 2020 на всій території України карантин. Дію карантину Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 продовжено на всій території України згідно з Постановами КМ №392 від 20.05.2020, №500 від 17.06.2020, №641 від 22.07.2020, №760 від 26.08.2020, №956 від 13.10.2020, №1236 від 09.12.2020, №104 від 17.02.2021, №405 від 21.04.2021, №611 від 16.06.2021.

Окрім цього, відповідно до п. 19 Прикінцевих положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року на всій території України введено воєнний стан, який указами Президента України продовжується. Таким чином, станом на 02.04.2020 сплила позовна давність за вимогами про стягнення інфляційних втрат та 3% річних за період прострочення виконання зобов`язання до 01.04.2017, а з 02.04.2017 – строк позовної давності не сплив, оскільки продовжений на строк дії карантину та воєнного стану. В свою чергу, станом на 02.04.2020 сплила позовна давність за вимогами про стягнення пені за період прострочення виконання зобов`язання за період до 01.04.2019, а з 02.04.2019 - строк позовної давності не сплив, оскільки продовжений на строк дії карантину та воєнного стану. З урахуванням продовження строків позовної давності, позивач має право у межах строків позовної давності звернутися до суду з вимогами про захист свого цивільного права та інтересу, зокрема про стягнення інфляційних втрат та 3% річних за період з 02.04.2017 року, а щодо вимог про стягнення пені в розмірі ставки НБУ – з 02.04.2019 року. Для поновлення процесуального строку дійсно потрібне клопотання та доведення перешкод, натомість матеріальна позовна давність згідно з п. 12 та п. 19 Прикінцевих положень ЦК України зупинялася безумовно і для всіх учасників цивільного обороту, тож «поширенння» скаржником практики щодо процесуальних строків (ЦПК, ГПК, КАС) на матеріальні правовідносини є помилковим. Подання позовної заяви є формою висунення майнової вимоги боржнику та обов`язкового досудового претензійного порядку для нарахування неустойки законодавство не містить.

Учасники процесу про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Приватне акціонерне товариство «Європейський страховий альянс» та представник ОСОБА_1 – адвокат Кобак Р. І. судові повістки-повідомлення отримали 02.07.2026 року в особистих кабінетах Електронного суду, що підтверджується довідками.

ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином у відповідності до ч. 5 ст. 130 ЦПК України.

Представник Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» – Чала І.М. в судовому засіданні в режимі відеоконференції доводи апеляційної скарги підтримала, просила суд її задовольнити.

Представник ОСОБА_1 – адвокат Кобак Р. І. в судовому засіданні в режимі відеоконференції просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Із апеляційної скарги вбачається, що рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 02 грудня 2025 року в частині стягнення з відповідача 3% річних від простроченої суми боргу, нараховані у межах строку позовної давності за три роки до звернення позивача до суду з позовом, тобто за період з 14.12.2019 року до 05.05.2021 року (строк виконання зобов`язання) у розмірі 13 828,73 грн, інфляційних втрат за період з 14.12.2019 року до 05.05.2021 року (строк виконання зобов`язання) у розмірі 32 429,98 грн, не оскаржується, а тому не є предметом апеляційного перегляду, згідно положень ч. 1 ст. 367 ЦПК України та п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» № 12 від 24.10.2008 року.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідач за період прострочення виконання зобов`язання у відповідності до ст. 625 ЦК України та у межах строків позовної давності повинен сплатити на користь позивача інфляційні втрати, три відсотки річних від простроченої суми, а також пеню, встановлену п. 4.4.3 договору №36754. Запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтями 257, 258 ЦК України, на строк дії такого карантину. Відтак, строки позовної давності по зобов`язанням, що виникли станом на 02.04.2020, призупинились. Таким чином, станом на 02.04.2020 спливла позовна давність за вимогами про стягнення інфляційних втрат та 3% річних за період по 01.04.2017, а за вимогами з 02.04.2017 її строк продовжився на строк дії карантину, згідно з розрахунком позивача сума інфляційних втрат за період з 02.04.2017 до 04.05.2021 (до дня фактичного розрахунку) становить 123 913,06 грн, сума 3% річних за період з 02.04.2017 до 04.05.2021 (до дня фактичного розрахунку) становить 40 642,33 грн. Станом на 02.04.2020 спливла позовна давність за вимогами про стягнення пені за період по 01.04.2019, а за вимогами з 02.04.2019 її строк продовжився на строк дії карантину, згідно з розрахунком позивача сума пені за період з 02.04.2019 до 04.05.2021 (до дня фактичного розрахунку) становить 16 560,00 грн з урахуванням обмежень, передбачених п. 4.4.3 договору №36754. Отже, строки позовної давності були продовжені законом та з огляду на дату звернення до суду не були пропущені позивачем, тому вимоги про стягнення інфляційних втрат у сумі 123 913,06 грн та 3% річних за період прострочення виконання у сумі 40 642,33 грн з 02.04.2017 до 04.05.2021 та про стягнення пені за період прострочення виконання зобов`язання у сумі 16 560,00 грн з 02.04.2019 до 04.05.2021 підлягають задоволенню.

Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно із частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 Цивільного кодексу України).

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).

За своєю правовою природою договір, який було укладено сторонами, є договором страхування.

Згідно частини першої статті 979 Цивільного кодексу України договір страхування укладається відповідно до цього Кодексу, Закону України «Про страхування», інших законодавчих актів.

Статтею 16 Закону України «Про страхування» (в редакції станом на час виникнення правовідносин між сторонами) визначено, що договір страхування – це письмова угода між страхувальником і страховиком, за якою страховик бере на себе зобов`язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до частини першої статті 980 Цивільного кодексу України предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов`язаного з об`єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України. При цьому, об`єктом страхування можуть бути: життя, здоров`я, працездатність та/або пенсійне забезпечення; майно на праві володіння, користування і розпорядження та/або можливі збитки чи витрати; відповідальність за заподіяну шкоду особі або її майну.

Положеннями статті 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом першої інстанції, 27.11.2014 року між Приватним акціонерним товариством «Європейський страховий альянс» та ОСОБА_1 укладено договір добровільного страхування ризиків, пов`язаних з експлуатацією автотранспортного засобу №36754. Застрахованим транспортним засобом згідно вказаного договору є автомобіль Lexus GS 300, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

В ніч з 08 на 09 листопада 2015 року автомобілем марки Lexus моделі GS 300, реєстраційний номер НОМЕР_1 незаконного заволоділи та заданим фактом 09.11.2015 року Ізмаїльским відділом поліції ГУНП в Одеській області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12015160150002849 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 289 Кримінального кодексу України.

10.11.2015 року ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ «Європейський страховий альянс» з повідомленням про подію з транспортним засобом та заявою про виплату страхового відшкодування.

Згідно листа ПрАТ «Європейський страховий альянс» за вих. №01 від 05.01.2016 року ОСОБА_1 було повідомлено про те, що ПрАТ «Європейський страховий альянс» прийнято рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування.

Не погодившись із наведеним рішенням страховика, ОСОБА_1 оскаржив його до суду та рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 26 вересня 2018 року у справі №500/1286/17 позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Одеський апеляційний суд постановою від 22.04.2021 року по справі №500/1286/17 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив. Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 26 вересня 2018 року скасував. Ухвалив нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» про стягнення страхового відшкодування задовольнив. Стягнув з Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 331 200,00 грн.

05.05.2021 року ПрАТ «Європейський страховий альянс» виплатив ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 331 200,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №5749 від 05.05.2021, а також довідкою про рух коштів по рахунку з 01.05.2021 року по 31.05.2021 року АБ «Південний» від 08.12.2022 року.

Звертаючись 13.12.2022 року до суду із позовом ОСОБА_1 , керуючись нормами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та змістом укладеного між сторонами договору, вважав, що відповідач повинен сплатити на його користь інфляційні втрати, 3 % річних та пеню у розмірі облікової ставки НБУ, адже ПрАТ «Європейський страховий альянс» прострочив виконання свого грошового зобов`язання перед позивачем.

Згідно із частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В силу вимог частини першої статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції, а також трьох процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений у силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Такий висновок наведено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 липня 2019 року у справі №905/600/18.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі №910/4590/19 (провадження №12-189гс19) звернула увагу на те, що інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов`язання. Тому зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Відповідно й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимогою.

Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2024 року у справі №657/1024/16-ц (провадження № 14-5цс23) зауважила, що оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 червня 2019 року у справі №916/190/18 (провадження №12-302гс18) вказала, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

У відповідності до частини першої та третьої статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 256 Цивільного кодексу України унормовано, що позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За приписами статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені) (пункт перший частини другої статті 258 Цивільного кодексу України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 Цивільного кодексу України).

Аналіз змісту статей 256, 257, 258 та 261 Цивільного кодексу України в їх сукупності і взаємозв`язку дозволяє зробити висновок, що до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки, а до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених статтею 549 Цивільного кодексу України – спеціальна позовна давність тривалістю в один рік.

Як указала Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08 листопада 2019 року у справі №127/15672/16-ц (провадження №14-254цс19), невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 Цивільного кодексу України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Таким чином, з огляду на вищенаведені правові висновки право позивача на звернення до суду з позовом про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних мало б обмежуватися останніми трьома роками, які передували поданню такого позову, та відповідно право позивача на звернення до суду з позовом про стягнення пені – останнім роком, що передував поданню такого позову.

У відповідності до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2025 по справі №903/602/24, установлення часових меж судового захисту порушеного права забезпечує правову стабільність та сприяє усуненню правової невизначеності. Позовна давність спонукає учасників правовідносин до вчинення дій, спрямованих на захист порушених прав, у чітко визначені строки, які мають бути розумними. За загальним правилом позовна давність триває безперервно з моменту усвідомлення учасником правовідносин порушення його права і до спливу цього строку звернення до суду. Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статтями 263 та 264 Цивільного кодексу України. Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.

Законом України від 30 березня 2020 року №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом №540-IX.

Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 вересня 2023 року у справі №910/18489/20 (провадження №12-46гс22).

Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.

Поряд із цим, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України.

Законом України від 15 березня 2022 року №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.

Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року №3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився.

04 вересня 2025 набрав чинності Закон України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності від 14.05.2025 №4434-ІХ, відповідно до статті 1 якого пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключено, тобто перебіг позовної давності відновлено 04 вересня 2025.

Згідно правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2025 по справі №903/602/24, у разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.

У відповідності до п. 4.4.3 договору добровільного страхування ризиків, пов`язаних з експлуатацією автотранспортного засобу №36754 від 27.11.2014 страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк (п. 8.7, 8.8) Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасну сплату страхового відшкодування шляхом сплати страхувальнику пені за кожний день прострочення платежу у розмірі облікової ставки Національного банку України, але не більше 5 % суми страхового відшкодування.

Згідно п. 8.8 договору добровільного страхування ризиків, пов`язаних з експлуатацією автотранспортного засобу №36754 від 27.11.2014, виплата страхового відшкодування за випадком «викрадення» здійснюється протягом 20-ти робочих днів з моменту прийняття рішення про виплату та укладання між страхувальником/вигодонабувачем та страховиком угоди про відчуження права власності на викрадений транспортний засіб.

Колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено, що інфляційні втрати та 3% річних підлягають стягненню з Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» на користь ОСОБА_1 за період з 02.04.2017 до 04.05.2021 (до дня фактичного розрахунку), адже станом на 02.04.2020 (дата набрання чинності Закону №540-IX) позовна давність за вимогами про стягнення інфляційних втрат та 3% річних дійсно спливла, проте в силу приписів Закону №540-IX її строк період дії карантину продовжився. Водночас, пеня підлягає стягненню з Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» на користь ОСОБА_1 за період з 02.04.2019 до 04.05.2021, при цьому її розмір має бути обмежений 5 % суми страхового відшкодування, про що сторони узгодили у договорі добровільного страхування ризиків, пов`язаних з експлуатацією автотранспортного засобу №36754 від 27.11.2014 (п. 4.4.3).

За вказаних обставин доводи скаржника про те, що з позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат, 3 % річних та пені заявлені поза межами строку позовної давності є необґрунтованими та спростовуються вищевикладеними нормами матеріального права.

Підлягають відхиленню доводи скаржника про те, що суд першої інстанції не розглянув заяву Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» про застосування позовної давності, адже як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, суд першої інстанції дав належну правову оцінку інституту позовної давності, врахувавши усі законодавчі зміни до процесуального закону в частині перебігу строку позовної давності.

Доводи ж про те, що карантинні обмеження не призупинили роботу судів на території України є слушними, однак вказане стосується строків позовної давності та їх перебігу.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України (далі — ЦК України) позовна давність — це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність не є інститутом процесуального права.

На відміну від позовної давності, процесуальні строки спрямовані на обмеження у реалізації саме процесуальних прав осіб у відповідному судочинстві.

Пому посилання скаржника на постанови Верховного Суду від 12.05.2022 року у справі 396/1677/18, від 03.02.2021 року у справі № 910/18125/19, від 03.11.2023 року у справі 336/10821/21, від 10.11.2022 року у справі 127/25140/21 є помилковим, оскільки висновки викладені у постановах стосуються процесуальних строків.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна правова оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та під час розгляду справи порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи допущено не було.

Щодо суті апеляційної скарги

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду в оскаржуваній частині ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині без змін.

Щодо судових витрат

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, а саме витрати по сплаті судового збору покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» залишити без задоволення.

Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 02 грудня 2025 року в оскаржуваній частині залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 04 серпня 2026 року.

Головуючий В.А. Коновалова

Судді О.Ю. Карташов

М.В. Назарова