Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №521/17264/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/6602/26

Справа № 521/17264/25

Головуючий у першій інстанції Кремер І. О.

Доповідач Коновалова В. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

30.07.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Коновалової В.А.,

суддів: Назарової М.В., Карташова О.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Юцикова Д.Є.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , від імені якої діє представник ОСОБА_3 ,

на рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 24 березня 2026 року,

за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

В жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, в обґрунтування якого зазначив, що 20.11.2019 року сторонами по справі укладено шлюб, який зареєстрований Малиновським районним у м. Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області про що складено відповідний актовий запис № 4004. Подружжя має спільну дитину – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом із матір`ю.

Позивач зазначає, що сімейне життя у позивача із відповідачем не склалося через різні погляди на життя та побут, однією сім`єю не проживають з серпня 2023 року, спільне господарство не ведуть, сімейних стосунків не підтримують. Позивач вважає збереження шлюбу неможливим, оскільки, шлюб між позивачем та відповідачем існує лише формально, сімейне життя не склалося, зникло почуття любові, взаєморозуміння і взаємоповага. Спір про поділ майна, на сьогоднішній день відсутній.

На підставі ст. 110, 112 Сімейного кодексу України позивач просить суд розірвати шлюб укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який був зареєстрований Малиновським районним у місті Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, про що складено відповідний актовий запис № 4004.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Пересипський районний суд міста Одеси рішенням від 24 березня 2026 року позовну заяву ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу – задовольнив. Шлюб, укладений 20.11.2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Малиновським районним у місті Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, про що в книзі реєстрації актів про одруження зроблено актовий запис № 4004 – розірвав.

Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що добровільність шлюбу одна з основних його засад. Шлюб це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово «союз», підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Згідно ст. 56 ч. 3 СК України кожен із подружжя має право припинити шлюбні відносини, а ч. 4 цієї ж статті передбачає, що примушування до збереження шлюбних відносин є порушенням права дружини, чоловіка на особисту свободу і може мати наслідки, встановлені законом, тобто кожен із подружжя має право на припинення шлюбних відносин і таке право не залежить від бажань іншого з подружжя. Суд вважав, що примирення та подальше подружнє життя сторін є неможливим, сім`я розпалася остаточно, збереження шлюбу може суперечити інтересам позивача, а отже, укладений між сторонами по справі шлюб підлягає розірванню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

ОСОБА_2 , від імені якої діє представник ОСОБА_3 , в апеляційній скарзі просить скасувати рішення Пересипського районного суду міста Одеси від 24 березня 2026 року, яким задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, ?ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга вмотивована тим, що при розгляді справи суд першої інстанції не з?ясував особисту позицію позивача ОСОБА_1 та відповідачки ОСОБА_2 , яка категорично проти розірвання шлюбу, вважає, що у них нормальна сім?я, і що позивач знаходиться під впливом стресу у зв?язку з повномасштабною військовою агресією російської федерації проти нашої країни.

Відповідачка ОСОБА_2 стверджує, що ніколи не припиняла сімейних стосунків з позивачем ОСОБА_1 , а відносини, які наразі склались між сторонами, є тимчасовими труднощами, викликаними війною і не є підставою для розірвання шлюбу, а звернення позивача до суду з позовом про розірвання шлюбу відповідачка сприймає за емоційний крок свого чоловіка, а тому суд першої інстанції дійшов до передчасного висновку про необхідність задоволення позову про розірвання шлюбу.

ОСОБА_2 вважає, що суд першої інстанції формально поставився до розгляду питання про розірванню шлюбу безпосередньо в цій справі, не з?ясував фактичні взаємини між сторонами по справі, не вжив жодних заходів для збереження сім?ї, як того вимагає ст. 111 СК України.

Відповідачка впевнена, що існує реальна можливість примирення її з позивачем, оскільки вона хоче скористатися такою можливістю та зберегти родину, а тому переконана, що надання терміну для примирення є можливим та необхідним.

Крім того, ОСОБА_2 вважає, що при розгляді справи суд першої інстанції грубо порушив її процесуальні права та розглянув справу без її належного повідомлення про дату, час, місце її розгляду, оскільки за адресою своєї реєстрації: АДРЕСА_1 жодного повідомлення про її виклик до суду не надходило, про звернення до суду з позовом про розірвання шлюбу позивач ОСОБА_1 її не інформував.

(2) Позиція інших учасників справи

Одеський апеляційний суд ухвалою від 01.05.2026 року відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою, роз`яснив ОСОБА_1 право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу.

Представник ОСОБА_2 - адвокат Безродна І.В. копію ухвали про відкриття провадження отримала 10.05.2026 року в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідкою.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Скрипченко Д.В. копію ухвали про відкриття провадження від 01.05.2026 року та копію апеляційної скарги отримав 30.06.2026 року в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідками.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Земскова М.М. копію ухвали про відкриття провадження від 01.05.2026 року та копію апеляційної скарги отримала 03.07.2026 року в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідками.

ОСОБА_1 копію ухвали про відкриття провадження та копію апеляційної скарги отримав у відповідності п. 5 ч. 6 ст. 272 ЦПК України.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Земскова М.М. у відзиві на апеляційну скаргу просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги у повному обсязі, в обґрунтування зазначивши, що протягом останніх двох років відповідачка не спілкувалася з позивачем, чинила перепони у спілкуванні зі спільною дитиною ОСОБА_4 . Позивач неодноразово намагався наладити стосунки із дитиною, але безрезультатно. З 2024 року позивач проживає з іншою жінкою, веде спільне господарство. Після розірвання шлюбу зі ОСОБА_2 позивач планує одружитися. Відповідачка має стосунки з іншим чоловіком, подорожує з ним, про це позивач дізнався переглядаючи світлини в особистому акаунті відповідачки ОСОБА_2 соціальної мережі Instagram, відносини з іншими чоловіками поза шлюбом ОСОБА_2 не приховує. Перед поданням позовної заяви про розірвання шлюбу позивач ОСОБА_1 повідомив відповідачку засобами телефонного зв`язку про свій намір вирішити питання розірвання шлюбу та поділу спільного майна.

В судове засідання учасники справи не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник ОСОБА_2 - адвокат Безродна І.В., представники ОСОБА_1 - адвокати Скрипченко Д.В. та Земскова М.М. судові повістки-повідомлення отримали 18.07.2026 року в особистих кабінетах Електронного суду, що підтверджується довідками.

ОСОБА_2 про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, у відповідності до ч. 5 ст. 130 ЦПК України.

ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у відповідності до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України.

З огляду на положення частини другої статті 372 ЦПК України, згідно з якою неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, та зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів вважає можливим розгляд справи проводити за відсутності учасників справи.

01.07.2026 року на електронну адресу Одеського апеляційного суду від ОСОБА_2 надійшло клопотання про вжиття заходів щодо примирення подружжя.

Проте, клопотання подане ОСОБА_2 електронною поштою без використання електронного цифрового підпису, що свідчить про відсутність можливості ідентифікувати особу, що його подала. Так, згідно ч. 8 ст. 43 ЦПК України якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, на такі документи накладається кваліфікований електронний підпис учасника справи (його представника) відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".

З огляду на викладене, оскільки клопотання ОСОБА_2 не підписано відповідачем в установлений процесуальним законом спосіб, воно підлягає поверненню особі, яка її подала.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до частин 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходи з того, що добровільність шлюбу одна з основних його засад. Шлюб це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово «союз», підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Згідно ст. 56 ч. 3 СК України кожен із подружжя має право припинити шлюбні відносини, а ч. 4 цієї ж статті передбачає, що примушування до збереження шлюбних відносин є порушенням права дружини, чоловіка на особисту свободу і може мати наслідки, встановлені законом, тобто кожен із подружжя має право на припинення шлюбних відносин і таке право не залежить від бажань іншого з подружжя. Суд вважав, що примирення та подальше подружнє життя сторін є неможливим, сім`я розпалася остаточно, збереження шлюбу може суперечити інтересам позивача, а отже, укладений між сторонами по справі шлюб підлягає розірванню.

Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Стаття 51 Конституції України передбачає, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Відповідно до ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Частиною 3 ст. 105 СК України передбачено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст. 110 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Відповідно до статті 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Судом встановлено, що 20.11.2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Малиновським районним у місті Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області зареєстровано шлюб за актовим записом № 4004, та видано свідоцтво про шлюб Серії НОМЕР_1 від 20.11.2019 року.

Сторони мають дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується актовим записом про народження № 10910, складеного Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції 16.08.2017 року, на підставі якого видано Свідоцтво про народження Серії НОМЕР_2 від 16.08.2017 року.

Доводи апеляційної скарги в частині, що судом першої інстанції було порушено ст. 111 СК України, апеляційний суд вважає не обґрунтованими, з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.

За змістом вказаної норми заходи щодо примирення подружжя вживаються судом за умови, що це не суперечить моральним засадам суспільства. Суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя, вимагати надання доказів порушення сімейних обов`язків особистого характеру тощо. Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя. Незгода лише будь-кого зі сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання її права вимагати розірвання шлюбу.

Надання строку для примирення є виключно правом суду, а не його обов`язком (правовий висновок Верховного Суду у постанові від 15 січня 2020 року у справі №200/952/18, від 30.05.2019 року у справі № 442/6319/16-ц, від 26.11.2018 року у справі № 761/33261/16-ц.).

Звертаючись до суду із позовом в жовтні 2025 року позивач зазначив, що сімейне життя у позивача із відповідачем не склалося через різні погляди на життя та побут, однією сім`єю не проживають з серпня 2023 року, спільне господарство не ведуть, сімейних стосунків не підтримують. Позивач вважав збереження шлюбу неможливим, оскільки, шлюб між позивачем та відповідачем існує лише формально, сімейне життя не склалося, зникло почуття любові, взаєморозуміння і взаємоповага.

Виходячи з наявних у матеріалах справи доказів, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції щодо необхідності розірвати шлюб між сторонами по справі відповідають обставинам справи.

З наданих сторонами заяв по суті справи колегія суддів вбачає, що подружжя разом не проживає, спільного господарства не веде. Доказів на спростування вказаних обставин відповідачем не надано.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд неповно з`ясував обставини справи, колегія суддів відхиляє, зважаючи на те, що судом першої інстанції встановлено факт окремого проживання сторін та припинення між ними шлюбних відносин.

Апеляційна скарга не містить доводів, які давали б підстави вважати про можливість відновлення шлюбних стосунків сторін та збереження сім`ї і про такі обставини відповідачем не зазначалось під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції. Також відповідачем не надано доказів намагання зберегти сім`ю.

Розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів ураховуючи конституційне право особи на шлюб за вільною згодою (стаття 51 Конституції України), зважаючи на незмінну позицію позивача щодо неможливості збереження шлюбу протягом строку з часу подання позовної заяви 02.10.2025 року та до винесення постанови Одеським апеляційним судом, вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Щодо доводів апеляційної скарги, що при розгляді справи суд першої інстанції грубо порушив процесуальні права ОСОБА_2 розглянувши справу без належного повідомлення про дату, час, місце її розгляду апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання.

Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Повідомлення сторін про дату, час і місце розгляду справи проводиться відповідно до вимог статей 128-130 ЦПК України.

Частинами першою, другою, п`ятою, шостою статті 128 ЦПК України передбачено, що суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але непізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення-завчасно. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Як вбачається з матеріалів справи, Пересипський районний суд м. Одеси ухвалою від 01.12.2025 року відкрив провадження у вказаній справі, ухвалив розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження. Призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 03 лютого 2026 року о 10 год. 40 хв.

Судом першої інстанції ОСОБА_2 ухвала про відкриття провадження та судова повістка надсилалися за адресою реєстрації: АДРЕСА_1 . Вказана адреса зазначена скаржником в апеляційній скарзі.

У зв`язку з неявкою сторін у судове засідання призначене на 03 лютого 2026 року розгляд справи відкладено для повторного виклику сторін.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 про дату, час та місце розгляду справи, призначеної як на 03.02.2026 року, так і на 24.03.2026 року, повідомлена у відповідності до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, оскільки конверти із судовою повісткою надіслані ОСОБА_2 за адресою реєстрації: АДРЕСА_1 повернулися із позначкою «адресат відсутній» (а.с. 34-35).

Тому доводи відповідача щодо порушення судом норм процесуального права через неповідомлення належним чином про дату, час та місце розгляду справи за результатом якого прийнято оскаржуване рішення, не заслуговують на увагу.

Щодо суті апеляційної скарги

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Щодо судових витрат

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то судові витрати понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якої діє представник ОСОБА_3 , залишити без задоволення.

Рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 24 березня 2026 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 30 липня 2026 року.

Головуючий В.А. Коновалова

Судді М.В. Назарова

О.Ю. Карташов