Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №494/123/24 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/3838/26

Справа № 494/123/24

Головуючий у першій інстанції Погорєлов І. В.

Доповідач Коновалова В. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

23.07.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Коновалової В.А.,

суддів: Карташова О.Ю., Назарової М.В.,

за участю секретаря судового засідання Юцикова Д.Є.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – Акціонерне товариство «Одесагаз»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 ,

на рішення Іванівського районного суду Одеської області від 12 червня 2025 року

за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Одесагаз» про визнання незаконними та протиправними дій, рішення, акту, зобов`язань здійснення дій,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства «Одесагаз» про визнання незаконними та протиправними дій, рішення, акту, зобов`язань здійснення дій, в обґрунтування якого зазначила, що з 30.11.2017 року вона є власником житлового будинку АДРЕСА_1 , який підключений до мережі газопостачання, при цьому позивач є споживачем природнього газу, а АТ «Одесагаз» – постачальником послуги. Після придбання будинку позивач неодноразово зверталася до постачальника послуг для переоформлення особового рахунку та перевірки газового обладнання будинку, однак постачальник послуг самоусунувся від виконання такого обов`язку та газове обладнання не перевіряв, відповідні документи не складав. З 30.11.2017 року позивач своєчасно та в повному обсязі сплачує надані послуги з газопостачання, заборгованість за спожитий газ відсутня. 12.06.2023 року до будинку позивача прибули представники АТ «Одесагаз» в особі Березівського УЕГГ, проводили перевірку ЗТВ та склали акт №04029 про «несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ – втручання в роботу або конструкцію чи складові комерційного вузла обліку, у тому числі їх підробки, пошкодження чи пошкодження цих пломб, впливу дії спрямованого постійного магнітного поля або конфігурації даних обчислювача ПЛТ». В цей день було складено акт демонтажу побутового лічильника, а також протокол щодо направлення ЗВТ та пломби на експертизу, які містили підпис нібито представника позивача – Щербакової Ю. М. 21.06.2023 позивач прибула до міста Одеси для участі в експертизі ЗВТ та пломби та після намагань потрапити до приміщення відповідача їй повідомили, що експертиза проведена за її відсутності. У липні 2023 позивач отримала акт експертизи №237 від 21.06.2023 року, яким встановлено, що цілісність заводського та повірочного тавра ЗВТ порушено. В подальшому позивача викликали на засідання комісії по розгляду акту про порушення, на якій було відхилено пояснення позивача та задоволено акт про порушення з ухваленням 13.12.2023 року рішення та здійснено нарахування в сумі 15 704,43 грн.

Позивач не погоджується з рішенням комісії, актом розрахунком та актом про порушення, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, адже відповідач застосовує методи нечесної підприємницької практики, в той час як позивач є добросовісним споживачем та в повному обсязі сплачує вартість отриманих послуг. Відповідач не виконав свого обов`язку з перевірки газового обладнання з 2011 року. Позивач наголошує, що відповідачем грубо порушено її права, адже 12.06.2023 вона не була присутня при перевірці лічильника відповідачем, складенні акту про порушення, демонтажу та протоколу, вказані документи вона не підписувала, нікому не давала повноважень на представництво своїх інтересів, в тому числі сторонній особі ОСОБА_3 .

Також позивач вказує, що не втручалась в роботу ЗВТ, складові комерційного вузла обліку, не підробляла та пошкоджувала пломби, не впливала на дані обчислювача ПЛГ, не пошкоджувала пломби. Актом експертизи встановлено, що цілісність пломб не порушено, отже вина позивача відсутня, а акт про порушення ґрунтується на припущеннях. Відповідачем своєчасно не проведено повірку лічильника, що покладає відповідальність саме на нього. Окрім того, експертизу проведено за відсутністю позивача, чим порушено її права.

Позивач просила суд: 1) визнати неправомірними дії АТ «Одесагаз» щодо нарахування об`єму, обсягу природнього газу та його вартості за особовим рахунком № НОМЕР_1 , здійснене на підставі рішення комісії з розгляду актів про порушення споживачем газу від 13.12.2023 року; 2) визнати протиправними, необґрунтованими та незаконними рішення комісії від 13.12.2023 року №36 та скасувати його; 3) визнати протиправним, необґрунтованим та незаконним акт-розрахунок за №36 від 13.12.2023 року та скасувати його; 4) визнати незаконним, протиправним та необґрунтованим акт про порушення від 12.06.2023 року та скасувати його.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Іванівський районний суд Одеської області рішенням від 12 червня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ «Одесагаз» про визнання незаконними та протиправними дій, рішення, акту, зобов`язань здійснення дій залишив без задоволення.

Суд першої інстанції виходив з того, що встановлене при перевірці та зафіксоване в акті про порушення підтверджено результатами проведеної експертизи, згідно якої встановлено несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ, яке полягало у порушено цілісність заводського тавра на ЗВТ. Відбитки тавра встановленої пломби на ЗВТ не відповідають відбиткам тавра заводу-виробника, біля реверсу та аверсу пломби численні підколи та подряпини. Суд констатував, що сама можливість викривлення даних обліку газу, яка була для цього підготовлена або створена через несанкціоноване втручання в роботу лічильника газу (ЗВТ) вже є порушенням, яке кваліфікується як несанкціоноване втручання в роботу лічильника газу та відповідно є підставою для нарахування необлікованого спожитого газу. При цьому, суд врахував, що головним доказом несанкціонованого відбору газу є саме результати проведеної експертизи. Згідно з нормами чинного законодавства саме споживач природного газу несе відповідальність за збереження і цілісність вузла обліку природного газу, у даному випадку позивач – за лічильник газу типу Elster ВК G-4T, заводський номер 5322774, у приміщенні якого він встановлений, тому відповідальність за виявлене порушення покладається на позивача. Суд прийшов до висновку про наявність в діях споживача природного газу, на якого покладено обов`язок збереження цілісності засобу вимірювальної техніки, ознак несанкціонованого втручання в роботу лічильника газу, що призвело до необлікованого споживання природного газу. В той же час, позивачем не надано жодних доказів, які б спростовували факт втручання в роботу ЗВТ, на підставі якого можна було б дійти висновку про недоведеність такого факту. Будь - яких інших порушень чи обставин, які могли б вплинути на вищевказані висновки, суд не встановив. Доводи позивача про неправомірні дії відповідача матеріалами справи та встановленими під час її розгляду фактичними обставинами не підтверджуються, у зв`язку з чим суд відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 . Сам лише факт прострочення періодичної повірки ЗВТ з вини оператора ГРМ не звільняє споживача від відповідальності у разі встановлення факту несанкціонованого втручання споживачем в роботу комерційного ВОГ чи ЗВТ, зазначена правова позиції викладена в Кодексі ГРМ регулятором є цілком логічною та послідовною, оскільки факт прострочення повірки не має обов`язковим наслідком порушення обліку природного газу (частковий облік), проте як для несанкціонованого втручання такий юридичний наслідок як некоректний облік природного газу засобом ЗВТ є обов`язковим.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , просить скасувати рішення Іванівського районного суду Одеської області від 12 червня 2025 та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач безпідставно прийняв незаконне рішення про задоволення акту про порушення та проведення донарахувань у розмірі 15 704,00 грн, при відсутності доказів того, що встановлений відповідачем лічильник ще в 2011 році, тобто до купівлі будинку ОСОБА_1 , був новий та без встановлених порушень, працював правильно, що саме в період володіння ОСОБА_1 мали місце вказані порушення, і що саме ОСОБА_1 причетна до них. Скаржник зазначає, що в рішенні суд посилається на участь в експертизі невідомої особи ОСОБА_4 , але вона участі в експертизі не приймала та не була представником ОСОБА_1 , акт експертизи не містить відомостей про її участь в експертизі чи участь її представника, тому висновок суду про додержання відповідачем при проведенні експертизи всіх вимог є необґрунтованим та незаконним, крім того була порушена сама процедура проведення експертизи та права споживача ОСОБА_1 .

Скаржник наголошує, що відповідач порушив процедуру складання акта про порушення, перевірку лічильника, демонтаж лічильника, закон, який регулює порядок, порушив права споживача та власника будинку ОСОБА_1 , оскільки всі ці дії відповідач здійснив за відсутності ОСОБА_5 та за участю невідомої особи ОСОБА_4 , тому акт про порушення також не є доказом вини ОСОБА_1 . Відповідач не надав суду довіреності на ім`я ОСОБА_4 від імені ОСОБА_1 , тому висновки суду про те, що ОСОБА_4 є і була представником ОСОБА_1 є необґрунтованими та не відповідають матеріалам справи. Окрім того, оскільки з вини відповідача, який отримав кошти від позивача ОСОБА_1 за перевірку газового обладнання, перевірку обладнання не здійснив, відповідач не надав суду доказів того, що до фактів порушення лічильника газу причетна саме ОСОБА_1 , що ці порушення мали місце саме в період права власності будинком ОСОБА_1 , а не попереднім власником будинку.

Зазнача, що відповідач прибула до приміщення проведення експертизи та мала намір прийняти в ній участь зі своїм представником, однак до проведення експертизи допущена не була. Відповідач не мав і немає відповідних документів на цей лічильник газу, який особисто встановив колишньому власнику будинку ще в 2011 році, в тому числі не мав та немає сертифікатів про повірку з 2011 року, де повинні міститись відомості про те, який саме термін роботи для нього пропонується до наступної перевірки, відповідач суду їх не надав, експертиза ці обставини не перевіряла, як і суд, тому висновки зроблені поверхнево та односторонньо. Позивач заявляв суду клопотання про витребування від відповідача документів на лічильник, однак він їх не надав, що залишилось без уваги суду. З огляду на викладене, у відповідача не було правових підстав для задоволення акту про порушення та прийняття рішення про донарахування штрафних санкцій, відповідач при надані послуг позивачу вдався до застосування методів нечесної підприємницької практики.

(2) Позиція інших учасників справи

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 29.07.2025 року відкрито апеляційне провадження та Акціонерному товариству «Одесагаз» роз`яснювалось право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу у письмовій формі у десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали та апеляційної скарги, який за формою і змістом має відповідати ст. 360 ЦПК України.

Представник ОСОБА_1 – ОСОБА_2 копію ухвали про відкриття провадження від 29.07.2025 року отримала 08.08.2025 року в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідкою.

Акціонерне товариство «Одесагаз» копію ухвали про відкриття провадження та апеляційну скаргу та отримало 08.08.2025 та 15.07.2025 року відповідно в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідками.

Від Акціонерного товариства «Одесагаз» до суду надійшов відзив на апеляційну згідно якого відповідач просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін. Суд першої інстанції всебічно та повно дослідив усі обставини справи, надані сторонами докази та дійшов правильних висновків, адже факт виявлення порушення встановлено 12.06.2023 року при проведенні планової перевірки, зокрема було виявлено несанкціоноване втручання в роботу засобу вимірювальної техніки (ЗВТ) – лічильника газу та складено акт про порушення №04029, а в подальшому порушення підтверджено експертизою, акт експертизи №237 від 21.06.2023 року підтвердив несанкціоноване втручання, виявивши такі ознаки: порушення цілісності заводського тавра на ЗВТ, невідповідність відбитків тавра встановленої пломби відбиткам тавра заводу виробника, наявність численних підколів та подряпин. На підставі акту про порушення та акту експертизи комісія АТ «Одесагаз» прийняла правомірне рішення від 13.12.2023 року про донарахування вартості необлікованого об`єму природного газу відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем, що склало 15 704,43 грн. Щодо відсутності позивача при складанні акту про порушення, то законодавство не ставить законність складання акту про порушення в залежність від присутності споживача особисто. Позивачем не заперечується факт того, що акт про порушення №04029 від 12.06.2023 було складено в присутності незаінтересованої особи ОСОБА_6 . У даному випадку, під час здійснення уповноваженими особами Оператора ГРС перевірки об`єкта розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , та складення відповідного акта про порушення, присутня ОСОБА_6 не може вважатися неуповноваженою особою. Доводи апеляційної скарги про відсутність можливості взяти участь в експертизі є необґрунтованими, адже факт проведення експертизи за відсутності споживача не може бути підставою для скасування об`єктивних висновків експертизи. Позивач не надала власного контррозрахунку вартості спожитого газу, який би спростовував розрахунок, наданий АТ «Одесагаз». При проведенні експертизи було встановлено, що у споживача був вільний доступ до лічильного механізму ЗВТ, а відповідно була можливість впливати на результати вимірювання лічильника. Саме споживач несе відповідальність за зберігання та цілісність ЗВТ. Факт викривлення даних обліку природного газу підтверджується актом звіряння фактично використаних об`єктом споживача об`ємів природного газу (в порівнянні з опалювальним сезоном 2021-2022 обсяги газу на новому лічильнику зросли майже в 5 разів) та довідкою №15222 від 22.06.2023 відокремленим підрозділом ПП «Науково-виробничий центр оцінки відповідності «Юг» про непридатність засобу вимірювальної техніки лічильник газу Elster BK G-4T заводський №5322774 до подальшого використання. Витрата (споживання) природного газу комерційним вузлом обліку обліковується з порушенням, так як відповідно до загальних метрологічних вимог при обліку витрат (споживання) природного газу конструкція лічильника газу, його стан має відповідати вимогам законодавства щодо точного обрахунку газу.

Учасники процесу про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

ОСОБА_1 , представник ОСОБА_1 – представник ОСОБА_2 та Акціонерне товариство «Одесагаз» судові повістки-повідомлення отримали 19.04.2026 року в особистих кабінетах Електронного суду, що підтверджується довідками.

ОСОБА_1 , представник ОСОБА_1 – ОСОБА_2 в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримала, просила суд її задовольнити, скасувати рішення суду першої інстанції та ухвали нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Представник Акціонерного товариства «Одесагаз» в судовому засіданні просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що встановлене при перевірці та зафіксоване в акті про порушення підтверджено результатами проведеної експертизи, згідно якої встановлено несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ, яке полягало у порушено цілісність заводського тавра на ЗВТ. Відбитки тавра встановленої пломби на ЗВТ не відповідають відбиткам тавра заводу-виробника, біля реверсу та аверсу пломби численні підколи та подряпини. Суд констатував, що сама можливість викривлення даних обліку газу, яка була для цього підготовлена або створена через несанкціоноване втручання в роботу лічильника газу (ЗВТ) вже є порушенням, яке кваліфікується як несанкціоноване втручання в роботу лічильника газу та відповідно є підставою для нарахування необлікованого спожитого газу. При цьому, суд врахував, що головним доказом несанкціонованого відбору газу є саме результати проведеної експертизи. Згідно з нормами чинного законодавства саме споживач природного газу несе відповідальність за збереження і цілісність вузла обліку природного газу, у даному випадку позивач – за лічильник газу типу Elster ВК G-4T, заводський номер 5322774, у приміщенні якого він встановлений, тому відповідальність за виявлене порушення покладається на позивача. Суд прийшов до висновку про наявність в діях споживача природного газу, на якого покладено обов`язок збереження цілісності засобу вимірювальної техніки, ознак несанкціонованого втручання в роботу лічильника газу, що призвело до необлікованого споживання природного газу. В той же час, позивачем не надано жодних доказів, які б спростовували факт втручання в роботу ЗВТ, на підставі якого можна було б дійти висновку про недоведеність такого факту. Будь - яких інших порушень чи обставин, які могли б вплинути на вищевказані висновки, суд не встановив. Доводи позивача про неправомірні дії відповідача матеріалами справи та встановленими під час її розгляду фактичними обставинами не підтверджуються, у зв`язку з чим суд відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 . Сам лише факт прострочення періодичної повірки ЗВТ з вини оператора ГРМ не звільняє споживача від відповідальності у разі встановлення факту несанкціонованого втручання споживачем в роботу комерційного ВОГ чи ЗВТ, зазначена правова позиції викладена в Кодексі ГРМ регулятором є цілком логічною та послідовною, оскільки факт прострочення повірки не має обов`язковим наслідком порушення обліку природного газу (частковий облік), проте як для несанкціонованого втручання такий юридичний наслідок як некоректний облік природного газу засобом ЗВТ є обов`язковим.

Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Судом встановлено, що позивач є споживачем природного газу за адресою АДРЕСА_1 , особовий рахунок № НОМЕР_1 , що сторонами не оспорювалося та підтверджено матеріалами справи.

12.06.2023 представниками відповідача здійснювалась перевірка комерційного вузла обліку газу, що належить позивачу, на об`єкті: АДРЕСА_1 за результатами якої був складений акти про порушення №04029 від 12.06.2023 року, в якому вказано що встановлено порушення ХІ 2.1.3 Кодексу газорозподільних систем несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ (комерційного ВОГ, зокрема лічильника газу) – втручання в роботу або конструкцію чи складові комерційного вузла обліку, у тому числі шляхом її підробки, пошкодження чи пошкодження на них пломб, впливу дії спрямованого постійного магнітного поля або зміна конфігурації даних обчислювача ПЛГ. Акт про порушення складено у відсутність позивача, зазначено представника ОСОБА_4 , яка від підпису відмовилася.

Згідно акту про демонтаж побутового лічильника газу, складеного 12.06.2023 представниками УЕГГ м. Березівка АТ «Одесагаз» за адресою: Грушевського, 76, було проведено демонтаж побутового лічильника газу на повірку, дата виготовлення ПЛГ 2011, дата розпломбування та демонтажу – 12.06.2023, дані лічильника газу, який демонтується – тип BKQ4T, заводський номер 5322774, показники ПЛГ – 08385. Результати огляду лічильника газу: підозра на втручання роботи ЗВТ.

На підставі протоколу щодо направлення ЗВТ та/або пломби на експертизу від 12.06.2023, ЗВТ типу Elster ВК G-4T, заводський №5322774, рік випуску лічильника газу 2011, з показниками 08385, який встановлено за адресою: АДРЕСА_1 , о/р НОМЕР_1 , споживач ОСОБА_7 , направлено на експертизу до ПТ «Одесагаз» (65003, м. Одеса, вул. Одарія, 1).

З Акту №237 експертизи ЗВТ та пломб від 21.06.2023 року вбачається, що комісія у складі: представника юридичної служби – ОСОБА_8 , представника служби контролю приборів обліку – Кравченко С.В., представника метрологічної лабораторії – Коробченко В. С., представника ревізійного управління – Кула Д. П., представника метрологічної служби – Гнатюк Д. А., споживач ОСОБА_9 (о/р НОМЕР_1 ) – відсутній, провела експертизу лічильника газу типу Elster ВК G-4Т, заводський №5322774, рік випуску лічильника 2011 рік, покази 08385 м3, який знято відповідно до протоколу від 12.06.2023 року та встановлено:

1)відповідність місць фактичного розташування пломб місцям зазначеним у протоколі – відповідають, 2) цілісність та місцезнаходження пломб, а також ознак, зазначених у протоколі – цілісність не порушено, 3) цілісність заводського та повірочного тавра на ЗВТ – цілісність порушено, 4) цілісність лічильного механізму та корпусу ЗВТ – цілісність не порушено, 5) цілісність конструктивних елементів вихідного патрубка ЗВТ – цілісність не порушено, 6) наявність сторонніх предметів всередині ЗВТ – ЗВТ не розбирався, 7) відповідність маркування ЗВТ нормативно-технічній документації – відповідає, 8) відповідність ЗВТ, програмного забезпечення, та контрольної суми паспорту на ЗВТ, та/або опису типу на цей ЗВТ – не застосовується, 9)відповідність втручань в роботу ЗВТ наявним актам перевірок та/або відомостям про повірку та ремонт ЗВТ тощо: відомості споживачем ОСОБА_9 про повірку не надано.

Висновки комісії: лічильник типу Elster ВК G-4T, заводський номер №5322774, несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ: порушено цілісність заводського тавра на ЗВТ. Відбитки тавра встановленої пломби на ЗВТ не відповідають відбиткам тавра заводу-виробника. Біля реверсу та аверсу пломби чисельні підколи та подряпини. Проводиться відео-фіксація.

Рішенням комісії №36 від 13.12.2022 року задоволено акт про порушення та здійснено донарахування згідно акту-розрахунку у сумі 15 704,43 грн, споживач ОСОБА_1 у вказаному рішенні зазначила свої заперечення.

Матеріали справи також містять акт-розрахунок №36 від 13.12.2023, згідно якого комісія АТ «Одесагаз» на підставі акту про виявлення порушення від 12.06.2023 №04029 на об`єкті споживача за адресо: АДРЕСА_1 , ОСОБА_9 , особовий рахунок НОМЕР_1 з приводу виявлених порушень: несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ розрахувала суму нарахувань у розмірі 15 704,43 грн, виходячи з граничних обсягів споживання у разі порушення вимог Кодексу ГРМ та неопломбованого газоспоживаючого обладнання по ціні ВТВ (газове обладнання: котел – ОАГВ, ПГ-2, опалювальна площа – 53,2 м2, зареєстровані особи – 3).

Згідно довідки відокремленого підрозділу ПП «Науково-виробничий центр оцінки відповідності «Юг» №15222 від 22.06.2023 року про непридатність законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, за результатами повірки встановлено, що засіб вимірювальної техніки - лічильник газу мембранний ВКТ G-4, заводський №5322774, виробник фірма Elster, не відповідає критеріям п. 1.1.1 методики повірки ДСТУ 9035:2020 (газовий лічильник не відповідає вимогам ЕД: невідповідна якість заводської пломби).

У матеріалах справи наявний протокол №219/В/О від 22.06.2023 повірки лічильника газу ВКТ, згідно якого лічильник газу мембранний ВКТ G-4, заводський №5322774, виробник фірма Elster, не придатний.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем, і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

Згідно частини першої та другої статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постановах Верховного Суду від 17 квітня 2019 року в справі №311/2314/16, від 09 липня 2025 року в справі №643/13548/16-ц указано, що за змістом пункту 12 глави 5 розділу ХІ Кодексу газорозподільних систем вартість необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу, яка пред`являється до сплати споживачу (несанкціонованому споживачу) в результаті задоволення акта про порушення, зазначається в окремому платіжному рахунку оператора газорозподільної системи, який надається під особистий підпис споживача (несанкціонованого споживача) або надсилається йому рекомендованим поштовим відправленням разом із супровідним листом, що оформлюється у довільній формі. У разі незгоди споживача (несанкціонованого споживача) з об`ємом та/або вартістю необлікованого (донарахованого) природного газу, він може оскаржити їх у судовому порядку, тоді до винесення остаточного рішення у судовій справі заборгованість за необлікований (донарахований) об`єм природного газу не вважається простроченою. Зазначеним нормативно-правовим актом прямо передбачено, що споживач у разі незгоди з об`ємом та/або вартістю необлікованого (донарахованого) природного газу, має право оскаржити такий акт (вимогу) в судовому порядку, і тоді до винесення остаточного рішення у судовій справі заборгованість за необлікований (донарахований) об`єм природного газу не вважається простроченою. Крім того, пунктом 3.4 Положення про проведення експертизи лічильників газу, установлених у споживачів і призначених для обліку природного газу в побуті, затвердженого наказом Міністерства палива та енергетики України від 27 грудня 2005 № 619, визначено, що у разі незгоди будь-якої сторони з висновками комісії по газопостачальній (газотранспортній) організації спірні питання вирішуються у судовому порядку. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання неправомірними дій відповідача щодо прийняття актів про порушення у сфері газопостачання та визнання їх недійсними, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, обґрунтовано виходив з того, що акт №(о/р) 021 виявлення порушень від 09 березня 2016 року, акт №093 експертизи лічильника газу від 04 квітня 2016 року та акт про порушення №000024 від 14 квітня 2016 року безпосередньо не встановлюють для позивача будь-яких обов`язків, а лише є фіксацією виявленого порушення, а тому їх оскарження не передбачено чинним законодавством як спосіб захисту порушених прав.

Такий же правовий висновок сформульований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року в справі №522/12901/17-ц (провадження) №14-503цс18, де зазначено, що власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини. Складений працівниками електропостачальної організації акт про порушення є лише фіксацією такого порушення, що було виявлено під час проведення перевірки дотримання цих Правил користування електричною енергією від 16 травня 2017 року №036296, тому оскарження лише факту складення такого акта, який не встановлює для споживача будь яких обов`язків і є різновидом претензії, не передбачено чинним законодавством як спосіб захисту прав. Зазначений акт може бути визнаний як доказ (із наданням йому відповідної оцінки судом під час вирішення іншого спору), зокрема щодо відшкодування матеріальних збитків, під час вирішення якого суд зобов`язаний дати оцінку щодо дійсності цього акта. Відсутність спору виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. Поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2018 року в справі №800/559/17, від 03 квітня 2018 року в справі №9901/152/18 та від 30 травня 2018 року в справі №9901/497/18).

У постанові від 02 квітня 2019 року в справі №904/1199/18 (провадження №12-252гс18) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що акт про порушення розглядає комісія з розгляду актів про порушення оператора газорозподільних систем, яка визначає його правомірність. Пунктом 11 глави 5 розділу ХІ Кодексу газорозподільних систем установлено, що за результатами розгляду акта про порушення на засіданні комісії може бути прийнято рішення про його задоволення (повністю або частково), або необхідність додаткового обстеження чи перевірки, або додаткових пояснень тощо, або скасування акта про порушення. Цей акт є службовим документом, що підтверджує факт порушення, носієм доказової інформації про виявлені представниками оператора газорозподільних систем порушення побутовими споживачами вимог законодавства. На підставі акта про порушення приймається відповідне рішення комісією з розгляду актів про порушення оператора газорозподільних систем, що і є підставою для настання відповідних наслідків - нарахування фактичного об`єму спожитого (розподіленого/поставленого) природного газу по побутовому споживачу за відповідний календарний місяць за граничними об`ємами споживання природного газу населенням.

Звертаючись до суду з позовом позивач просив, зокрема визнати незаконним, протиправним та необґрунтованим акт про порушення від 12.06.2023 року та скасувати його.

Колегія суддів зауважує, що складений працівниками АТ «Одеса газ» Акт про порушення № 04029 від 12.06.2023 року є лише фіксацією такого порушення, що було виявлено під час проведення перевірки.

Оскарження факту складення акта про порушення, який не встановлює для споживача будь-яких обов`язків і є різновидом претензії, не передбачено чинним законодавством як спосіб захисту прав. Зазначений акт може бути визнаний як доказ (із наданням йому відповідної оцінки судом під час вирішення іншого спору), зокрема щодо відшкодування матеріальних збитків, при вирішенні якого суд зобов`язаний дати оцінку щодо дійсності цього акта.

Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Суд не врахував вказані вище положення чинного законодавства України та дійшов помилкового висновку, щодо розгляду справи в частині вирішення позовних вимог позивача про скасування акту про порушення № 04029 від 12.06.2023 року.

З урахуванням викладеного колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення в цій частині та закриття провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Одесагаз» про визнання незаконним, протиправним та скасування акту про порушення №04029 від 12.06.2023, адже вказані позовні вимоги судовому розгляду не підлягають, так як обраний позивачем спосіб захисту прав сам по собі не сприяє ефективному відновленню порушеного права.

Відповідно до пункту 39 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» суб`єктами ринку природнього газу є: оператор газотранспортної системи, оператор газорозподільної системи, оператор газосховища, оператор установки LNG, замовник, оптовий продавець, оптовий покупець, постачальник, газовидобувне підприємство, споживач.

Згідно з Законом України «Про ринок природного газу» розроблено Кодекс ГРС, який визначає взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб`єктами ринку природного газу, а також визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем.

Відповідно до пункту 3 глави 1 розділу I Кодексу ГРС, дія цього Кодексу поширюється на операторів газорозподільних систем, замовників доступу та приєднання до газорозподільної системи, споживачів (у тому числі побутових споживачів), об`єкти яких підключені до газорозподільних систем, та на їх постачальників.

Статтею 12 Закону України «Про ринок природного газу» передбачені правила постачання природного газу які, у разі підписання типового договору, діють між споживачем і постачальником.

Пункт 2 глави 1 розділу VI Кодексу ГРС передбачає доступ споживачів до ГРМ за формою типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року №2498.

Частина п`ята статті 12 Закону України «Про ринок природного газу» визначає істотні умови договору постачання природного газу, зокрема забезпечення споживача всією необхідною інформацією про загальні умови постачання (у тому числі ціни), права та обов`язки постачальника та споживача, зазначення актів законодавства, якими регулюються відносини між постачальником і споживачем, наявні способи досудового вирішення спорів з таким постачальником шляхом її розміщення на офіційному веб-сайті постачальника, а також порядок відшкодування та визначення розміру збитків, завданих внаслідок порушення договору постачання.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про ринок природного газу» споживач має право на отримання природнього газу належної якості та кількості, фізико-хімічні показники якого відповідають встановленим нормам, відповідно до умов укладеного договору, крім випадків припинення (обмеження) постачання природнього газу відповідно до вимог законодавства та умов договору.

Водночас, на споживача покладений обов`язок не допускати несанкціонований відбір природного газу; забезпечити безперешкодний доступ уповноважених представників оператора газотранспортної системи, оператора газорозподільної системи до вузлів обліку природного газу та з метою встановлення вузлів обліку газу (п. 3, 4 ч. 2 ст. 13 Закону України «Про ринок природного газу»).

У разі порушення або невиконання своїх обов`язків споживач несе відповідальність згідно із законом (ч. 3 ст. 13 Закону України «Про ринок природного газу»).

Правові наслідки для споживача у разі виявлення порушення ним вимог споживання природного газу визначено Кодексом ГРС, зокрема за несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ/лічильника газу.

Відповідно до пункту 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРС несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ / лічильника газу - втручання в роботу або конструкцію чи складові комерційного вузла обліку (зокрема, лічильника газу), у тому числі шляхом їх підробки, пошкодження чи пошкодження на них пломб, впливу дії спрямованого постійного магнітного поля або зміни конфігурації даних обчислювача/коректора об`єму газу (первинного програмування чи протоколу параметризації), внаслідок чого витрата (споживання) природного газу комерційним вузлом обліку не обліковується (обліковується частково чи з порушенням законодавства), та інші дії, що призводять до викривлення даних обліку природного газу.

Приховані заходи – несанкціоновані заходи, здійснені споживачем чи іншою особою, внаслідок яких здійснюється необліковане (обліковане частково чи з порушенням законодавства) використання природного газу, які неможливо виявити без використання спеціальних технічних засобів, проведення земельних робіт, демонтажу будівельних конструкцій чи оздоблювальних матеріалів, часткового чи повного демонтажу ЗВТ або дактилоскопічної експертизи чи перевірки метрологічних характеристик ЗВТ.

Абзацом 1 пункту 1 глави 9 розділу Х Кодексу ГРС визначено, що суміжні суб`єкти ринку природного газу, зокрема Оператор ГРМ та споживач, під час введення в експлуатацію або протягом експлуатації комерційного ВОГ та його складових, у тому числі в разі позаштатної ситуації чи виникнення спірних питань щодо результатів вимірювань об`єму природного газу, мають право здійснювати з дотриманням вимог цього Кодексу перевірку комерційного ВОГ та його складових щодо: 1) відповідності умовам експлуатації та узгодженій проектній документації чи умовам договору; 2) працездатності та/або придатності ЗВТ до застосування на підставі результатів перевірки їх метрологічних характеристик, зокрема загальної похибки вимірювання; 3) відсутності ознак пошкодження ЗВТ та/або пошкодження пломб; 4) відсутності несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ та/або несанкціонованого газопроводу; 5) перевірки стану підвідного газопроводу, зокрема способу прокладання та відсутності можливості відбору газу поза вузлом обліку, в тому числі шляхом обстеження газопроводів приладовим методом на предмет відсутності підключень до підземних та надземних підвідних, розподільчих та транзитних газових мереж поза комерційним ВОГ, візуального обстеження способів монтажу і обв`язки газового та газорегулюючого обладнання; 6) відсутності несанкціонованого підключення газових приладів, внаслідок чого може перевищуватися діапазон обчислення лічильника газу (сумарна номінальна потужність газових приладів і пристроїв перевищує діапазон обчислення лічильником газу).

Оператор ГРМ при проведенні контрольного огляду вузла обліку має право, зокрема, оглядати комерційний ВОГ та його складові на предмет відсутності ознак пошкодження ЗВТ, пошкодження пломб, несанкціонованого втручання в ЗВТ, несанкціонованого газопроводу та/або несанкціонованого підключення газових приладів, внаслідок чого може перевищуватися діапазон обчислення лічильника газу (сумарна номінальна потужність газових приладів і пристроїв перевищує діапазон обчислення лічильником газу) (пункт 4 глави 9 розділу Х Кодексу ГРС).

Відповідно до абзацу 1 пункту 4 глави 3 розділу ХІ Кодексу ГРС у разі виявлення оператором ГРМ несанкціонованого газопроводу або несанкціонованого втручання в роботу лічильника газу розрахунок об`єму необлікованого природного газу здійснюється за граничними об`ємами споживання природного газу населенням з урахуванням усіх газових приладів і пристроїв споживача (фізичної особи) за період з дня останнього контрольного зняття показань лічильника (контрольного огляду вузла обліку або його перевірки) до дня виявлення порушення (але не більше ніж за 6 місяців) та з урахуванням строку на його усунення.

Главою 5 розділу ХI Кодексу ГРC врегульований порядок дій Оператора ГРМ у разі виявлення порушень вимог цього Кодексу споживачем та порядок оформлення акта про порушення.

У разі виявлення у споживача або несанкціонованого споживача порушень, визначених у главі 2 цього розділу, на місці їх виявлення представником Оператора ГРМ складається акт про порушення за формою, наведеною в додатку 21 до цього Кодексу.

Акт про порушення після пред`явлення представником Оператора ГРМ службового посвідчення складається в присутності споживача/ несанкціонованого споживача та/або незаінтересованої особи (представника власника/користувача, на території чи об`єкті якого сталося порушення, або Національної поліції України, житлово-експлуатаційної організації, балансоутримувача або управителя будинку, виборної особи будинкового, вуличного, квартального чи іншого органу самоорганізації населення або представника органу місцевого самоврядування тощо) за умови посвідчення його особи та засвідчується їх особистими підписами. У разі якщо комерційний вузол обліку, на якому сталося порушення, знаходиться на території (в приміщенні) Оператора ГРМ, останній повинен завчасно попередити споживача про час і місце складання акта про порушення.

Акт про порушення складається в двох примірниках, один з яких залишається у споживача (несанкціонованого споживача), який має право внести до акта про порушення свої зауваження та заперечення.

Представник Оператора ГРМ перед складанням акта про порушення зобов`язаний повідомити споживача (несанкціонованого споживача) про його право внести зауваження та заперечення до акта про порушення, викласти мотиви своєї відмови від його підписання або підписати його без зауважень.

У разі відмови споживача (несанкціонованого споживача) від підписання акта про порушення він вважається дійсним, якщо його підписали: 1) або більше одного представника Оператора ГРМ, а відмова споживача (несанкціонованого споживача) від підпису акта про порушення підтверджується відеозйомкою; 2) або представник Оператора ГРМ та одна незаінтересована особа (представника власника/користувача, на території чи об`єкті якого сталося порушення, або Національної поліції України, житлово-експлуатаційної організації, балансоутримувача або управителя будинку, виборної особи будинкового, вуличного, квартального чи іншого органу самоорганізації населення або представника органу місцевого самоврядування тощо за умови посвідчення цієї особи.

Акт про порушення щодо відмови побутового споживача (фізичної особи) в доступі до власного об`єкта вважається дійсним, якщо його підписали представник Оператора ГРМ та одна незаінтересована особа (представник Національної поліції України, житлово-експлуатаційної організації, балансоутримувач або управитель будинку, виборна особа будинкового, вуличного, квартального чи іншого органу самоорганізації населення або представник органу місцевого самоврядування тощо) за умови посвідчення їх осіб.

У разі відмови споживача (несанкціонованого споживача) від підписання акта про порушення про це робиться відмітка в обох примірниках акта про порушення, один з яких надсилається споживачу (несанкціонованому споживачу) рекомендованим поштовим відправленням протягом п`яти робочих днів з дня складання такого акта.

Споживач (несанкціонований споживач) та представники Оператора ГРМ під час виявлення порушення та складання акта про порушення мають право здійснювати фото- та відеозйомку для фіксації виявленого порушення чи інших дій та фактів, про що зазначається в акті про порушення. До акта про порушення сторонами можуть бути додані пояснення, зауваження, заперечення та докази, перелік яких (за наявності) зазначається в акті про порушення.

Главою 10 розділу Х Кодексу ГРC врегульований порядок проведення експертизи ЗВТ та пломб.

Так, споживач (суміжний суб`єкт ринку природного газу) зобов`язаний бути присутнім під час проведення експертизи. За неможливості бути присутнім під час проведення експертизи споживач (суміжний суб`єкт ринку природного газу) може дати письмову згоду у довільній формі на проведення експертизи без його присутності або у присутності уповноваженої ним іншої особи. У разі неприбуття споживача (суміжного суб`єкта ринку природного газу) та/або уповноваженої ним особи на експертизу проведення експертизи ЗВТ та/або пломби проводиться без його участі (пункту 4 розділу 10 глави Х Кодексу ГРС).

Відповідно до пункту 5 розділу 10 глави Х Кодексу ГРС, під час проведення експертизи комісія проводить зовнішній огляд пакувального пакета (тари), в який було запаковано ЗВТ та/або пломбу. Після зовнішнього огляду пакувального пакета (тари) комісією перевіряються: 1) відповідність місць фактичного розташування пломб місцям, зазначеним у протоколі; 2) цілісність та місцезнаходження пломб, а також ознаки порушень, зазначених у протоколі; 3) цілісність заводського та повірочного тавра на ЗВТ; 4) цілісність лічильного механізму та корпусу ЗВТ; 5) цілісність конструктивних елементів вихідного патрубка ЗВТ; 6) наявність сторонніх предметів усередині ЗВТ; 7) відповідність маркування ЗВТ нормативно-технічній документації; 8) відповідність ЗВТ, програмного забезпечення та контрольної суми паспорту на ЗВТ та/або опису типу на цей тип ЗВТ; 9) відповідність втручань у роботу ЗВТ наявним актам перевірок та/або відомостям про повірку та ремонт ЗВТ тощо. Під час обстеження пломби та/або ЗВТ комісія перевіряє ознаки, зазначені в протоколі. Результати огляду заносять до акта експертизи ЗВТ. За рішенням комісії може здійснюватися додаткова експертиза пломби чи ЗВТ у частині дослідження матеріалів, речовин, з яких виготовлений ЗВТ чи пломба, відповідними органами та установами, передбаченими законодавством.

Згідно пункту 8 глави 5 розділу ХI Кодексу ГРС акт про порушення має бути розглянутий комісією з розгляду актів про порушення Оператора ГРМ, яка визначає його правомірність та приймає щодо них відповідне рішення.

Відповідно до пункту 11 глави 5 розділу XI Кодексу ГРС за результатами розгляду акта про порушення на засіданні комісії може бути прийняте рішення про його задоволення (повністю або частково), або необхідність додаткового обстеження чи перевірки, або додаткових пояснень тощо, або скасування акта про порушення. При задоволенні комісією акта про порушення складається акт-розрахунок необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу і його вартості.

Отже, Кодекс ГРС містить процедуру, яка чітко регулює як має складатися акт про порушення та порядок ухвалення рішення про нарахування необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу і його вартості споживачу у разі несанкціонованого (прихованого) втручання останнім у ЗВТ/лічильник газу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 зазначила, що обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог (статті 12, 81 ЦПК України). Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторін. Тобто, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.

Колегія суддів наголошує, що метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі (постанова Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі №362/3705/20).

ЄСПЛ визнає допустимість застосування у цивільних справах стандарту доказування «баланс ймовірностей» (balance of probabilities) (див. наприклад п. 43 рішення від 15 листопада 2007 року у справі «Бендерський проти України», заява №22750/02; рішення від 15 листопада 2007 року у справі «Khamidov v. russia», заява №72118/01; рішення від 23 серпня 2016 року у справі «J.K. and others v. Sweden», заява № 59166/12) та вказує на його відмінність із стандартом доказування у кримінальних справах - «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt).

На відмінність між стандартами доказування у цивільних та кримінальних справах звертав увагу і Верховний Суд, зокрема у постанові від 21 січня 2026 року у справі №755/9838/23.

Водночас стандарт доказування «баланс ймовірностей» чи «перевага дока-зів» не є просто припущенням, заснованим на здогадках або підозрах, він обов`язково має ґрунтуватися на певних доказах та їх оцінці судом.

Велика Палата Верховного Суду у пункті 81 постанови від 18 березня 2020 року у цивільній справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19) сформулювала висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися до-веденою, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі №917/1307/18).

Отже, цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

Колегія суддів зауважує, що акт про порушення №04029 від 12.06.2023 року, складений в результаті перевірки засобу вимірювальної техніки - лічильника газу мембранного ВКТ G-4, заводський №5322774, виробник фірма Elster, що знаходиться в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , де споживачем природного газу є позивач ОСОБА_1 (особовий рахунок № НОМЕР_1 ), містить інформацію, що представником споживача ОСОБА_7 є ОСОБА_6 , яка від підпису в акті відмовилась, при цьому факт представництва останньою інтересів позивача ОСОБА_1 як під час судового розгляду в суді першої інстанції, так і під час апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції категорично заперечує, наголошуючи, що це стороння особа та жодних прав щодо вчинення будь-яких дій вказаній особі зі сторони ОСОБА_1 не надавались.

При цьому, стороною відповідача жодних доказів на підтвердження факту представництва ОСОБА_6 інтересів споживача ОСОБА_1 до суду не надано навіть з огляду на те, що додатками до акту про порушення №04029 від 12.06.2023 вказано «фотофіксацію».

Акт про порушення №04029 від 12.06.2023 року як не містить підпису незаінтересованої особи, так і споживача або іншої особи, яка допустила представників оператора системи на об`єкт (територію) споживача для проведення перевірки та в акті зазначено, що ОСОБА_6 від підпису відмовилась.

У цьому разі акт про порушення №04029 від 12.06.2023 року відповідно до глави 5 розділу ХI Кодексу ГРC вважався дійсним, якщо уразі відмови споживача (несанкціонованого споживача) від підписання акта про порушення він вважається дійсним, якщо його підписали: 1) або більше одного представника Оператора ГРМ, а відмова споживача (несанкціонованого споживача) від підпису акта про порушення підтверджується відеозйомкою; 2) або представник Оператора ГРМ та одна незаінтересована особа (представника власника/користувача, на території чи об`єкті якого сталося порушення, або Національної поліції України, житлово-експлуатаційної організації, балансоутримувача або управителя будинку, виборної особи будинкового, вуличного, квартального чи іншого органу самоорганізації населення або представника органу місцевого самоврядування тощо за умови посвідчення цієї особи.

Акт про порушення № 04029 від 12.06.2023 року містить відомості про те, що його підписано представниками оператора ГРМ Колесніченко О.М., ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .

Також апеляційний суд зауважує, що фотофіксація, яка відповідно до відомостей акта про порушення проводилась, до матеріалів справи відповідачем не долучена.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено дотримання вимог глави 5 розділу ХI Кодексу ГРC під час оформлення акта про порушення № 04029 від 12.06.2023 року. За відсутності підпису споживача акт міг вважатися дійсним лише за умови його підписання більше ніж одним уповноваженим представником оператора системи та незаінтересованою особою або за наявності відеофіксації відмови споживача від підписання акта. Разом із тим матеріали справи не містять доказів участі незаінтересованої особи при складанні акта, а відеоматеріали, на які міститься посилання в самому акті, відповідачем до суду не надані.

Колегією суддів також досліджено акт про демонтаж побутового лічильника газу, що складений 12.06.2023 представниками УЕГГ м. Березівка АТ «Одесагаз» за адресою: Грушевського, 76 та встановлено, що він містить власноручний підпис споживача ОСОБА_7 , хоча позивач наголошує, що 12.06.2023 вона не була присутня під час перевірки комерційного вузла обліку газу за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім того, апеляційним судом досліджено протокол щодо направлення ЗВТ та/або пломби на експертизу від 12.06.2023, який містить інформацію, що представником ОСОБА_7 є ОСОБА_6 , яка проставила особистий підпис про отримання копії протоколу у якості споживача, хоча факт представництва останньою інтересів позивача ОСОБА_1 категорично заперечує, наголошуючи, що це стороння особа та жодних прав щодо вчинення будь-яких дій вказаній особі зі сторони ОСОБА_1 не надавались.

Акт №237 експертизи ЗВТ та пломб від 21.06.2023 року відображає відсутність споживача ОСОБА_1 при проведенні експертизи лічильника типу Elster ВК G-4T, заводський номер №5322774, при цьому позивач наголошує, що до участі у проведенні експертизи її не допустили.

На підтвердження факту недопуску до участі у проведенні експертизи ЗВТ позивач надав проїзний квиток на електропотяг, який містить дату, час та його маршрут та свідчить про прибуття ОСОБА_1 до міста Одеси в день та час проведення експертизи, фотофіксацію місця проведення експертизи, а також заяву ОСОБА_1 на ім`я директора АТ «Одесагаз» від 22.06.2023, в якій позивач посилається на прибуття 21.06.2023 року о 08 год. 30 за адресою: м. Одеса, вул.Одарія, 1 разом із представником для участі в експертизі і просить вжити заходи щодо усунення порушення порядку проведення експертизи та реалізації її права на участь в ній, які колегія суддів вважає належними та допустимими.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, під час проведення експертизи не було встановлено та не досліджувалося питання можливості вчинення конкретних дій з метою викривлення даних обліку природного газу. Вказана експертиза не встановила викривлення даних обліку природного газу (коли витрати природного газу комерційним вузлом обліку не обліковуються, обліковуються частково чи з порушенням), а отже, висновком експертного дослідження не підтверджено факт несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ.

У відповідності до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 11.03.2026 у справі №542/881/19 (провадження №14-69цс25) Оператор ГРМ після виявлення втручання в ЗВТ/лічильник газу та після низки проведених ним процедурних питань, передбачених безпосередньо Кодексом ГРС, зокрема і тим, що у споживача відповідно до умов типового договору та Кодексу ГРС є обов`язок щодо належного користування ЗВТ/лічильником газу і його збереження, має право нарахувати останньому заборгованість відповідно до того втручання, яке відбулося ним чи іншою особою та за той період часу, що прямо передбачений Кодексом ГРС. Викривлення даних обліку газу, передумовою для якого є несанкціоноване втручання в роботу лічильника газу/ЗВТ, після проведення всіх процедурних питань доведення цього Оператором ГРМ є підставою для нарахування споживачу необлікованого спожитого газу за той період та відповідно до того втручання, яке відбулося.

ОСОБА_1 20.07.2023 та 03.01.2024 зверталась до АТ «Одесагаз» із заявами про надання копії акта опломбування газового лічильника за адресою: АДРЕСА_1 , за період з листопада 2017 до червня 2023 та з 12 грудня 2018 до червня 2023.

З відповіді Березівського управління експлуатації газового господарства Акціонерного товариства «Одесагаз» за вих. №43 від 09.02.2023 вбачається, що за період з 12 грудня 2018 року до червня 2023 року за адресою: АДРЕСА_1 перепломбування лічильника газу не відбувалося.

Окрім того, як вбачається із ухвали Іванівського районного суду Одеської області від 14.05.2025 про витребування доказів, судом задоволено частково клопотання представника позивача та витребувано від АТ «Одесагаз» відомості щодо проведення повірки газового лічильника, як засобу вимірювальної техніки, який станом на 12.06.2023 року був монтований за адресою: АДРЕСА_1 за період з 2011 року по 2023 рік.

На виконання ухвали Іванівського районного суду Одеської області від 14.05.2025 АТ «Одесагаз» надало до суду заяву, згідно якої у товариства відсутні відомості щодо проведення періодичної повірки газового лічильника Elster BK G-4T заводський номер 5322774 за період з 2011 по 2023 рік.

Отже АТ «Одесагаз» не було надано доказів, які б підтверджували проведення оператором ГРМ періодичної повірки лічильника газу, що вказує на порушення відповідачем вимог чинного законодавства в частині своєчасного проведення періодичної повірки лічильника газу Elster BK G-4T заводський номер 5322774.

Крім того, як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і в апеляційної інстанції відповідачем не надано лежні та допустимі доказів здійснення обстеження газового лічильника Elster BK G-4T заводський номер 5322774 з 2011 року, технічної документації на лічильник газу, Акт опломбування лічильника газу.

Крім того, донарахування ціни необлікованого об`єму газу не є штрафними санкціями, а витратами за використаний, але несплачений газ. Підставами для здійснення донарахування ціни необлікованого газу має бути встановлений факт, що газ дійсно не обліковувався та оплата за його споживання не проводилась.

Визначальним у даній справі є саме доведеність/недоведеність несанкціонованого втручання побутового споживача у роботу засобу вимірювальної техніки (в даному випадку лічильника газу), оскільки саме це порушення має наслідком донарахування необлікованого обсягу природного газу. Дані обставини встановлюються технічним дослідженням механізмів приладу обліку.

У висновках Верховного Суду, викладеними в постановах від 04.04.2019 року у справі № 535/868/18, від 24.10.2019 року у справі №914/2384/17, від 14.06.2018 року у справі №916/1656/17, від 26.06.2020 року у справі №911/720/19, від 11.10.2021 року у справі №646/6354/19, зазначено про обов`язковість встановлення факту впливу стороннього фактору на результати вимірювання або викривлення даних обліку природного газу, а також про обов`язковість довести оператором ГРМ факту вчинення споживачем правопорушення на ринку природного газу щодо несанкціонованого відбору природного газу, пошкодження цілісності пломб, повірочного тавра лічильника газу, що впливає на результати вимірювання, або несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ/лічильника газу, внаслідок чого витрата (споживання) природного газу комерційним вузлом обліку не обліковується.

Колегія суддів звертає увагу, що обсяг розподіленого спожитого газу за адресою вул. Грушевського, 76 в м. Березівка Одеської області склав: в листопаді 2022 року 140 м3, у грудні 2022 року - 225 м3, у січні 2023 року – 187 м3, лютому 2023 року – 207 м3, березні 2023 року – 150 м3, при цьому за аналогічний період після складання акту про порушення обсяг розподіленого спожитого газу за вказаною адресою склав: в листопаді 2023 року – 153 м3, в грудні 2023 року – 255 м3, в січні 2024 року – 250 м3, в лютому 2024 року -183 м3, в березні 2024 року - 209 м3, що підтверджується актом звіряння фактично використаних об`єктом споживання об`ємів природного газу.

Відсутність доказів, що газ споживався без належного обліку, виключає можливість донарахування обсягів спожитого газу.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 05 лютого 2025 року у справі №466/4940/22.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що АТ «Одесагаз» було порушено визначену Кодексом ГРС процедуру, яка чітко регламентує як має складатися акт про порушення, як має проводитись експертиза засобу вимірювальної техніки та який порядок ухвалення рішення про нарахування необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу і його вартості споживачу у разі несанкціонованого втручання останнім у ЗВТ/лічильник газу.

Під час проведення засідання комісії, за результатами якого позивачем складено рішення комісії 36 від 13.12.2023 також не встановлено, що факт втручання в конструкцію лічильника мав наслідком спотворення даних обліку газу.

Отже, за відсутності обов`язкового елементу складу правопорушення, факт несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ не доведений.

Вказане має наслідком часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Щодо суті апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України).

Враховуючи зазначене вище, висновки суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права, що у відповідності до ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення Іванівського районного суду Одеської області від 12 червня 2025 з ухваленням нового судового рішення про закриття провадження в частині позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Одесагаз» про визнання незаконним, протиправним та скасування акту про порушення від 12.06.2023 та часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Одесагаз» про визнання неправомірним дій щодо нарахування об`єму та обсягу природного газу, визнання протиправним та незаконним рішення комісії та Акту-розрахунку та їх скасування.

Керуючись ст.ст. 255, 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, ст. 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Рішення Іванівського районного суду Одеської області від 12 червня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Одесагаз» про визнання незаконним, протиправним та скасування акту про порушення від 12.06.2023 року, закрити.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Одесагаз» про визнання неправомірним дій щодо нарахування об`єму та обсягу природного газу, визнання протиправним та незаконним рішення комісії та Акту-розрахунку та їх скасування задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Акціонерного товариства «Одесагаз» щодо нарахування об`єму та обсягу природного газу на підставі рішення комісії з розгляду актів про порушення, визнати протиправним рішення комісії № 36 від 13.12.2023 року та скасувати Акт розрахунок № 36 від 13.12.2023 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 30 липня 2026 року.

Головуючий В.А. Коновалова

Судді О.Ю. Карташов

М.В. Назарова