Постанова від 03 серпня 2026 р. у справі №127/2-4438/09 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 127/2-4438/09

Провадження № 22-ц/801/2124/2026

Категорія:

Головуючий у суді 1-ї інстанції Антонюк В. В.

Доповідач:Береговий О. Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 рокуСправа № 127/2-4438/09м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Берегового О.Ю. (судді – доповідача),

суддів: Ковальчука О.В., Панасюка О.С.,

за участю секретаря судового засідання: Козюми Д.О.,

учасники справи:

заявник: ОСОБА_1 ,

стягувач: ТОВ «ФК «Маніту» (правонаступник ПАТ АБ «Укргазбанк»),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 30 червня 2026 року у справі за заявою ОСОБА_1 про визнання дубліката виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у цивільній справі за позовом ПАТ АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

В червні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про визнання дубліката виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у справі №127/2-4438/09, яку мотивував тим, що в провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебувала цивільна справа № 127/2-4438/09 за позовом ПАТ АБ «Укргазбанк» до нього про стягнення заборгованості. На виконання ухваленого у справі судового рішення судом було видано виконавчий лист від 23 квітня 2010 року.

Заявник зазначає, що у 2020 році ПАТ АБ «Укргазбанк» звернулося до суду із заявою про видачу дубліката вказаного виконавчого листа та поновлення строку для його пред`явлення до виконання, мотивуючи свої вимоги тим, що оригінал виконавчого документа нібито був безповоротно втрачений стягувачем або органами ДВС при пересилці, що унеможливлює подальше примусове виконання рішення суду.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 09 грудня 2020 року вказану заяву банку було задоволено та видано дублікат виконавчого листа № 127/2-4438/09.

На підставі зазначеного дубліката виконавчого листа від 09 грудня 2020 року, приватним виконавцем виконавчого округу Вінницької області Тимощуком В.В. 22 травня 2024 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 75100061 щодо примусового стягнення з ОСОБА_1 заборгованості.

Проте, боржником під час ознайомлення з матеріалами цивільної справи було виявлено обставини, які свідчать про помилковість та безпідставність видачі вказаного дубліката виконавчого листа, а також про введення суду в оману з боку стягувача. Встановлено, що оригінал первинного виконавчого листа № 127/2-4438/09 від 23 квітня 2010 року не був втрачений, загублений, викрадений чи знищений ані банком, ані органами державної виконавчої служби. Вказаний оригінал виконавчого документа з оригінальним штампом та відміткою ДВС про повернення виконавчого документа стягувачу від 09 листопада 2015 року фізично перебуває в матеріалах самої цивільної справи.

Враховуючи викладене, заявник звернувся до суду із заявою, в якій просить визнати дублікат виконавчого листа №127/2-4438/09, виданий Вінницьким міським судом Вінницької області на підставі ухвали від 09 грудня 2020 року про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» таким, що не підлягає виконанню повністю.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 30 червня 2026 року заяву ОСОБА_1 про визнання дубліката виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню – залишено без задоволення.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що твердження заявника про наявність оригіналу документа в матеріалах справи не підтвердилося, оскільки в справі наявна лише копія, тому підстави для застосування ст. 432 ЦПК України відсутні.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає її незаконною та необґрунтованою, постановленою з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, а також внаслідок неповного дослідження обставин, що мають значення для справи, у зв`язку з чим просить скасувати її та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви про визнання дубліката виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

В апеляційній скарзі посилається на те, що судом першої інстанції неправильно застосовано ст. 432 ЦПК України та проігноровано факт помилковості видачі дубліката виконавчого листа. Вказує, що банком грубо порушено норми ст.433 ЦПК України.

Також вважає, що суд першої інстанції порушив вимоги ст. 89 ЦПК України, застосувавши селективний підхід до оцінки доказів у справі № 127/2-4438/09, що на його думку призвело до ухвалення необґрунтованого рішення.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Згідно ч.1-3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувана ухвала суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.

З матеріалів справи вбачається, що 07 грудня 2009 року Ленінським районним судом м. Вінниці ухвалено рішення у цивільній справі №2-4438/09, яким задоволено позов ПАТ АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_1 про стягнення частини кредиту, що залишилася до погашення в сумі 124038,00 доларів США, прострочений кредит в сумі 3 199,04 доларів США, пеню за несвоєчасну сплату кредиту в сумі 1 840,31 грн, пеню за несвоєчасну сплату процентів в сумі 5 241,74 грн та понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 700 грн, та по сплаті витрат за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн (т.1 а.с.55).

Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 25 лютого 2010 року рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 07 грудня 2009 року – залишено без змін (т.1 а.с.90 – 95).

23 квітня 2010 року Ленінським районним судом м. Вінниці стягувачу було видано виконавчий лист №2-4438/09.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 02 липня 2020 року, яку залишено без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 15 жовтня 2020 року, заяву ПАТ АБ «Укргазбанк» про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа №2-4438/09 від 23 квітня 2010 року про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» - задоволено.

Поновлено строк пред`явлення до виконання виконавчого листа №2-4438/09 від 23 квітня 2010 року про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» частини кредиту, що залишилася до погашення в сумі 124038, 00 доларів США, прострочений кредит в сумі 3 199,04 доларів США, пеню за несвоєчасну сплату кредиту в сумі 1 840,31 грн, пеню за несвоєчасну сплату процентів в сумі 5 241,74 грн та понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 700,00 грн, по сплаті витрат за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн. Видано дублікат виконавчого листа №2-4438/09 від 23 квітня 2010 року про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» частини кредиту, що залишилася до погашення в сумі 124 038,00 доларів США, прострочений кредит в сумі 3 199,04 доларів США, пеню за несвоєчасну сплату кредиту в сумі 1 840,31 грн, пеню за несвоєчасну сплату процентів в сумі 5 241,74 грн та понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1700,00 грн, по сплаті витрат за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн (т.2 а.с.37 – 41, 96 – 99).

22 травня 2024 року приватним виконавцем виконавчого округу Вінницької області Тимощуком В.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №75100061 з виконання виконавчого листа №127/2-4438/09, виданого 09 грудня 2020 року Вінницьким міським судом Вінницької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» частини кредиту, що залишилася в сумі 124 038,00 доларів США, прострочений кредит в сумі 3 199,04 доларів США, проценти за користування кредитом в сумі 9515,99 доларів США, пеню за несвоєчасну сплату кредиту в сумі 1840,31 грн, пеню за несвоєчасну сплату процентів в сумі 5241,74 грн та понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1700 грн, по оплаті за ітз розгляду справи в сумі 30 грн. Згідно заяви стягувача, залишок заборгованості становить 89 286,28 доларів США та 8 812,05 грн (т.2 а.с.207).

Відповідно до пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України, статті 18 ЦПК України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Стаття 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий судовий розгляд та закріплює принцип верховенства права, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя. Проте, право на справедливий суд було б позбавлено сенсу, якщо б допускало невиконання остаточних судових рішень, які набрали законної сили.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини невід`ємною частиною «права на суд» та фундаментальним аспектом верховенства права є принцип правової визначеності (певності), який включає дотримання принципу остаточності судового рішення.

У розумінні практики Європейського суду частина 1 статті 6 Конвенції передбачає не лише доступ до правосуддя і встановлення порядку судового розгляду, а й гарантує виконання судових рішень з метою запобігання заподіяння шкоди одній із сторін.

У справі «Півень проти України» ЄСПЛ констатував порушення статті 6 Конвенції та зазначив, що невиконання судового рішення не може буде виправдано недоліками законодавства, які унеможливлюють його виконання.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata (вирішена справа), тобто принципу остаточності судового рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного й обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише за умови особливих непереборних обставин.

У частинах першій і другій статті 432 ЦПК України визначено, що суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові, зокрема, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання, та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання тощо.

Перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 432 ЦПК України не є вичерпним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій норми процесуального права.

У цьому випадку саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.

Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, полягає насамперед у встановленні обставин та фактів, що підтверджують відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 24 червня 2020 року у справі № 520/1466/14-ц, від 09 вересня 2021 року у справі № 824/67/20, від 09 червня 2022 року у справі № 2-118/2001.

Доводи скаржника є безпідставними та ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм процесуального права з огляду на таке.

ОСОБА_1 безпідставно ототожнює інститут визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, із процедурою оскарження ухвали про видачу дубліката виконавчого листа.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 02 липня 2020 року, яку залишено без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 15 жовтня 2020 року, заяву ПАТ АБ «Укргазбанк» про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа №2-4438/09 від 23 квітня 2010 року було задоволено.

Отже, ухвала суду від 02 липня 2020 року про видачу дубліката виконавчого листа є чинною та набрала законної сили. Факт втрати оригіналу документа був предметом дослідження судів першої та апеляційної інстанцій у 2020 році та є належним чином встановленим.

Крім того, процесуальні питання, що стосуються порядку видачі дубліката виконавчого листа, не скасовує обов`язку боржника виконати судове рішення, яке є обов`язковим до виконання (ст. 129-1 Конституції України).

Посилання скаржника в апеляційній скарзі на копію документа з відміткою ДВС від 09 листопада 2015 року (т.1 а.с.103 – 104), не спростовує факт втрати оригіналу. Навпаки, перебування оригіналу виконавчого листа в органах ДВС та його подальше неповернення на адресу стягувача свідчить про втрату документа під час пересилання. Жодних доказів того, що паперовий оригінал листа наразі перебуває у стягувача або рішення суду вже виконано, боржником не надано.

Також не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про нібито порушення норм ст. 433 ЦПК України щодо пропуску строків стягувачем, оскільки обставини щодо дати, коли стягувач дізнався про втрату листа, тривалості звернення до суду та поважності причин поновлення строків були предметом повного, всебічного та дослідженого судового розгляду у 2020 році. За результатами цього розгляду суд ухвалив судове рішення про поновлення строку та видачу дубліката виконавчого листа. Зазначена ухвала суду від 02 липня 2020 року є чинною, законною та не скасованою у встановленому законом порядку.

Посилання скаржника на порушення ст. 89 ЦПК України також є безпідставними. Матеріали справи та штампи ДВС за 2015, 2019 чи 2020 роки, на які посилається боржник, жодним чином не свідчать про те, що матеріальний обов`язок зі сплати кредитного боргу припинився, або що рішення суду виконане.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення норм процесуального права, які б призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а зводяться до незгоди заявника з висновками суду першої інстанції.

Відповідно до положень статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки ухвалу суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для її зміни або скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 30 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складення повного судового рішення.

Головуючий О. Ю. Береговий

Судді О. В. Ковальчук

О. С. Панасюк