Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №127/12634/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 127/12634/26

Провадження № 22-ц/801/1559/2026

Категорія: 100

Головуючий у суді 1-ї інстанції Воробйов В. В.

Доповідач:Панасюк О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 рокуСправа № 127/12634/26м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Панасюка О. С. (суддя доповідач),

суддів Берегового О. Ю., Ковальчука О. В.,

з участю секретаря судового засідання Куленко О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Вінниці Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України, про встановлення факту смерті особи за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – адвоката Бахура О. В. на рішення Вінницького міського суду Вінницької області у складі судді Воробйова В. В. від 16 квітня 2026 року (дата складання повного тексту судового рішення: 20 квітня 2026 року),

в с т а н о в и в:

У квітні 2026 року ОСОБА_1 через свого представника – адвоката Бахура О. В. звернулася до суду з цією заявою, за якою просила встановити факт смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 о 05 год 04 хв. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт громадянина України № НОМЕР_2 від 23 травня 2019 року, орган, що видав 0510, реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_3 , уродженця м. Вінниці Вінницького району Вінницької області, проживав у АДРЕСА_1 , військовослужбовця Збройних Сил України, військової частини НОМЕР_1 , який загинув в районі населеного пункту Новоукраїнка Покровського району Донецької області під час проходження військової служби і здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф проти України.

Покликалася на те, що вона є матір`ю ОСОБА_2 , якого 23 травня 2025 року на підставі Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» було призвано на військову службу за мобілізацією на особливий період. З 26 травня 2025 року по 12 липня 2025 року він проходив базову загальновійськову підготовку у військових частинах.

27 липня 2025 року її було повідомлено про те, що солдат ОСОБА_2 зник безвісти 25 липня 2025 року під час виконання бойового завдання щодо захисту Батьківщини в районі населеного пункту Новоукраїнка Покровського району Донецької області. У серпні 2025 року за цим фактом було розпочато кримінальне провадження за частиною першою статті 115 Кримінального кодексу України (далі КК України).

Через інтенсивність бойових дій та постійний вогневий контроль з боку противника проведення евакуації тіла та остаточна ідентифікація особи є неможливими. У зв`язку з цим Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Вінниці Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції позбавлений можливості здійснити державну реєстрацію смерті ОСОБА_2 у позасудовому (адміністративному) порядку.

Зазначала, що встановлення факту смерті ОСОБА_2 в інший спосіб неможливо, а його встановлення має для неї юридичне значення, тому що від нього залежить виникнення, зміна та припинення її особистих і майнових прав, зокрема: реалізація права на оформлення спадщини після смерті сина; реалізація пільг, прав та соціальних гарантій, передбачених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (зокрема набуття статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника України та отримання одноразової та щомісячних грошових виплат); реалізація права на звернення до органу приватизації для оформлення права власності на житло.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 16 квітня 2026 року у задоволенні заяви відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що надані заявницею докази свідчать лише про факт зникнення особи, але не є незаперечними доказами її загибелі. За наявності лише вірогідних припущень про загибель військовослужбовця внаслідок воєнних дій заявниці необхідно звертатися до суду з іншою процесуальною заявою – про оголошення особи померлою.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 – адвокат Бахур О. В., посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, просив рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 16 квітня 2026 року скасувати та постановити нове рішення про задоволення заяви.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги покликався на ті ж обставини, що і в заяві про встановлення факту смерті. Зазначав, що матеріали справи та акти службового розслідування підтверджують беззаперечний факт загибелі солдата ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання бойового завдання внаслідок хімічного отруєння, а неможливість евакуації тіла через інтенсивні бойові дії не повинна позбавляти матір права на встановлення факту смерті.

Звертав увагу, що встановлення цього юридичного факту є єдиним можливим способом захисту її прав для оформлення спадщини, реалізації права на приватизацію житла та отримання передбачених законом соціальних виплат і гарантій для родин загиблих Захисників.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги апеляційний суд прийшов до висновку, що вона підлягає задоволенню з огляду на таке.

Частинами першою – третьою статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд встановив, що ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2

23 травня 2025 року на підставі Указу Президента України № 65/2022 від 24 лютого 2022 року «Про загальну мобілізацію» ОСОБА_2 був призваний на військову службу за мобілізацією на особливий період та проходив підготовку у військовій частині НОМЕР_4 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 201 від 13 липня 2025 року на підставі розпорядження начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 09 липня 2025 року № 300/ПУ/2919/П/дск солдата ОСОБА_2 , який прибув з військової частини НОМЕР_4 , з 13 липня 2025 року зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , поставлено на всі види забезпечення та зараховано до складу сил і засобів здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф, які залучаються та беруть безпосередню участь у веденні воєнних (бойових) дій; справи та посаду ОСОБА_2 прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою – стрілець - номер обслуги 2 єгерського відділення 1 єгерського взводу 5 єгерської роти НОМЕР_5 єгерського батальйону військової частини НОМЕР_1 .

27 липня 2025 року ОСОБА_1 адресовано сповіщення № 6547, згідно з яким її син, солдат ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 , зник безвісти 25 липня 2025 року під час виконання бойового завдання по захисту Батьківщини в районі населеного пункту Новоукраїнка Покровського району Донецької області.

02 серпня 2025 року Відділом поліції № 2 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області за цим фактом відкрито кримінальне провадження № 12025020040000500 за частиною першою статті 115 КК України.

Згідно з витягом з акту службового розслідування, затвердженого командиром військової частини НОМЕР_1 , з метою уточнення причин і обставин відсутності стрільця - номера обслуги 2 єгерського відділення 1 єгерського взводу 5 єгерської роти НОМЕР_5 єгерського батальйону військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_3 , який приймав участь в бойових діях 25 липня 2025 року поблизу населеного пункту Новоукраїнка Покровського району Донецької області, та не повернувся в розташування підрозділу, встановлено наступне:

- 25 липня 2025 року в районі населеного пункту АДРЕСА_2 стрілець - номер обслуги 2 єгерського відділення 1 єгерського взводу 5 єгерської роти 2 єгерського батальйону військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_2 виконував бойове розпорядження командира 5 єгерської роти 2 єгерського батальйону військової частини НОМЕР_1 № 7/25 від 25 липня 2025 року по обороні позиції «МАРС» ..., пов`язані з захистом Батьківщини, здійснюючи заходи з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, завдань оборонного бою, недопущення просування противника;

- 24 липня 2025 року під час ведення активних бойових дій по позиції «МАРС» близько 20 год 10 хв. відбулися ворожі обстріли скид газу з БпЛА;

- 25 липня 2025 року о 05 год 04 хв. внаслідок отруєння хімічними речовинами солдат ОСОБА_2 став «безповоротній», доповідь на КСП 2 єгерського батальйону повідомив старший солдат ... командир 1 єгерського відділення 2 єгерського взводу 5 єгерської роти НОМЕР_5 єгерського батальйону військової частини НОМЕР_1 ;

- оскільки противник продовжує постійні штурмові дії, артилерійські обстріли, обстріли FPV дронами та проводить скиди боєприпасів з дронів у вказаному районі, то евакуювати тіло загиблого солдата ОСОБА_2 без ризику для життя та здоров`я військовослужбовців Збройних Сил України немає можливості;

- у зв`язку з неможливістю проведення евакуації через інтенсивність бойових дій, військовослужбовець вважається безвісти зниклим до моменту евакуації тіла або встановлення особи загиблого;

- у зв`язку з неможливістю проведення евакуації через інтенсивність бойових дій, військовослужбовець вважається безвісти зниклим до моменту евакуації тіла або встановлення особи загиблого. Стрілець-номер обслуги 2 єгерського відділення 1 єгерського взводу 5 єгерської роти НОМЕР_5 єгерського батальйону військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_2 рахується як «безвісно зниклий» від 16 липня 2025 року в добовому журналі бойових дій НОМЕР_5 єгерського батальйону військової частини НОМЕР_1 (Ін. №1918-11/... том 7 від 01 липня 2025 року). На позиціях перебував в засобах індивідуального захисту;

- викладене дає підстави дійти висновку, що у зв`язку з неможливістю підтвердження факту загибелі військовослужбовця, через інтенсивність бойових дій та постійний вогневий контроль противника, до встановлення особи загиблого, стрілець-номер обслуги 2 єгерського відділення 1 єгерського взводу 5 єгерської роти НОМЕР_5 єгерського батальйону військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_2 є «безвісно зниклими військовослужбовцем» під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф;

- у зв`язку із цим, за наслідками проведеного службового розслідування, стрільця - номера обслуги 2 єгерського відділення 1 єгерського взводу 5 єгерської роти НОМЕР_5 єгерського батальйону військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_2 , з 25 липня 2025 року, вважати «безвісно зниклим військовослужбовцем» під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони.

Витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно господарської діяльності) № 5675 від 14 серпня 2025 року «Про результати службового розслідування» вказані вище факти та обставини підтверджені та встановлені, службове розслідування завершено.

Згідно з довідкою командира військової частини НОМЕР_1 № 2111/УБД від 26 вересня 2025 року солдат ОСОБА_2 брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції в період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі та стримування збройної агресії рф в Донецькій і Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах і в період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку зі збройною агресією рф проти України: у період із 13 липня 2025 року по 25 липня 2025 року.

Відповідно до витягу № 2026-09-4426 від 13 березня 2026 з інформаційної системи з питань поводження з військовополоненими видно, що на ОСОБА_2 заведено облікову категорію: пошук особи. Тобто станом на 13 березня 2026 року будь-які відомості від держави-агресора про перебування ОСОБА_2 в полоні держави-агресора, про його стан здоров`я тощо відсутні, здійснюється його пошук.

Як видно з витягу № 20260219-2426 від 19 лютого 2026 року з Єдиного реєстру осіб зниклих безвісті за особливих обставин ОСОБА_2 рахується зниклим безвісті за особливих обставин (на території бойових дій / під час воєнних дій).

З виписки з реєстру оборонців України, які перебувають у полоні держави агресора від 08 квітня 2026 року № 06-04/19095 видно, що станом на 08 квітня 2026 року на заяву (запит) від 12 березня 2026 року відомості про ОСОБА_2 перебування в полоні держави-агресора, про стан здоров`я від держави-агресора відсутні.

Відповідно до частини першої статті 15, частини першої статті 16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частини перша статті 2 ЦПК України).

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 49 ЦК України державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Частиною першою статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» передбачено, що державна реєстрація актів цивільного стану у встановлених законом випадках є обов`язковою. Відомості про смерть особи підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» підставою для проведення державної реєстрації смерті є документ встановленої форми про смерть, виданий закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Пункт 1 розділу 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 року за № 719/4940, деталізує положення статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» та встановлює, що підставою для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о) установленої форми; б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о) установленої форми; в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.

Згідно з частиною першою статті 293 ЦПК України окреме провадження – це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті вказаної статті суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

За змістом частини третьої статті 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Чинний ЦПК України містить чотири процедури, наслідком якої є ухвалення судового рішення, на підставі якого органами Державної реєстрації актів цивільного стану може бути видано свідоцтво про смерть:

- встановлення факту смерті особи в певний час в разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України);

- встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою внаслідок нещасного випадку в наслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (пункт 9 частини першої статті 315 ЦПК України);

- встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України або на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан (стаття 317 ЦПК України);

- визнання фізичної особи померлою (статті 305 – 309 ЦПК України).

Статтею 317 ЦПК України передбачені особливості провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан.

Згідно з частиною першою статті 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.

Таким чином Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи в умовах воєнного чи надзвичайного стану та на тимчасово окупованих територіях» розширено перелік територій, щодо яких поширює свою дію стаття 317 ЦПК. На даний час до них відносяться території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окуповані території України, визначені такими відповідно до чинного законодавства.

Загальновідомою та такою, що не потребує доказування, є обставина, що у зв`язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався і на даний час також триває.

Враховуючи, що Указом Президента України воєнний стан уведено із 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року на території України, дія такого спрощеного порядку поширюється на встановлення юридичних фактів, що відбулись на всій території України. Здебільшого цей спрощений порядок застосовується у зоні воєнних дій та на тимчасово окупованих територіях України, оскільки на таких територіях не функціонують відповідні органи, які можуть зафіксувати факт смерті.

Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376 затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих рф, з якого вбачається, що населений пункт Новоукраїнка Покровського району Донецької області у період з 24 лютого 2022 року по 25 червня 2025 року було територією можливих бойових дій, а з 26 червня 2025 року дотепер, тобто й на час смерті сина заявниці ОСОБА_2 , є територією активних бойових дій.

Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, можуть бути зокрема письмові докази; речові докази, у тому числі звуко- і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва / довідки про смерть; показання свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник; довідки з військкомату або від командира військової частини (у випадку загибелі військовослужбовців); заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі при обставинах, що загрожували їй смертю.

Вочевидь вказаний перелік доказів не є вичерпним та може бути конкретизований у кожній справі залежно від встановлених у ній обставин.

Зазначене відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постановах від 29 березня 2023 року у справі № 753/8033/22, від 25 жовтня 2023 року у справі № 607/1612/23, від 11 вересня 2024 року в справі № 183/3496/24, від 25 вересня 2024 року в справі № 759/980/24.

При цьому положення статті 317 ЦПК України не вимагають від осіб, які звертаються із заявою до суду про встановлення відповідного факту, подання до суду письмової відмови органу реєстрації актів цивільного стану у здійсненні реєстрації таких фактів. Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 27 вересня 2021 року у справі № 756/8168/21, від 23 листопада 2022 року у справі № 759/7001/22.

Виходячи зі змісту статей 43, 46 ЦК України за наявності припущень про факт смерті фізичної особи, зокрема у зв`язку з воєнними діями, без достовірних доказів, які свідчать про цей факт, правильним буде звернення до суду із заявою про оголошення судом особи померлою (частина друга статті 46 ЦК України), а не із заявою про встановлення факту смерті цієї фізичної особи (пункт 9 частини першої статті 315 ЦПК України), що узгоджується з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2024 року в справі № 755/11021/22 (провадження № 14-94цс24)). Подібні висновки сформульовані в постанові Верховного Суду від 24 червня 2025 року в справі № 740/3257/23.

З висновку, викладеного в постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 грудня 2022 року у справі №490/6057/19-ц вбачається, що встановлення факту, що має юридичне значення щодо загибелі військовослужбовця під час захисту Батьківщини внаслідок збройної агресії рф проти України можливе лише у судовому порядку, оскільки законодавець не визначив іншого, позасудового способу встановлення причинно-наслідкового зв`язку між смертю військовослужбовця та військовою агресією рф. Від встановлення факту загибелі військовослужбовця при виконанні військової служби внаслідок збройної агресії рф проти України залежить виникнення та реалізація особистих та майнових прав заявника як члена сім`ї загиблого військовослужбовця. Тобто відповідний юридичний факт має індивідуальний характер, оскільки породжує правові наслідки лише для заявника та членів сім`ї загиблого.

Вирішуючи в окремому провадженні справи про встановлення факту смерті особи, зокрема після 24 лютого 2022 року на тимчасово окупованій території України, під час ведення бойових дій, суди не можуть ігнорувати обставини, в яких опинилися заявники після повномасштабного військового вторгнення держави-агресора на територію України та об`єктивні складнощі, які можуть виникнути у них при наданні доказів на підтвердження відповідного факту.

Обов`язок держави розслідувати факти смерті особи, яка підпадає під її юрисдикцію, виняткове юридичне значення факту смерті особи; специфіка розгляду справ в порядку окремого провадження, зокрема особлива роль суду при з`ясуванні обставин справи; об`єктивні складнощі, які можуть виникнути у заявників при наданні доказів для встановлення факту смерті особи після 24 лютого 2022 року на тимчасово окупованій території України, при веденні активних бойовий дій, у своїй сукупності дають підстави для висновку, що суди мають зважати на вказані обставини та, керуючись завданням цивільного судочинства, уникати формального підходу при вирішенні таких справ.

За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту смерті ОСОБА_1 посилалася на те, що не може отримати свідоцтво про смерть сина, тому що його смерть сталася під час активних бойових дій у населеному пункті Новоукраїнка Покровського району Донецької області, звідки неможливо забрати тіло та отримати відповідний медичний документ. У зв`язку із відсутністю свідоцтва про смерть сина заявниця не має можливості реалізувати свої сімейні, цивільні і соціальні права, пов`язані із смертю сина. Для оформлення необхідних документів для реєстрації смерті сина і отримання свідоцтва про смерть необхідно встановити даний факт, який має юридичне значення.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту смерті її сина ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив із того, що надані заявницею докази свідчать лише про факт зникнення особи, але не є незаперечними доказами її загибелі. За наявності лише вірогідних припущень про загибель військовослужбовця внаслідок воєнних дій заявниці необхідно звертатися до суду з іншою процесуальною заявою – про оголошення особи померлою, а не про встановлення факту смерті.

Апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, тому що він ґрунтується на неповно з`ясованих обставинах справи та зроблений без належної сукупної оцінки наданих заявницею доказів.

Зокрема факт загибелі військовослужбовця ОСОБА_2 беззаперечно підтверджується сукупністю досліджених судом апеляційної інстанції доказів, а саме: даними матеріалів та витягом з акта службового розслідування, затвердженого командиром військової частини НОМЕР_1 , наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) № 5675 від 14 серпня 2025 року «Про результати службового розслідування», а також повідомленням командира 1 єгерського відділення 2 єгерського взводу 5 єгерської роти НОМЕР_5 єгерського батальйону військової частини НОМЕР_1 про те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 о 05 год 04 хв. під час виконання бойового завдання з оборони позиції «МАРС» у районі населеного пункту Новоукраїнка Покровського району Донецької області солдат ОСОБА_2 став «безповоротним» внаслідок отруєння хімічними речовинами після ворожих скидів з БпЛА.

Вказані докази у своїй сукупності містять посилання на конкретні факти щодо обстановки, конкретного часу, місця та причин загибелі ОСОБА_2 , що дають суду можливість дійти висновку про підтвердження обставин, які входять до предмета доказування.

Зарахування ОСОБА_2 за обліковими реєстрами до категорії «безвісно зниклий» зумовлене виключно неможливістю здійснення евакуації його тіла з поля бою через інтенсивність бойових дій, постійні артилерійські обстріли, атаку FPV-дронами та щільний вогневий контроль з боку противника, що робить евакуацію неможливою без ризику для життя інших військовослужбовців Збройних Сил України, а не відсутністю відомостей про факт і обставини його загибелі.

Відомості щодо перебування тіла ОСОБА_2 під владою ворога, його окупаційних адміністрацій або відомості про його перебування в полоні держави-агресора чи здійснення його пошуку як живого полоненого станом на квітень 2026 року відсутні, що підтверджується витягами з інформаційної системи з питань поводження з військовополоненими та Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин.

З урахуванням конкретних встановлених обставин загибелі солдата ОСОБА_2 , беручи до уваги проведення активних бойових дій на території населеного пункту Новоукраїнка Покровського району Донецької області, виходячи із засад справедливості, добросовісності та розумності, апеляційний суд вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги про факт смерті сина заявниці та об`єктивну неможливість отримати лікарське свідоцтво про смерть у встановленому законом позасудовому порядку.

Виходячи з викладеного, аналізуючи надані докази у їх сукупності, апеляційний суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 , тому що факт смерті її сина у зоні бойових дій ІНФОРМАЦІЯ_1 о 05 год 04 хв підтверджено належними, допустимими та достатніми доказами, а заявниця позбавлена можливості встановити цей факт у позасудовому порядку.

Подібних висновків про встановлення факту смерті військовослужбовців за наявності доказів, що з достатньою вірогідністю підтверджують такий факт, дійшов Верховний Суд у постановах від 24 квітня 2024 року у справі № 756/5840/23, від 05 листопада 2025 року у справі № 944/5010/24.

Висновок суду першої інстанції про те, що заявниці необхідно звертатися до суду з іншою заявою – про оголошення особи померлою, є помилковим, тому що надані матеріали справи містять не просто припущення, а належні, достовірні і достатні докази загибелі ОСОБА_2 за конкретних обставин і у визначений час, що дає підстави для встановлення саме факту смерті особи відповідно до статті 317 ЦПК України.

Таким чином рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення заяви ОСОБА_1 та встановлення факту смерті ОСОБА_2 .

Керуючись статтями 367, 369, 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Бахура О. В. задовольнити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 16 квітня 2026 року скасувати та постановити нове судове рішення.

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту смерті особи задовольнити.

Встановити факт смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 о 05 год 04 хв. військовослужбовця Збройних Сил України, солдата військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт громадянина України № НОМЕР_2 від 23 травня 2019 року, орган, що видав 0510, реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_3 , який загинув в районі населеного пункту Новоукраїнка Покровського району Донецької області під час проходження військової служби і здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф проти України.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

(Повний текст судового рішення виготовлено 03 серпня 2026 року).

Головуючий О. С. Панасюк

Судді: О. Ю. Береговий

О. В. Ковальчук