Рішення від 02 серпня 2026 р. у справі №727/6417/26 — Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/6417/26

Провадження № 2/727/2330/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2026 року м.Чернівці

Шевченківський районний суд м.Чернівців у складі:

головуючої судді Бойко М.Є.,

за участю:

секретаря судових засідань Васківчук В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом,

ВСТАНОВИВ:

04.05.2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 650553467 від 18.01.2022 року в загальному її розмірі 24 536,75 грн., судового збору у розмірі 2662,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн.

На обґрунтування таких вимог позивач зазначив наступне.

18.01.2022 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 650553467 у формі електронного документа в розмірі 4 100,00 грн., який підписано відповідачкою за допомогою одноразового ідентифікатора MNV5Y89P. В подальшому остання збільшила суму кредиту, в зв`язку із чим його загальна сума становить 16 100 грн. Первісний кредитор - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов`язання надати ОСОБА_1 грошові кошти виконав у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням.

28.11.2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу №28/1118-01, за яким, оскільки у подальшому укладалися додаткові угоди до цього договору, у тому числі щодо продовження терміну його дії, право вимоги за кредитним договором між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 від 18.01.2022 року № 650553467 перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» у розмірі, зазначеному в реєстрі прав вимоги № 175 від 05.05.2022.

30.10.2023 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 30/1023-01, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги, зазначене у відповідних реєстрах, до боржників по сплаті боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, у тому числі також і до ОСОБА_1

11.07.2025 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Онлайн Фінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» укладено договір факторингу № 11/07/25-Е.

На підставі реєстру боржників № б/н до договору факторингу між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Онлайн Фінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» від 14.07.2025 № 11/07/25-Е до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 в сумі у 24 536,75 грн.

Посилаючись на те, що ОСОБА_1 не виконала свої зобов`язання за кредитним договором № 650553467 від 18.01.2022 року, укладеним з ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога», ТОВ «ФК «ЕЙС» просить стягнути з відповідачки на свою користь 16 099,12 грн. заборгованості по кредиту, 8 437,63 грн. заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитними коштами та судові витрати по справі, понесені позивачем на оплату професійної правничої допомоги адвоката в сумі 7 000 грн., а також на оплату судового збору в сумі 2662,40 грн.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Чернівців від 15 травня 2026 року у справі відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін та задоволено клопотання позивача про витребування доказів з АТ «Ощадбанк» на підлтвердження позовних вимог.

29.06.2026 року відповідачка ОСОБА_1 подала до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що з 26.02.2022 вона постійно проживає на території Чеської Республіки та фактично не має можливості отримувати поштову кореспонденцію за адресою своєї реєстрації в Україні, а тому про існування даної справи дізналася лише через застосунок «Дія», після чого звернулася до суду із заявою про надання їй можливості ознайомитися з її матеріалами . З огляду на такі обставини просить суд визнати поважними причини пропуску нею строку для подання відзиву на позов та прийняти його до розгляду.

По суті позовних вимог відповідачка у відзиві вказала, що вона не заперечує факту отримання нею кредитних коштів, однак не визнає заявлений позивачем розмір заборгованості, оскільки він, на її думку, не підтверджений належними та достатніми доказами. При цьому звертає увагу суду на те, що позивач просить стягнути з неї 16 099,12 грн. заборгованості за тілом кредиту та 8 437,63 грн відсотків, проте він не надав повного розрахунку цієї заборгованості із зазначенням періодів нарахування відсотків, відомостей про всі здійснені нею платежі та виписки про рух коштів за кредитним договором. Крім того, зазначає, що позивач посилається на збільшення суми кредиту з 4 100 грн до 16 100 грн, однак до матеріалів справи не долучено належних доказів, які б підтверджували її звернення щодо збільшення кредитного ліміту, укладення відповідних додаткових угод та порядок нарахування заборгованості. Також заперечує проти стягнення 7 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, вважаючи їх неспівмірними зі складністю справи, та просить суд зменшити їх до розумного розміру. У зв`язку з наведеним просить суд відмовити у задоволенні частини позовних вимог за їх недоведеністю.

Частиною сьомою статті 178 ЦПК України передбачено, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

При цьому, як зазначив Верховний Суду своїй постанові від 29вересня 2022 року по справі № 500/1912/22, застосовуючи процесуальні норми, потрібно уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, установлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства є неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Виходячи з наведеного, а також, зважаючи на доводи відповідачки про поважність причин пропуску нею строку для подання відзиву на позов у зв`язку із перебуванням за межами України, та ті обставини, що заява ОСОБА_1 про надання їй можливості ознайомитися з матеріалами справи надійшла до суду 10.06.2026, відзив на позов поданий до початку судового розгляду, суд вважає за можливе його прийняти як такий, що неподаний у встановлений судом строк з поважних причин.

30.06.2026 року представник позивача - Сахарова О.І. подала до суду відповідь на відзив ОСОБА_1 на позов, в якій зазначила, що доводи відповідачки, викладені у ньому, є необґрунтованими, оскільки первісний кредитор – ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» належним чином виконав свої зобов`язання за кредитним договором, ініціювавши переказ кредитних коштів на картковий рахунок ОСОБА_1 у загальній їх сумі 16 099,12 грн, що підтверджується долученими до матеріалів справи платіжними інструкціями від 18.01.2022, 24.01.2022, 30.01.2022 та 07.02.2022, а також електронними повідомленнями банків про успішне проведення відповідних операцій. Водночас, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» є небанківською фінансовою установою, а тому не здійснює банківських платіжних операцій, а лише ініціює їх шляхом подання платіжних інструкцій надавачу платіжних послуг. На думку позивача, саме ці документи є належним підтвердженням виконання кредитодавцем свого обов`язку щодо перерахування відповідачці кредитних коштів. Крім того, представник вказала, що відповідачка не заперечує факту укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів, а матеріали справи свідчать про здійснення нею часткових платежів, що підтверджує визнання існування договірних зобов`язань. При цьому зауважує, що відповідачкою не подано жодних доказів того, що кредитні кошти не були зараховані на її рахунок, що цей рахунок їй не належить, що кошти були отримані сторонніми особами та що здійснений позивачем розрахунок є неправильним. Щодо нарахування процентів зазначає, що кредитний договір був укладений його сторонами в електронній формі відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію» та відповідачка підтвердила її ознайомлення з його умовами, Правилами кредитування та Паспортом споживчого кредиту, не скористалася правом на відмову від договору протягом чотирнадцяти днів та не оспорювала його дійсність. Посилається також на положення цього кредитного договору, відповідно до яких проценти, нараховані після закінчення строку кредитування, є процентами у розумінні частини другої статті 625 ЦК України. Зазначає, що сторони погодили можливість нарахування процентів як за користування кредитними коштами у межах строку кредитування відповідно до статті 1048 ЦК України, так і процентів за прострочення виконання грошового зобов`язання відповідно до статті 625 ЦК України після закінчення строку кредитування. Крім того, представник позивача заперечує доводи ОСОБА_1 щодо неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу, зазначивши, що такі підтверджуються договором про надання правничої допомоги, ордером, актом приймання-передачі виконаних робіт та іншими належними доказами, а обов`язок доведення їх неспівмірності відповідно до статті 137 ЦПК України покладається саме на відповідачку. У зв`язку з наведеним просить суд відхилити доводи, викладені у відзиві на позов, та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У судове засідання учасники справи не з`явилися, про дату, час та місце його проведення були повідомлені належним чином, позивач у позові просив справу розглядати без участі його представника.

За таких обставин, відповідно до ст. 223, ч. 2 ст. 247 ЦПК України, в зв`язку з неявкою сторін, судове засідання проводилося за їх відсутністю та без його фіксування за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

За приписами статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Таким чином, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора, є істотними умовами цього договору.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Частиною першою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України), обґрунтування вимог учасників справи та обставин, які мають значення для справи, повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів (ст. 76-79 ЦПК України).

Судом встановлено, що 18.01.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 650553467 у формі електронного документа з використанням відповідачкою електронного підпису MNV5Y89P.

Відповідно до п.1.1 цього Договору кредитодавець зобов`язується надати Позичальникові Кредит у вигляді Кредитної лінії, в розмірі Кредитного ліміту на суму 16 400 грн 00 коп. (шістнадцять тисяч чотириста грн. нуль коп.) на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ» Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА».

Відповідно до п.1.3. Договору кредитодавець надає перший Транш за Договором в сумі 4100 грн 00 коп. (чотири тисячі сто грн. нуль коп.) одразу після укладення Договору, який має бути повернено до 10.02.2022 р.

Відповідно до п. 1.4. Договору позичальник в будь-який час протягом Дисконтного періоду дії Договору може збільшити суму Кредиту (отримати черговий Транш) в межах Кредитного ліміту шляхом ініціювання такої операції в Особистому кабінеті, а також частково повернути суму Кредиту. Повернення Кредиту в повному обсязі позбавляє права Позичальника отримати нові Транші, а Договір вважається припиненим шляхом його повного виконання.

Також в матеріалах справи наявний паспорт споживчого кредиту продукту «СМАРТ» до Договору № 650553467 від 18.01.2022 року, у якому міститься інформація про основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту та інші умови. Умови кредитування аналогічні умовам, погодженим сторонами у вищевказаному договорі № 650553467.

Відповідно до наявних у матеріалах справи довідок ТОВ "Манівео Швидка Фінансова допомога" ОСОБА_1 на картковий рахунок № НОМЕР_1 перераховано 18.01.2022 року грошові кошти у розмірі 4100, 00 грн., 24.01.2022 року у розмірі 4000, 00 грн., 30.01.2022 року у розмірі 3000, 00 грн., 07.02.2022 року у розмірі 5000, 00 грн.

З платіжних доручень N? 9c222b24-883d-446c-8301-dae81e777420 від 18.01.2022 року, N? dc266175-8507-4bad-89a7-0c7dc9883bfd від 24.01.2022 року, N? 58e97317-927d-4a1a-95a1-7c080185fdc0 від 30.01.2022 року, N? cee10b16-3317-4534-8b7e-9158d86eef5b від 07.02.2022 року також вбачається, що на рахунок № НОМЕР_1 18.01.2022 року здійснено переказ грошових коштів у розмірі 4100, 00 грн., 24.01.2022 року у розмірі 4000, 00 грн., 30.01.2022 року у розмірі 3000, 00 грн., 07.02.2022 року у розмірі 5000, 00 грн.. згідно кредитного договору № 650553467 від 18.01.2022 року .

Факт переказу коштів на рахунок відповідачки підтверджується і випискою АТ «Універсал Банк» та рухом коштів по картці відповідачки ОСОБА_1 .

Враховуючи перелічені вище докази, суд вважає доведеним факт укладення кредитного договору № 650553467 від 18.01.2022 року та отримання ОСОБА_1 кредитних коштів, а її протилежні доводи - спростованими.

Одночасно слід зазначити, що відповідачка не заперечує факту укладення нею кредитного договору № 650553467 від 18.01.2022 року .

Підписавши вказаний договір, відповідачка добровільно погодилася на визначені у ньому умови кредитування, взяла на себе відповідні зобов`язання.

28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №28/1118-01, за умовами якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» передає (відступає) ТОВ «Таліон Плюс» за плату, а ТОВ «Таліон Плюс» приймає належні ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» права грошової вимоги до боржника за кредитними договорами вказаними у Реєстрі боржників, укладеними між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», строк дії договору до 28.11.2019 року .

28.11.2019 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду №19 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, якою визначено строк дії договору факторингу до 31.12.2020 року.

31.12.2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду №26 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, якою Договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 викладено у новій редакції. Відповідно до умов ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступає фактору за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Таліон Плюс» приймає належні ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» права вимоги до боржників, вказаних у відповідних Реєстрах прав вимоги (п.2.1.).Згідно п.4.1. цього Договору факторингу сторони погодили, що перехід від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» прав вимоги відбувається в момент підписання сторонами відповідного Реєстру права вимоги, а право майбутньої вимоги передається з моменту виникнення такого права вимоги до Боржника та додаткового оформлення не потребує. Строк договору закінчується 31.12.2021 (пункт 8.1-8.2) .

31.12.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду №27 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, якою визначено строк дії договору факторингу до 31.12.2022 року.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №175 від 05 травня 2022 року до Договору факторингу до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідачки за договором № 650553467 від 18.01.2022 року в сумі 19 851,90 грн.

Також, 31 грудня 2022 року та 31 грудня 2023 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» були укладені додаткові угоди щодо продовження строку дії укладеного між сторонами договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року .

30.10.2023 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 30/1023-01, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги, зазначене у відповідних реєстрах, до боржників по сплаті боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, у тому числі також і до ОСОБА_1

11.07.2025 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Онлайн Фінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» укладено договір факторингу № 11/07/25-Е.

На підставі реєстру боржників № б/н до договору факторингу між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Онлайн Фінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» від 14.07.2025 № 11/07/25-Е до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 в сумі у 24 536,75 грн.

Таким чином, внаслідок послідовного укладення договорів факторингу право вимоги за договором кредитної лінії між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 № 650553467 від 18.01.2022 року перейшло від Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», що відповідачкою також не заперечується.

Згідно розрахунку, який наданий позивачем, заборгованість за договором № 650553467 від 18.01.2022 року ОСОБА_1 становить 24 536,75 грн., з яких: 16 099 грн. 12 коп. - тіло кредиту; 8437 грн 63 коп. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 та частини першої ст. 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Припис абзацу 2 ч.1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч.2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Цей висновок узгоджується із правовою позицією, викладеною Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року по справі №444/9519/12.

Відповідно до п.5.2 договору № 650553467 від 18.01.2022 року строк дії цього Договору обчислюється з моменту його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором та до закінчення строку надання Кредиту визначеного в п.1.7 Договору. Строку дії Договору може бути продовжено з урахуванням умов продовження строку надання Кредиту передбачених п. 1.8. та п.1.12.1. Договору. У будь-якому разі зобов`язання, що виникли під час дії Договору, діють до повного їх виконання.

У п. 1.7. договору сторони дійшли згоди, що кредитна лінія надається строком на 23 (двадцять три) днів від дати отримання Кредиту Позичальником (далі – Дисконтний період), а саме до 10.02.2022 р. У випадку надання першого Траншу не в день укладення Договору строк дії Кредитної лінії автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення Договору по відношенню до дати надання першого Траншу за Договором.

Згідно з п. 1.12.1. зобов`язання щодо повернення основної суми Кредиту переносяться на наступний день після закінчення Дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов`язання Позичальника по оплаті основної суми Кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду.

Відповідно до п.1.13 Кредитного договору Проценти, в розмірі визначеному пунктами 1.9 або 1.12.2. Договору, нараховуються на фактичну суму залишку кредиту за кожен день користування кредитом починаючи з першого дня надання траншу за договором та до дня фактичного повернення всієї суми кредиту позичальником.

Згідно з п.5.3. Сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього Договору (після 90 дня від дати закінчення Дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Також сторони погодили, що закінчення строку дії Договору не звільняє їх від відповідальності за порушення його умов, яке мало місце під час дії Договору (п.4.6 Кредитного договору).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачкою неналежним чином виконувалися кредитні зобов`язання. При цьому, ОСОБА_1 добровільно погодився на дані умови кредитного договору, шляхом його підписання. Також боржник своїм підписом засвідчила, що умови цього Договору є розумними, справедливими, добросовісними та не містять дисбалансу прав та обов`язків кредитодавця та позичальника та відповідає вільному волевиявленню сторін (п.5.10-5.11 Кредитного договору).

Згідно з ч.1-2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 р. у справі № 910/1238/17 касаційний суд дійшов такого висновку:

«проценти за користування кредитом - проценти, які нараховуються в межах строку кредиту (позики), визначені у договорі. Такі проценти розуміються як проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором або законом, які сплачує позичальник. Порядок їх виплат врегульований ч.1 ст.1048 ЦК України.

Проценти за неправомірне користування чужими грошовими коштами - проценти, які нараховуються внаслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання, порядок виплати якого врегульований ч.2 ст.625 ЦК України, у зв`язку з чим такі проценти можуть бути стягнуті після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування».

Як зазначалося вище, сторони в кредитному договорі узгодили, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього Договору є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч.2 ст. 625 ЦК України. Позивач у своїй позовній заяві посилався безпосередньо на ст. 625 ЦК України (сторінка 6 Позовної заяви).

Отже, у позивача наявні всі правові підстави для стягнення відсотків за кредитним договором як в межах строку його дії (відповідно до ст. 1048 ЦК України) так і після спливу строку кредитування (відповідно до ст. 625 ЦК України) у розмірі 8 437,63 грн, так як останні нараховані згідно умов кредитного договору та до 24.12.2023 року – дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року про внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», отже їх розрахунок узгоджується з приписами Закону України «Про споживче кредитування» в редакції на час укладення та виконання договору.

До того ж, з матеріалів справи вбачається та підтверджується належними доказами те, що відповідачка взяті на себе зобов`язання за Кредитним договором належним чином не виконала та отримані у кредит кошти у сумі 16 099,12 гривень в обумовлений Кредитним договором строк не повернула. Розмір заборгованості нею не спростовано та не надано належних та допустимих доказів на її погашення.

Вимогами ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, оскільки доказів належного виконання відповідачкою кредитних зобов`язань матеріали справи не містять, натомість, належними доказами у справі підтверджується факт передання від TOB «Манівео Швидка Фінансова Допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «ФК «Ейс» права дійсної вимоги за Кредитним договором, суд дійшов висновку про наявність визначених законом підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 650553467 від 18.01.2022 року в розмірі 24 536,75 грн. ( 16 099 грн. 12 коп. - тіло кредиту; 8437 грн 63 коп. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом).

Щодо судових витрат слід зазначити наступне.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частина перша, пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).

Відповідно до положень частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що судом повністю задоволені позовні вимоги, з відповідачки на користь позивача необхідно стягнути судові витрати, понесені позивачем на сплату судового збору в розмірі 2662,40 грн.

Відповідно до положень частин першої, другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України).

Відповідно до частин четвертої-шостої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При подачі позовної заяви ТОВ «Фінансова Компанія «Ейс» просило стягнути з відповідачки витрати на правничу допомогу у розмірі 7000 грн.

На підтвердження понесення таких витрат представник позивача надав копію договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025, укладеного між АБ «Соломко та Партнери» в особі керуючого Соломко О.В. та ТОВ «ФК «ЕЙС» в особі директора Полякова О. та додаткової угоди №257709306317 до вказаного договору від 01.09.2025, відповідно до яких адвокатське бюро взяло на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу у обсязі та на умовах, передбачених даним договором по справі за позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 650553467 від 18.01.2022; акт прийому-передачі наданих послуг від 29.12.2025 до договору про надання правничої допомоги№20/08/25-01 від 20.08.2025, підписаний керуючим АБ «Соломко та Партнери» Соломко О. та директором ТОВ «ФК «ЕЙС» Поляковим О., згідно якого адвокатом надано позивачу послуги на суму 7000,00 грн, з яких: складання позовної заяви 2 год. – 5 000,00 грн; вивчення матеріалів справи 2 год. – 1 000,00 грн; підготовка адвокатського запиту 1 год. - 500,00 грн; підготовка клопотання 1 год. - 500,00 грн; копію довіреності ТОВ «ФК «ЕЙС» на ім`я адвоката Соломко О.В. від 11.08.2025.

Відповідачка ОСОБА_1 у відзиві на позов заперечувала проти стягнення з неї судових витрат позивача на правничу допомогу в зазначеному у позові розмірі - 7 000 грн. та просила їх зменшити з огляду на неспівмірність зі складністю справи.

Враховуючи, що дана справа є малозначною та однотипною, її значення для сторін, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, заперечення відповідачки, суд вважає, що витрати позивача на правничу допомогу у розмірі 7000 грн., з урахуванням принципу пропорційності, а також критерію реальності наданих адвокатських послуг, обґрунтованості та розумності їхнього розміру, підлягають зменшенню до 2 000 грн.

Отже, позов слід задовольнити частково.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 265, 280-282, 289, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" заборгованість за кредитним договором № 650553467 від 18.01.2022 року в розмірі 24 536,75 грн. ( 16 099 грн. 12 коп. - тіло кредиту; 8437 грн 63 коп. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом), судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 грн.

В іншій частині позову - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернівецького апеляційного суду. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М. Є. Бойко