Рішення від 03 серпня 2026 р. у справі №717/1137/26 — Кельменецький районний суд Чернівецької області

Справа № 717/1137/26

Номер провадження2-а/717/50/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.08.2026 селище Кельменці

Кельменецький районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді Кудиби З. І.,

секретаря судового засідання Житарюк А. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Кельменецького районного суду Чернівецької області із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, у якому просить:

-скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення № 291 від 02 березня 2026 року, прийняту начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , якою позивача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн;

-закрити адміністративну справу за відсутністю у його діях події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

13 липня 2026 року ухвалою суду провадження у справі було відкрито, призначено розгляд за правилами спрощеного позовного провадження та витребувано від відповідача копії всіх матеріалів справи для належного ознайомлення з обставинами, що мають юридичне значення для прийняття рішення.

20 липня 2026 року до суду надійшов відзив ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому відповідач просив відмовити у задоволенні адміністративного позову, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови, а також на те, що її прийнято уповноваженою посадовою особою в межах наданих законом повноважень. До відзиву відповідачем долучено копії документів, які, на його думку, підтверджують правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Позивач зазначає, що перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_1 ) та з травня 2024 року користується правом на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 5 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у зв`язку із здійсненням виховання дитини з інвалідністю віком до 18 років.

Позивач вказує, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 02 березня 2026 року № 291 його притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000,00 грн.

Як зазначає позивач, про існування вказаної постанови він дізнався лише 20 травня 2026 року після звернення до ІНФОРМАЦІЯ_3 у зв`язку з виявленням у застосунку «Резерв+» відмітки про порушення правил військового обліку. Того ж дня він отримав копію постанови, а 21 травня 2026 року отримав постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, винесену на підставі зазначеної постанови.

Позивач вважає, що оскаржувану постанову винесено з істотним порушенням вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Зокрема, позивач зазначає, що підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності стало твердження відповідача про те, що він, отримавши засобами поштового зв`язку повістку про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 09 січня 2026 року, без поважних причин не з`явився до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, чим порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Водночас позивач стверджує, що зазначеної повістки не отримував, про необхідність з`явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки повідомлений не був, а тому не знав про призначений виклик. Крім того, зазначає, що його облікові дані були своєчасно оновлені, він користувався правом на відстрочку від призову, неодноразово звертався до територіального центру комплектування та соціальної підтримки із відповідними документами, а будь-які зміни персональних даних, які потребували б уточнення, були відсутні.

Також позивач зазначає, що матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять належних доказів вручення йому повістки або належного повідомлення про її надходження відповідно до вимог Правил надання послуг поштового зв`язку. На його переконання, відповідачем не підтверджено ні факту особистого вручення рекомендованого листа, ні залишення повідомлення про його надходження, ні інформування за номером телефону.

Крім того, позивач вважає, що відповідачем не враховано, що відомості щодо його персональних даних та права на відстрочку містилися у відповідних державних інформаційних ресурсах, доступ до яких здійснюється в порядку автоматизованого інформаційного обміну, а тому підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку не було.

На переконання позивача, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами факту вчинення ним адміністративного правопорушення, а також не підтверджено правомірності прийнятого рішення про притягнення його до адміністративної відповідальності.

З огляду на викладене, позивач вважає постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 291 від 02 березня 2026 року протиправною та такою, що підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення — закриттю.

У відзиві на позовну заяву ІНФОРМАЦІЯ_4 позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні в повному обсязі.

Відповідач зазначає, що постанова начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №291 від 02 березня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення є законною, обґрунтованою та прийнятою з дотриманням вимог чинного законодавства.

На обґрунтування своєї правової позиції відповідач посилається на положення Конституції України, Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16 травня 2024 року, зазначаючи, що в умовах дії воєнного стану та особливого періоду військовозобов`язані зобов`язані з`являтися за викликом до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строк і місце, визначені у повістці.

Відповідач вказує, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 . Через автоматизовану систему «Оберіг» на його ім`я було сформовано електронну повістку про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення облікових даних, яка в подальшому була передана до АТ «Укрпошта» для друку та надсилання позивачу.

За твердженням відповідача, позивач у визначені у повістці дату та час до територіального центру комплектування та соціальної підтримки не з`явився, про причини неявки не повідомив, чим порушив вимоги законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП.

Крім того, відповідач зазначає, що під час складання протоколу про адміністративне правопорушення позивачу було роз`яснено права, передбачені статтею 268 КУпАП, а також повідомлено про дату, час і місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, однак на її розгляд позивач не з`явився та причин своєї неявки не повідомив.

З огляду на викладене відповідач вважає оскаржувану постанову законною та обґрунтованою, а позовні вимоги — безпідставними, у зв`язку з чим просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши письмові докази та оцінивши доводи сторін у їх сукупності, суд встановив наступне.

Відповідно до частин першої та десятої статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, а громадяни, які перебувають на військовому обліку, зобов`язані виконувати обов`язки, встановлені законодавством про військовий обов`язок і військову службу.

Згідно з частиною першою статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації військовозобов`язані зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені у повістці.

Відповідно до статей 72, 77 Кодексу адміністративного судочинства України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, а в адміністративних справах щодо оскарження рішень суб`єкта владних повноважень саме на відповідача покладається обов`язок доведення правомірності прийнятого ним рішення.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до статей 245, 251 та 280 КУпАП орган (посадова особа), уповноважений розглядати справу про адміністративне правопорушення, зобов`язаний своєчасно, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, а висновок про винуватість особи має ґрунтуватися на належних, допустимих і достатніх доказах.

Судом встановлено, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 291 від 02 березня 2026 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу.

Як убачається зі змісту оскаржуваної постанови, підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності визначено те, що він, отримавши засобами поштового зв`язку повістку про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 09 січня 2026 року, у визначені повісткою дату та час не з`явився до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, чим порушив вимоги законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Заперечуючи позов, відповідач посилається на те, що повістка була сформована в автоматизованій системі «Оберіг», передана до АТ «Укрпошта» для друку та надсилання позивачу, а останній був належним чином повідомлений про необхідність явки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, однак без поважних причин не прибув у визначений час.

Разом із тим зазначені доводи відповідача не підтверджені належними та допустимими доказами. Матеріали справи не містять доказів вручення позивачу повістки у порядку, встановленому законодавством, відомостей про вручення рекомендованого поштового відправлення, повідомлення про його надходження чи інших доказів належного повідомлення позивача про необхідність явки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Крім того, в оскаржуваній постанові зазначено, що позивач визнав факт вчинення адміністративного правопорушення та погодився на розгляд справи за його відсутності. Водночас жодної заяви позивача або іншого належного й допустимого доказу, який би підтверджував такі обставини, відповідач суду не надав.

За таких обставин суд доходить висновку, що відповідач не довів належними та допустимими доказами обставин, покладених в основу оскаржуваної постанови, зокрема факту належного повідомлення позивача про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Окрім наведеного, судом встановлено, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення відповідачем не було дотримано вимог процесуального закону щодо забезпечення права позивача на захист.

Відповідно до частини першої статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право знайомитися з матеріалами справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися правничою допомогою та брати участь у розгляді справи.

За змістом статті 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за участю такої особи, а за її відсутності — лише за умови наявності достовірних даних про її своєчасне повідомлення про дату, час і місце розгляду справи.

Відповідно до статті 277-2 КУпАП особа повинна бути повідомлена про дату і місце розгляду справи не пізніш як за три доби до її розгляду, а згідно зі статтею 278 КУпАП посадова особа при підготовці до розгляду справи зобов`язана перевірити належність такого повідомлення.

Як убачається з матеріалів справи, оскаржувану постанову винесено за відсутності позивача. При цьому відповідач посилається лише на те, що під час складання протоколу позивачу було роз`яснено його права та повідомлено про дату, час і місце розгляду справи. Проте жодних належних доказів, які б підтверджували виконання вимог статей 268, 277-2 та 278 КУпАП, матеріали справи не містять.

Отже, відповідач не довів, що позивачу було забезпечено можливість реалізувати процесуальні права, гарантовані статтею 268 КУпАП, що є істотним порушенням процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення та самостійною підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Крім того, відповідно до статті 280 КУпАП посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язана з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Однак матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що відповідачем було всебічно, повно та об`єктивно з`ясовано всі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Зокрема, відповідачем не доведено належного повідомлення позивача про виклик, факту невиконання ним обов`язку з`явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а також обставин, зазначених в оскаржуваній постанові щодо визнання позивачем вини та його згоди на розгляд справи за його відсутності.

За таких обставин суд доходить висновку, що при розгляді справи відповідачем не виконано вимог статей 245, 251 та 280 КУпАП щодо всебічного, повного й об`єктивного з`ясування всіх обставин справи, а висновки, викладені в оскаржуваній постанові, не ґрунтуються на належних, допустимих та достатніх доказах.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України саме на відповідача покладено обов`язок доведення правомірності свого рішення. Проте належних і достатніх доказів, які б підтверджували правомірність оскаржуваної постанови, відповідач суду не надав.

Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що відповідачем не доведено наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, а також не підтверджено дотримання встановленої законом процедури притягнення його до адміністративної відповідальності.

Також суд вважає за необхідне вказати, що частиною 1 статті 210 КУпАП встановлено, що адміністративна відповідальність настає за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку. Частиною 3 статті 210 КпАП України встановлено відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Частиною 1 статті 210-1КУпАП встановлено, що адміністративна відповідальність настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Частиною 3 статті 210-1КпАП України встановлено відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Зазначені норми визначають різні склади правопорушень та є бланкетними, і при їх застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку, законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію та запровадження в Україні особливого періоду.

Відповідно до оскаржуваної постанови № 291 від 02 березня 2026 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу

Однак, в оскаржуваній постанові не розкрито склад адміністративного правопорушення передбаченого статтею 210-1 КУпАП, яка ставиться в позивачу.

Таким чином, відповідач в оскаржуваній постанові невірно кваліфікував дії позивача за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, що тягне за собою її скасування.

Така позиція суду ґрунтується на постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2025 року по справі № 724/675/25.

За таких обставин постанова начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 291 від 02 березня 2026 року є протиправною та підлягає скасуванню, а провадження у справі — закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із такого.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, судові витрати підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Як убачається з матеріалів справи, при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1331 грн 20 коп., що підтверджується наявною у матеріалах справи квитанцією.

Крім того, позивачем понесено витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Оскільки позов підлягає задоволенню, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь позивача судового збору у розмірі 1331 грн 20 коп. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн.

Керуючись статтями 2, 5, 9, 72–77, 90, 139, 241–246, 250, 255, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, статтями 245, 247, 251, 268, 277-2, 278, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності — задовольнити.

Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення № 291 від 02 березня 2026 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 , якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу.

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини першої статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1331 (одну тисячу триста тридцять одну) гривню 20 копійок.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 (вісім тисяч) гривень 00 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано апеляційним судом, набирає законної сили після: повернення апеляційної скарги; відмови у відкритті або закриття апеляційного провадження; прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Повний текст судового рішення складено 04 серпня 2026 року.

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса: АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код юридичної особи відсутній.

Суддя Куди