Постанова від 02 серпня 2026 р. у справі №128/3158/26 — Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/3158/26

РІШЕННЯ

Іменем України

03 серпня 2026 року м. Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Васильєвої Т.Ю.,

секретар Манюк Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниця в порядку розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з даною позовною заявою, в якій вказує, що 07.07.2026 постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковника ОСОБА_2 його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та застосовано щодо нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн за те, що він: не пройшов (відмовився від проходження) ВЛК (п.2 розділу ІІ ЗУ "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав в/сл та поліцейських на соціальний захист", чим допустив(ла) порушення правил військового обліку.

Позивач вважає, що вказана постанова є незаконною та необгрунтованою, а наявність складу адміністративного правопорушення не підтверджено належними і допустимими доказами. Зазначає, що датою вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП є 06.06.2025. При цьому, матеріали справи не містять відомостей, коли саме відповідач виявив вчинене позивачем адміністративне правопорушення, проте встановлено, що 27.08.2025 відповідач вже звернувся до органів Національної поліції України з метою доставки позивача для складання протоколу за фактом вчиненого адміністративного правопорушення, що у свою чергу свідчить, що станом на 27.08.2025 відповідачу вже достеменно було відомо про вчинення позивачем правопорушення. Враховуючи наведене, а також факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення 06.06.2025 та факт його достеменного виявлення відповідачем принаймні 27.08.2025, адміністративне стягнення за вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 цього КУпАП, могло бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, тобто не пізніше 27.11.2025, але не пізніше одного року з дня його вчинення 06.06.2026. Відтак, розгляд справи про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відносно позивача та накладення на останнього стягнення після 06.06.2026 суперечить вимогам п. 7 ст. 247 КУпАП, яка передбачає, що провадження у справі про адміністративні правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд скасувати постанову № R611393/4088 від 07.07.2026, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо позивача про накладення адміністративного стягнення за справою про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 17 000, 00 грн та закрити провадження у справі (а.с. 1 – 4).

Ухвалою суду від 22.07.2026 відкрито провадження у справі в порядку розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ та призначено справу до судового розгляду (а.с. 24).

Представник ІНФОРМАЦІЯ_1 надала до суду відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач вважає, що вимоги позивача є безпідставними, а також такими, що не підлягають задоволенню, оскільки ОСОБА_3 перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 з 11.11.2003 року. 30.01.2024 військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_4 позивач був визнаний обмежено придатним до військової служби. Непридатний до служби в ДШВ, плавскладі, морській піхоті, спецспорудах. Крім того, ця обставина підтверджується відомостями з Єдиного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.Будучи обмежено придатним, позивач був зобов`язаний самостійно звернутись до ТЦК та СП через електронний кабінет з метою отримання направлення для проходження ВЛК. Проте позивач не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 для отримання направлення для проходження ВЛК та через електронний кабінет не сформував направлення для проходження ВЛК. Щодо строків накладення адміністративного стягнення, представник відповідача не погоджується з відповідачем, що воно було виявлене 27.08.2025, оскільки 03.07.2026 відповідальною особою ІНФОРМАЦІЯ_2 зафіксовано та виявлено правопорушення, а тому строки відраховуються з 03.07.2026, тому просить в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Позивач в судове засідання з розгляду справи по суті не з`явився, його представник, адвокат Геращенко Т.В., подала до суду заяву, відповідно до якої позовні вимоги підтримує та просить задовольнити, розгляд справи просить провести за відсутності позивача та його представника.

Представник відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті також не з`явився, у відзиві на позовну заяву просить відмовити в задоволені позовних вимог на підставах, викладених у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За вказаних обставин суд вважає можливим провести судове засідання за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, оглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши докази по справі у їх сукупності, дійшов до наступного висновку.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_6 , 17.05.2017 признаний тимчасово непридатним до військової служби, по підтверджується копією війсково-облікового документа серії НОМЕР_1 від 10.04.1985 (а.с. 6 - 8 зі звороту).

07.07.2026 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення за справою про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 КУпАП № R611393/4088, якою встановлено наступне "за результатами з`ясування обставин справи встановлено, що ОСОБА_1 не пройшов (відмовився від проходження) ВЛК (п.2 розділу ІІ ЗУ "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав в/сл та поліцейських на соціальний захист", чим допустив(ла) порушення правил військового обліку". За вищевказаних обставин його притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу в сумі 17 000, 00 грн (а.с. 11).

Представником відповідача надано копію з матеріалів справи № Р/4088 "про адміністративне правопорушення вчинене ОСОБА_1 за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Постанова від 07.07.20206 № 4088", в яких наявний протокол про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 03.07.2026 та оскаржувана постанова № R611393/4088 від 07.07.2026 за ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Суд зауважує, що наданою суду оскаржуваною постановою ОСОБА_4 притягнутий до адміністративної відповідальності не за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, як вказано в наданому суду протоколі, а за ч. 3 ст. 210 КУпАП, в якій відсутні відомості про встановлені обставини, на підставі яких начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 встановив, що ОСОБА_1 не пройшов (відмовився від проходження) ВЛК, які саме дії чи бездіяльність були вчинені, тобто чи він відмовився від проходження ВЛК, чи не прийшов для його проходження, що є різними по суті порушеннями, оскільки перше полягає в тривалій бездіяльності, а відмова від проходження ВЛК є дією та вчиняється у відповідний час та у відповідному місці. Будь-яких обставин таких дій чи бездіяльності, окрім лише констатації різних по суті дій та бездіяльності щодо ВЛК, в оскаржуваній постанові не викладено взагалі.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Згідно зі ст. 8 КУпАП, особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом`якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.

Згідно зі ч. 7 ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, за якою щодо позивача було складено протокол про адміністративне правопорушення № 259, передбачено відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.

Ч. 3 ст. 210 КУпАП, за якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності оскаржуваною постановою, передбачено відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Ч. 1 ст. 210 КУпАП передбачена відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку.

Згідно ст. 254 КУпАП, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.

В межах розгляду даної справи судом не встановлено, що відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП, натомість було складено протокол за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Ч.ч. 6, 7 ст. 258 КУпАП встановлено, що протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України), якщо особа не з`явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України підтвердних документів про отримання особою виклику.

Протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління та регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України), уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України (у частинi правопорушень, вчинених військовозобов`язаними Служби зовнішньої розвідки України), якщо особа подала відповідну заяву, в якій вона не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності.

У випадках, передбачених частинами шостою і сьомою цієї статті, уповноважені посадові особи після отримання підтвердних документів про отримання особою виклику або відповідної заяви виносять постанову у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу (ч. 8 ст. 258 КУпАП).

Однак, відповідачем не доведено підстав винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210 КУпАП без попереднього складення протоколу саме за ч. 3 ст. 210 КУпАП, оскільки підтвердні документи про отримання ним виклику для розгляду справи саме за ч. 3 ст. 210 КУпАП відсутні, його лише було повідомлено в протоколі, складеному за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, про необхідність явки до відповідача для розгляду справи саме за складеним протоколом, заява, в якій ОСОБА_1 не оспорює допущене порушення та згоден на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності, суду теж не надавалась.

Статтею 283 КУпАП встановлено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Проте, в порушення ст. 283 КУпАП, в оскаржуваній постанові не зазначено опису обставин, установлених при розгляді справи, тобто протягом якого часу та коли саме, і за яких обставин, позивач не пройшов (відмовився від проходження) ВЛК, при цьому, такі дія та бездіяльність не є тотожними, мають різну юридичну природу, підстави виникнення та наслідки.

Щодо установлення в оскаржуваній постанові порушення позивачем п. 2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовслужбовців та поліцейських на соціальний захист», суд зауважує, що ним установлено, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Однак які саме дії чи бездіяльність ОСОБА_1 вказують на порушення зазначеної норми закону та його обов`язок на виконання даної вимоги, в оскаржуваній постанові не викладено взагалі, що за відсутності складення протоколу про адміністративне правопорушення за даною статтею суперечить як вимогам про дотримання процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності, так і обов`язку органу, який притягує особу до такої відповідальності, встановити обставини, на підставі яких він прийшов до висновку про вчинене особою порушення.

Ч. 3 ст. 286 КАС України встановлено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

За таких обставин, оскільки відповідачем не доведено законних підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП без попереднього складення протоколу про вчинення саме цього, а не будь-якого іншого, адміністративного правопорушення, при цьому в оскаржуваній постанові відсутній виклад обставин, на підставі яких було встановлено зазначені в оскаржуваній постанові порушення, які викладені в спосіб, за якого неможливо встановити навіть суть порушення, тобто чи він не пройшов ВЛК, чи відмовився від його огляду, що полягає або у бездіяльності, або у активних діях щодо відмови від такого огляду, суд доходить висновку щодо наявності підстав для задоволення позову та на підставі п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України слід скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно зі ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Отже, підставою для стягнення з суб`єкта владних повноважень судового збору є задоволення позовних вимог сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, та наявність документального підтвердження сплати нею судового збору у відповідному розмірі.

Така позиція суду відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 23.07.2020 по справі № 524/6159/16-а.

Матеріалами справи підтверджено понесення позивачем судових витрат зі сплати судового збору, а тому передбачений законом розмір судового збору, який був сплачений позивачем, необхідно стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Керуючись ст.ст. 5, 72, 77, 79, 159, 241-246, 250, 251, 255, 286, 293 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення задовольнити.

Скасувати постанову № R611393/4088 про накладення адміністративного стягнення за справою про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП від 07.07.2026 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень і закрити справу про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 665, 60 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а в разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

1)позивач ОСОБА_1 , ареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податківНОМЕР_3 ;

2)відповідач ІНФОРМАЦІЯ_7 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .

Суддя: