Рішення від 03 серпня 2026 р. у справі №703/3958/26 — Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/3958/26

2-а/703/51/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2026 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі судді Биченка І.Я., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

у с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови про адміністративне правопорушення.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 №66 від 13 січня 2025 року його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн. 00 коп. за те, що він не з`явився 09:00 год 05.12.2024 за повісткою №1376048 до ІНФОРМАЦІЯ_2 для проходження медичного огляду, що необхідно для уточнення персональних даних.

Позивач стверджує, що правопорушення він не вчиняв, оскільки не отримував будь-якої повістки про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_2 , а в тексті постанови повністю відсутні докази того, що повістка на його ім`я була вручена у встановленому законом порядку. Його також не повідомляли про час і місце розгляду самої справи, який відбувся 05.12.2024. Відповідач фактично притягнув його до відповідальності на підставі припущень, а не беззаперечно встановлених фактів без встановлення в його діях вини як обов`язкової ознаки складу адміністративного правопорушення.

Також зазначив, що після винесення постанови №66 від 13.01.2025 відповідач повторно притягнув його до адміністративної відповідальності постановою №579 від 25.03.2025 за ті самі обставини, а саме за нібито неявку 05.12.2024 за повісткою № 1376048.

У зв`язку з цим, ОСОБА_1 просив визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 №66 від 13 січня 2025 року про притягнення його до відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП, а провадження у справі закрити.

Ухвалою від 18 червня 2026 року суд поновив ОСОБА_1 строк для звернення до суду з позовом, відкрив провадження у справі та постановив розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Одночасно суд встановив відповідачу строк для подання відзиву.

Відповідач – ІНФОРМАЦІЯ_3 , своїм правом на подання відзиву та доказів не скористався.

Частиною 5 ст. 262 КАС України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З огляду на викладене справа розглядається на підставі наявних у справі матеріалів.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд доходить наступного висновку.

Судом установлено, що 13 січня 2025 року начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 полковник ОСОБА_2 виніс постанову, якою визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, визначеного ч.3 ст.210 КУпАП, та наклав на нього штраф у сумі 17000 грн.

Згідно з цією постановою підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності стало те, що він не з`явився на 09:00 годину 05.12.2024 по повістці №1376048 до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення персональних даних.

В оскаржуваній постанові про адміністративне правопорушення зазначено, що позивач своїми діями вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210 КУпАП.

Частиною першою статті 210 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, а частиною третьою статті 210 КУпАП – за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Вказана норма є бланкетною, тому в постанові повинно бути зазначено норму нормативно-правового акта, яку порушила особа, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Як убачається із оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 інкриміноване порушення вимог підпункту 2 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487.

Відповідно до підпункту 2 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (чинних на час виникнення спірних правовідносин) призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні: прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно зі ст. 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Як визначено ч.1 ст. 5 КАСУ кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у визначений законом спосіб.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Спірні правовідносини виникли в зв`язку притягненням позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП внаслідок порушення правил військового обліку, а саме через не прибуття за викликом до ТЦК та СП.

Відповідно до ч. 3 ст. 210 КУпАП порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період тягне за собою тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до Указу Президента України №303/2014 від 17.03.2014 р. «Про часткову мобілізацію», затвердженого Законом України від 17.03.2014 р. № 1126-VІ, в Україні оголошено часткову мобілізацію, отже з того часу настав особливий період, який триває по теперішній час, оскільки рішення про демобілізацію, затвердженого Верховною Радою України (ст. 11 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію») не приймалось. Щодо факту запровадження особливого періоду в Україні з 18.03.2014 наголосив Верховний Суд України у постанові від 30.05.2018 в справі №521/126/16-ц.

Крім того, Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який діє до тепер.

Отже, з 18 березня 2014 року в Україні діє особливий період.

Обґрунтовуючи протиправність притягнення до адміністративної відповідальності позивач зазначає, що він не був належним чином повідомлений про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 , не був обізнаний про розгляд справи про притягнення його до адміністративної відповідальності а дізнався про наявність постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності після направлення постанови на примусове виконання.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначені Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Процедуру оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки тощо визначає Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (надалі Порядок, чинний на час виникнення спірних правовідносин), що затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024.

Відповідно до п. 28 Порядку виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).

Разом з тим, підтвердження надсилання позивачу рекомендованого поштового відправлення із повісткою про виклик відповідачем суду не надано.

Оскаржувана постанова не містить дати та номера поштового відправлення АТ «Укрпошта», яким було відправлено повістку, адресу, на яку було направлено повістку, дату належного підтвердження оповіщення військовозобов`язаного, що є основним доказом для підтвердження вини ОСОБА_1 .

У разі не оповіщення або ж повернення відповідного відправлення через невручення, указана обставина не може бути підтверджена жодним доказом зі сторони позивача, а тому обставину належного оповіщення має доводити саме відповідач. Однак будь-яких доказів на підтвердження викладеного відповідачем не надано.

Суд зауважує, що для притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення вказаних положень законодавства особа, уповноважена на складення постанови про адміністративне правопорушення, повинна довести, що особа, отримавши відповідне розпорядження чи повістку, не з`явилась до компетентного органу у встановлений строк, для взяття її на військовий облік чи виконання інших, передбачених чинним законодавством дій.

Однак доказів на підтвердження правомірності оскаржуваної постанови відповідачем надано не було.

Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Верховний Суд у постанові від 08.07.2020 у справі №463/1352/16-а зазначив, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Саме суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Отже, згідно принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Таким чином, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Незважаючи на викладене відповідачем не доведено порушення ОСОБА_1 вимог ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», пп.2 п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, та як наслідок вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП. Доказів правомірності прийнятого рішення суду не надано.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Частиною 3 статті 286 КАС України встановлено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідачем не подано до суду доказів та не зазначено обставин, які безсумнівно підтверджують наявність складу правопорушення та спростовують пояснення позивача, викладені в адміністративному позові, та які б дозволили вказати на достовірність обставин, викладених у постанові про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, а тому будь-які сумніви з приводу наявності вини трактуються на користь особи, відносно якої винесена постанова.

Таким чином, ураховуючи, що в ході розгляду справи відповідачем, на якого у даному випадку покладено обов`язок щодо доказування, не доведено правомірності прийнятого стосовно позивача оскаржуваного рішення, суд дійшов висновку про необхідність скасування оскаржуваної постанови із закриттям провадження в справі про адміністративні правопорушення за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

При цьому суд ураховує, що нормами ст. 286 КАС України не передбачено право суду за наслідками розгляду справи визнати рішення суб`єкта владних повноважень протиправним.

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 139 КАС України.

Відповідно до частини першої наведеної статті при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь позивача 665 грн. 60 коп. судового збору, сплаченого за звернення до суду з наведеним позовом.

Докази на понесення позивачем будь-яких інших судових витрат матеріали справи не містять.

Керуючись ст. 241-243, 246, 286 КАС України

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задоволити повністю.

Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 №66 від 13 січня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП та накладення на нього 17000 грн. штрафу.

Закрити справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 665 грн. 60 коп. судового збору.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 10-ти днів з дня складення повного тексту.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 04 серпня 2026 року.

Учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

відповідач – ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце знаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .

Суддя І.Я. Биченко