Рішення від 03 серпня 2026 р. у справі №711/4805/26 — Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/4805/26

Провадження № 2/711/2881/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого - судді Булгакової Г.В.,

за участю секретаря судового засідання – Кошубінської Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до держави російська федерація в особі міністерства юстиції російської федерації про відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовом, у якому просив стягнути з держави російська федерація в особі міністерства юстиції російської федерації моральну шкоду у розмірі 5 152 610,00 грн., що за офіційним курсом НБУ на день подачі позову становить 100 000,00 Євро.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою з м. Маріуполь Донецької області. До початку повномасштабної збройної агресії російської федерації проти України позивач разом із дружиною проживав у належній їм на праві спільної сумісної власності квартирі АДРЕСА_1 . Крім того, на праві особистої приватної власності позивачу належала квартира АДРЕСА_2 у цьому ж будинку, в якій мешкала його донька. Внаслідок масованих та систематичних обстрілів м. Маріуполь із застосуванням артилерії, важкої броньованої техніки та авіації, зазначене нерухоме майно було повністю зруйноване, у зв`язку з чим позивач та члени його родини втратили житло, особисті речі й засоби до існування. З метою збереження життя, позивач разом із членами сім`ї протягом двох місяців перебували у повній ізоляції від зовнішнього світу, переховуючись у підвальному приміщенні третього під`їзду вказаного багатоквартирного будинку під безперервними ворожими ударами. Умови перебування у підвалі були незадовільними та принижували людську гідність: родина відчувала спрагу та голод, через відсутність комунальних послуг та централізованого постачання вони змушені були використовувати технічну воду з бойлерів зруйнованих квартир, збирати й топити талий сніг, а також вживати воду, забруднену розчином хлорного вапна, що призводило до отруєнь. Перебування у сирому, неопалюваному приміщенні із повітрям, насиченим густим димом від обстрілів та будівельним пилом, спричинило розвиток у позивача та членів його родини хронічних захворювань, зокрема розладів дихальної системи (кашлю), шлунково-кишкового тракту та кон`юнктивіту. Позивач щоденно перебував у стані важкого психоемоційного напруження, спостерігаючи чисельні факти загибелі цивільних осіб, тіла яких тривалий час залишалися на вулицях міста без поховання. Окрім цього, обґрунтовуючи позов, ОСОБА_1 вказує на факти систематичного психологічного і фізичного терору з боку військовослужбовців збройних сил держави-агресора, які заходили до підвального приміщення, проводили обшуки, примусові перевірки документів, погрожували вбивством та вчиняли інші дії, спрямовані на приниження особистої гідності. Найбільш психотравмуючою обставиною для позивача став факт вчинення представниками окупаційних військ злочину сексуального насильства (зґвалтування) щодо його дружини. Вказана подія завдала позивачу глибокої психічної травми, викликала стійке почуття безсилля та неможливості захистити члена своєї родини. 23.04.2022 під загрозою примусового знесення будинку окупаційною владою родина позивача була змушена залишити укриття і переміститися до села Найдьонівка. 11.06.2022 позивач із сім`єю через численні блокпости евакуювався до м. Запоріжжя, а згодом переїхав до міста Черкаси, де вони отримали статус внутрішньо переміщених осіб. Позивач наголошує, що внаслідок неправомірних дій держави-відповідача було повністю ліквідовано його звичний життєвий устрій, втрачено соціальні зв`язки, порушено право на житло, таємницю приватного життя та безпечне для життя і здоров`я довкілля. Перенесені психотравмуючі обставини призвели до значного погіршення здоров`я, у зв`язку з чим позивачу встановлено діагноз- посттравматичний стресовий розлад (F43.1). Позивач перебуває у стані депресії, відчуває постійну тривогу, страждає на хронічне порушення сну та змушений щоденно приймати медикаментозні препарати, що обмежує його життєдіяльність та працездатність. Враховуючи характер, тривалість, глибину та незворотність перенесених фізичних і душевних страждань, керуючись принципами розумності, виваженості та правової сатисфакції, позивач оцінює розмір грошового відшкодування моральної шкоди у 100 000,00 євро, що в гривневому еквіваленті становить 5 152 610,00 грн., та просить стягнути зазначені кошти на свою користь із російської федерації.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.05.2026, справу передано для розгляду судді Булгаковій Г.В.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13.05.2026 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого судового засідання.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24.06.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином; 29.05.2026 подав заяву, в якій підтримав позовні вимоги та просив розглядати справу за його відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, а саме шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України. Відзиву на позовну заяву не подав.

Згідно з частинами 1, 2 статті 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору України.

Відповідно до частини 1 статті 79 Закону України «Про міжнародне приватне право» пред`явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.

Частиною 4 статті 263 ЦПК передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно правової позиції Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеної у постанові від 14.04.2022 у справі № 308/9708/19, після початку війни в Україні з 2014 року суд України, розглядаючи справу, де відповідачем визначено російську федерацію, має право ігнорувати імунітет цієї країни та розглядати справи про відшкодування шкоди, завданої фізичній особі в результаті збройної агресії російської федерації, за позовом, поданим саме до цієї іноземної країни. Так, у зв`язку з повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України 24.02.2022 Україна розірвала дипломатичні відносини з росією, що унеможливлює із цієї дати направлення різних запитів і листів до посольства російської федерації в Україні з огляду на припинення його роботи на території України. Отже, починаючи з 2014 року, немає необхідності в направленні до посольства російської федерації в Україні запитів щодо згоди російської федерації бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди у зв`язку з вчиненням російською федерацією збройної агресії проти України й ігноруванням нею суверенітету та територіальної цілісності Української держави. А з 24.02.2022 таке надсилання неможливе ще й з огляду на розірвання дипломатичних відносин України з російською федерацією.

З огляду на наведене, керуючись положеннями частини 8 статті 178, частини 4 статті 223 та частини 1 статті 280 ЦПК України суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи в їх сукупності, всебічно, повно та об`єктивно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є громадянином України, народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Маріуполь Донецької області. З 21.06.1994 позивач був зареєстрований та фактично проживав за адресою: АДРЕСА_3

Наразі позивач проживає у м. Черкаси та перебуває на обліку внутрішньо переміщених осіб, що підтверджується довідкою Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради від 21.12.2022 року № 7101-5002436136 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Фактичним місцем його проживання/перебування є адреса: АДРЕСА_4 .

Згідно з витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 339092034 від 13.07.2023 та № 344344965 від 28.08.2023, ОСОБА_1 на праві власності належить квартира АДРЕСА_5 , а також 1/3 частка квартири АДРЕСА_6 у цьому ж будинку, яка перебуває у спільній частковій власності позивача.

Внаслідок артилерійських та авіаційних обстрілів м. Маріуполь з боку збройних формувань російської федерації вказане нерухоме майно було повністю зруйноване та знищене. За даними фактами Черкаським РУП ГУНП в Черкаській області здійснюється досудове розслідування у кримінальних провадженнях, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 438 КК України, а саме № 1222250310001345 від 09.07.2022 щодо руйнування квартири АДРЕСА_2 та № 1223250310000116 від 11.01.2023 щодо знищення квартири АДРЕСА_6 .

Крім того, судом встановлено, що у зв`язку з безперервними бойовими діями та з метою збереження життя, позивач разом із членами своєї родини протягом двох місяців перебував у підвальному приміщенні 3 під`їзду будинку АДРЕСА_7 . Умови перебування в укритті були незадовільними, невідповідними санітарно-гігієнічним нормам та супроводжувалися нестачею питної води, їжі, відсутністю комунальних послуг, а також безпосередньою загрозою для фізичного існування та актами психологічного терору з боку військовослужбовців збройних сил держави-агресора.

23.04.2022 позивач був виселений з укриття під загрозою знесення будинку окупаційними військами, після чого перемістився до сю Найдьонівка. 11.06.2022 позивач евакуювався до м. Запоріжжя, а згодом переїхав до м. Черкаси.

Перенесені психотравмуючі обставини, тривале перебування в зоні бойових дій, перебування в умовах постійної небезпеки для життя та втрата всього майна призвели до значного погіршення стану здоров`я позивача.

Згідно з консультаційним висновком спеціаліста (лікар-психіатр) КНП «Черкаський обласний психоневрологічний диспансер Черкаської обласної ради» від 05.05.2026, ОСОБА_1 встановлено діагноз: Посттравматичний стресовий розлад (F43.1), у зв`язку з чим йому призначено постійне амбулаторне медикаментозне лікування сильнодіючими препаратами.

Згідно з довідкою КНП «Другий Черкаський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» від 29.04.2026, ОСОБА_1 хворіє на: гіпертонічну хворобу ст. II, 2 ст., гіпертензивне серце СН І ст., хронічну дисциркуляторна гіпертонічну енцефалопатію ІІ ступеня, катаракту, а також хронічну варикозну хворобу вен нижніх кінцівок.

Звертаючись до суду із вказаним позовом, позивач просить стягнути з держави російська федерація в особі міністерства юстиції російської федерації в рахунок відшкодування моральної шкоди суму у розмірі 5 152 610,00 грн., що за офіційним курсом НБУ на день підготовки позову становить 100 000,00 євро, посилаючись на те, що внаслідок збройної агресії та воєнних злочинів відповідача було грубо порушено його права, гарантовані Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 та IV Женевською конвенцією про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949, зокрема: право на життя, право на свободу та особисту недоторканність, право на повагу до приватного і сімейного життя, заборону нелюдського та принижуючого гідність поводження, а також право на мирне володіння своїм майном, що завдало йому невимовних, глибоких та довготривалих моральних і фізичних страждань.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Статтею 28 Загальної декларації прав людини кожному гарантується право на соціальний і міжнародний порядок, при якому права і свободи, викладені в цій Декларації, можуть бути повністю здійснені.

Відповідно до статті 1 Декларації про право на мир, затвердженої резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 71/189 від 19.12.2016, кожен має право жити в мирі в умовах заохочення і захисту всіх прав людини і повної реалізації розвитку.

Загальновідомим є той факт, що в лютому 2014 року розпочалася військова агресія російської федерації проти України, внаслідок якої була анексована територія Автономної Республіки Крим, частково окуповані території Донецької та Луганської областей України. 24.02.2022 розпочалось повномасштабне вторгнення російської федерації на територію України, у зв`язку із чим Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» від 24.02.2022 № 2102-IX, з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 на території України введено воєнний стан.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про оборону України» збройна агресія - це застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій: вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України; блокада портів, узбережжя або повітряного простору, порушення комунікацій України збройними силами іншої держави або групи держав; напад збройних сил іншої держави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України; засилання іншою державою або від її імені озброєних груп регулярних або нерегулярних сил, що вчиняють акти застосування збройної сили проти України, які мають настільки серйозний характер, що це рівнозначно переліченим в абзацах п`ятому - сьомому цієї статті діям, у тому числі значна участь третьої держави у таких діях; дії іншої держави (держав), яка дозволяє, щоб її територія, яку вона надала в розпорядження третьої держави, використовувалася цією третьою державою (державами) для вчинення дій, зазначених в абзацах п`ятому - восьмому цієї статті застосування підрозділів збройних сил іншої держави або групи держав, які перебувають на території України відповідно до укладених з Україною міжнародних договорів, проти третьої держави або групи держав, інше порушення умов, передбачених такими договорами, або продовження перебування цих підрозділів на території України після припинення дії зазначених договорів;

Силові дії російської федерації, що тривають з 20.02.2014 є актами збройної агресії відповідно до пунктів «a», «b», «с», «d» та «g» статті 3 Резолюції 3314 (XXIX) Генеральної Асамблеї ООН «Визначення агресії» від 14.12.1974 року.

Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» визначено, що російська федерація чинить злочин агресії проти України та здійснює тимчасову окупацію частини її території за допомогою збройних формувань російської федерації, що складаються з регулярних з`єднань і підрозділів, підпорядкованих Міністерству оборони російської федерації, підрозділів та спеціальних формувань, підпорядкованих іншим силовим відомствам російської федерації, їхніх радників, інструкторів та іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд та груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих російською федерацією.

Наслідком саме збройної агресії російської федерації відносно України стала окупація частини території України.

Відповідно до частини 6 статті 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об`єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на російську федерацію як на державу, що здійснює окупацію.

Таким чином, російська федерація є суб`єктом, внаслідок збройної агресії якого проти України та окупації частини території України порушено низку прав та свобод громадян України, зокрема, особистих прав позивача, та, відповідно, саме російська федерація є суб`єктом, на якого покладено обов`язок з відшкодування завданих цими діями збитків.

Встановлено, що позивач проживав за адресою: АДРЕСА_3 , яка внаслідок збройної агресії Російської Федерації та початку повномасштабного вторгнення 24.02.2022 опинилася в зоні активних бойових дій, а згодом піддалася тимчасовій окупації державою-агресором.

Внаслідок протиправних дій військових формувань російської федерації ОСОБА_1 зазнав душевних і фізичних страждань. Позивач втратив своє рухоме та нерухоме майно (дві квартири), що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав та фактом відкриття кримінальних проваджень за частиною 1 статті 438 КК України. Крім того, він протягом двох місяців перебував під безперервними обстрілами в непридатному для життя підвальному укритті, відчуваючи постійний страх за власне життя та життя близьких, зазнаючи голоду, дегідратації та психологічного терору з боку окупаційних військ. Тяжкі психотравмуючі обставини, зокрема факт вчинення представниками окупаційних військ насильства щодо його дружини та вимушена евакуація з рідного міста, повністю зруйнували звичний життєвий устрій позивача, призвівши до розвитку хронічних соматичних захворювань та стійкого психічного розладу у формі посттравматичного стресового розладу (ПСРЛ).

З огляду на викладене, суд доходить висновку про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу порушенням його особистих немайнових та конституційних прав внаслідок неправомірних, агресивних дій держави російська федерація.

Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, що підлягає стягненню, суд керується положеннями статті 23 ЦК України, практикою Європейського суду з прав людини та роз`ясненнями, що містяться у пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до яких, розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість отриманого захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили.

У даному випадку, оцінюючи триваючий характер порушень прав та законних інтересів позивача, характер вимушених змін у його житті (вимушений переїзд до м. Черкаси та набуття статусу внутрішньо переміщеної особи), глибину його фізичних та душевних страждань через перебування в зоні бойових дій та укритті, руйнування цивільних об`єктів та сталих життєвих зв`язків, які вимагають від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, суд вважає за необхідне задовольнити вимоги про компенсацію моральної шкоди частково.

З урахуванням критеріїв співмірності, розумності та справедливості, суд дійшов висновку, що необхідною, достатньою та справедливою компенсацією за перенесені страждання є визначення розміру моральної шкоди у сумі 1 000 000,00 грн.

На виконання положень частини 4 статті 263 ЦПК України, при визначенні вказаного розміру відшкодування, суд враховує висновки Верховного Суду щодо застосування положень статті 23 ЦК України у подібних правовідносинах, які викладені у постанові від 10.02.2025 у справі № 524/1252/23.

Водночас, суд наголошує, що розмір моральної шкоди підлягає визначенню та стягненню у національній валюті України - гривні, без зазначення еквіваленту будь-якої іноземної валюти (в тому числі євро), з огляду на таке.

Статтею 192 ЦК України передбачено, що законним платіжним засобом, обов`язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Такі випадки передбачені статтею 193, частиною ч4 статті 524 ЦК України, Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність», Декретом Кабінету міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»№ 15-93 від 19.02.1993, Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Положеннями частини 5 статті 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому ані в означеній диспозиції статті 23 ЦК України, ані в цілому в означеній нормі матеріального права, ані в цілому в ЦК України як кодифікованому законі чи в будь-якому іншому законі чи підзаконному нормативно-правовому акті законодавцем не передбачено підстав для визначення розміру відшкодування моральної шкоди в іноземній валюті, в тому числі і в євро.

У зв`язку з викладеним, суд вважає за необхідне визначити суму компенсації в національній валюті України.

З огляду на наведене, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовна заява ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується положеннями статті 141 ЦПК України, згідно якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 22 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах за позовами до держави-агресора російської федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв`язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.

Таким чином, оскільки позивач ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору за подачу цієї позовної заяви на підставі пункту 22 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», а позовні вимоги задоволено частково, розподіл судових витрат має відбуватися за правилами пропорційності відповідно до частини 6 статті 141 ЦПК України.

Суд зазначає, що за подачу даної позовної заяви майнового характеру (про стягнення моральної шкоди в розмірі 5 168 730,00 грн.) підлягав сплаті судовий збір у розмірі 16 640,00 грн.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволені частково в сумі 1 000 000,00 грн., що складає 19,35% від загальної ціни позову (1 000 000,00 грн. / 5 168 730,00 грн. * 100%), з відповідача російської федерації на користь держави Україна підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених вимог у сумі 3 219,36 грн. (16 640,00 грн * 19,35%).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 5, 12, 13, 76, 80-82, 89, 141, 263, 265, 268, 272, 273, 282-284, 289, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до держави російська федерація в особі міністерства юстиції російської федерації про відшкодування моральної шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з держави російська федерація на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ) моральну шкоду у розмірі 1 000 000,00 грн.

Стягнути з держави російська федерація на користь держави Україна судовий збір у розмірі 3 219,36 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його ухвалення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржено в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, а відповідачем в той же строк з дня залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: Г. В. Булгакова