Постанова від 03 серпня 2026 р. у справі №460/13911/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 460/13911/24 пров. № А/857/98/25 пров. № А/857/605/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Обрізко І.М.,

суддів Іщук Л.П., Пліша М.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження у місті Львові апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року та додаткове рішення від 23 грудня 2024 року, прийняті суддею Щербаковим В.В. у м. Рівному, у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій,-

встановив:

ОСОБА_1 (надалі також – позивач) звернувся з позовом до ГУ ПФУ в Рівненській області (надалі також - відповідач) про визнання протиправними дій, які полягають у скасуванні позивачу починаючи із 01.03.2024 нарахування індексації пенсійної виплати відповідно до статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі – Закон № 1058-IV);

- зобов`язання відновити позивачу нарахування та виплату передбаченої статтею 42 Закону № 1058-IV індексації пенсійної виплати шляхом застосування збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, з 01.03.2024 на 1,0796 (на підставі постанови КМУ від 23 лютого 2024 №185);

- зобов`язання відповідача здійснити перерахунок встановленої доплати до пенсії за понаднормовий стаж потерпілій внаслідок аварії на ЧАЕС позивача за період з 01.03.2024 (в межах встановленого законом 6 місячного строку звернення до суду) в розмірі 1 проценту проіндексованого з 01.03.2024 на 1,0796 середньомісячного заробітку, з якого обчислюється пенсія, за кожен повний рік роботи понад 20 років, що передбачено частиною 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі – Закон №796-XII) (в редакції, чинній до 11.10.2017 без застосування «двоскладової формули» розрахунку, передбаченої ч. 2 ст. 27 Закону № 1058-IV);

- зобов`язання здійснити перерахунок та виплату пенсії за період з 01.03.2023 без обмеження максимальним (граничним) розміром.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2024 позов задоволено. Визнано протиправними дії ГУ ПФУ у Рівненській області, які полягають у скасуванні починаючи із 01.03.2024 нарахування індексації пенсійної виплати відповідно до статті 42 Закону № 1058-IV.

Зобов`язано відновити ОСОБА_1 нарахування та виплату передбаченої статтею 42 Закону № 1058-IV індексації пенсійної виплати шляхом застосування збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, з 01.03.2024 на 1,0796 (на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185).

Зобов`язано ГУ ПФУ в Рівненській області здійснити перерахунок встановленої доплати до пенсії за понаднормовий стаж потерпілій внаслідок аварії на ЧАЕС за період з 01.03.2024 в розмірі 1% середньомісячного заробітку, з якого обчислюється пенсія, проіндексованого з 01.03.2024 на 1,0796 за кожен повний рік роботи понад 20 років, що передбачено частиною другою статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції, чинній до 11.10.2017) без застосування «двоскладової формули» розрахунку, передбаченої ч. 2 ст. 27 Закону № 1058-IV.

Суд зазначив, що чинним законодавством з метою поступового підвищення пенсії чітко встановлено спосіб їх осучаснення щороку з 1 березня шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» (далі – Постанова №185) установлено, що з 1 березня 2024 перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,0796.

Відповідач при збільшенні розміру заробітної плати, з якої пенсія обчислюється з 01.03.2024 на 1,0796 (на підставі постанови КМУ від 23 лютого 2024 №185) зобов`язаний був застосовувати проіндексований розмір заробітної плати для обчислення й доплати до пенсії за понаднормовий стажу як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Суд зазначив, що як розмір основної пенсії, так і розмір доплати (надбавки) за стаж підлягав щорічній індексації, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Проте, відповідачем відповідної індексації основного розміру пенсії та доплати за стаж як потерпілій внаслідок аварії на ЧАЕС проведено не було.

Додатковим рішенням від 23 грудня 2024 зобов`язано ГУ ПФУ в Рівненській області здійснити перерахунок та провести з 20.03.2024 виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром у відповідності до Рішення Конституційного Суду №2-р(ІІ)2024 від 20 березня 2024. В задоволенні решти вимог відмовлено.

Суд виходив з того, що з 20.03.2024 - з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 20.03.2024 №2-р(II)/2024, стаття 67 Закону №796-XII не містить норм про обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, також припис статті 2 Закону №3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон №796-XII, зі змінами, визнано неконституційними.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ГУ ПФУ в Рівненській області подало апеляційні скарги. Вважає, що вказані судові рішення прийняті із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що після виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 16.06.2023 у справі № 460/11802/23 перерахунок пенсії позивача з 01.03.2024 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» (далі – Постанова №185) не проводився, оскільки питання індексації не було предметом спору відповідно до якого було винесено рішення у даній справі № 460/11802/23. Зміст рішення Рівненського окружного адміністративного суду у справі №460/11802/23 свідчить про те, що в ході розгляду зазначеної справи не з`ясовувалось питання визначення розміру показника заробітної плати, який враховується для обчислення пенсії, оскільки таке не було предметом спору.

Відтак, на виконання рішення Рівненського окружного суду від 16.06.2023 у справі № 460/11802/23 при обрахунку доплати за понаднормовий стаж, відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону №796-XII застосовано показник середньої заробітної плати, що становить — 30638,09 грн, оскільки вищезгаданим рішенням зобов`язання, проводити наступні перерахунки пенсії, зокрема, на підставі Постанови №185 на органи Пенсійного фонду України не покладено.

В апеляційній скарзі на додаткове судове рішення зазначає, що Головним управлінням здійснено перерахунок пенсії позивачу та її розмір перевищив максимальний починаючи з 01.03.2024.

Оскільки таке перевищення пенсії позивача максимальним розміром стало результатом перерахунку в період дії загальної норми частини першої статті 2 Закону № 3668-VI, то до регулювання спірних правовідносин слід застосовувати положення вказаної статті, яка встановлює обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.

Зазначені положення Закону № 3668-VI та частини третьої статті 85 Закону № 1058-ІУ неконституційними не визнавалися, є чинними, а тому обов`язкові для застосування.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.06.2020 у справі №580/234/19, від 26.12.2022 у справі №280/5502/19 та від 25.01.2023 у справі №380/12268/20.

Просить скасувати рішення та додаткове рішення суду та прийняти постанову, якою відмовити в позові.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, приходить до наступного.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд у повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, є особою з інвалідністю ІІ групи у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з виконанням службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області.

Станом на 01.03.2023 отримує пенсію по інвалідності в розмірі фактичних збитків відповідно до статті 54 Закону №796-XII.

Розмір пенсії визначено у розмірі 20930 грн., з 01.03.2024 - 23610,00 грн (з урахуванням максимального розміру пенсії).

Позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок та виплату пенсії без її обмеження максимальним розміром відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 20.03.2024 №2-р(ІІ)/2024.

Листом ГУ ПФУ в Рівненській області роз`яснено позивачу, що пенсія йому виплачується у максимальному розмірі 23610,00 грн (десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність), як того вимагають положення ст. 67 Закону №796-XII.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» від 3 липня 1991 № 1282-XII (далі - Закон № 1282-XII).

За визначенням, наведеним статті 1 Закону 1282-XII, індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно приписів статті 2 Закону 1282-XII, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема пенсії.

Частиною п`ятою статті 2 Закону 1282-XII в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення пенсійного законодавства» від 15 лютого 2022 № 2040-ІХ визначено, що індексація пенсій проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону № 1058-IV.

За правилами частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 № 1058-IV (далі як і раніше - Закон № 1058-IV) для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.

З метою забезпечення ефективної реалізації права громадян на перерахунок їх пенсії Кабінетом Міністрів України 20 лютого 2019 видано постанову № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», якою, серед іншого, затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі як і раніше - Порядок № 124).

Пунктом 4 Порядку № 124 визначено, що коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, визначається за такою формулою:

(ЗСЦ+ЗСЗ )х 50%

К = ------------------------ + 1%,

100%

де ЗСЦ - показник зростання споживчих цін за попередній рік (у відсотках);

ЗСЗ - показник зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (у відсотках), що визначається за такою формулою:

ЗСЗ = Псзп (1): Псзп(2) х 100% - 100%,

де Псзп (1) - показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення; Псзп (2) - показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за три календарні роки, що передують року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду України для фінансування виплати пенсій у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування коефіцієнт щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, може бути збільшено, але він не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за три календарних роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Розмір коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, визначається щороку Кабінетом Міністрів України у межах бюджету Пенсійного фонду України. При цьому в разі відсутності даних про заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії, для визначення розміру коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, враховується наявна заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії, з наступним перерахунком зазначеного коефіцієнта для підвищення пенсії відповідно до цього Порядку.

Перерахунок пенсій відповідно до цього Порядку проводиться щороку з 1 березня.

Згідно із пунктом 5 Порядку № 124 у 2019 перерахунок пенсій у зв`язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 01.10.2017 на коефіцієнт, визначений згідно із абзацом першим пункту 4 цього Порядку.

Кожен наступний перерахунок у зв`язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Перерахунки раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії для забезпечення для забезпечення індексації пенсії, пенсійним органом проводились, зокрема, з 01.03.2024 відповідно до Постанови № 185;

Пунктом 1 Постанови № № 185 установлено, що перерахунок пенсій згідно з Порядком № 124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, відповідно: з 1 березня 2024 у розмірі 1,10796.

Таким чином, індексація пенсій у подальшому відповідно до Постанови № 185 проводиться згідно з Порядком № 124 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії станом на 01.10.2017 на відповідні коефіцієнти.

Аналіз викладених норм дозволяє дійти висновку, що індексація має спеціальний статус виплати з боку держави у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, зокрема, пенсії, яка має систематичний характер, а тому індексація є невід`ємною складовою сум при розрахунку пенсії.

Запровадивши удосконалений механізм щорічної індексації пенсій, зокрема особам, пенсія яким призначена за Законом № 1058-IV, для сталості пенсійного забезпечення громадян та видатків на його фінансування, держава взяла на себе зобов`язання забезпечити підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін шляхом підвищення пенсій із застосуванням нового уніфікованого механізму через збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, і який враховувався для обчислення пенсії, який не є сталим, та підвищення рівня матеріального забезпечення найбільш вразливих верств населення з числа пенсіонерів.

Водночас положення Порядку № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», не узгоджені з приписами частини другої статті 42 Закону № 1058-IV, оскільки по-різному визначають показник, який збільшується на відповідні коефіцієнти:

- показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (за приписами Закону);

- показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, станом на 01 жовтня 2017 (за приписами Порядку).

Відповідно до статті 7 Закону № 1058-IV, загальнообов`язкове державне пенсійне страхування здійснюється, серед іншого, за принципами: законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та диференціації розмірів пенсій залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати (доходу).

Отже, абзац перший в сукупності з абзацом другим пункту 5 Порядку № 124 повинні застосовуватися у відповідності з частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV, тобто під час проведення індексації повинен застосовуватися показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії під час її призначення.

В іншому випадку, відповідно до частини третьої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Повноваження суду не застосовувати нормативно-правовий акт у разі висновку про його суперечність Конституцій України закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту кореспондує з принципом верховенства права.

При цьому, дотримання принципу верховенства права можливе лише за умови застосування судами під час розгляду та вирішення справ законодавчого акта, який відповідає критерію «якості закону».

Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі нормативно-правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12 березня 2019 у справі № 913/204/18, від 10 березня 2020 у справі № 160/1088/19).

У випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

Порядок № 124 підлягає застосуванню виключно в частині, яка не суперечить положенням Закону № 1058-IV.

З огляду на визначення загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами застосування при проведенні індексації пенсій починаючи з 2020 відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV положень пункту 5 Порядку № 124, є протиправним.

Такий правовий висновок сформульовано у постанові Верховного Суду від 13.01.2025 у справі № 160/28752/23 та підлягає врахуванню судом в силу вимог частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

У постанові від 28.01.2025 у справі 400/4663/24 Верховний Суд також звернув увагу на те, що законодавець делегував Кабінету Міністрів України повноваження на встановлення порядку здійснення індексації пенсій та розміру коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, але з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим частини другої статті 42 Закону № 1058-IV.

При цьому, під «порядком» розуміється, що Кабінет Міністрів України має право на встановлення певної послідовності, черговості, способу виконання, методики здійснення перерахунку пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Розмір щорічного збільшення зазначеного показника, повинен встановлюватися Кабінетом Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим частини другої статті 42 Закону № 1058-IV.

Разом з цим, колегія суддів наголосила на тому, що Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати базову розрахункову величину (показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії станом на 01.10.2017, який становить 3764,40 грн) до якої може бути застосований коефіцієнт збільшення, оскільки такий підхід нівелює основне призначення індексації грошових доходів населення - підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін та суперечить акту вищої юридичної сили Закону № 1058-IV, абзацом 1 частини другої статті 42 якого чітко визначено, що для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії.

Відтак колегія суддів вказала, що індексація пенсій у 2023-2025 роках повинна проводитись відповідно до Постанов № 168, № 185 та № 209 та з урахуванням приписів частини другої статті 42 Закону № 1058-IV, шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії із застосуванням коефіцієнтів збільшення 1,197, 1,10796, 1,115, відповідно.

Щодо покликання апелянта на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 16.06.2023 у справі №460/2560/23, то його зміст свідчить про те, що в ході розгляду зазначеної справи не з`ясовувалось питання визначення розміру показника заробітної плати, який враховується для обчислення пенсії, оскільки таке не було предметом спору.

Однак, як вірно звернув увагу суд першої інстанції, відповідач на виконання зазначеного судового рішення у справі №460/11802/23 прийняв рішення про перерахунок пенсії позивача від 08.08.2024, яким зменшив з 01.03.2024 раніше проіндексований розмір заробітної плати, з якої пенсія обчислюється із 33076,88 грн до 30638,09 грн, що був актуальний в період з 01.03.2022 по 28.02.2023, та обчислив доплату до пенсії за понаднормовий стаж, право на яке відновлено в судовому порядку, із зменшеної заробітної плати з якої визначається розмір пенсії – 30638,09 грн., а не проіндексованого раніше з 01.03.2024 її розміру 33076,88 грн.

При цьому, будь-яких аргументів щодо правомірності своєї поведінки в цій частині відповідач не навів, а судом в ході розгляду справи її законності не встановлено.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що з метою відновлення порушених прав та інтересів позивача слід зобов`язати відповідача здійснити перерахунок встановленої доплати до пенсії за понаднормовий стаж потерпілій внаслідок аварії на ЧАЕС позивача в розмірі 1 проценту проіндексованого середньомісячного заробітку, з якого обчислюється пенсія, за кожен рік роботи понад 15 років, що передбачено частиною другою статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції, чинній до 11.10.2017) з 01.03.2024 на 1,0796.

Щодо позовної вимоги здійснити перерахунок та провести з 20.03.2024 виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром у відповідності до Рішення Конституційного Суду №2-р(ІІ)2024 від 20 березня 2024, колегія суддів зазначає наступне.

Правові, економічні та соціальні засади реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ. Згідно зі статтею 1 цього Закону він спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних із нею проблем медичного і соціального характеру.

Частиною першою статті 54 Закону № 796-ХІІ встановлено, що пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. Дружинам (чоловікам), які втратили годувальника із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від причинного зв`язку смерті з Чорнобильською катастрофою.

Обмеження максимального розміру пенсії було вперше запроваджено Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» № 3668-VI, який набрав чинності 01 жовтня 2011. Відповідно до статті 2 цього Закону максимальний розмір пенсії, призначеної або перерахованої, зокрема, за Законом № 796-ХІІ, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Аналогічне обмеження міститься і в частині третій статті 67 Закону № 796-ХІІ, згідно з якою максимальний розмір пенсії з урахуванням усіх надбавок та доплат не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність.

Отже, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до Закону № 796-ХІІ після набрання чинності Законом № 3668-VI і розмір якої перевищує встановлений максимальний розмір, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку. Такий правовий висновок неодноразово викладений у постановах Верховного Суду.

Водночас пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668-VI передбачено, що обмеження пенсії максимальним розміром не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія призначена до набрання чинності цим Законом. Разом з тим, для цієї категорії осіб законодавець встановив спеціальне правове регулювання, відповідно до якого у разі перевищення розміру пенсії над максимальним розміром її виплата здійснюється без індексації та без проведення інших перерахунків до моменту, коли фактичний розмір пенсії відповідатиме встановленому законом максимальному розміру.

Зазначені норми є спеціальними та застосовуються виключно до осіб, пенсія яким призначена до 01 жовтня 2011 і розмір якої на цю дату перевищував граничний розмір, визначений Законом № 3668-VI. Вони спрямовані на врегулювання перехідних правовідносин та запобігання звуженню вже набутого обсягу пенсійних прав.

Таким чином, пункт 2 розділу II Закону № 3668-VI не регулює питання обмеження максимальним розміром пенсій осіб, у яких станом на 01 жовтня 2011 розмір призначеної пенсії не досягав десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Водночас колегія суддів враховує, що Верховний Суд у постанові від 21 грудня 2021 у справі №580/5962/20 відступив від правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 04 березня 2021 у справі №589/3997/16-а.

У зазначеній постанові Верховний Суд дійшов висновку, що пункт 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3668-VI не скасовує обмеження максимального розміру пенсії, призначеної працівнику прокуратури до набрання чинності цим Законом, а встановлює особливий порядок застосування такого обмеження до осіб, яким пенсія призначена до 01 жовтня 2011 і розмір якої на момент набрання чинності Законом №3668-VI перевищував встановлений максимальний розмір.

Зокрема, законодавець надав цій категорії пенсіонерів право на отримання пенсії у розмірі, що перевищує максимальний, без можливості її перерахунку до того моменту, коли фактичний розмір пенсії відповідатиме максимальному розміру, визначеному законом. Водночас після досягнення такого рівня на розмір пенсії поширюються загальні правила щодо обмежень, встановлених статтею 50-1 Закону №1789-ХІІ, а з 14 жовтня 2014 абзацом шостим частини п`ятнадцятої статті 86 Закону №1697-VII.

Таким чином, аналіз пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3668-VI дає підстави для висновку, що метою цієї норми є деталізація умов дії положень статті 2 зазначеного Закону виключно щодо пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності Законом №3668-VI та розмір якої перевищував встановлений максимальний розмір.

Аналогічної правової позиції Верховний Суд дотримувався також у постановах від 01 вересня 2022 у справі №380/10419/21, від 22 грудня 2022 у справі №440/4371/18, від 25 січня 2023 у справі №380/12268/20, від 14 червня 2023 у справі №260/2959/21, від 05 вересня 2023 у справі №120/1602/23, від 15 листопада 2023 у справі №120/6735/23 та від 04 липня 2024 у справі №580/7744/23.

Норми статті 2 Закону №3668-VI кореспондуються з приписами частини третьої статті 67 Закону №796-ХІІ, у зв`язку з чим на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, визначених статтею 2 Закону №3668-VI, і розмір якої перевищує встановлений максимальний розмір, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку. Аналогічний підхід висловлено Верховним Судом, зокрема, у постановах від 05 вересня 2023 у справі №120/1602/23 та від 25 січня 2023 у справі №380/12268/20.

Разом із тим 20 березня 2024 Конституційний Суд України ухвалив Рішення №2-р(ІІ)/2024, яким визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), приписи статті 2 Закону № 3668-VI зі змінами, що поширюють свою дію на Закон №796-ХІІ, а також перше речення частини третьої статті 67 Закону № 796-ХІІ зі змінами.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини цього Рішення зазначені норми втратили чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення.

Згідно з частиною першою статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» та частиною другою статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово наголошував, що визнання норми закону неконституційною має наслідком втрату нею чинності з моменту ухвалення відповідного рішення Конституційного Суду України, зберігаючи дію такої норми до 24 години дня набрання чинності цим рішенням.

Із зазначеними конституційними приписами узгоджується і пункт 3 частини першої статті 61 Закону України «Про правотворчу діяльність» №3354-ІХ, відповідно до якого нормативно-правовий акт або його окремий структурний елемент визнається таким, що втратив чинність, у разі ухвалення Конституційним Судом України рішення про його неконституційність.

Верховний Суд у постанові від 04.07.2024 у справі №580/7744/23 вказав, що правова позиція Конституційного Суду України щодо неконституційності приписів статті 2 Закону №3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон №796-ХІІ зі змінами, та першого речення частини 3 статті 67 Закону №796-ХІІ зі змінами має пряму дію у часі і може бути застосована до правовідносин, що виникли або принаймні тривали після ухвалення КСУ відповідного рішення.

З урахуванням правових висновків, викладених у Рішенні Конституційного Суду України від 20 березня 2024 №2-р(ІІ)/2024, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що після ухвалення цього рішення у відповідача відсутні правові підстави для обмеження пенсії позивача максимальним розміром, а саме десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.

Апеляційний суд при прийнятті даного рішення також застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», заява №303-A, п. 29).

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційних скарг не спростовують висновків вказаного суд, тому в задоволенні таких слід відмовити.

Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

постановив:

Апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року та додаткове рішення від 23 грудня 2024 року у справі №460/13911/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. М. Обрізко

судді Л. П. Іщук

М.А. Пліш