Постанова від 03 серпня 2026 р. у справі №460/3075/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 460/3075/24 пров. № А/857/2294/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді-доповідача Обрізка І.М.,

суддів – Іщук Л.П., Пліша М.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року, прийняте суддею Дорошенко Н.О., в м. Рівному, в порядку письмового провадження, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного Управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі також - позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (надалі також – ГУ ПФУ в Рівненській області), Головного Управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (надалі також – ГУ ПФУ в Кіровоградській області), в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Рівненській області про відмову призначенні пенсії від 21.12.2023 №172750006532;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Рівненській області призначити позивачу пенсію на пільгових умовах у порядку п. «ж» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», п. 7 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон 1058-ІV) з дня звернення про призначення пенсії до органу, що призначає пенсію - 20.12.2023;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Рівненській області зарахувати до страхового стажу для обрахунку і призначення пенсії позивачу період трудової діяльності згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 з 01.07.2000 по 31.12.2004.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Кіровоградській області від 21.12.2023 № 172750006532 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах; зобов`язано ГУ ПФУ в Кіровоградській області призначити пенсію на пільгових умовах у порядку п. 7 ч. 2 ст. 114 Закону 1058-ІV, починаючи з 20.12.2023, зарахувавши до її страхового стажу період трудової діяльності згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 з 01.07.2000 по 31.12.2004. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Суд зазначив, що станом на дату звернення позивача до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах ОСОБА_1 постійно працювала у сільськогосподарському виробництві, народила та виховала понад 5 дітей до 14 років, а відтак мала право на призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-ІV незалежно від віку та страхового стажу.

Оскільки позивач 20.12.2023 звернулася до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 114 Закону №1058-ІV і на час такого звернення були наявними підстави для призначення пенсії, то порушене право ОСОБА_1 слід відновити з 20.12.2023.

Суд зазначив, що дії зобов`язального характеру щодо призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, яким у цьому випадку є ГУ ПФУ в Кіровоградській області.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ГУ ПФУ в Кіровоградській області подало апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення із неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/ фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п.4.10 IV Порядку № 22-1).

Повідомлення про направлення рішення про відмову в призначені пенсії на адресу заявника надсилається органом Пенсійного фонду України на обліку якого знаходиться особа відповідно до місця реєстрації проживання

Звертає увагу, що до страхового стажу не зараховані періоди трудової діяльності згідно трудової книжки (серії НОМЕР_3 ) з 01.07.2000 по 31.12.2004, оскільки відсутні дані в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пільговий стаж позивачки не підтверджено, оскільки в довідці від 15.12.2023 № 15 зазначено невірне посилання на п. 7 ст.114 (необхідно п.7 ч.2 ст.114).

Також відсутня інформація про повну зайнятість в сільськогосподарському виробництві відповідно до п. 2 Постанови № 244 від 16.02.1992.

Крім того на період здійснення 14 років п`ятої дитини (31.01.2023) заявниця не працювала (прийнята на роботу 06.02.2023). Отже, позивачка не має права на призначення пенсії відповідно пункту 7 частини 2 статті 114 розділу ХІV-1 Закону №1058-ІV, оскільки у неї відсутня одна з обов`язкових умов - недостатньо спеціального стажу

Просить скасувати рішення суду та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Позивачка подала письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити таку без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи те, що рішення суду першої інстанції не оскаржується в частині незадоволених (відмовлених) позовних вимог, тому в цій частині судове рішення не переглядається судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 20.12.2023 ОСОБА_1 звернулась до ГУ ПФУ в Рівненській області із заявою про призначення їй пенсії відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 114 до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» як особа, яка народила та виховала понад п`ятеро дітей до 14 річного віку та станом на дату звернення із заявою про призначення пенсії працювала на постійній основі у сільськогосподарському виробництві.

Рішенням відповідача-2 від 21.12.2023 №172750006532 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії з підстав непідтвердження постійної роботи та зайнятості у сільськогосподарському виробництві.

Зазначено, що до загального страхового стажу не зараховано період роботи з 01.07.2000 по 31.12.2004 оскільки відсутні дані в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Повідомлено про необхідність підтвердження записів трудової книжки додатковими документами або результатами перевірки зазначених періодів.

Пільговий стаж не підтверджено у зв`язку з тим, що в довідці від 15.12.2023 №15 зазначено невірне посилання на п.7 ст. 114 Закон №1058-ІV (необхідно п. 7 ч. 2 ст. 114).

Також відсутні інформація про повну зайнятість в сільськогосподарському виробництві відповідно до п. 2 Постанови №244 від 16.02.2022.

Крім того, на період здійснення 14 років п`ятої дитини 31.01.2023 заявниця не працювала (прийнята на роботу 06.02.2023). Право на призначення пенсії відповідно до пункту 7 ч. 2 ст. 114 Розділу ХІV-І Закону №1058-ІV заявниця не має у зв`язку з відсутністю необхідного спеціального стажу.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної Хартії та ч.1 ст.46 Конституції України, кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Водночас у пункті 5 Рішення №8-рп/2005 від 11.10.2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.

За приписами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, а також порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі як і раніше - Закон №1058-IV).

Відповідно до підпункту 7 пункту 2 ст. 114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається жінкам, які працюють у сільськогосподарському виробництві та виховали п`ятьох і більше дітей, - незалежно від віку і трудового стажу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.1992 №244 затверджено Порядок призначення пенсій на пільгових умовах жінкам, які працюють в виробництві та виховали п`ятеро і більше дітей (далі як і раніше - Порядок №244), відповідно до п. 1 якого установлено, що жінкам, які працюють в сільськогосподарському виробництві та виховали п`ятеро або більше дітей до 14-річного віку, в тому числі усиновлених, пенсії на пільгових умовах призначаються незалежно від віку та наявного трудового стажу.

Право на пенсію на вказаних у пункті І цієї постанови пільгових умовах мають жінки, які зайняті на постійній роботі у сільськогосподарському виробництві у колгоспах, державних господарствах, міжгосподарських підприємствах, кооперативах, орендних колективах, а також в фермерських та інших господарствах незалежно від форм власності та господарювання (п. 2 Порядку №244).

Аналіз зазначених положень дає підстави для висновку, що для отримання вказаного виду пільгової пенсії за віком необхідно дотримання двох умов: факт роботи в сільськогосподарському виробництві; факт виховання п`ятьох і більше дітей до 14 річного віку.

Не є спірним у даній справі та не заперечується відповідачами факт народження та виховання позивачем не менше 5 своїх дітей до досягнення ними 14 річного віку.

Однією із підстав для відмови слугувало те, що, позивачем не підтверджено факту її постійної зайнятості у сільськогосподарському виробництві станом на дату подання заяви про призначення пенсії у зв`язку з тим, що у довідці про характер праці, виданій Фермерським господарством «Рубін Д», від 15.12.2023 №15 відсутня інформація про повну зайнятість в сільськогосподарському виробництві відповідно до п. 2 Постанови №244 від 16.02.1992, а також довідка містить невірне посилання на п. 7 ст. 114 Закону №1058-ІV (необхідно п. 7 ч. 2 ст. 114).

З приводу зазначеного, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (надалі - Порядок №22-1).

Згідно п.1.7 Порядку №22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Пунктом 2.1 Порядку № 22-1 встановлено перелік документів, необхідних для призначення пенсії, які додаються до заяви про призначення пенсії.

Відповідно до п.4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Основним документом, що підтверджує трудовий (страховий) стаж в період до запровадження системи персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, тобто до 01 липня 2000, є трудова книжка.

Необхідність підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також документів виданих архівними установами виникає та можливе лише у випадку відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, при цьому для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Записами трудової книжки серії НОМЕР_1 , дата заповнення 15.01.1999, підтверджується, що позивач 06.02.2023 - прийнята на роботу свинаркою в ФГ «Рубін Д». Підстава: Наказ №1 від 03.02.2023 (Запис №9). Відомості про звільнення позивача з роботи відсутні.

При цьому, трудова книжка ОСОБА_1 не містить записів про її зайнятість на роботі у ФГ «Рубін Д» за неповним або скороченим робочим днем.

Відомостями трудової книжки підтверджується, що станом на дату подання до пенсійних органів заяви про призначення пенсії за віком на пільгових умовах 20.12.2023 позивач продовжувала працювати на займаній посаді в ФГ «Рубін Д».

Наявні у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та господарських формувань відомості свідчать про те, що основний вид діяльності Фермерського господарства «Рубін Д» (код ЄДРПОУ 43771753) за КВЕД 01.11 є: Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний), а інші: за КВЕД 01.13 вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів; за КВЕД 01.46 розведення свиней; за КВЕД 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві.

Водночас, Розділ 01 КВЕД (класифікатора ведення економічної діяльності) передбачає усі без винятку види діяльності в сфері сільського господарства, мисливства та надання пов`язаних із ними послуг.

Відтак, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що належними та допустимими доказами підтверджується діяльність ФГ «Рубін Д» саме в сфері сільськогосподарського виробництва.

Колегія суддів звертає увагу, що Порядок ведення (внесення записів) до трудових книжок врегульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 № 58 (надалі - Інструкція).

Відповідно до пункту 1.1 Інструкції трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Згідно п.2.4 Інструкції усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), відповідно до якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом третім Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, законодавцем чітко визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка і саме за відсутності такої або відповідних записів у ній, стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами, що також визначено Порядком №637.

Відповідно до ч.3 ст.44 Закону №1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

На підставі п.4.2 Порядку №22-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Водночас, пенсійними органами у разі наявності обґрунтованих сумнівів щодо факту постійної зайнятості позивача у сільськогосподарському виробництві, не витребувано від фермерського господарства, в якому працює позивач, будь-яких документів, а доказів проведення зустрічної перевірки достовірності видачі документів матеріали справи не містять.

Таким чином, пенсійним органом не спростовано факту зайнятості позивачки станом на дату подання заяви про призначення пенсії у сільськогосподарському виробництві.

Колегія суддів звертає увагу також і на те, що при вирішенні питання про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком не зараховано до загального страхового стажу період роботи з 01.07.2000 по 31.12.2004 у зв`язку з відсутністю доказів сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

З цього приводу апеляційний суд зазначає наступне.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом № 1058-IV

Як визначено частиною 1 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до абзацу першого частини 2 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 21 Закону № 1058-IV персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування.

Для формування інформаційної бази системи персоніфікованого обліку використовуються відомості, що надходять, зокрема від роботодавців та застрахованих осіб (абзаци другий, четвертий, п`ятий частини першої статті 21 Закону № 1058-IV).

Як визначено у частині першій статті 1 Закону № 1058-IV, страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Порядок обчислення та сплати страхових внесків встановлено статтею 20 Закону № 1058-IV.

Так, абзацом 1 частини 1 статті 20 Закону № 1058-IV передбачено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Відповідно до частини 2 зазначеної статті обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Згідно з частиною 10 статті 20 Закону № 1058-IV якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Нормами статті 106 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Аналіз наведених приписів законодавства свідчить про те, що обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника, та вказані внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника таких внесків.

Страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті. Однак, застраховані особи без сприяння державних органів позбавлені можливості безпосередньо і оперативно впливати на повноту і своєчасність такої сплати, що, фактично, у випадку неповної чи несвоєчасної сплати, означатиме порушення їх прав на призначення (перерахунок) пенсії.

Несплата страхових внесків призвела до порушення принципу рівності особи перед законом.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що позивач не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення періоду роботи до страхового стажу за порушення, вчинене роботодавцями, оскільки згідно із Законом № 1058-IV, відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник.

Таким чином апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність відмови ГУ ПФУ щодо зарахування до страхового стажу спірного періоду роботи позивача та зобов`язання такий зарахувати.

Враховуючи наведене вище, вірним є висновок суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Апеляційний суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у цьому судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків рішення суду першої інстанції не спростовують.

З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні викладено підстави задоволення позовних вимог, на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області залишити без задоволення, рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року у справі № 460/3075/24 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. М. Обрізко

судді Л. П. Іщук

М.А. Пліш