Постанова від 03 серпня 2026 р. у справі №380/8549/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/8549/25 пров. № А/857/14695/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Мандзія О.П.,

Суддів: Качмара В.Я., Матковської З.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2026 року у справі №380/8549/25 за адміністративним позовом ТзОВ «ВОЛПЕКС» до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень,-

суддя у І інстанції – Клименко О.М.,

дата ухвалення рішення – 04.02.2026,

місце ухвалення рішення – м. Львів,

дата складення повного тексту рішення – 04.02.2026,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВОЛПЕКС» (далі – позивач, ТОВ «Волпекс») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області (далі – апелянт, відповідач 1, ГУ ДПС у Львівській області), Державної податкової служби України (далі – відповідач 2), в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення №12494813/39377343 від 11.02.2025 Головного управління ДПС у Львівській області про відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати у Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №6 від 02.07.2024 датою її подання на реєстрацію - 02.07.2024;

- визнати протиправним та скасувати рішення №12438471/39377343 від 30.01.2025 Головного управління ДПС у Львівській області про відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати у Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №38 від 27.08.2024 датою її подання на реєстрацію - 27.08.2024.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27.01.2026 у справі №380/8549/25 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЛПЕКС» до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії задоволено повністю.

Визнано протиправними та скасовано рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління Державної податкової служби у Львівській області №12494813/39377343 від 11.02.2025 про відмову в реєстрації податкової накладної №6 від 02.07.2024 в Єдиному реєстрі податкових накладних та №12438471/39377343 від 30.01.2025 про відмову в реєстрації податкової накладної №38 від 27.08.2024 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати податкові накладні Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЛПЕКС» №6 від 02.07.2024 та №38 від 27.08.2024 в Єдиному реєстрі податкових накладних датою їх подання на реєстрацію.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Львівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЛПЕКС» 2422,40 грн сплаченого судового збору.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЛПЕКС» 2422,40 грн сплаченого судового збору.

Додатковим рішенням від 04.02.2026 заяву представника позивача від 29.01.2026 про ухвалення додаткового рішення у справі №380/8549/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЛПЕКС» до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії - задоволено частково.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Львівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЛПЕКС» 3000,00 грн витрат на правничу допомогу.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЛПЕКС» 3000,00 грн витрат на правничу допомогу.

У стягненні решти витрат на професійну правничу допомогу – відмовлено.

Не погоджуючись із додатковим рішенням, Головне управління ДПС у Львівській області подало апеляційну скаргу, оскільки вважає, що таке прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконанням робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Крім того, вказав, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування зазначених витрат.

Зазначено також, що суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат, а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінилося, позивач оскаржував тільки одне рішення про відмову в реєстрації податкової накладної, дана справа є справою незначної складності, з невеликим обсягом досліджуваних доказів, розглядалася судом в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами у справі, а тому відповідач 1 у справі вважає неспівмірним обсяг виконаної роботи та витрачений час. З вказаного питання існує численна судова практика, що значно спрощувало роботу адвоката при підготовці до справи.

Головне управління ДПС у Львівській області вважає, що позивачем не доведено те, що розмір витрат є реальним, що такі витрати є фактичними та неминучими, а їхній розмір – обгрунтованим.

Апелянт просив скасувати додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04.02.2026 та прийняти нову постанову, якою в задоволенні заяви відмовити повністю.

Від позивача відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Від ДПС України жодних заяв по суті апеляційної скарги не надходило.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) справа розглядається у порядку письмового провадження.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог скаржника, виходячи із такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що у тексті позовної заяви у справі №380/8549/25 позивачем зазначено, що він має намір понести витрати на професійну правову допомогу за попереднім підрахунком у розмірі 20000,00 грн.

Рішення у цій справі ухвалене 27.01.2026

29.01.2026 ТзОВ «Волпекс» подало заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн.

Понесення відповідних витрат підтверджено копіями наступних документів:

На підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу у цій справі представник позивача надав суду такі докази:

1. Ордер на надання правничої допомоги серії ВС №1211830 від 26 серпня 2024 року.

2. Договір №1-25/01/24 про надання правової допомоги від 25 січня 2024 року, укладений між Адвокатським об`єднанням «Шокало та партнери (Адвокатське об`єднання) та ТОВ «ВОЛПЕКС» (Клієнт) (далі – Договір). Відповідно до пункту 4.2 Договору розмір гонорару визначається додатковими угодами, які є невід`ємною частиною Договору, або на підставі виставлених рахунків.

3. Додаткову угоду №7 від 17 квітня 2025 року до договору №1-25/01/24 про надання правової допомоги від 25 січня 2024 року, за змістом якої розмір гонорару за надання правової допомоги з питань, зазначених в додатковій угоді, становить: 20000,00 грн за надання усних консультацій, аналіз судової практики з аналогічних спорів, підготовка позовної заяви, відповіді на відзив на позовну заяву, участь у разі необхідності в судових засіданнях, підготовку клопотань тощо.

4. Детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, необхідних для надання правничої допомоги у справі №380/8549/25, за змістом якого адвокат виконав такі роботи:

- опрацювання наданих Клієнтом (позивачем) Адвокатському об`єднанню «Шокало та партнери» документів, на підставі яких підготовлено позов, - 2 год., 4000,00 грн;

- вивчення судової практики, що регулює питання визнання протиправними та скасування рішень про відмову в реєстрації податкових накладних, - 1 год., 2000,00 грн;

- збір доказів, сканування документів, формування та підготовка позовної заяви, подання позовної заяви через систему «Електронний суд» - 7 год., 14000,00 грн.

5. Акт №7/1/26 від 29 січня 2026 року приймання-передачі адвокатських послуг згідно з додатковою угодою №7 від 17 квітня 2025 року до договору №1-25/01/24 про надання правової допомоги від 25 січня 2024 року, згідно з яким Адвокатське об`єднання надало Клієнту, а Клієнт прийняв такі послуги з надання правової допомоги:

- опрацювання наданих Клієнтом (позивачем) Адвокатському об`єднанню «Шокало та партнери» документів, на підставі яких підготовлено позов, - 2 год., 4000,00 грн;

- вивчення судової практики, що регулює питання визнання протиправними та скасування рішень про відмову в реєстрації податкових накладних, - 1 год., 2000,00 грн;

- збір доказів, сканування документів, формування та підготовка позовної заяви, подання позовної заяви через систему «Електронний суд» - 7 год., 14000,00 грн.

Всього: 20000,00 грн.

6. Платіжну інструкцію в національній валюті від 25 квітня 2025 року №121 про сплату ТОВ «ВОЛПЕКС» на користь Адвокатського об`єднання «Шокало та партнери» грошових коштів за надання правничої допомоги в цій справі у розмірі 20000,00 грн.

Ухвалюючи додаткове судове рішення суд першої інстанції, ураховуючи незначну складність категорії справи, виходячи з усталеної правової позиції у таких справах, уважав, що витрати на професійну правничу не відповідають критерію реальності адвокатських витрат.

Отже, заявлені позивачем до відшкодування 20000,00 грн витрат на правничу допомогу є необґрунтованими, не відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а їх стягнення з відповідачів становить надмірний тягар для останніх, що суперечить принципу розподілу таких витрат. Заявлений розмір витрат не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), із реальним часом витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт).

За цих обставин з урахуванням принципу співмірності та розумності судових витрат, конкретних обставин справи та змісту виконаних робіт (наданих послуг), суд уважає за необхідне зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу та покласти на відповідачів понесені позивачем судові витрати на оплату правничої допомоги адвоката в суді першої інстанції в сумі 6000,00 грн.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає таке.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 та 5 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному ст. 252 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 7, 9 ст. 139 КАС унормовано, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Також, за змістом ч. 9 ст. 139 КАС при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

Верховний Суд у постанові від 11.12.2019 у справі №2040/6747/18 зокрема зазначив, що при визначенні суми відшкодування витрат на правничу допомогу, суд враховує критерії реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерії розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо,- є неспівмірним.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 14.11.2019 у справі №826/15063/18, від 11.12.2019 у справі №2040/6747/18, від 19.12.2019 у справі №520/1849/19, від 22.12.2020 у справі №520/8489/19 та від 11.02.2021 у справі №520/9115/19.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18) зазначила, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У постанові від 14.11.2019 у справі №826/15063/18 Верховний Суд висловив думку, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Подібний висновок міститься і в постанові Верховного Суду від 17.09.2019 у справі №810/3806/18.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України від 05.07.2012 №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі Закон №5076-VI) договір про надання правової допомоги-домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

У п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону №5076-VI зазначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги-види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону №5076-VI).

За визначенням, наведеним у ст. 30 Закону №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Вказані положення процесуального закону дають підстави для висновку, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, не тільки, що рішення ухвалене на користь сторони, яка користувалася послугами адвоката, а також що за цих обставин справи такі витрати сторони були необхідними, а розмір є розумний та виправданий.

На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Заявлена позивачем до відшкодування сума понесених витрат складала 20000,00 грн, на підтвердження якої були долучені вищеописані документи.

У контексті доводів апеляційної скарги, виходячи з принципу співмірності та розумності судових витрат, враховуючи конкретні обставини справи, ступінь складності справи, враховуючи предмет спору, ціну позову, її значення справи, а також урахувавши обсяг наданих послуг, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необхідності зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу через не відповідність критерію реальності адвокатських витрат.

При цьому, варто зауважити, що відповідач стверджуючи про неспівмірність заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, належних обґрунтувань щодо зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката з доказами необґрунтованості понесених позивачем витрат не навів.

За вказаних обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що розумно обґрунтованими є заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу за рахунок відповідачів, у розмірі 6000 грн (по 3000 грн з кожного з відповідачів).

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу надав належну правову оцінку доводам сторін, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Інші висновки суду першої інстанції (в частині вимог клопотання, у задоволенні яких відмовлено) відповідачем під сумнів не ставляться, а позивачем відповідної апеляційної скарги не подано. Отже у зазначеній частині рішення суду першої інстанції апеляційним судом не переглядається.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції - без змін.

Колегія суддів зазначає, що підстави для перерозподілу та присудження судових витрат у даній справі - відсутні.

Керуючись статтями 132, 134, 139, 143, 252 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у львівській області залишити без задоволення, а додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2026 року у справі №380/8549/25 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. П. Мандзій

судді В. Я. Качмар

З. М. Матковська