Постанова від 12 липня 2026 р. у справі №140/5056/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 140/5056/25 пров. № А/857/41874/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Ільчишин Н.В., Матковської З.М.

за участі секретаря судового засідання: Скрутень Х.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Міленіум Авто",

на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2025 року (суддя – Плахтій Н.Б., час ухвалення – 12:53 год., місце ухвалення – м.Луцьк, дата складання повного тексту – 11 вересня 2025 року),

в адміністративній справі №140/5056/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Міленіум Авто" до Волинської митниці,

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

У травні 2025 року позивач ТзОВ «Міленіум Авто» звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Волинської митниці, в якому просив: 1) визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №UA205000202519 від 20.01.2025, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання за платежем мито на товари на загальну суму 4807868,00 грн, в тому числі податкове зобов`язання 4532963,58 грн і штрафні (фінансові) санкції 274904,91 грн.; 2) визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №UA205000202520 від 20.01.2025, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання за платежем мито на нафтопродукти, транспортні засоби та шини до них, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності (крім мита, яке сплачується при поміщенні суден у митний режим тимчасового ввезення) на загальну суму 12596971,67 грн, в тому числі податкове зобов`язання 11703875,73 грн і штрафні (фінансові) санкції 893095,94 грн.; 3) визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №UA205000202521 від 20.01.2025, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 3572104,85 грн, в тому числі податкове зобов`язання 3247367,95 грн і штрафні (фінансові) санкції 324736,90 грн..

Відповідач позовних вимог не визнав, в суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 02.09.2025 в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

З цим рішенням суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що судом першої інстанції допущене порушення норм матеріального та процесуального права, судом не в повній мірі з`ясовано фактичні обставини справи, а зроблені висновки не відповідають обставинам справи, а тому рішення суду підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт покликається на те, що суд першої інстанції безпідставно не врахував доводів позивача щодо протиправності спірних ППР від 20.01.2025. Так, митним органом не було дотримано вимог чинного законодавства щодо порядку проведення документальної невиїзної перевірки, особливо питань які стосуються строку початку її проведення та належного, з правової точки зору, відображення її процедури і результатів у Акті. Здійснення донарахувань проведено виключно на підставі тільки однієї інформації, що викладена у листах уповноважених закордонних органів, які, до того ж, не мають належного перекладу, без їх нотаріального засвідчення та з відповідної легалізації (листів) в Україні. Митним органом було проігноровано імперативність вимог п.2 ч.2 ст.351 та п.5 ч.1 ст.352 МК України щодо безумовної обов`язковості документального підтвердження інформації уповноважених органів іноземних держав, яка використовувалась при здійсненні донарахувань. Митним органом проігноровано зміст самостійно зробленого перекладу листів уповноважених закордонних органів, з якого слідує, що викладена там інформація по суті не є офіційною, оскільки потребує доопрацювання з врахуванням вимог центральних закордонних уповноважених органів, а також детальної перевірки оригіналів документів (сертифікатів EUR.1.), щодо яких з-за кордону надавалась ця неофіційна інформація. Митним органо здійснено використання, для обґрунтування здійснених донарахувань (по 272 документах сертифікатах EUR.1. з 366, які досліджувались) інформації від неіснуючої європейської держави (Республіки Угорщина замість Угорщини). Вважає апелянт, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить оскаржене рішення суду від 02.09.2025 скасувати та прийняти у справі нове рішення, яким позовні вимоги задоволити.

Відповідач не погодився з доводами апеляційної скарги за їх необґрунтованістю, подавши відзив. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржене рішення суду – без змін.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Судом встановлено такі фактичні обставини справи.

На підставі наказу Волинської митниці від 12.12.2024 №351 відповідачем проведена документальна невиїзна перевірка позивача ТОВ «Міленіум Авто» щодо дотримання вимог законодавства України з питань митної справи з питань обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування при митному оформленні товару за окремими деклараціями (а.с.201, зворот-206 т.1).

Про призначення документальної невиїзної перевірки позивачу було надіслано відповідне повідомлення Волинської митниці від 16.12.2024 №7.3-2/19/13/13725 з додатком, у якому відображено 366 митних декларації, що підлягають перевірці (а.с.207-212 т.1), яке отримане товариством 30.12.2024 (а.с.212-зворот т.1).

За результатами документальної невиїзної перевірки, проведеної відповідачем в період з 23.12.2024 по 27.12.2024, складено Акт від 31.12.2024 №67/24/7.3-19/44472092 (а.с.17-23, 155-зворот-161 т.1), згідно із висновками якого встановлено порушення позивачем:

1. вимог Доповнення 1 до Регіональної конвенції, в частині відсутності підтвердження статусу преференційного походження товарів, частини 1 статті 257, частини 5 статті 280 МК України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита за MД типу ІМ40ДЕ згідно Додатку 1 на загальну суму 16236839,31 грн;

2. підпункту «в» пункту 185.1 статті 185, пункту 187.8 статті 187, пункту 190.1 статті 190 ПК України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 3247367,95 грн..

До митного органу на вказаний Акт товариством подані Заперечення (а.с.43-44 т.1), за результатами розгляду яких прийнято Висновок від 16.01.2025 №007/7.3-19/444472092, яким заперечення залишено без задоволення (а.с.45-48 т.1).

На підставі вказаного Акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- від 20.01.2025 №UA205000202519, згідно із яким позивачу збільшено грошове зобов`язання за платежем мито на товари на загальну суму 4807868,00 грн, в тому числі податкове зобов`язання 4532963,58 грн, штрафні (фінансові) санкції 274904,91 грн (а.с.50-53 т.1);

- від 20.01.2025 №UA205000202520, згідно із яким позивачу збільшено грошове зобов`язання за платежем мито на нафтопродукти, транспортні засоби та шини до них, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності (крім мита, яке сплачується при поміщенні суден у митний режим тимчасового ввезення) на загальну суму 12596971,67 грн, в тому числі податкове зобов`язання 11703875,73 грн та штрафні (фінансові) санкції 893095,94 грн (а.с.52-зворот-60 т.1);

- від 20.01.2025 №UA205000202521, згідно із яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 3572104,85 грн, в тому числі податкове зобов`язання 3247367,95 грн та штрафні (фінансові) санкції 324736,90 грн (а.с.74-зворот-84 т.1).

Вказані податкові повідомлення-рішення разом із розрахунком податкових зобов`язань та штрафних (фінансових) санкцій були надіслані позивачу листом від 20.01.2025 №7.3-2/19/13/920 (а.с.49 т.1) та отриманні останнім 27.01.2025.

Позивач оскаржував спірні податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку шляхом подання до ДМС України скарги від 29.01.2025 (а.с.86-88 т.1).

Однак, рішенням ДМС України від 04.04.2025 №1/10-06/13/2180 податкові повідомлення-рішення від 20.01.2025 №UA205000202519, №UA205000202520, №UA205000202521 залишено без змін, а скаргу ТОВ «Міленіум Авто» без задоволення (а.с.89-94 т.1).

Вважаючи протиправними вказані податкові повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною першою статті 50 МК України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для: нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з частиною першою статті 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою (ч.1 ст.52 МК України).

Відповідно до частини першої статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з частиною п`ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості.

Особою, на яку покладається обов`язок із сплати митних платежів, є декларант. Особою, на яку покладається обов`язок із сплати донарахованих митних платежів - грошового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки, є відповідний платник податків (ч. 1, 2 ст. 293 МК України).

Згідно пункту 8 частини першої статті 336 МК України, митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом направлення запитів до інших державних органів, установ та організацій, уповноважених органів іноземних держав для встановлення автентичності документів, поданих митному органу.

Судом першої інстанції також вірно враховано, що згідно частини третьою статті 345 МК України, митні органи мають право проводити документальні виїзні (планові або позапланові) та документальні невиїзні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування, в тому числі залежно від країни походження товарів, застосування знижених ставок ввізного мита (пункт 2).

Згідно із частиною шостою статті 345 МК України, результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення органом доходів і зборів суми податкового зобов`язання підприємства щодо сплати митних платежів, застосування заходів, передбачених законами України.

Відповідно до частини другою статті 351 МК України, документальна невиїзна перевірка проводиться у разі: виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів; надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження дотримання критеріїв походження або автентичності поданих митному органу документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Документальна невиїзна перевірка проводиться на підставі наказу митного органу (частина третя статті 351 МК України).

Згідно частини третьої статті 351 МК України (в редакції, чинній на час проведення перевірки позивача), документальна невиїзна перевірка проводиться посадовими особами митного органу в приміщенні цього органу за умови направлення керівнику відповідного підприємства або відповідному громадянину рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особистого вручення зазначеним особам чи уповноваженим ними представникам під розписку письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки.

Відповідно до частини першої статті 352 МК України, посадовими особами митних органів під час проведення перевірок можуть бути використані: 1) документи, визначені цим Кодексом; 2) податкова інформація; 3) експертні висновки; 4) судові рішення; 5) отримані від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення; 6) інші матеріали, отримані в порядку та спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами України.

Отже, нормами чинного законодавства визначено перелік підстав, за яких митним органом проводиться документальна невиїзна перевірка. При цьому, перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій митним органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України. Водночас підставою для проведення перевірки є надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про не підтвердження автентичності поданих митним органам документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться. У посадових осіб митного органу виникає право на проведення документальної невиїзної перевірки лише за наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та за умови направлення керівнику відповідного підприємства рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особистого вручення зазначеній особі чи уповноваженим ним представникам під розписку письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки.

Матеріалами справи підтверджується, що Наказ від 12.12.2024 №351 про проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Міленім Авто» прийнятий Волинською митницею у зв`язку з надходженням від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації Республіки Польща від 06.02.2024 №2601-ІОА.4331.76.2023 (доведено листом Держмитслужби від 12.02.2024 №15/15-03-01/7.3/749), від 02.08.2024 №2601-ЮА.4331.35.2024 (доведено листом Держмитслужби від 08.08.2024 №15/15-03-01/7/4205); Угорщини від 24.05.2024 №1681785299 (доведено листом Держмитслужби від 31.05.2024 №15/15-03-01/7/2939); Словацької Республіки від 10.09.2024 №442722/2024-2000102/MY37/23 (доведено листом Держмитслужби від 30.09.2024 №15/15-03-01/7/5168) про непідтвердження преференційного походження товарів, зазначених у сертифікатах з перевезення EUR.1, які надавались при митному оформленні за митними деклараціями згідно Додатку, що відповідає положенням частини першої статті 351 МК України (а.с. 165-166, 201-зворот-206, 242-243 т.1, а.с. 3-8 т.2).

Також, відповідач виконав встановлений частиною третьою статті 351 МК України обов`язок щодо обов`язкового направлення ТОВ «Міленім Авто» рекомендованим листом з повідомленням про вручення повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки від 16.12.2024 №7.3-2/19/13/13725 (а.с.207-212 т.1).

Надсилання копії наказу про її проведення у спосіб, визначений частиною шостою статті 344-1 цього Кодексу, є обов`язковим з 19.04.2025, тобто з моменту набрання чинності змін, внесених у статтю 351 МК України Законом України «Про внесення змін до Митного кодексу України щодо імплементації деяких положень Митного кодексу Європейського Союзу» від 22.08.2024 року №3926-IX.

Суд першої інстанції також обгрунтовано відхилив доводи позивача про те, що відповідач порушив вимоги абзацу другого пункту 79.2 статті 79 ПК України та безпідставно провів перевірку раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення, оскільки в силу вимог абзацу третього пункту 75.1 статті 75 ПК України види документальних перевірок, порядок планування, проведення та оформлення їх результатів, що проводяться контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.2 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, встановлюються Митним кодексом України.

Порядок проведення перевірок митними органами визначається виключно МК України і дія положень ПК України на такі правовідносини не поширюється.

Відповідно до статті 354 МК України, результати перевірок оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами митного органу та керівником підприємства, що перевірялося, або уповноваженою ним особою. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. За результатами зустрічної звірки складається довідка (частина перша).

У разі незгоди керівника підприємства або уповноваженої ним особи з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті або довідці про результати перевірки, вони зобов`язані підписати акт або довідку з запереченнями, які вони мають право подати протягом п`яти робочих днів з дня отримання акта або довідки. Такі заперечення є невід`ємною частиною акта або довідки про результати перевірки. Заперечення розглядаються митним органом протягом п`яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях). За результатами розгляду підприємству надсилається відповідь у порядку, визначеному Податковим кодексом України для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Керівник підприємства або уповноважена ним особа має право брати участь у розгляді заперечень. Про своє бажання взяти участь у розгляді заперечень ці особи зазначають у запереченнях (частина восьма).

Податкове повідомлення-рішення приймається керівником митного органу або його заступником з урахуванням розгляду заперечень до акта (у разі їх наявності) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення або надіслання підприємству акта про результати перевірки у порядку, передбаченому Податковим кодексом України для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень підприємства до акта про результати перевірки - приймається з урахуванням висновку за результатами розгляду заперечень до акта про результати перевірки протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді підприємству (частина дванадцята).

Матеріалами справи підтверджується, що за результатами документальної невиїзної перевірки дотримання ТОВ «Міленіум Авто» вимог законодавства України з питань митної справи щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування при митному оформленні товарів за окремими митними деклараціями Волинською митницею складено Акт №67/24/7.3-19/44472092, відповідно до якого встановлено порушення:

1) вимог Доповнення 1 до Регіональної конвенції, в частині відсутності підтвердження статусу преференційного походження товарів, частини 1 статті 257, частини 5 статті 280 МК України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита за MД типу ІМ40ДЕ згідно Додатку 1 на загальну суму 16236839,31 грн;

2) підпункту в пункту 185.1 статті 185, пункту 187.8 статті 187, пункту 190.1 статті 190 ПК України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму на загальну суму 3247367,95 грн..

Вказаний акт було направлений позивачу, яким, в свою чергу, подано до митного органу заперечення, які розглянуті останнім та прийнято висновок від 16.01.2025 №007/7.3-19/444472092, яким наказ від 12.12.2024 №351 та висновки акту перевірки 31.12.2024 №67/24/7.3-19/44472092 залишаються без змін, а заперечення без задоволення, відповідь є невід`ємною частиною акту.

Отже, відповідачем було дотримано порядок проведення документальної невиїзної перевірки позивача. При цьому товариством реалізовано право, передбачене частиною восьмою статті 354 МК України, та подано заперечення на акт перевірки, які розглянуті митним органом та надано відповідь про розгляд заперечення.

Водночас, процедура оформлення результатів документальних виїзних (планових/позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання підприємствами (громадянами) законодавства України з питань митної справи визначається Порядком оформлення митними органами результатів документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 10.12.2021 №658, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 21.01.2022 за №70/37406 (далі Порядок №658).

Відповідно до пунктів 3, 4, 6 розділу І Порядку №685, результати проведення документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. Акт (довідка) про результати документальної перевірки складається у двох примірниках та підписується посадовими особами митних органів, які проводили перевірку, а також керівником підприємства або уповноваженою ним особою, або громадянином, який переміщував товар через митний кордон України з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств. Титульний аркуш акта (довідки) документальної перевірки оформлюється на номерному бланку митного органу для складання актів (довідок) про результати документальних перевірок.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІІ Порядку №685, акт (довідка) про результати документальної перевірки після підписання уповноваженими особами митного органу, які проводили таку перевірку, реєструється у журналі митного органу в порядку, передбаченому абзацом другим пункту 3 розділу I цього Порядку, протягом 10 робочих днів з дня, що настає за днем закінчення встановленого для проведення перевірки строку.

Судом першої інстанції обгрунтовано вказано, що матеріалами справи підтверджується, що Акт перевірки зареєстровано в журналі обліку актів (довідок) про результати проведення документальних перевірок Волинської митниці за №67/24/7.3-19/44472092 від 31.12.2024, помилка в зазначенні дати акта перевірки (31.01.2024), як і відсутність в акті перевірки дати видачі та номера посвідчення на право проведення документальної перевірки, що передбачено пунктом 2 розділу ІІ Порядку №686), не мають правового значення при вирішенні даного спору.

Суд також не взяв до уваги твердження позивача про відсутність в акті перевірки сум сплаченого мита та ПДВ під час розмитнення ввезеного у березні-листопаді 2023 році товару і донарахувань, здійснених митним органом, оскільки такі показники відображені в Додатку №1 до акта перевірки, який є його невід`ємною частиною.

Відносно встановлених митним органом порушень, які стали підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень від 20.01.2025, то колегія суддів зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідно до вимог Доповнення І до Регіональної конвенції Волинською митницею здійснено перевірку сертифікатів з перевезення (походження) товару EUR.1, які подавались ТОФ «Міленіум Авто» при митному оформленні 366 митних декларацій, що зазначені в переліку до наказу про проведення перевірки та повідомленні про її проведення.

Так, у відповідь на звернення Волинської митниці від 11.08.2023 №7.13-15/9476 ДМС України листом від 12.02.2024 №15/15-03-01/7.3/749 надала лист уповноваженого органу Республіки Польща від 06.02.2024 №2601-ІОА.4331.76.2023, яким митницею у Кельце не підтверджено преференційне походження товару, зазначеного у сертифікаті з перевезення товару EUR.1 Nr/No PL/MF/AS 1494801 від 31.07.2023 (експортер «CARGOAVTO OU Harju maakond, Tallinn, Lasnamaelinnaosa, Vaike-Paala tn 2, 11415, Estonia»).

У відповідь на звернення Волинської митниці від 06.12.2023 №7.13-15/15098 ДМС України листом від 31.05.2024 №15/15-03-01/7/2939 надала лист уповноваженого органу Угорщини від 24.05.2024 №1681785299, яким визнано фальсифікованими 272 сертифікати з перевезення товару EUR.1, що подавалися під час митного оформлення імпортерами, серед яких і ТОВ «Міленіум Авто».

У листі від 24.05.2024 №1681785299 уповноважений орган Угорщини повідомив, що статус походження товарів, зазначених у 272 сертифікатах з перевезення, не може бути перевірений постфактум. Під час перевірки було встановлено, що сертифікати з перевезення EUR.1 не були завірені компетентним органом. Товари на які поширюється дія цього документу, не можуть вважатися товарами преференційного походження у розумінні відповідних положень, що стосуються товарів походження. Результат щодо сертифіката EUR.1 №D0420128 надіслано попереднім листом від 18.10.2023.

При цьому перелік 273 сертифікатів був надісланий до уповноваженого органу Угорщини листом ДМС України від 31.01.2024 №15/15-03-01/11/547.

Також у відповідь на звернення Волинської митниці від 06.12.2023 №7.3-15/15098 ДМС України листом від 08.08.2024 №15/15-03-01/7/4205 надала лист уповноваженого органу Республіки Польща від 02.08.2024 №2601-ІОА.433135.24 про результати перевірки 309 сертифікатів з перевезення товару EUR.1, згідно якої визнано фальсифікованими 305 сертифікатів з перевезення товару EUR.1, що подавалися під час митного оформлення імпортерами, в тому числі і ТОВ «Міленіум Авто».

У листі від 02.08.2024 №2601-ІОА.433135.24 уповноважений орган Республіки Польща повідомив, що статус походження товарів, зазначених у 305 сертифікатах з перевезення товару EUR.1 не був підтверджений Митним Офісом у м.Кельце.

У відповідь на звернення Волинської митниці від 05.06.2023 №7.13-15/6461 ДМС України листом від 30.09.2024 №15/15-03-01/7/5168 надала лист уповноваженого органу Словацької Республіки від 10.09.2024 №442722/2024-2000102/MY-137/23 щодо результатів перевірки 11-ти сертифікатів з перевезення товару EUR.1 №A776527, №A772285, №A787635, №A775746, №A775758, №A775777, №A772249, №A775784, №A772258, №A772364, №A772379.

У листі від 10.09.2024 №442722/2024-2000102/MY-137/23 уповноважений орган Словацької Республіки повідомив, що була проведена перевірка вищевказаних сертифікатів про перевезення товарів EUR.1. Сертифікати EUR.1 були видані та завірені митним органом Михайлівців, але відповідні документи, що підтверджують походження товарів, на які поширюються сертифікати EUR.1, не були подані. В рамках перевірки декларації постачальника було встановлено, що декларації, подані як підтверджуючі документи, не можуть бути визнані дійсними документами, що можуть бути використані для підтвердження походження товарів. На підставі вищезазначеного, товари, на які поширюються сертифікати EUR.1, не можуть вважатися продуктами, що походять з ЄС, відповідно до положень Додатка І до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження товарів у рамках Протоколу І до Угоди про асоціацію між ЄС та його державами-членами, з одного боку. Товари, що підпадають під дію цього рішення, не мають права на преференційний режим відповідно до положень, що регулюють преференційну торгівлю з Україною.

Таким чином, уповноваженими органами Словацької Республіки, Угорщини та Республіки Польща не підтверджено преференційне походження товарів, вказаних у 589 сертифікатах про походження товару EUR.1, серед яких 366 були подані декларантом позивача при митному оформленні товарів і на підставі яких застосовано преференції по сплаті мита.

Заперечень щодо номерів сертифікатів, які зазначені в переліку, долученому до наказу про проведення перевірки, та Додатку №1 до акту перевірки позивач ні до митного органу, ні до суду не подавав.

Суд апеляційної інстанції також враховує, що відповідно до частин першої, другої, шостої статті 36 МК України, країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом. Положення цього Кодексу застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (непреференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з частиною першою статті 43 МК України, документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

Частиною третьою статті 43 МК України встановлено, що сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.

За приписами частини восьмої статті 43 МК України, у разі якщо в документах про походження товару є розбіжності у відомостях про країну походження товару або митним органом встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені у документах, декларант або уповноважена ним особа має право надати митному органу для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару додаткові відомості.

Частиною дев`ятою цієї статті передбачено, що додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару.

Для підтвердження країни походження товару митний орган у передбачених законом випадках має право вимагати та отримувати оригінали документів про походження такого товару. У разі переміщення товарів через митний кордон України країна походження товару заявляється (декларується) митному органу в обов`язковому порядку лише у разі, якщо це необхідно для застосування митно-тарифних заходів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, кількісних обмежень (квот), інших заходів економічного або торговельного характеру, що здійснюються в односторонньому порядку або відповідно до двосторонніх чи багатосторонніх міжнародних договорів, укладених відповідно до закону, або заходів, що здійснюються відповідно до закону для забезпечення здоров`я населення чи суспільного порядку, а також у разі, якщо в митного органу є підстави для підозри в тому, що товар походить з країни, товари якої заборонені до переміщення через митний кордон України згідно із законодавством України (частини 1, 2 статті 44 МК України).

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 44 МК України, у разі переміщення товарів через митний кордон України країна походження товару обов`язково заявляється (декларується) митному органу шляхом зазначення в митній декларації назви країни походження товару та відомостей про сертифікат про походження товару: на товари, до яких застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним кодексом України.

Також слід зазначити, що 11.08.2023 набули чинності зміни, внесені до Розділу ІІ МК України, відповідно до яких країною походження товару вважається країна, в якій: 1) товар був повністю отриманий; 2) товар був підданий останнім економічно обґрунтованим виробничим та технологічним операціям з переробки, що призвели до виробництва нового товару або є важливою стадією виробництва, за умови виконання в цій країні критеріїв достатньої переробки, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 36 МК України).

Перевірка документів, що підтверджують країну походження товару, зазначених у статті 41 цього Кодексу, здійснюється відповідно до цієї статті після завершення митного оформлення (частина перша статті 43 МК України).

У разі виникнення сумнівів щодо дійсності документів про походження товару та/або правильності відомостей, що в них містяться, зокрема щодо відомостей про країну походження товару, митний орган може перевірити факт видачі сертифіката та/або його зміст на веб-сайті компетентного органу (організації), що видав сертифікат, або звернутися у паперовій або електронній формі до такого компетентного органу (організації) із запитом про проведення перевірки автентичності документа про походження товару та відповідності походження товару правилам походження, встановленим цим Кодексом (частина друга статті 43 МК України).

Запит про проведення перевірки надсилається протягом 1095 днів з дня подання документа про походження товару, крім випадків, якщо така перевірка ініціюється у зв`язку з кримінальним провадженням (частина п`ята статті 43 МК України).

Матеріалами розглядуваної справи підтверджується, що у спірних правовідносинах перевірка сертифікатів з перевезення EUR.1 була проведена відповідачем в межах визначеного строку.

Згідно приписів частин четвертої, п`ятої статті 280 МК України, ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для підприємств, нараховується за ставками, встановленими Митним тарифом України. Ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України. До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом. До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

Відповідно до частини першою статті 281 МК України допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.

Судом першої інстанції також вірно враховано, що Законом України №1678-VII від 16.09.2014 ратифіковано Угоду від 27.06.2014 про асоціацію між Україною, з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, якою, серед іншого, передбачено поглиблену та всеохоплюючу зону вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом.

Статтею 26 частини 1 глави 1 розділу IV Угоди встановлено, що положення цієї Глави застосовуються до торгівлі товарами, що походять з територій Сторін. Для цілей цієї Глави «походження» означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I «Щодо визначення концепції походження товарів і методів адміністративного співробітництва».

Частиною першою статті 2 розділу 2 Протоколу І встановлено, що з метою впровадження цієї Угоди наступні товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу: 1. товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу; 2. товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС відповідно до статті 6 цього Протоколу.

Згідно частини 1 статті 16 розділу 5 Протоколу І товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів: 1. Сертифікат з перевезення товару EUR.1; 2. У випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, - декларація, що надалі іменуватиметься «декларацією інвойс», надана експортером до інвойсу, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати.

Процедура видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 встановлена статтею 17 розділу 5 «Підтвердження походження» Протоколу 1, згідно з положеннями якої сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником.

Для цього експортер або його уповноважений представник має заповнити сертифікат з перевезення товару EUR.1, а також бланк заяви, зразок якої наведений у Додатку. Ці бланки мають бути заповнені однією з мов, якими складено цю Угоду, і згідно з нормами законодавства країни експорту. Якщо їх заповнюють від руки, це має бути зроблено чорнилом і друкованими літерами. Опис товарів потрібно викласти у виділеній для цього комірці, не залишаючи вільних рядків. Якщо комірка заповнена не повністю, під останнім рядком опису потрібно накреслити горизонтальну лінію й перекреслити вільний залишок комірки.

Експортер, який подає заяву про видачу сертифіката з перевезення товару EUR.1, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту, у якій видається сертифікат з перевезення товару EUR.1, надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни-члена Європейського Союзу або України, якщо розглядувані товари можуть бути визнаними такими, що походять з Європейського Союзу або України, і задовольняють іншим умовам цього Протоколу.

Митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у пункті 2 цієї статті. Вони зокрема повинні перевірити, чи заповнена комірка, призначена для опису товарів, таким чином, щоб запобігти зловмисному дописуванню.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами й переданий експортерові одразу ж після здійснення чи забезпечення фактичного експортування товару.

Крім цього, Законом України «Про приєднання України до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження» від 08.11.2017 №2187-VІII Україна приєдналася до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження, яка набирає чинності для України в перший день другого місяця після внесення Україною депозитарію Конвенції документа про приєднання.

Згідно із статтею 1 Рішення №1/2018 Підкомітету Україна - ЄС з питань митного співробітництва від 21/11/2018 року про заміну Протоколу I «Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, Протокол І «Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, замінюється текстом, викладеним у Додатку до цього Рішення. Статтею 1 Протоколу І «Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» визначено, що з метою імплементації цієї Угоди застосовуються Доповнення I і відповідні положення Доповнення II до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження (далі - Конвенція). Усі посилання на «відповідну угоду» в Доповненні I й у відповідних положеннях Доповнення II до Конвенції тлумачаться у значенні цієї Угоди.

Згідно статті 15 розділу V Доповнення І товари, що походять з однієї з Договірних Сторін, і ввозяться в інші Договірні Сторони, підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів, що підтверджують походження: (a) сертифікат з перевезення товару ЕUR.1, зразок якого наведений у Додатку III а.

Пунктом 2 статті 31 розділу VІ Доповнення І передбачено, що з метою належного застосування цієї Конвенції Договірні Сторони повинні допомагати один одному, через компетентні митні адміністрації у перевірці достовірності сертифікатів з перевезення товару ЕUR.1 та ЕUR-MED, декларацій про походження і декларацій про походження ЕUR-MED та правильності інформації, що міститься в цих документів.

За змістом положень статті 32 розділу VІ Доповнення І подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватися у довільному порядку або тоді, коли митні органи Договірної сторони-імпортера мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цієї Конвенції.

Обов`язок із сплати митних платежів виникає: після завершення митного оформлення товарів та їх випуску, якщо внаслідок перевірки митної декларації чи за результатами документальної перевірки митний орган самостійно визначає платнику податків додаткові податкові зобов`язання (пункт 4 частини першої статті 289 МК України).

Судом першої інстанції при вирішенні даного спору обгрунтовано враховано висновки щодо застосування норм права, які викладені у практиці Верховного Суду у справах з подібними правовідносинами.

Так, країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених МК України. Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом.

У разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, контролюючий орган може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей. У разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей, зокрема, щодо країни походження, при ввезенні (пересиланні) на митну територію України, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган самостійно визначає базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків на підставі відомостей, зазначених у таких документах. Податкове зобов`язання може визначатися контролюючим органом і після завершення митного оформлення товарів та їх випуску, за результатами документальної перевірки.

Верховний Суд сформував висновок про те, що зазначення товариством відомостей про характеристики товарів (преференційне походження), які відрізняються від даних, отриманих від уповноважених органів іноземних держав (в даному випадку Республіки Польща, Словацької Республіки, Угорщини), призвело до безпідставного застосування преференційних ставок ввізного мита, замість застосування повних ставок ввізного мита та сплати митних платежів згідно Митного тарифу України, затвердженого Законом України «Про Митний тариф України» від 19.09.2013 №584-VII. Відтак суд погодився із доводами митного органу про те, що спірні сертифікати з перевезення товару не можуть бути визнані належними та достатніми документами, які підтверджують преференційне походження товарів, оформлених за 366 МД.

При цьому, суд зауважив, що компанія-експортер, зазначивши декларативно в інвойсі про походження товарів з території Європейського Союзу, повинна у подальшому в ході перевірки документально підтвердити походження вказаних товарів, в тому числі й обставини, що матеріали, використані при виготовленні товару, також здебільшого походять з Європейського Союзу.

Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду від 31.07.2024 у справі №260/6407/21.

Крім того, слід зазначити, що міжнародним договором передбачено чіткий алгоритм дій митного органу у випадку отримання відповіді компетентного органу за результатами перевірки документів про походження товару, яка, зокрема, не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів. Враховуючи те, що вказаний алгоритм дій контролюючого органу, на запит якого проводилася перевірка документів про походження товару, не передбачає аналізу ним додаткових доказів (документів), наданих декларантом для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару згідно із частинами восьмою, дев`ятою статті 43 МК України, митний орган не наділений повноваженнями діяти на власний розсуд за вказаних обставин та проводити додаткову перевірку документів про походження товару після отримання результатів такої перевірки компетентним органом заявленої декларантом країни походження товару.

Таким чином, у розглядуваній справі суд першої інстанції обгрунтовано вказав, що оскільки у відповідь на запит митного органу листами уповноваженого органу Словацької Республіки від 10.09.2024 №442722/2024-2000102/MY-137/23, уповноваженого органу Угорщини від 24.05.2024 №1681785299 та уповноваженого органу Республіки Польщі від 06.02.2024 №2601-ІОА.4331.76.2023, від 02.08.2024 №2601-ІОА.433135.24 не підтверджено преференційне походження товарів, ввезених за сертифікатами EUR.1, тому у позивача були відсутні підстави для застосування права на преференції при розмитнені такого товару, а висновки акту перевірки ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Сертифікати з перевезення товару EUR.1 (вказані у Додатку №1 до акта перевірки) були єдиними доказами підтвердження преференційного походження товару (графа 44 митних декларацій) з метою застосування пільг в оподаткуванні, однак з огляду на результати перевірки митних органів Республіки Польща, Словацької Республіки, Угорщини такі у цьому разі не можуть вважатися допустимими доказами, бо отримані з порушенням встановленого порядку та не є достовірними (вони не є справжніми та не були легалізовані польськими, словацькими та угорськими митними органами).

В такій ситуації мав місце факт неправомірного застосування зменшеної ставки мита до товарів у розумінні Доповнення І до Регіональної конвенції в рамках Угоди.

Отже, враховуючи, що перевіркою походження товару не підтверджено їх преференційне походження, оподаткування товару за МД типу ІМ40ДЕ (Додаток №1 до акта перевірки) повинно здійснюватися зі сплатою ввізного мита за ставкою на дату здійснення митного оформлення, відповідно до Закону України від 19.09.2013 №584-VIII «Про Митний тариф України» (зі змінами і доповненнями).

Також слід врахувати, що за приписами підпункту «в» пункту 185.1 статті 185, пункту 187.8 статті 187 ПК України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з ввезення товарів на митну територію Україну. Датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Пунктом 190.1 статті 190 ПК України встановлено, що базою оподаткування податком на додану вартість для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III МК України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів. При визначенні бази оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, перерахунок іноземної валюти у валюту України здійснюється за курсом валюти, визначеним відповідно до статті 39-1 цього Кодексу.

Ставки податку встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах: 20 відсотків (підпункт «а» пункту 193.1 статті 193 ПК України).

Таким чином, у розглядуваному випадку у Волинської митниці були правові підстави для донарахування грошових зобов`язань (мита та ПДВ) ТОВ «Міленіум Авто», адже результати перевірки дотримання законодавства України з питань митної справи за митними деклараціями, які були об`єктом перевірки на предмет обґрунтованості та законності отримання пільг і звільнення від оподаткування, показали, що преференційне походження товару не підтверджене у встановленому порядку (розрахунок заниження податкового зобов`язання ТОВ «Міленіум Авто» за видами митних платежів, які виникли внаслідок порушення вимог Доповнення 1 до Регіональної конвенції, частини першої статті 257, частини п`ятої статті 280 МК України, наведено у Додатку №1 до акта перевірки).

Апеляційний суд, при цьому, зазначає, що підставою для висновку про заниження суб`єктом господарювання податкових зобов`язань, під час ввезення товарів на митну територію України, може слугувати лише офіційна документально-підтверджена інформація від уповноважених органів іноземних держав щодо, зокрема, походження ввезених товарів. Крім того, така інформація повинна підтверджувати або не підтверджувати автентичність поданих документів щодо ввезених товарів.

Як слідує з матеріалів справи, контролюючим органом було призначено перевірку та обґрунтування її висновків здійснювалось на підставі документів уповноважених органів іноземних держав, які перекладені на українську мову, що підтверджується матеріалами справи.

Так, копії документів, отримані від митних органів Республіки Польща, Словацької Республіки, Угорщини, на підставі яких відповідач зробив висновок про заниження позивачем податкових зобов`язань зі сплати податку на додану вартість, мита на товари, мита на нафтопродукти, транспортні засоби та шини є належними доказами у даній адміністративній справі, оскільки перекладені на державну мову, а тому вказане дає можливість зробити обґрунтовані висновки щодо їх змісту.

Наявність офіційного перекладу та відповідної дипломатичної або консульської легалізації/апостилю в даному випадку не є обов`язковим, адже відповідно до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, підписаної 05.10.1961, до якої Україна приєдналась 10.01.2022, на адміністративні документи, що мають пряме відношення до комерційних або митних операцій апостиль не проставляється.

Верховний Суд у постанові від 05.06.2024 у справі №380/2397/22 сформував позицію про те, що у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей, зокрема, стосовно країни походження при ввезенні (пересиланні) на митну територію України, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган самостійно визначає базу оподаткування та податкові зобов`язання платника на підставі відомостей, зазначених у таких документах, безвідносно до завершення митного оформлення товару та їх виписку.

Суд апеляційної інстанції також враховує, що відповідно до п.6 ст.32 Доповнення І, якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції.

Митний орган країни імпортера не повинен спростовувати походження товарів не з Європейського Союзу і не повинен доводити інше походження товарів, він лише приймає до уваги відомості уповноваженого органу країни експорту, вивезення та надалі вчиняє дії, передбачені Угодою, а саме - приймає рішення щодо правомірності надання суб`єкту господарювання певної преференції.

Чинним митним законодавством України та міжнародним договором передбачено чіткий алгоритм дій митного органу, у випадку отримання відповіді компетентного органу, за результатами перевірки документів про преференційне походження товару, яка, зокрема, не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів. Митному органу не надається повноважень, права діяти на власний розсуд за вказаних обставин, не надається право перевіряти додатково надану йому інформацію, не надано право здійснювати будь-які інші дії з цього приводу, не надано право оцінювати надану інформацію з будь-якого боку. Вказаний алгоритм дій контролюючого органу не передбачає аналізу ним додаткових доказів (документів), наданих декларантом для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару.

У випадку отримання від вказаних органів відомостей щодо не підтвердження преференційного походження товару з Європейського Союзу, митний орган саме зобов`язаний за відсутності виняткових обставин, а не має права, відмовити у наданні права на преференції. Таке ж рішення він повинен прийняти і у разі, якщо відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів.

Крім того, у випадку прийняття такого рішення, митний орган не повинен приймати до уваги навіть правомірність поведінки суб`єкта господарювання, якому надана преференція, оскільки ані національне законодавство, ані міжнародний договір не зазначають про необхідність її врахування або наявність будь-яких поважних причин, за наявності яких митний орган може прийняти інше рішення за таких обставин.

У такому випадку мова не йдеться про умисне чи неумисне надання таким суб`єктом господарювання недостовірних документів чи недостовірної інформації, вчинення ним будь-яких протиправних дій, про обов`язок декларанта перевіряти дані, зазначені в товаросупровідних документах тощо. І мова не йдеться про те, що сертифікати EUR.1 скасовані чи ні, що вони визнані недійсними чи ні, що вказані документи містять повну та достовірну інформацію щодо задекларованих товарів, чи є в них будь-які розбіжності чи ні, оскільки в даному випадку уповноваженим митним органом країни експортера справді підтверджено їх автентичність.

Під час здійснення вказаної перевірки мова йдеться лише про те, що експортер повинен надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів. Він повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту чи вивезення вчинити такі дії.

Зокрема, відповідно до вимог п.3 ст.17 Протоколу І саме експортер, який подає заяву про видачу сертифіката з перевезення товару EUR.1, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту, у якій видається сертифікат з перевезення товару EUR.1, надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу.

Аналогічна норма і закріплена в п.3 ст.16 Доповнення І, якою передбачено, що експортер, який подає заявку про видачу сертифіката з перевезення товару EUR.1 а EUR-МЕD, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів Договірної сторони-експортера, у якій видається сертифікат з перевезення товару EUR.1 та EUR-МЕD, надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цієї Конвенції.

З урахуванням того, що іноземними контрагентами позивача всупереч вимогам ст.16 Доповнення І не надано компетентному органу країни експорту відповідних документів на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, то апеляційний суд погоджується з висновками митного органу про те, що зазначені вище сертифікати з перевезення товару EUR.1 не можуть бути визнані достатніми документами, які у відповідності до п.1 ст.15 Доповнення І засвідчують, що товари за вказаними у акті митними деклараціями підпадають під дію Угоди.

Колегія суддів також звертає увагу, що обов`язок зі сплати податків і зборів у встановлених законом розмірах є безумовним обов`язком платника податків та не залежить від встановлення його вини. Водночас відсутність вини має правове значення лише у правовідносинах, пов`язаних із притягненням до відповідальності за порушення митних правил, зокрема, за статтею 485 МК України, що не є предметом цього спору.

Наведені вище обгрунтування апеляційного суду відповідають висновкам Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, які відображені, зокрема, у постановах від 11 лютого 2026 року у справі №380/25552/24, від 24 грудня 2025 року у справі №380/21022/24.

Відносно окремих доводів апеляційної скарги позивача, то колегія суддів апеляційного суду також зазначає наступне.

Судом першої інстанції чітко зазначено у прийнятому рішення власну правову позицію щодо дотримання відповідачем вимог законодавства України з питань митної справи в частині порядку проведення документальної невиїзної перевірки.

Так, зокрема, судом відхилено доводи позивача про те, що відповідач порушив вимоги абзацу другого пункту 79 статті 79 ПК України та безпідставно провів перевірку раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення, з огляду на те, що в силу вимог абзацу третього пункту 75.1 статті 75 ПК України вид документальних перевірок, порядок планування, проведення та оформлення їх результатів, що проводяться контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.2 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу встановлюються Митним кодексом України. Питання початку проведення перевірок чітко регламентовано положеннями МК України, а тому норми податкового законодавства в даному випадку застосуванню не підлягають.

Відносно доводів апелянта про те, що суд першої інстанції не надав правової оцінки наявності встановлених фактів ґрубого порушення Митним органом вимог Порядку оформлення результатів перевірок, то колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції обгрунтовано врахував, що у відповідності до наказу Міністерства фінансів України від 10.12.2021 №658 «Про затвердження Порядку оформлення митними органами результатів документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань митної справи» Акт про результати проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Міленіум Авто» (код ЄДРПОУ 44472092) зареєстровано в Журналі обліку актів (довідок) про результати проведення документальних перевірок Волинської митниці за №67/24/7.3-19/44472092 від 31.12.2024, про що свідчить запис в даному Журналі.

Окремі технічні недоліки чи допущені описки при оформленні Акта перевірки не змінює суті та обсягу встановлених за результатами проведеної перевірки порушень.

Відносно доводів апелянта про те, що в оспорюваному рішенні суд першої інстанції, залишив поза межами правової оцінки питання належності, допустимості, достовірності і достатності єдиних доказів, у вигляді інформації, що викладена у листах уповноважених іноземних органів, якою Митний орган обґрунтував всі свої спірні донарахування, то колегія суддів зазначає, що у відповідності до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, підписаної 05.10.1961 року, до якої Україна приєдналась 10.01.2022 року, на адміністративні документи, що мають пряме відношення до комерційних або митних операцій апостиль не проставляється. Проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань митної справи є однією з форм митного контролю (пункт 7 частини першої статті 336 МК України).

Статтею 254 МК України визначено, що документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування.

Крім того, статтею 254 МК України митним органам надано право вимагати від декларанта перекладу вказаних документів за його власний рахунок у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у МД.

Копії документів, отримані від митних органів Республіки Польща, Словацької Республіки, Угорщини, на підставі яких відповідач зробив висновок про заниження позивачем податкових зобов`язань зі сплати податку на додану вартість, мита на товари, мита на нафтопродукти, транспортні засоби та шини є належними доказами у даній адміністративній справі, оскільки перекладені на державну мову, а тому вказане дає можливість зробити обґрунтовані висновки щодо їх змісту.

Наявність офіційного перекладу та відповідної дипломатичної або консульської легалізації/апостилю в даному випадку не є обов`язковим, адже відповідно до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, підписаної 05.10.1961, до якої Україна приєдналась 10.01.2022, на адміністративні документи, що мають пряме відношення до комерційних або митних операцій апостиль не проставляється.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що на звернення Волинської митниці №7.3-15/9476 від 11.08.2023 року, листом Держмитслужби від 12.02.2024 №15/15-03-01/7.3/749 надіслано відповідь уповноважено органу Республіки Польща від 06.02.2024 року №2601 ЮА.4331.76.2023 про результати перевірки, в тому числі, сертифіката з перевезення товару EUR.1 Nr/No PL/MF/AS 1494801 від 31.07.2023 (експортер «CARGOAVTO OU Harju maakond, Tallinn, Lasnamaelinnaosa, Vaike-Paala tn 2, 11415, Estonia»), згідно якої слідує, що сертифікат EUR.1 Nr/No PL/MF/AS 1494801 від 31.07.2023 не підтверджений митницею у Кельце.

У вказаному вище листі від 06.02.2024 року №2601-ЮА.4331.76.2023 уповноважені органи Республіки Польща вказали на необхідність направлення їм оригіналу вказаного сертифікату EUR.1 Nr/No PL/MF/AS 1494801.

З метою забезпечення виконання прохання уповноваженого органу Республіки Польща та на виконання листа Держмитслужби від 12.02.2024 року №15/15-03 01/7.3/749, Волинською митницею підготовлено та направлено на адресу ТОВ «Міленіум Авто» лист від 14.02.2024 року №7.3-2/7.3-15-03/14/1946 щодо надання митниці оригіналу сертифікату з перевезення товару EUR.1 Nr/No PL/MF/AS 1494801 від 31.07.2023. Вказаний лист згідно рекомендованого повідомлення було отримано ТОВ «Міленіум Авто» 26.02.2024 року.

Проте, оригінал сертифікату з перевезення товару EUR.1 Nr/No PL/MF/AS 1494801 від 31.07.2023 так і не був наданий ТОВ «Міленіум Авто», про що було проінформовано Державну митну службу України.

Таким чином, Волинська митниця вживала всіх можливих заходів щодо забезпечення виконання вимог уповноваженого органу Республіки Польща.

На звернення Волинської митниці №7.3-15/6461 від 05.06.2023 року, листом Держмитслужби від 30.09.2024 №15/15-03-01/7/5168 надіслано відповідь уповноважено митного органу Словаччини № 442722/2024-2000102/MY-137/23 від 10.09.2024 щодо результатів перевірки 11-ти сертифікатів, серед яких сертифікат з перевезення товару EUR.1 № A 772258.

У даному листі уповноваженим митним органом Словаччини вказано, що сертифікат EUR.1 № A 772258 насправді був виданий та був засвідчений митним органом Міхаловце, проте, документи, що підтверджують статус походження товарів, на які поширюються сертифікат з перевезення товарів EUR.1 № A 772258 не були подані.

Таким чином, за результатом перевірки встановлено, що сертифікат з перевезення EUR.1 від 18.05.2023 №A772258 складений експортером «CARGOAVTO OU» (Естонія) не є автентичним, а тому транспортний засіб, зазначений в сертифікаті з перевезення EUR.1 від 18.05.2023 №A772258, не підпадає під дію преференційного режиму відповідно до положень Конвенції та Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони.

На звернення Волинської митниці №7.3-15/15098 від 06.12.2023 року, листом Держмитслужби від 31.05.2024 року №15/15-03-01/7/2939 надіслано відповідь уповноваженого органу Угорщини від 24.05.2024 № 1681785299, яким визнано фальсифікованими 272 сертифікати з перевезення товару EUR.1, що подавалися під час митного оформлення імпортерами, серед яких і ТОВ "МІЛЕНІУМ АВТО" (44472092).

У вказаному листі уповноважений орган Угорщини вказав, інформації про результати перевірки наведених вище 272 сертифікатів надана для використання виключно в розуміння Доповнення І до Регіональної Конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження. При цьому, лише у разі необхідності використання вказаної інформації в інших цілях є необхідний дозвіл – письмова згода Національної Податкової та Митної Адміністрації Угорщини.

Результати перевірки були застосовані у відповідності до положень Доповнення І до Регіональної Конвенції в рамках адміністративного співробітництва. Наведене беззаперечно засвідчує використання отриманої інформації в рамках та на виконання завдань, які першочергово ставились при формуванні та направленні запиту митною адміністрацією України за кордон.

Судом першої інстанції вірно вказано у прийнятому рішенні, що у Волинської митниці були правові підстави для донарахування грошових зобов`язань (мита та ПДВ) ТОВ «Міленіум Авто», адже результати перевірки дотримання законодавств України з питань митної справи за митними деклараціями, які були об`єктом перевірки на предмет обґрунтованості та законності отримання пільг і звільнення від оподаткування, показали, що преференційне походження товару не підтверджене у встановленому порядку (розрахунок заниження податкового зобов`язання ТОВ «Міленіум Авто» за видами митних платежів, які виникли внаслідок порушення вимог Доповнення 1 до Регіональної конвенції, частини першої статті 257, частини п`ятої статті 280 МК України, наведено у Додатку №1 до акта перевірки).

Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що митниця як суб`єкт владних повноважень правомірно прийняла податкові повідомлення-рішення від 20.01.2025 №UA205000202519, №UA205000202520, №UA205000202521, відтак позовні вимоги позивача є безпідставними.

Відповідно частин 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, довів обставини, на яких ґрунтується його правова позиція про правомірність спірних ППР від 20.01.2025 року.

З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів констатує відсутність у даному конкретному випадку підстав для задоволення позову, тоді як апеляційна скарга не містить належних, настільки вагомих і обґрунтованих міркувань, переконливих доводів та аргументів, які б спростовували викладені у оскаржуваному судовому рішенні висновки й давали підстави вважати інакше.

З урахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції всебічно з`ясовано обставини справи, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, рішення суду першої інстанції винесено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому немає підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Міленіум Авто" – залишити без задоволення.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2025 року в адміністративній справі №140/5056/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Міленіум Авто" до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В. В. Гуляк

судді Н. В. Ільчишин

З. М. Матковська

Повний текст постанови суду складено 03.08.2026 року у зв`язку з перебуванням суддів Ільчишин Н. В. у період з 15.07.2026 року по 27.07.2026 року та Матковської З. М. у період з 20.07.2026 року по 02.08.2026 року у відпустці.