Рішення від 03 серпня 2026 р. у справі №554/9084/26 — Шевченківський районний суд міста Полтави

Дата документу 04.08.2026Справа № 554/9084/26

Провадження № 2/554/4553/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2026 року м. Полтава

Шевченківський районний суд міста Полтави у складі:

головуючого судді - Тімошенко Н.В.,

за участю секретаря судового засіданні - Тоцької К.А.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Полтавського державного медичного університету про визнання незаконною відповіді та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

15.06.2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Полтавського державного медичного університету (далі - ПДМУ), у якому просить: визнати незаконною відповідь Полтавського державного медичного університету від 15.06.2026 р. у встановленому законом порядку; зобов`язати Полтавський державний медичний університет поширити інформацію відповідно до його звернення від 08 червня 2026 р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є особою з інвалідністю I групи з дитинства по зору (тотально незрячий). 08 червня 2026 року він надіслав до ПДМУ звернення з проханням поширити його інформаційний лист серед учениць, студенток, випускниць та працівниць закладу жіночої статі віком до 30 років, які мають неповну дієздатність у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років), а також повну дієздатність, що досягли вісімнадцяти років чи були емансиповані, дієздатні особи від шістнадцяти років.

15 червня 2026 року позивач отримав відповідь за підписом ректора ПДМУ про відмову в задоволенні його прохання, мотивовану тим, що порушене питання не належить до статутної діяльності навчального закладу.

Позивач вважає таку відмову протиправною, такою, що звужує його права як особи з інвалідністю на інклюзію та соціалізацію. На думку позивача, відмова ПДМУ переслати його лист внутрішніми електронними каналами зв`язку є відмовою у «розумному пристосуванні», що є формою дискримінації згідно з Конвенцією ООН про права осіб з інвалідністю (КПО). Також позивач посилається на порушення ст. 34 Конституції України (право на свободу інформації) та ст. 15 Закону України «Про звернення громадян», зазначаючи, що відповідь є формальною відпискою та не містить роз`яснення порядку оскарження.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Полтави від 23 червня 2026 року відкрито провадження у справі та постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

02 липня 2026 року представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Відповідач заперечує проти позову, зазначаючи, що відповідно до ст. 19 Конституції України ПДМУ зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені законом.

ПДМУ є закладом вищої освіти, діяльність якого регламентується статутом та Законом України «Про вищу освіту», якими не передбачено обов`язку закладу здійснювати поширення приватних повідомлень сторонніх осіб.

Крім того, відповідач зауважує, що право на поширення інформації не породжує обов`язку інших юридичних осіб її поширювати. Відповідач спростовує доводи щодо дискримінації, оскільки відмова ґрунтувалася виключно на предметі звернення, тобто приватні знайомства, а не на особі заявника чи його інвалідності. Внутрішні інформаційні ресурси ПДМУ створені для забезпечення освітньої та службової діяльності, а не для приватних розсилок.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що аргументи ПДМУ суперечать принципу верховенства права та практиці ЄСПЛ. Позивач вказує, що державні заклади освіти є «квазі-публічними просторами, а тому відмова у здійсненні елементарної дії, пересиланні email становить непропорційний тягар для незрячої людини, яка не може користуватися візуальними додатками для знайомств. Позивач наголошує, що ПДМУ допустив непряму дискримінацію, застосувавши однакове формальне правило до осіб, які перебувають у суттєво різних ситуаціях.

Дослідивши та оцінивши подані докази в їх сукупності, встановивши фактичні обставини справи, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю I групи по зору, що підтверджується довідкою МСЕК серії 12 ААБ № 733123.

08.06.2026 р. позивач звернувся до ПДМУ із заявою, у якій просив передати його інформаційний лист жіночій аудиторії університету віком до 30 років.

Листом від 15.06.2026 р. ПДМУ повідомив позивача про те, що порушене ним питання не належить до статутної діяльності університету.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суб`єкт владних повноважень чи юридична особа публічного права зобов`язаний діяти лише на виконання закону, не виходячи за межі своїх прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 34 Конституції України та ст. 5 Закону України «Про інформацію», кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного збирання, зберігання, використання та поширення інформації на свій вибір.

Проте, суд наголошує, що гарантоване Конституцією право особи самостійно поширювати інформацію не покладає на третіх осіб, зокрема державні заклади вищої освіти, імперативного обов`язку використовувати власні ресурси (електронні бази, канали зв`язку) для поширення приватних повідомлень громадян.

Жодною нормою Закону України «Про вищу освіту» чи Закону України «Про інформацію» не передбачено повноважень або обов`язку університету виконувати функцію посередника у приватному спілкуванні зокрема, з метою знайомств між сторонніми особами та студентами чи працівниками закладу.

Позивач посилається на норми Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю (КПО), зокрема на ст. 2, яка визначає «розумне пристосування» як внесення необхідних модифікацій і коректив для забезпечення особам з інвалідністю реалізації прав нарівні з іншими.

Суд зазначає, що концепція «розумного пристосування» дійсно є невід`ємною частиною забезпечення прав осіб з інвалідністю. Однак таке пристосування застосовується для забезпечення доступу до тих послуг і функцій, які безпосередньо входять до компетенції або сфери діяльності відповідного суб`єкта.

Основним завданням ПДМУ є надання освітніх послуг, а не організація міжособистісних чи соціальних знайомств.

Відмова ПДМУ ґрунтувалася на відсутності повноважень щодо предмета запиту, а не на дискримінаційному ставленні до особи заявника.

Університет правомірно зазначив, що аналогічна відповідь була б надана будь-якій особі незалежно від стану її здоров`я. З огляду на це, пряма або непряма дискримінація у діях відповідача відсутня.

Згідно зі ст. 15 Закону України «Про звернення громадян», органи та їх посадові особи зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати заяви, перевіряти викладені в них факти, повідомляти громадян про наслідки розгляду, а рішення про відмову повинно містити мотиви з посиланням на Закон та роз`яснення порядку оскарження.

Верховний Суд у своїх постановах (зокрема, у справі №280/4698/19) неодноразово наголошував, що у разі надходження звернення орган повинен об`єктивно, всебічно перевірити обставини та надати мотивовану відповідь щодо суті питань. Надання формальної відповіді без належного розгляду вимог скарги є неналежним розглядом.

Проте, у даній справі предметом звернення було спонукання юридичної особи вчинити дії, які прямо виходять за межі її законної мети та функцій.

Оскільки ПДМУ розглянув звернення по суті порушеного питання, прохання про розсилку і в установлений строк надав обґрунтовану відповідь щодо неможливості його виконання через невідповідність статутній діяльності, суд не вбачає в діях відповідача протиправної бездіяльності чи незаконної відмови, яка б порушувала матеріальні права позивача. Відсутність у тексті листа-відмови детального роз`яснення щодо порядку оскарження, хоч і є недоліком діловодства, в межах спірних правовідносин не робить саму відмову незаконною по суті та не створює підстав для зобов`язання ПДМУ вчинити дії, які не передбачені його статутом та законом.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач діяв у межах своїх повноважень, а позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки позивача звільнено від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 19, 34 Конституції України, Законом України «Про звернення громадян», Законом України «Про інформацію», ст. ст. 2, 4, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 274, 279 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Полтавського державного медичного університету про визнання незаконною відповіді та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

З текстом рішення суду можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя Н.В. Тімошенко