Постанова від 02 серпня 2026 р. у справі №120/10661/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/10661/26

Головуючий у 1-й інстанції: Чернюк Алла Юріївна

Суддя-доповідач: Сапальова Т.В.

03 серпня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сапальової Т.В.

суддів: Шидловського В.Б. Капустинського М.М.

за участю:

секретаря судового засідання: Лучіцька В.О.,

представника позивача: Голодюка Д.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 13 липня 2026 року у справі за заявою Головного управління ДПС у Вінницькій області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,

В С Т А Н О В И В :

до Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали заяви Головного управління ДПС у Вінницькій області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу.

В обґрунтування поданої заяви представник контролюючого органу зазначив, що за відповідачем обліковується податкова заборгованість в загальній сумі 231643,04 грн, яка виникла на підставі податкових повідомлень-рішень від 14.04.2026 №0102702405, №0102682405, №0102712405 та №01022692405.

Головним управлінням ДПС у Вінницькій області на виконання вимог статей 42 та 59 Податкового кодексу України надіслано відповідачу податкову вимогу №0014806-1309-0232 від 12.06.2026. Втім існуючу заборгованість платник податків в добровільному порядку не сплатив.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 13 липня 2026 року заяву Головного управління ДПС у Вінницькій області, подану в порядку ст. 283 КАС України, до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу разом з доданими до неї матеріалами повернуто особі, яка її подала.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Вінницькій області звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу скасувати та справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд задовольнити її.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, про дату, час і місце судового засідання повідомлена з урахуванням особливостей статті 268 КАС України щодо повідомлення учасників справи у справах цієї категорії.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Так, відповідно до пункту 5 частини 1 статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України провадження у справах за зверненням податкових та митних органів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється на підставі заяви таких органів, зокрема щодо стягнення коштів за податковим боргом.

Відповідно до ч. 2 ст. 283 КАС України заява подається до суду першої інстанції протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом, у письмовій формі та повинна містити:

1)найменування адміністративного суду; 2)найменування, поштову адресу, а також номер засобу зв`язку заявника; 3) найменування, поштову адресу, а також номер засобу зв`язку, якщо такий відомий, щодо сторони, до якої застосовуються заходи, визначені частиною першою цієї статті; 4)підстави звернення із заявою, обставини, що підтверджуються доказами, та вимоги заявника; 5)перелік документів та інших матеріалів, що додаються; 6)підпис уповноваженої особи суб`єкта владних повноважень, що скріплюється печаткою.

Згідно з пунктом 95.2 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Як встановлено судом першої інстанції, обґрунтовуючи подану заяву податковий орган зазначає, що обставиною, з якою закон пов`язує обрахунок 24-годинного строку на звернення до суду з відповідною заявою, на думку заявника, є день направлення відповідачу податкової вимоги з вирахуванням 30-денного терміну, передбаченого пунктом 95.2 статті 95 Податкового кодексу України (12.06.2026 - день направлення податкової вимоги + 30 днів).

Разом з тим, надаючи оцінку щодо наявності станом на 13.07.2026 обставини, з якою закон пов`язує обрахунок 24-годинного строку на звернення до суду податкового органу з відповідною заявою, суд зважає на правові висновки Верховного Суду, сформовані в справах щодо аналогічних спірних правовідносинах.

Так, у постанові від 03.12.2025 в справі №500/5128/25 Верховний Суд вказав: "... 31. Пунктом 42.2 статті 42 Податкового кодексу України передбачено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення (абзац другий пункту 42.5 статті 42 Податкового кодексу України).

Крім того, згідно з пунктом 6 розділу IV Порядку направлення податковими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 30.06.2017 № 610 (у редакції, чинній на дату спірних правовідносин) податкова вимога вважається належним чином надісланою (врученою) платнику податків, якщо вона надіслана за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою, а для фізичної особи (її законного чи уповноваженого представника) - місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику податків (його законному чи уповноваженому представникові), або надіслана в електронний кабінет засобами ІКС з дотриманням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». У разі якщо пошта не може вручити платнику податків податкову вимогу через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, така податкова вимога вважається врученою платнику податків у день, вказаний поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Отже, у разі якщо пошта не може вручити платнику податків податкову вимогу, остання вважається врученою платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема у постановах Верховного Суду від 20.04.2021 у справі №320/6263/20, від 12.12.2025 у справі №500/5125/25, від 03.12.2025 у справі №500/5126/25 та від 03.12.2025 у справі №500/5128/25.

Обставиною, з якою стаття 283 КАС пов`язує початок відліку 24-годинного строку для подання до суду заяви про стягнення коштів за податковим боргом, є дата надіслання (вручення) платнику податкової вимоги та сплив 30 календарних днів з дня такого надіслання (вручення).

Дослідивши обставини справи, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції обґрунтовано врахував, що в цьому випадку 30-денний строк слід обчислювати з урахуванням відмітки Укрпошти, оскільки матеріалами справи підтверджується надіслання податкової вимоги засобами поштового зв`язку.

Колегія суддів зазначає, що положення пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України підлягають застосуванню у системному взаємозв`язку зі статтею 42 цього Кодексу, яка визначає порядок надіслання та вручення документів платнику податків.

Так, відповідно до пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків можуть бути здійснені не раніше ніж через тридцять календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

При цьому законодавець пов`язує початок перебігу зазначеного строку саме з юридичним фактом надіслання (вручення) податкової вимоги, порядок визначення якого врегульований статтею 42 Податкового кодексу України.

З аналізу положень статті 42 Податкового кодексу України встановлено, що документ вважається належним чином врученим не лише у разі його фактичного отримання платником податків, а й у випадках, коли його направлено в порядку, встановленому цією статтею.

Зокрема, якщо листування здійснюється у паперовій формі, документ вважається врученим у день, зазначений оператором поштового зв`язку у повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення, у тому числі у разі відсутності платника за податковою адресою, його відмови від отримання або з інших причин, передбачених абзацом другим пункту 42.5 статті 42 Податкового кодексу України.

У разі здійснення листування через електронний кабінет датою вручення є дата, визначена відповідно до пункту 42.4 статті 42 Податкового кодексу України.

Отже, для цілей застосування пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України вирішальне значення має не факт ознайомлення платника податків зі змістом податкової вимоги, а дотримання контролюючим органом встановленого законом порядку її надіслання (вручення).

У випадку надіслання контролюючим органом податкової кореспонденції поштою саме з дати вручення, визначеної відповідно до статті 42 Податкового кодексу України, обчислюється тридцятиденний строк, після спливу якого контролюючий орган набуває право вживати заходів стягнення коштів або продажу майна платника податків у рахунок погашення податкового боргу.

Однак, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для застосування аналогії закону відповідно до частини шостої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України та повернення заяви контролюючого органу з посиланням на пункт 8 частини четвертої статті 169 КАС України.

Відповідно до частини шостої статті 7 КАС України аналогія закону застосовується судом у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини.

Правовідносини у справі врегульовані спеціальними нормами Податкового кодексу України, якими визначено як порядок надіслання (вручення) податкової вимоги (стаття 42), так і момент виникнення у контролюючого органу права на вжиття заходів щодо стягнення податкового боргу (пункт 95.2 статті 95), тобто визначені законом підстави, що уможливлюють звернення податкового органу до суду з заявою в порядку статті 283 КАС України.

Статтею 283 КАС України передбачено особливості розгляду та встановлено порядок звернення контролюючого органу до адміністративного суду, визначено суб`єктів звернення, предмет заявлених вимог, строки звернення до суду, вимоги до змісту заяви, а також процесуальні наслідки недотримання визначених законом вимог.

Так, частиною другою статті 283 КАС України передбачено, що заява подається протягом двадцяти чотирьох годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду. При цьому момент виникнення таких обставин у справах про стягнення податкового боргу визначається спеціальними нормами Податкового кодексу України, зокрема статтями 42 та 95 цього Кодексу за сукупністю.

Водночас стаття 283 КАС України не містить положень, які б передбачали можливість повернення заяви контролюючого органу з підстав її передчасного подання, так само як і застосування з цього питання положень статті 169 КАС України.

Отже, за результатами розгляду заяви, поданої в порядку статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України, суд першої інстанції повинен діяти в межах спеціальної процедури, встановленої главою 11 КАС України, яка визначає особливості розгляду термінових адміністративних справ. Зокрема, статті 270 та 271 КАС України регулюють особливості обчислення процесуальних строків та повідомлення учасників справи, а стаття 283 КАС України визначає порядок звернення контролюючого органу до суду та розгляду відповідної заяви.

У своїй ухвалі суд першої інстанції, повертаючи заяву, фактично надав оцінку наявності матеріально-правових підстав для звернення контролюючого органу до суду, зокрема щодо дотримання вимог пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України, та дійшов висновку про передчасність такого звернення.

Доводи апеляційної скарги про те, що право на звернення до суду виникло з моменту надіслання податкової вимоги, колегія суддів за встановлених обставин не бере до уваги, оскільки пункт 95.2 статті 95 Податкового кодексу України пов`язує початок перебігу тридцятиденного строку з днем надіслання (вручення) податкової вимоги, а визначення надіслання чи вручення кореспонденції податкового органу встановлюється статтею 42 Податкового кодексу України.

При цьому матеріали справи містять докази надіслання податкової вимоги засобами поштового зв`язку та відповідні відомості оператора поштового зв`язку щодо її пересилання згідно з відстеженням.

Таким чином, суд вправі ухвалити лише ті процесуальні рішення, які прямо передбачені нормами Кодексу адміністративного судочинства України, що регулюють відповідне провадження. Оскільки стаття 283 КАС України не передбачає повернення заяви контролюючого органу з підстав її передчасного подання, а положення глави 11 КАС України не містять посилання на застосування пункту 8 частини четвертої статті 169 КАС України, у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для повернення заяви за аналогією закону.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Статтею 320 КАС України визначено, що підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, зокрема, є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, допустив порушення норм процесуального права, яке призвело до передчасного висновку про повернення заяви та постановлення необґрунтованої ухвали, яка підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду .

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області задовольнити.

Ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 13 липня 2026 року у справі за заявою Головного управління ДПС у Вінницькій області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу скасувати.

Справу направити до Вінницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Сапальова Т.В.

Судді Шидловський В.Б. Капустинський М.М.