Постанова від 03 серпня 2026 р. у справі №560/13959/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/13959/25

Головуючий у 1-й інстанції: Петричкович А.І.

Суддя-доповідач: Шидловський В.Б.

04 серпня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Шидловського В.Б.

суддів: Сапальової Т.В. Капустинського М.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 в якому просив:

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 13.07.2025 по 18.07.2025 (включно);

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток (середнє грошове забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні за період з 13.07.2025 по 18.07.2025 (включно).

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 квітня 2026 року позов задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Стягнуто з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 12.07.2025 по 18.08.2025 в сумі 29324,72 (двадцять дев`ять тисяч триста двадцять чотири гривні сімдесят дві копійки) гривень, з відрахуванням з такої суми податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1211,20 (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок) гривень за рахунок асигнувань Військової частини НОМЕР_1 .

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 12.07.2025 солдата ОСОБА_1 , колишнього такелажника 2 евакуаційного відділення 3 евакуаційного взводу евакуаційної роти ремонтно-відновлювального батальйону, який знаходиться в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_2 , на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 11.07.2025 N№210-PC, наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №198 звільнено з військової служби у відставку на підставі підпункту «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військову службу і військовий обов`язок» (за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців).

У той же час виплата, належного грошового забезпечення у повному розмірі фінансовою частиною військової частини НОМЕР_2 з ОСОБА_1 здійснено 18.07.2025 у сумі 105 717, 26 грн.

05.08.2025 позивачем було подано до стройової частини військової частини НОМЕР_2 заяву про зазначення причин несвоєчасного розрахунку із заявником при звільненні 12.07.2025 з військової служби штаб-сержанта ОСОБА_1 , а саме лише - 18.07.2025 у сумі 105717,26 грн. та нарахування та виплату ОСОБА_1 , середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 13.07.2025 по 18.07.2025 включно.

Станом на день звернення до суду військовою частиною НОМЕР_2 відповіді не надано.

Вважаючи, дії військової частини НОМЕР_2 протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Приймаючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ст.308 КАС України, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.

Частиною 3 ст.24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25 березня 1992 року N 2232-XII (далі - Закон N 2232-XII) визначено, що закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Спеціальним законодавством щодо порядку та умов виплати грошового забезпечення військовослужбовцям не врегульовано питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні, у зв`язку з чим до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи статей 116, 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), що не заборонено спеціальним законодавством.

Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

Згідно зі ст.117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

У постанові від 06 грудня 2024 року по справі N 440/6856/22 Верховний Суд дійшов висновку, що з моменту набрання чинності Законом N 2352-IX, тобто з 19.07.2022, положення статті 117 Кодексу законів про працю України, у попередній редакції Закону N 3248-IV, втратили чинність, внаслідок чого було змінено правове регулювання відносин, які підпадають під дію статті 117 Кодексу законів про працю України. Так, до 19.07.2022 правове регулювання таких правовідносин здійснювалося відповідно до положень статті 117 Кодексу законів про працю України в редакції Закону N 3248-IV, тоді як після 19.07.2022 підлягає застосуванню стаття 117 Кодексу законів про працю України, в редакції Закону N 2352-IX, що суд враховує в силу положень ч.5 ст.242 КАС України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2025 по справі N 489/6074/23 ствердила і сформувала правову позицію, зокрема, що обмеження періоду нарахування відшкодування за затримку розрахунку при звільненні шістьма місяцями, запроваджене до статті 117 КЗпП України Законом N 2352-IX, установлює максимальну межу відповідальності роботодавця. Ця законодавча межа не нівелює фундаментальних принципів розумності, справедливості та пропорційності, а також не змінює компенсаційного характеру відповідної виплати.

Розглядаючи спори про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні після 19 липня 2022 року, необхідно брати до уваги співмірність заявленої до стягнення суми відшкодування з огляду на конкретні обставини справи. При здійсненні такої оцінки необхідно керуватися критеріями, встановленими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі N 761/9584/15-ц (зокрема, враховувати розмір простроченої заборгованості, її співвідношення із середнім заробітком, поведінку сторін тощо) для забезпечення справедливого балансу інтересів сторін трудових правовідносин. Розмір відшкодування суд може зменшити незалежно від ступеня задоволення позовних вимог про стягнення належних звільненому працівникові сум. Однак загальний період нарахування компенсації не може перевищувати шести місяців.

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 від 22.09.2025 за №138/60/601 середньоденне грошове забезпечення ОСОБА_1 складає 792,56 гривень (арк. спр.35).

Відповідач не виплатив у день звільнення позивача 12.07.2025 належне йому грошове забезпечення на суму 105717,26 гривень, яку сплатив 18.07.2025, а не 18.08.205, як помилково встановив суд першої інстанції.

Відтак, повний розрахунок з позивачем проведено із затримкою на 6 днів, тому з урахуванням середньоденного заробітку позивача у розмірі 792,56 гривень, відповідальність військової частини НОМЕР_1 за невчасний розрахунок становитиме 4755,36 гривень (6 х 792,56).

Колегія суддів також враховує, що позивач звернувся до суду з вимогами стягнути на його користь середній заробіток (середнє грошове забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні саме за період з 13.07.2025 по 18.07.2025 (включно), що відповідає обставинам справи.

За таких обставин справи колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги відповідача, що судом першої інстанції безпідставно стягнуто з військової частини НОМЕР_1 середній заробіток за період з 12 липня 2025 по 18 серпня 2025 року в сумі 29 324,72 гривень, так як згідно з довідкою про виконання реєстру зарахування коштів на рахунки одержувачів та довідки розрахунок при звільненні – позивач отримав кошти 18 липня 2025 року. Тобто, після дня звільнення минуло 6 днів, а не як суд першої інстанції встановив 37 днів.

З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції вказує на необґрунтованість позиції суду першої інстанції стосовно стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 12.07.2025 по 18.08.2025 в сумі 29324,72 (двадцять дев`ять тисяч триста двадцять чотири гривні сімдесят дві копійки) гривень, з відрахуванням з такої суми податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що суд першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 квітня 2026 року скасувати в частині стягнення з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 12.07.2025 по 18.08.2025 в сумі 29324,72 (двадцять дев`ять тисяч триста двадцять чотири гривні сімдесят дві копійки) гривень, з відрахуванням з такої суми податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

В цій частині прийняти нову постанову, якою стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 12.07.2025 по 18.07.2025 в сумі 4755,36 грн. (чотири тисячі сімсот п`ятдесят п`ять гривень тридцять шість копійок), з відрахуванням з такої суми податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

В решті рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Шидловський В.Б.

Судді Сапальова Т.В. Капустинський М.М.