Вирок від 03 серпня 2026 р. у справі №940/1184/26 — Тетіївський районний суд Київської області

04.08.2026 Провадження по справі № 1-кп/940/133/26

Справа № 940/1184/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 року Тетіївський районний суд Київської області у складі :

головуючого судді: ОСОБА_1

при секретарі : ОСОБА_2

з участю прокурора : ОСОБА_3

обвинуваченого : ОСОБА_4

захисника: ОСОБА_5

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Тетієві кримінальне провадження № 12026111300000102 від 04.06.2026 року за обвинуваченням:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с.П`ятигори Тетіївського району Київської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , з середньою спеціальною освітою, не одруженого, не працюючого, перебуває на військовому обліку як призовник, раніше судимого вироком Тетіївського районного суду Київської області від 09.12.2025 року за ч.1 ст. 382 КК України до покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік,-

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 382 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Судом встановлено, що ОСОБА_4 , маючи не зняту та непогашену у визначеному законом порядку судимість за вироком Тетіївського районного суду Київської області від 09.12.2025 року, яким його засуджено за ч.1 ст. 382 КК України до покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік, на шлях виправлення не став та вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 382 КК України за наступних обставин.

Так, відповідно до ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що адміністративне правопорушення – це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За вчинення адміністративного правопорушення до особи застосовується адміністративне стягнення, одним із видів якого є позбавлення спеціального права, зокрема, права керування транспортними засобами.

Відповідно до ст. 23 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Статтею 15 Закону України «Про дорожній рух» забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Таким чином, позбавлення спеціального права, зокрема, права керування транспортними засобами, одночасно припиняє реалізацію вказаного права особою, до якої застосовано цей вид адміністративного стягнення.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Обов`язковість судового рішення, згідно зі ст. 129 Конституції України, є однією з основних засад судочинства. Як установлено у ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.

Встановлено, що 26.09.2025 року Тетіївським районним судом Київської області, за результатами розгляду протоколу серії ААД № 277343 від 06.09.2025 року про вчинення адміністративного правопорушення за ч.5 ст. 126 КУпАП, протоколу серії ААД № 277322 від 09.09.2025 року про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАП та протоколу серії ААД № 277337 від 11.09.2025 року про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАП, об`єднано в одне провадження та винесено постанову у справі № 940/1758/25 (провадження№ 3/940/629/25), яка вступила в законну силу 07.10.2025 року, відповідно до якої ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на п`ять років.

Однак, ОСОБА_4 достовірно знаючи про наявність вказаної постанови суду та будучи ознайомлений з нею, з метою невиконання постанови суду щодо позбавлення права керування транспортним засобом, маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч.2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, 08.10.2025 року о 16 год. 50 хв. керував автомобілем марки ВАЗ 2101 з державним реєстраційним номером НОМЕР_1 по вул. Київській в с. П`ятигори Білоцерківського району Київської області, та був зупинений працівниками поліції на підставі п.3 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію України» .

Зазначеними діями ОСОБА_4 умисно не виконав постанову Тетіївського районного суду Київської області від 26.09.2025 року про позбавлення його права керування транспортними засобами, що набрала законної сили. Вироком Тетіївського районного суду Київської області від 09.12.2025 року ОСОБА_4 засуджено за ч.1 ст. 382 КК України до покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік.

Проте, ОСОБА_4 , будучи засудженим за ч.1 ст. 382 КК України та достовірно знаючи про наявність рішення суду про позбавлення його права керування транспортними засобами, будучи ознайомленим з ним, з метою невиконання рішення суду, 03.06.2026 року о 10 год. 40 хв. керував транспортним засобом «ВАЗ 2101», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , та рухався по вул. Академіка Байраківського, після чого заїхав на вул. Мічуріна в м. Тетіїв Білоцерківського району Київської області, де був зупинений працівниками поліції поряд з будинком № 71 за порушення Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 та на останнього складено постанову про адміністративне правопорушення від 03.06.2026 року серії ББА № 413512 за п.314.7 е, ч.1 ст. 121 та п.2 .1 г ч.1 ст. 126 КУпАП .

Вказані дії ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.3 ст. 382 КК України як умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили, вчиненому особою раніше судимою за такий злочин.

30.06.2026 року між начальником Тетіївського відділу Білоцерківської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 , за участі захисника обвинуваченого – адвоката ОСОБА_5 досягнуто угоди про визнання винуватості, відповідно до якої сторони дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 3 ст. 382 КК України, який повністю визнав свою винуватість у зазначеному діянні, також сторони, із врахуванням тяжкості кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 382 КК України, особи обвинуваченого ОСОБА_4 , який на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, судимий вироком Тетіївського районного суду Київської області від 09.12.2025 року за ч.1 ст. 382 КК України до покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік, за місцем проживання характеризується формально позитивно, відсутності пом`яшуючих та обтяжуючих обставин погоджуються на призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_4 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 382 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з керуванням транспортними засобами строком на 3 (три) роки та на підставі ч.1 ст. 71 КК України частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Тетіївського районного суду Київської області від 09.12.2025 року та остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки 1 (один) місяць з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з керуванням транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, які, в присутності захисника, роз?яснені обвинуваченому.

Прокурор в підготовчому судовому засіданні просив затвердити зазначену угоду та призначити обвинуваченому ОСОБА_4 узгоджене в ній покарання.

Обвинувачений та його захисник у підготовчому судовому засіданні просили затвердити угоду про визнання винуватості. ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення беззастережно визнав, зазначив, що розуміє надані йому законом права, наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, визначені ст. 473 КПК України, характер пред?явленого обвинувачення та вид покарання, який до нього буде застосований в результаті затвердження угоди про визнання винуватості.

Заслухавши думку прокурора, обвинуваченого, його захисника, розглянувши угоду про визнання винуватості, перевіривши її на відповідність вимогам КПК України, суд вважає, що укладення угоди є добровільним, відповідає вимогам ст.ст. 469,472 КПК України, а тому вона може бути затверджена судом, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно із ч.2 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого.

Частиною 5 ст. 469 КПК України передбачено, що угода про визнання винуватості може ініціюватися у будь-який момент після повідомленні особі про підозру, до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

Згідно з п.1 ч.4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.

Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 є тяжким злочином, правова кваліфікація кримінального правопорушення вірна, існують достатні фактичні підстави для визнання винуватості, укладення угоди сторонами є добровільною, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, умови угоди відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін та інших осіб, виконання угоди обвинуваченим є можливим.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вказана угода про визнання винуватості, укладена між начальником Тетіївського відділу Білоцерківської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 , за участі захисника обвинуваченого – адвоката ОСОБА_5 підлягає затвердженню з призначенням обвинуваченому ОСОБА_4 узгодженого в ній покарання.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.

Процесуальні витрати, речові докази відсутні.

Цивільний позов не заявлявся.

Керуючись ст.ст.314,373,374,395,475 КПК України , суд,-

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 30.06.2026 року в кримінальному провадженні № 12026111300000102 від 04.06.2026 року, укладену між начальником Тетіївського відділу Білоцерківської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 , за участі захисника обвинуваченого – адвоката ОСОБА_5 .

Визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 382 КК України та призначити узгоджене сторонами покарання за ч.3 ст. 382 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов`язані з керуванням транспортними засобами строком на 3 (три ) роки.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного за цим вироком, слід частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Тетіївського районного суду Київської області від 09.12.2025 року у виді 1 (одного) місяця позбавлення волі і остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді 3 (трьох) років 1 (одного) місяця позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов`язані з керуванням транспортними засобами строком на 3 (три ) роки.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 обраховувати з моменту звернення вироку до виконання.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Тетіївський районний суд Київської області з підстав, передбачених ч.4 ст. 394 КПК України протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя : ОСОБА_1