Постанова від 03 серпня 2026 р. у справі №240/26737/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/26737/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Приходько Оксана Григорівна

Суддя-доповідач - Томчук А.В.

04 серпня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Томчука А.В.

суддів: Драчук Т. О. Савицької Н.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 18 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Житомирська установа виконання покарань (№8)" про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Державної установи "Житомирська установа виконання покарань (№8)" з вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність щодо застосування пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції, чинній з 29 січня 2020 року, при обчисленні в період з 29.01.2020 по 31.12.2022 включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме не визначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 вказаної постанови;

- зобов`язати відповідача провести перерахунок та доплатити за період з 29.01.2020 по 31.12.2022 включно належні з урахуванням проведених раніше виплат суми грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні щорічних оплачуваних відпусток, грошової допомоги при звільненні, обчисливши їх із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції, чинній з 29.01.2020, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 14 листопада 2019 року № 294-ІX "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 01 січня 2020 року, Законом України від 15 грудня 2020 року № 1082-IX "Про Державний бюджет України на 2021 рік" на 01 січня 2021 року, Законом України від 02 грудня 2021 року № 1928-IX "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 01 січня 2022 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, без зміни при проведенні такого перерахунку попередньо встановлених відсоткових розмірів щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 27.04.2026, постановленою після відкриття провадження у справі, позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позову шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду в частині позовних вимог за період з 19.07.2022 по 31.12.2022 із зазначенням поважних причин його пропуску як підстав для поновлення цього строку.

На виконання вимог вищевказаної ухвали представник позивача подав заяву про поновлення строку звернення до суду, в якій, в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду зазначив, що лише після отримання відповіді на адвокатський запит, позивачу фактично стало відомо про порушення свого права.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 18.05.2026 визнано неповажними вказані представником ОСОБА_1 підстави для поновлення строку звернення до суду в частині позовних вимог за період з 01 грудня 2022 року по 31 грудня 2022 року. Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної установи "Житомирська установа виконання покарань (№ 8)" в частині позовних вимог за період з 01 грудня 2022 року по 31 грудня 2022 року залишено без розгляду.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що клопотання представника позивача є необґрунтованим, а вказані у ньому підстави для поновлення строку звернення до суду - неповажними.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати, та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.

За доводами апеляційної скарги, позивачем додержано строку звернення до суду з цими позовними вимогами, оскільки наказ про виключення зі списків особового складу військової частини та грошовий атестат не є письмовим повідомленням про суми, нараховані та виплачені при звільненні, адже із даних документів неможливо встановити щомісячне грошове забезпечення у спірний період та одноразові види грошове забезпечення за вказаний період, чи виплачувались вони у повному обсязі чи ні. Отже, дата отримання позивачем цих документів не може вважатися моментом початку відліку тримісячного строку звернення до суду з цим позовом, тоді як початок перебігу відповідного строку слід обраховувати з дати отримання листа-відповіді від відповідача.

За таких обставин вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що при зверненні до суду із позовом позивач пропустив строк звернення до суду з цим адміністративним позовом.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до частини четвертої статті 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

З урахуванням приписів статті 311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Оскільки спірні у цій справі правовідносини стосуються періоду проходження позивачем військової служби з 19.07.2022 по 31.12.2022, які регулюється вже нині чинною редакцією статті 233 Кодексу законів про працю України, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а позов подано до суду у листопаді 2025 року, тоді як із грошовим атестатом позивач ознайомився 10.01.2023, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач пропустив тримісячний строк звернення до адміністративного суду, встановленого законом.

Приписами частин першої - третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги та виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до частини 1 статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.

Право на судовий захист реалізується особою шляхом подання позовної заяви до суду, яку відповідно до частини першої статті 122 КАС України може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частин другої та третьої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено встановлений частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України тримісячний строк звернення до суду з позовом про стягнення належних військовослужбовцю сум грошового забезпечення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

При вирішенні цього процесуального питання апеляційний суд керується підходами, сформованими у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25.06.2026 у справі № 520/25416/25, а також практикою Верховного Суду, закріпленою, зокрема, у постанові від 14.05.2026 у справі № 560/14965/25.

У вказаних постановах Верховний Суд сформував єдиний підхід до застосування змін у законодавстві, які обмежують строк звернення до суду з трудовими спорами (зокрема спорами щодо оплати праці та грошового забезпечення військовослужбовців) до трьох місяців, визначивши обов`язок судів умовно поділяти спірний період на дві частини: до набрання чинності Законом № 2352-IX (до 19 липня 2022 року включно) і після цієї дати.

Так, обмеження строків не мають зворотної дії в часі. Зміни, внесені Законом №2352-IX (що набрали чинності 19.07.2022), не поширюються на події та правовідносини, які мали місце до 19.07.2022. Для стягнення заробітної плати (грошового забезпечення), яка належить працівнику/службовцю за період до цієї дати, застосуванню підлягає норма частини другої статті 233 КЗпП України у попередній редакції, яка передбачала право звернення до суду з позовом без обмеження будь-яким строком.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову є, зокрема, протиправна бездіяльність відповідача щодо не виплати у належному розмірі сум грошового забезпечення, а також грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні щорічних оплачуваних відпусток, грошової допомоги при звільненні за період з 19.07.2022 по 31.12.2022.

Стосовно позовних вимог, які охоплюють період після 19.07.2022, Верховний Суд у справі № 560/14965/25 вказав, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум.

Основним орієнтиром, який дозволяє однозначно визначити момент, з якого позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права на виплату належного йому розміру грошового забезпечення, є дата ознайомлення військовослужбовця з документом, що відображає фактичні суми виплат, або отримання чіткого розрахунку при звільненні.

Поряд з цим, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 25.06.2026 у справі № 520/25416/25 виснував, що якщо звернення до суду обґрунтовано положеннями частини другої статті 233 КЗпП України, то тримісячний строк звернення до суду, установлений цією ж нормою, слід пов`язувати з моментом, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому у спірний період сум. Проте в ці три місяці належить включати й період від дня отримання позивачем грошового атестата до вчинення ним будь-яких інших юридично значимих дій, що слугують меті звернення до суду з позовом.

Залишаючи позовну заяву без руху, суд першої інстанції слушно звернув увагу на те, що копія грошового атестата ОСОБА_1 від 10.01.2023 № 15/329 містить підпис особистий підпис позивача, що свідчить про ознайомлення останнього із таким документом.

Окрім того, оскільки зміст заявлених позивачем вимог у тому числі охоплює період з 19.07.2022 по 31.12.2022, а з виплаченим при звільненні зі служби грошовим забезпеченням позивач був обізнаним із врученням грошового атестата від 10.01.2023, тому оскільки останній звернувся до суду з цим позовом 18.11.2025 (24.11.2025 отримано судом), суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 пропущено, встановлений законом тримісячний строк звернення до суду з цим позовом в частині вимог за період з 19.07.2022 по 31.12.2022, який, відповідно, сплинув 30.09.2023(з урахуванням пункту 1 глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України щодо продовження строків, встановлених статтею 233 КЗпП України, на строк дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)) .

При цьому ані в заяві про поновлення строку звернення до суду, ані в апеляційній скарзі стороною позивача не зазначено жодних підстав такого зволікання, які б могли бути враховані судом як поважні.

Щодо доводів апеляційної скарги про поважність причин пропуску строку внаслідок отримання листа-відповіді від відповідача від 07.11.2025, колегія суддів зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються частиною другою статті 233 КЗпП України, якою визначено тримісячний строк (з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні) звернення до суду у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні.

За усталеною позицією Верховного Суду з питання застосування вказаної правової норми, початок перебігу строку звернення до суду у цій справі, з урахуванням частини другої статті 233 КЗпП України, слід пов`язувати з моментом, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому (у період з 19 липня 2022 року до 19 травня 2023 року) сум. Таким моментом може бути день вручення розрахункового листа, довідки про нараховані та виплачені суми тощо.

В аспекті з`ясування значення грошового атестата в спірних правовідносинах, апеляційний суд зазначає, що наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20 липня 2018 року №623 затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту.

Правила оформлення грошового атестата та обсяг відомостей, який у ньому має зазначатися, встановлено розділом XXХІ «Грошові атестати» цієї Інструкції.

Пунктом 1 розділу XXХІ передбачено, що при переміщеннях по службі, переведеннях, а також при звільненні осіб рядового і начальницького складу фінансовий підрозділ (бухгалтерія) зобов`язаний забезпечити їх усіма належними видами грошового забезпечення і про виплачені суми зробити відповідні записи в грошовому атестаті (додаток 4).

Відповідно до пункту 3 цього ж розділу Інструкції грошові атестати розбірливо заповнюють і підписують керівник органу управління (підрозділу) та керівник фінансового підрозділу, після чого скріплюють печаткою.

При заповненні грошового атестата в пункті 1 зазначаються:

назва органу управління (підрозділу), який видав грошовий атестат, спеціальне звання, прізвище, ім`я, по батькові особи, якій видано атестат;

розмір фактично виплаченого грошового забезпечення особі рядового та начальницького складу за останній період служби (в межах місяця, за який проводиться виплата) з розбивкою по видах.

Поряд із сумою фактично виплачених додаткових видів грошового забезпечення зазначаються у відсотках розміри надбавок та доплат, що були фактично встановлені особі відповідно до чинного законодавства (наказів керівника органу управління (підрозділу)).

У пункті 2 грошового атестата зазначається вислуга років, що була встановлена особі на день звільнення відповідно до наказу органу управління (підрозділу), із зазначенням дати та номера наказу.

У пункті 3 робляться відповідні помітки, якщо з особи проводиться стягнення аліментів відповідно до виконавчих листів.

У пункті 4 грошового атестата зазначаються одноразові грошові виплати особі, які були здійснені протягом поточного року, із зазначенням назви одноразової виплати (допомога для оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань тощо) та фактичної суми виплати.

У пункті 5 зазначається сума непогашених стягнень за збитки, нанесені особою державі, юридичним або фізичним особам.

У пункті 6 грошового атестата у разі перебування особи в розпорядженні зазначаються номер та дата наказу відповідного органу управління (підрозділу), згідно з яким особа була зарахована в розпорядження, із зазначенням періоду. Також зазначається остання штатна посада особи рядового та начальницького складу до зарахування в розпорядження.

У підпункті 1 пункту 7 грошового атестата зазначаються інші відомості, не передбачені пунктами 1-6.

У підпункті 2 пункту 7 грошового атестата зазначається грошове забезпечення, що виплачувалось особі за останньою штатною посадою за повний місяць служби.

У пункті 8 грошового атестата зазначаються підстави щодо його видачі.

Отже, грошовий атестат за правовою природою є документом про остаточний розрахунок з особами рядового і начальницького складу, який видається, зокрема, при звільненні в запас або відставку із призначенням пенсії, та підтверджує виплату належних такій особі складових грошового забезпечення саме на цей день.

З іншого боку, потрібно зауважити, що хоч грошовий атестат і містить інформацію про суми, нараховані та виплачені позивачеві при звільненні, тобто є повідомленням про ці суми у значенні, вжитому в частині другій статті 233 КЗпП України, з отриманням якого ця норма пов`язує початок перебігу тримісячного строку звернення до суду, однак обсяг відомостей, які у ньому мають відображатися, визначено нормативно і з-поміж таких немає інформації про нараховані та виплачені суми грошового забезпечення з розшифровкою за складовими такого грошового забезпечення за минулі періоди служби, зокрема, в цьому конкретному випадку, - відомостей про нарахування і виплату позивачеві грошового забезпечення з розшифровкою його складових за період з 19.07.2022 до 31.12.2022.

Позивач доводить, що такі відомості йому стали відомі з отриманого на запит листа відповідача від 07.11.2025, що дозволило з`ясувати застосування неналежного механізму розрахунку грошового забезпечення за названий період, тож, на його переконання, саме із цього моменту потрібно рахувати початок перебігу передбаченого частиною другою статті 233 КЗпП України тримісячного строку звернення до суду.

Апеляційний суд вкотре наголошує, на правовій позиції ВС, висловленій у постанові від 25.06.2026 у справі № 520/25416/25, де зазначено: "... Суд уважає, що якщо звернення до суду обґрунтовано положеннями частини другої статті 233 КЗпП України, якою для подання позову встановлено тримісячний строк і чітко унормовано момент початку перебігу такого строку - одержання «письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні», водночас суди перевірили і достеменно встановили момент отримання позивачем грошового атестата, який у межах спірних правовідносин підпадає під визначення такого «письмового повідомлення», то тримісячний строк звернення до суду, установлений цією ж нормою, слід пов`язувати з моментом, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому у спірний період сум (у розглядуваній справі - з 19 липня 2022 року до 19 травня 2023 року), як про це зазначила Судова палата в постанові від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23, однак в ці три місяці належить включати й період від дня отримання позивачем грошового атестата до вчинення ним будь-яких інших юридично значимих дій, що слугують меті звернення до суду з позовом у порядку, передбаченому частиною другою статті 233 КЗпП України.

Таким чином, у частині другій статті 233 КЗпП України законодавець визначив строк у три місяці, протягом якого звільнена особа має право вжити заходів щодо отримання необхідної інформації, пов`язаної з оплатою праці, та за необхідності звернутися до суду."

Повертаючись до обставин цієї справи, слід вказати, що позивач не обґрунтував існування обставин об`єктивного характеру, які б доводили існування поважних причин зволікання з учиненням юридично значимих дій, зокрема, отримання інформації, потрібної для звернення до суду із цим позовом, від моменту ознайомлення з грошовим атестатом (10.01.2023) і протягом трьох місяців з такої дати.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо того, що позивач пропустив тримісячний строк звернення до суду, визначений частиною другою статті 233 КЗпП України, та не навів поважних причин пропуску такого строку, зокрема, не надав доказів існування обставин, які були об`єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення позивача, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду.

Скаржник не навів аргументів, які б переконливо вказували на те, що він протягом такого тривалого часу дійсно не міг звернутися до суду, а зробив це одразу, отримавши таку змогу. З урахуванням такого надміру тривалого строку зазначені обставини мають бути дійсно вагомими і доведеними, проте під час судового розгляду їх існування не підтвердилося.

За таких обставин колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про залишення позовної заяви без розгляду (неподання обґрунтованого клопотання з поважними причинами пропуску строку) не є надто формальним, невиправдано суворим або таким, що має ознаки безпідставного обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки наведені доводи апеляційної скарги не виправдовують пасивної поведінки ОСОБА_1 при виконанні процесуальних обов`язків.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до приписів пункту 1 частини 1 статей 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 139, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 18 травня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий Томчук А.В.

Судді Драчук Т. О. Савицька Н.В.