Постанова від 03 серпня 2026 р. у справі №560/6685/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/6685/26

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Салюк П.І.

Суддя-доповідач - Капустинський М.М.

04 серпня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Капустинського М.М.

суддів: Шидловського В.Б. Сапальової Т.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 23.10.2025 року №222650010634 щодо відмови у призначенні пенсії у зв`язку з інвалідністю;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити пенсію у зв`язку з інвалідністю ОСОБА_1 починаючи з 02.09.2025 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 15.10.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії по інвалідності. Однак при розгляді заяви рішенням відповідача від 23.10.2025 позивачу протиправно відмовлено у призначенні пенсії, у зв`язку з відсутністю необхідного трудового стажу.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 червня 2026 року позов - задоволено частково.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Зауважує, що за наслідками розгляду заяви позивача від 15.10.2025 про призначення пенсії та доданих до неї документів, до страхового стажу не зараховано періоди роботи: - протягом жовтня 1996 року - грудня 2003 року, згідно з вкладишем до трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 від 01.04.1993, оскільки відсутня трудова книжка до якої він виданий. Крім того, на титульному аркуші зазначено по батькові російською мовою “ ОСОБА_2 ”, що не відповідає паспортним даним особи “ ОСОБА_3 ”. Надано архівну довідку від 02.10.2025 № 01-21/739-1 за період роботи в СТОВ Агрофірма «Лан» протягом 1999-2002 років, дані якої не враховано, оскільки відсутня інформація про прийняття та звільнення на підставі первинних документів (наказів, розпоряджень, тощо). До страхового стажу вищевказаний період зараховано частково за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Страховий стаж позивача становить — 04 роки 07 місяців 23 дні, що є недостатнім для призначення пенсії по інвалідності відповідно до статті 32 Закону № 1058.

Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області правом на подання відзиву на адміністративний позов у наданий йому строк згідно ухвали не скористалось, жодних документів до суду не подало.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість судового рішення, повноту встановлення обставин справи, застосування норм матеріального і процесуального права, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Позивач 15.10.2025 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою про призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у зв`язку з встановленням йому ІІІ групи інвалідності з 02.09.2025.

23.10.2025 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області за принципом екстериторіальності прийнято рішення № 222650010634 про відмову в призначенні пенсії по інвалідності відповідно до статті 32 Закону №1058 у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу.

До страхового стажу не зараховано періоди роботи:

- протягом жовтня 1996 року — грудня 2003 року, згідно з вкладишем до трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 від 01.04.1993, оскільки відсутня трудова книжка до якої він виданий. Крім того, на титульному аркуші зазначено по батькові російською мовою “ ОСОБА_2 ”, що не відповідає паспортним даним особи “ ОСОБА_3 ”.

Надано архівну довідку від 02.10.2025 № 01-21/739-1 за період роботи в СТОВ Агрофірма «Лан» протягом 1999-2002 років, дані якої не враховано, оскільки відсутня інформація про прийняття та звільнення на підставі первинних документів (наказів, розпоряджень, тощо).

До страхового стажу вищевказаний період зараховано частково за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Страховий стаж особи становить — 04 роки 07 місяців 23 дні.

Вважаючи протиправним рішення про відмову у призначенні пенсії по інвалідності, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості вимог позивача, відтак і наявності підстав для задоволення позовних вимог частково.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч.1 ст.308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача.

Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV (далі по тексту Закон №1058- ІV).

Згідно зі статтею 32 Закону № 1058-IV особи, яким установлена інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією: для осіб з інвалідністю II та III груп від 52 років до досягнення особою 55 років включно - 13 років.

Колегія суддів враховує, що позивачу з 02.09.2025 встановлена ІІІ група інвалідності (витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 10.09.2025 №27/25/2689/Р).

Частиною 1 статті 24 Закону №1058- ІV встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина 2 статті 24 Закону №1058- ІV).

Основним документом, що підтверджує стаж роботи працівника з огляду на положення статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ та пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, є трудова книжка.

Положеннями пункту 3 Порядку № 637, передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

З 20.06.1974 порядок ведення трудових книжок регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР № 162 (далі - Інструкція № 162).

Згідно з пунктом 2.2 Інструкції № 162 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження, відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.

Відповідно до абзацу 3 пункту 2.3 Інструкції № 162 записи здійснюються пером або кульковою ручкою, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольору.

За приписами пункту 2.5 Інструкції № 162 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження, заохочення та інше, виправлення здійснюється адміністрацією того підприємства, де було зроблено відповідний запис.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 по справі № 677/277/17, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для зазначеної у такій трудовій книжці особи. У цій постанові Верховний Суд зазначив, що працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.

Судом встановлено, що відповідач рішенням від 23.10.2025 № 22650010634 відмовив у призначенні пенсії позивачу, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу – 13 років, оскільки до страхового стажу не зараховано періоди роботи: - протягом жовтня 1996 року - грудня 2003 року, згідно з вкладишем до трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 від 01.04.1993, оскільки відсутня трудова книжка до якої він виданий. Крім того, на титульному аркуші зазначено по батькові російською мовою “ ОСОБА_2 ”, що не відповідає паспортним даним особи “ ОСОБА_3 ”. Надано архівну довідку від 02.10.2025 № 01-21/739-1 за період роботи в СТОВ Агрофірма «Лан» протягом 1999-2002 років, дані якої не враховано, оскільки відсутня інформація про прийняття та звільнення на підставі первинних документів (наказів, розпоряджень, тощо). До страхового стажу вищевказаний період зараховано частково за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 №310 (далі Положення № 310).

Відповідно до пункту 2 Положення № 310 трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.

Відповідно до пунктів 7, 8, 11 Положення № 310, в тих випадках, коли у трудовій книжці колгоспника заповнені всі сторінки відповідних розділів, трудова книжка доповнюється вкладишем. Трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки.

Відповідно до пункту 3.1 Інструкції № 58, у тому разі, коли у трудовій книжці заповнені усі сторінки відповідних розділів, вона доповнюється вкладишем. Вкладиш вшивається у трудову книжку, заповнюється і ведеться власником або уповноваженим ним органом за місцем роботи працівника у такому ж порядку, що і трудова книжка. Вкладиш без трудової книжки недійсний.

Із цієї норми суд робить висновок, що вкладиш видається в разі заповнення всіх сторінок трудової книжки та є доповненням відомостей до неї. Водночас, вкладиш, як складова трудової книжки вшивається в основний документ та створює єдине ціле, що обумовлено наведеною нормою.

Колегія суддів звертає увагу, що відомості про трудову діяльність позивача, у вкладиші до трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 від 01.04.1993 заповнені відповідно до вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 від 29.07.93 та Постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.93 "Про трудові книжки працівників".

Так, вкладиш до трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 від 01.04.1993 містить дату заповнення, відомості про прийом на роботу, дату та номер наказу про прийом на роботу, відомості про звільнення з роботи із зазначенням причини звільнення, дату та номер наказу про звільнення, які засвідчені печаткою відповідної установи та підписом відповідальної особи, а, відтак, ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження трудового стажу ОСОБА_1 .

Тому, посилання відповідача на відсутність інформації щодо трудової книжки, суд вважає безпідставним, оскільки ведення трудової книжки, її заповнення, оформлення та зберігання покладається не на працівника, а на адміністрацію підприємства.

Отже, суд дійшов висновку, що відсутність у позивача трудової книжки, до якої був виданий вкладиш серії НОМЕР_1 від 01.04.1993, сама по собі не може бути підставою для неврахування відповідних періодів роботи до страхового стажу, оскільки наданий вкладиш містить усі необхідні відомості про трудову діяльність позивача. При цьому законодавство не покладає на працівника обов`язку щодо забезпечення належного ведення, оформлення та збереження кадрової документації роботодавцем, а негативні наслідки недоліків у веденні таких документів не можуть покладатися на особу, яка фактично виконувала трудові обов`язки.

Колегія суддів критично оцінює доводи відповідача щодо невідповідності по батькові позивача, зазначеного у вкладиші до трудової книжки російською мовою як « ОСОБА_2 », паспортним даним українською мовою « ОСОБА_3 ». Вказана розбіжність зумовлена особливостями перекладу по батькові позивача з російської мови на українську, не створює сумнівів щодо належності документа саме позивачу та не спростовує факту здійснення ним трудової діяльності.

Колегія суддів також враховує, що архівна довідка від 02.10.2025 №01-21/739-1 підтверджує роботу позивача у СТОВ Агрофірма «Лан» у період 1999-2002 років. Відсутність у зазначеній довідці відомостей про накази щодо прийняття та звільнення не спростовує самого факту роботи позивача, оскільки така довідка видана архівною установою на підставі документів, що перебувають на зберіганні, а відповідачем не надано жодних доказів недостовірності відомостей, які в ній містяться.

За таких обставин суд приходить до висновку, що періоди роботи позивача з жовтня 1996 року по грудень 2003 року підлягають зарахуванню до його страхового стажу.

Враховуючи наведене, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 23.10.2025 №222650010634 про відмову у призначенні пенсії по інвалідності є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З огляду на те, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення стало незарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи з жовтня 1996 року по грудень 2003 року, суд дійшов висновку, що для повного та ефективного відновлення порушених прав позивача необхідно зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з жовтня 1996 року по грудень 2003 року відповідно до вкладиша до трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 від 01.04.1993 та повторно розглянути заяву позивача від 15.10.2025 про призначення пенсії по інвалідності з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

Водночас, суд апеляційної інстанції зазначає, що у відповідності до положень ч.1 ст.308 КАС України колегія суддів не переглядає рішення суду першої інстанції в відмовленій частині, з огляду на те, що рішення в цій частині не є предметом апеляційного оскарження.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 червня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Капустинський М.М.

Судді Шидловський В.Б. Сапальова Т.В.