Рішення від 02 серпня 2026 р. у справі №367/7659/26 — Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/7659/26

Провадження №2/367/7252/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

03 серпня 2026 року місто Ірпінь

Ірпінський міський суд Київської області у складі головуючого судді Мерзлого Л.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в місті Ірпені в приміщенні Ірпінського міського суду Київської області цивільну справу за позовом Приватного комунально-побутового підприємства «Теплокомунсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги,

В С Т А Н О В И В:

І. Стислий виклад позиції сторін.

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач надавав послуги з централізованого опалення будинку за адресою: АДРЕСА_1 , в тому числі і квартирі АДРЕСА_2 , власником якої в період з 27.07 по 30.11.2021 була відповідач (договір іпотеки серія та номер 705, НМЕ 756788-756191). Починаючи з жовтня 2018 позивачем, відповідно до тарифів на послуги з централізованого опалення для населення, нараховувалась плата відповідачу за надані послуги з централізованого опалення, які відповідач повинна була сплачувати відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 та укладеного договору з боржником не пізніше 20-го числа місяця, що настає за розрахунковим. Нарахування здійснювалися за фактично спожиту теплову енергію, кількість якої визначено загальнобудинковим тепловим лічильником. Позивач стверджує, що зобов`язання за договором виконано ним належним чином та у повному обсязі, тоді як відповідач своїх зобов`язань не виконала і станом на 30.11.2021 заборгувала 61 935,50 грн за період з 01.10.2018 по 30.11.2021. Крім того, позивач заявив до стягнення інфляційні втрати у розмірі 26 890,96 грн та 3% річних у сумі 7 857,58 грн.

У зв`язку з чим просив суд стягнути зі ОСОБА_1 на користь Приватного комунально-побутового підприємства «Теплокомунсервіс» заборгованість у розмірі 61 935,50 грн за період з 01.10.2018 по 30.11.2021, індекс інфляції у розмірі 26 890,96 грн, 3% річних у сумі 7 857,58 грн та сплачений судовий збір.

ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 19.06.2026 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Копія ухвали про відкриття провадження у справі разом з копією позовної заяви з доданими документами направлялися відповідачу 19.06.2026 на адресу зареєстрованого місця проживання рекомендованим листом з повідомленням.

26.06.2026 до суду через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позовних вимог заперечує, зазначаючи, що вона, всупереч твердженням позивача, не є і ніколи не була власником квартири за адресою: АДРЕСА_3 . Зокрема, відповідач посилається на інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за змістом якої з 03.01.2026 власником вказаної квартири є ОСОБА_2 , а до цієї дати власником був ОСОБА_3 . Відповідач також зазначає про обставини переоформлення майна ОСОБА_3 на свою цивільну дружину ОСОБА_2 (через послідовне дарування об`єкта нерухомості спочатку сину ОСОБА_4 , а потім матері — ОСОБА_2 ) та про те, що самій відповідачці ніколи право власності на цю квартиру не належало, а до 2019 року вона лише проживала у квартирі однією сім`єю з ОСОБА_3 без реєстрації шлюбу. Відповідач заперечує факт укладення нею договору про надання житлово-комунальних послуг з позивачем та висловлює припущення про можливе підроблення її підпису. З посиланням на статтю 322 Цивільного кодексу України відповідач зазначає, що обов`язок оплати житлово-комунальних послуг покладається на власника приміщення, а тому вважає себе неналежним відповідачем у цій справі.

Відповіді на відзив від позивача до суду не надходило.

ІІІ. Обставини справи, встановлені судом, та оцінка доказів.

Досліджуючи матеріали справи, суд встановив, що на підтвердження права власності відповідача на спірну квартиру позивач послався на договір іпотеки (серія та номер 705, НМЕ 756788-756191). Проте зазначений документ засвідчує виникнення обтяження (застави) нерухомого майна на забезпечення виконання зобов`язання і сам собою не є правовстановлюючим документом на право власності, а тому не підтверджує факту набуття або належності відповідачу права власності на квартиру.

Крім того, суд звертає увагу, що за власними доводами позивача право власності відповідача на квартиру існувало лише в період з 27.07.2021 по 30.11.2021 (близько чотирьох місяців), тоді як заборгованість за житлово-комунальні послуги заявлена до стягнення за період з 01.10.2018 по 30.11.2021, тобто за понад три роки. Отже, навіть виходячи з обставин, викладених самим позивачем, не вбачається, що відповідач була власником (а отже — і особою, зобов`язаною вносити плату за спожиті послуги) протягом переважної частини заявленого періоду заборгованості.

Відповідачем надано інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, згідно з якою власником квартири за адресою: АДРЕСА_3 , з 03.01.2026 є ОСОБА_2 , а до вказаної дати — ОСОБА_3 . Зазначений доказ не містить відомостей про належність права власності на квартиру ОСОБА_1 у будь-який період, включно з періодом, на який посилається позивач (27.07.2021–30.11.2021).

Позивачем доказів на спростування наведених відомостей (зокрема, витягу з Державного реєстру речових прав станом на спірний період або судового рішення про визнання права власності за відповідачем) суду не надано, відповіді на відзив не подано, клопотань про витребування додаткових доказів не заявлено.

Суд також враховує заперечення відповідача щодо факту укладення нею договору про надання житлово-комунальних послуг і підписання відповідного договору. Оригінал договору позивачем суду не надано, клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи не заявлялося, а тому суд позбавлений можливості перевірити достовірність підпису та факт волевиявлення відповідача на укладення договору.

З огляду на викладене суд вважає встановленим, що надані позивачем докази не підтверджують ані права власності ОСОБА_1 на квартиру протягом заявленого періоду заборгованості (або принаймні переважної його частини), ані факту укладення нею договору про надання комунальних послуг із позивачем.

IV. Норми права, що підлягають застосуванню, та мотиви їх застосування.

Відповідно до статті 322 Цивільного кодексу України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом; тягар утримання майна, включно з оплатою житлово-комунальних послуг, покладається на власника та осіб, які проживають з ним і є споживачами таких послуг.

Згідно з частинами першою, третьою статті 12 та частиною першою статті 81 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 48 Цивільного процесуального кодексу України суд за клопотанням позивача, не змінюючи предмета позову, може замінити первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом. Якщо позивач не подає заяву про заміну неналежного відповідача належним або про залучення співвідповідача, суд згідно з частиною третьою цієї статті розглядає справу за пред`явленим позовом.

Належним відповідачем у справі є особа, яка є суб`єктом спірних матеріальних правовідносин і має відповідати за пред`явленим позовом; неналежним — особа, стосовно якої встановлено, що вона такого обов`язку не має.

Оскільки судом встановлено, що позивачем не доведено ані права власності відповідача на об`єкт нерухомого майна протягом переважної частини заявленого періоду заборгованості, ані факту укладення нею договору про надання житлово-комунальних послуг, а надані відповідачем докази (інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) спростовують належність відповідачу права власності на квартиру, суд доходить висновку, що ОСОБА_1 не є особою, яка повинна відповідати за пред`явленим позовом, тобто є неналежним відповідачем у цій справі.

Зважаючи на те, що справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, а відповідач у відзиві навела обґрунтовані заперечення щодо своєї неналежності як відповідача та надала на їх підтвердження відповідні докази, тоді як позивач, ознайомившись з відзивом, не скористався наданим статтею 48 Цивільного процесуального кодексу України правом подати заяву про заміну неналежного відповідача належним або про залучення співвідповідача (відповіді на відзив не подав, відповідних клопотань не заявляв), суд, керуючись частиною третьою статті 48 Цивільного процесуального кодексу України, розглядає справу за пред`явленим позовом.

V. Висновки суду.

За результатами оцінки наявних у справі доказів у їх сукупності суд дійшов висновку, що позивачем не доведено обставин, які б підтверджували обов`язок ОСОБА_1 як власника квартири та/або споживача послуг вносити плату за спожиті житлово-комунальні послуги за адресою: АДРЕСА_3 , за заявлений період. Оскільки позивач не скористався правом на заміну неналежного відповідача належним, суд позбавлений процесуальної можливості задовольнити позовні вимоги, пред`явлені до цього відповідача, а тому в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

Ухвалення цього рішення не позбавляє позивача права звернутися до суду з тотожним позовом до належного відповідача (зокрема, особи, яка на момент виникнення заборгованості фактично була власником квартири та/або споживачем послуг) у межах строку позовної давності.

VI. Розподіл судових витрат.

Відповідно до статті 141 Цивільного процесуального кодексу України у разі відмови у позові судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Приватного комунально-побутового підприємства «Теплокомунсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги — відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: Л.В. Мерзлий