Постанова від 03 серпня 2026 р. у справі №620/267/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/267/25 Суддя першої інстанції: Дар`я ВИНОГРАДОВА

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: - Файдюка В.В.,

суддів: - Аліменка В.О., Мєзєнцева Є.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі - відповідач; ГУ ПФ України в Херсонській області), в якому просила:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фону України в Херсонській області щодо відмови у призначенні пенсії за віком із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком - за 2021, 2022, 2023 роки відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2023 року № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV) ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області здійснити нарахування та виплачувати пенсію за віком ОСОБА_1 відповідно до частини першої статті 27, частин першої та другої статті 40 Закону № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком за 2021, 2022, 2023 роки, з 02 серпня 2024 року.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 березня 2025 року залучено до участі у справі Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (далі - третя особа, ГУ ПФ України в Чернігівській області).

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 березня 2025 року адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено повністю:

- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області № 254150005573 від 09.08.2024 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 ;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто за 2021, 2022, 2023 роки, починаючи з 02.08.2024.

Не погоджуючись із вказаним рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду, ГУ ПФ України в Херсонській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог відповідач зазначив про те, що застосування показника середньої заробітної плати, визначеного частиною другою статті 40 Закону №1058-ІV (за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії) передбачено лише при призначенні пенсії вперше, а зміна виду пенсії до такого випадку не належить, оскільки як пенсія за віком, так і пенсія за вислугу років є різновидами одного виду пенсії - трудової. Наголошує, що судом не було враховано, що згідно з позицією Верховного Суду у справі №813/2355/18 при переведенні на інший вид пенсії показник середньої заробітної плати має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії. Окремо зауважує, що з огляду на принцип екстериторіальності розгляду заяв відповідач не є органом виплати позивачу пенсії.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу, а також витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

Відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не надійшло.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2026 року продовжено строк розгляду справи на більш тривалий, розумний термін та призначено справу до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження з 04 серпня 2026 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 березня 2025 року - скасувати в частині, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФ України в Чернігівській області та з 10 квітня 2019 року отримувала пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (із змінами).

02 серпня 2024 року позивач звернулася до ГУ ПФ України в Чернігівській області із заявою про перехід на інший вид пенсії - за віком, з додаванням заробітної плати та страхового стажу із застосуванням нової по народному господарству за 2021 - 2023 роки (у разі доцільності).

За принципом екстериторіальності розгляд указаної заяви здійснювало ГУ ПФ України в Херсонській області, яке 09 серпня 2024 року ухвалило рішення №254150005573 про відмову у проведенні перерахунку пенсії щодо переведення з пенсії за вислугу років на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2021-2023 роки у зв`язку з відсутністю такого права. Указане рішення обґрунтоване тим, що при переведенні з одного виду пенсії на інший застосовується показник середньої заробітної плати, який враховувався під час призначення попереднього виду пенсії.

Про прийняття цього рішення відповідача позивача повідомлено листом третьої особи від 12 серпня 2024 року №2500-0205-8/55140.

Вважаючи протиправними дії ГУ ПФ України в Херсонській області щодо відмови у перерахунку пенсії, ОСОБА_1 звернулася до суду за захистом своїх прав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, Чернігівський окружний адміністративний суд дійшов висновку, що позивач має право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у галузі економіки України за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, оскільки така пенсія призначається їй вперше, а відповідне застосування норм права знайшло своє відображення у численній практиці Верховного Суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду виходить з такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Згідно з статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до преамбули Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» він визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій. Зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

У статті 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» зазначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:

1) пенсія за віком;

2) пенсія по інвалідності;

3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Статтею 10 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

За приписами частини другої статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп -заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск -сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Частиною третьою статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Аналіз зазначених вище норм законодавства дає підстави вважати, що частиною третьою статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» установлюється порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Подібні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді. Зокрема, у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 127/7522/17 Верховний Суд зазначив, що за змістом частини третьої статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви, на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Таким чином, лише при переведенні з одного виду пенсії на інший можуть застосовуватись норми частини третьої статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» щодо застосування показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Також зазначені висновки Верховного Суду узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду України, який у постанові від 29 листопада 2016 року у справі № 133/476/15-а (№ 21-6331а15) зазначив, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно із частиною третьою статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зазначена правова позиція Верховного Суду України була підтримана і Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 577/2576/17.

Матеріали справи свідчать та судом першої інстанції було правильно встановлено, що позивачу з 10 квітня 2019 року було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», а за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» вона звернувся вперше 02 серпня 2024 року. Отже, у спірному випадку мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а не переведення з одного виду на інший вид пенсії в межах одного Закону відповідно до частини третьої статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Аналогічна правова позиція також висловлена Верховним Судом у постанові від 20 лютого 2025 року у справі №380/4842/24.

Отже, у випадку звернення із заявою позивача мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, оскільки право ОСОБА_1 на призначення пенсії за вислугу років у 2019 році виникло саме на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, ніж Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». До того ж Законом № 1058-ІV не передбачений такий вид пенсії як пенсія за вислугу років.

Таким чином, позивач має право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у галузі економіки України за три календарні роки, що передують року звернення.

Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною також й у постанові від 27 листопада 2025 року у справі № 600/2346/24-а.

Враховуючи встановлені вище обставини справи та правове регулювання спірних правовідносин, колегія суддів погоджується з обґрунтованим висновком суду першої інстанції про наявність у позивача права на перерахунок територіальним органом Пенсійного фонду України пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням такої пенсії, а саме за 2021-2023 роки.

Разом з тим, покладаючи на ГУ ПФ України в Херсонській області обов`язок з виплати перерахованої пенсії ОСОБА_1 , суд першої інстанції не врахував такого.

Положеннями абзацу першого пункту 4.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, передбачено, після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.

Викладене, на переконання колегії суддів, свідчить, що з урахуванням принципу екстериторіальності перерахунок пенсії у випадку скасування судом рішення про відмову у такому перерахунку має здійснюватися саме тим територіальним органом Пенсійного фонду України, якого було уповноважено розглядати подану особою заяву вперше. До компетенції ж органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації, фактичного проживання) особи (у спірному випадку ГУ ПФ України в Чернігівській області) належить здійснення виплати пенсії після її призначення органом, який розглядає відповідну заяву.

Відтак, у спірному випадку суд першої інстанції правильно зазначив, що обов`язок із здійснення перерахунку пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до статті 40 Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто за 2021-2023 роки, починаючи з 02 серпня 2024 року, має бути покладений на ГУ ПФ України в Херсонській області як орган, який прийняв протиправне рішення про відмову у такому призначенні.

У свою чергу, обов`язок з виплати перерахованої пенсії належить до компетенції ГУ ПФ України в Чернігівській області як органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації, фактичного проживання) особи. Водночас, як свідчать матеріали справи, суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання ГУ ПФ України в Херсонській області про залучення ГУ ПФ України в Чернігівській області в якості другого відповідача.

Відповідно до частин п`ятої і шостої статті 43 КАС України під час вирішення питання про залучення співвідповідача чи заміну належного відповідача суд враховує, зокрема, чи знав або чи міг знати позивач до подання позову у справі про підставу для залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Після заміни сторони, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку.

Викладене, у свою чергу, свідчить, що заміна відповідача належним, залучення другого відповідача належить до повноважень суду першої інстанції. Іншого процесуальним законодавством не передбачено. Відтак, суд апеляційної інстанції на стадії апеляційного перегляду оскаржуваного рішення позбавлений можливості виправити наведену помилку.

З огляду на викладене та зважаючи на суб`єктний склад цієї справи колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявлених до ГУ ПФ України в Херсонській області позовних вимог в частині виплати ОСОБА_1 перерахованої пенсії, оскільки такими повноваженнями наділене ГУ ПФ України в Чернігівській області, яке не є відповідачем у цій справі, що виключає можливість покладення на нього будь-яких обов`язків за наслідками вирішення спору по суті.

За таких обставин суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про наявність правових підстав для перерахунку пенсії позивача відповідачем, однак в порушення норм матеріального права поклав на нього ж обов`язок з виплати перерахованої пенсії, компетенцією щодо цього відносно позивача наділена саме третя особа.

Таким чином, висновок суду першої інстанції в частині покладення на ГУ ПФ України в Херсонській області здійснити виплату ОСОБА_1 перерахованої пенсії не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, відтак рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню у відповідній частині із ухваленням у ній нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Приписи пункту 4 частини першої статті 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення неправильно застосовано норми матеріального права, що стало підставою для неправильного вирішення справи в частині позовних вимог. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а рішення суду - скасувати в частині.

Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відтак, з урахуванням того, що позовні вимоги за результатами апеляційного перегляду судового рішення фактично задоволені повністю, то зміну розподілу судових витрат суд апеляційної інстанції не здійснює.

Керуючись ст. ст. 139, 242-244, 250, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області - задовольнити частково.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 березня 2025 року - скасувати в частині задоволених позовних вимог про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто за 2021, 2022, 2023 роки, починаючи з 02.08.2024.

Ухвалити в указаній частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73028, Херсонська обл., м. Херсон, вул. Валентини Крицак, 6; код ЄДРПОУ 21295057) здійснити перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто за 2021, 2022, 2023 роки, починаючи з 02 серпня 2024 року.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

В іншій частині рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 березня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач В.В. Файдюк

Судді В.О. Аліменко

Є.І. Мєзєнцев

Повне судове рішення виготовлено 04 серпня 2026 року.