Вирок від 02 серпня 2026 р. у справі №367/3159/26 — Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/3159/26

Провадження по справі № 1-кп/367/821/2026

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2026 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 (в режимі ВКЗ)

потерпілого ОСОБА_4 ,

представника потерпілого ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ірпені Київської області кримінальне провадження, відомості щодо якого 01.05.2025 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025111050000135, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Микуличі Бородянського р-ну Київської області, громадянина України, українця, РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України, -

установив:

І. Формулювання обвинувачення, яке визнане судом доведеним.

01.05.2025 приблизно о 8:00 год ОСОБА_7 , керуючи технічно-справним транспортним засобом - автомобілем марки «Ford Focus », реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухався по вул. Кулішова в с. Горенка Бучанського району Київської області зі сторони м. Буча в бік м. Києва.

Одночасно по вул. Кулішова в с. Горенка у зустрічному напрямку зі сторони м. Києва рухався ОСОБА_4 на електровелосипеді «Cyclon».

У цей час, ОСОБА_7 почав здійснювати маневр повороту в ліво за напрямком свого руху, тобто заїзд на дорогу вул. Річкова в с. Горенка Бучанського району.

При цьому, ОСОБА_7 проявив необережність, не врахував дорожню обстановку щодо можливості виконання безпечного маневру, грубо порушив вимоги п. 10.1 та п. 11.4 та вимоги горизонтальної дорожньої розмітки 1.3 розділу 34 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 (далі - Правила), а саме: п. 10.1 - перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху; п. 11.4 - на дорогах з двостороннім рухом, які мають щонайменше дві смуги для руху в одному напрямку, забороняється виїжджати на призначений для зустрічного руху бік дороги; горизонтальна дорожня розмітка 1.3 - поділяє транспортні потоки протилежних напрямків на дорогах, які мають чотири й більше смуг руху або на ділянках доріг з трьома (2 + 1) смугами. Лінію 1.3 перетинати забороняється; - виїхав на зустрічну смугу руху по вул. Кулішова в с. Горенка та допустив зіткнення з електровелосипедом «Cyclon» під керуванням ОСОБА_4 , який рухався в зустрічному напрямку.

В результаті порушення правил безпеки дорожнього руху ОСОБА_7 ОСОБА_4 спричинено наступні тілесні ушкодження: а) Відкритий багатоуламковий перелом нижньої третини (дистального відділу) правої стегнової кістки зі зміщенням уламків, рани правого стегна, які є тяжкими тілесними ушкодженнями; б) Садна обох нижніх кінцівок, які є легкими тілесними ушкодженнями.

Водій ОСОБА_7 , порушуючи вищезазначені вимоги Правил, повинен був і мав можливість передбачити настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння у вигляді зіткнення з іншим транспортним засобом, оскільки дорожня обстановка, дорожні умови, обрана водієм швидкість руху та оглядова спроможність проїжджої частини дороги дозволяла своєчасно виявити інший транспортний засіб, який рухався в зустрічному напрямку.

Порушення водієм ОСОБА_7 вимог пункту 10.1 та пункту 11.4 та горизонтальної дорожньої розмітки 1.3 розділу 34 Правил дорожнього руху України перебувають у причинному зв?язку з дорожньо-транспортною пригодою та заподіянням ОСОБА_4 тяжких тілесних ушкоджень.

Указаними діями ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною другою статті 286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

ІІ Позиція обвинуваченого, інших учасників провадження.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 , після роз`яснення йому судом суті обвинувачення, свою провину у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України визнав повністю. В ході судового розгляду кримінального провадження надав суду показання, які є послідовними і повністю підтверджують обставини вчинення злочину, що викладені в обвинувальному акті, погодився на спрощений порядок судового розгляду, без дослідження будь-яких доказів, крім його особистого допиту щодо тих обставин, які ніким, у тому числі і ним не оспорюються та вивчення матеріалів кримінального провадження, які характеризують його особу, пояснивши, що рішення його є добровільним, наслідки, передбачені ч.3 ст.349 КПК України йому зрозумілі. У вчиненому щиро кається, просив суд не застосовувати до нього міру покарання з позбавленням права керування транспортними засобами, так як він працює електромонтером оперативно-виїзної бригади центру диспетчерського управління «ДТЕК Київські регіональні електромережі» і позбавлення права керування фактично позбавить його можливості заробляти кошти. В силу зазначеного, просив взяти також до уваги, що на його утриманні знаходиться дружина, яка зараз перебуває у декретній відпустці по догляду за дитиною, якій на даний час два роки. А також просив звільнити його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

Захисник ОСОБА_6 в судовому засіданні також зазначив, що обвинувачений ОСОБА_7 свою провину у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України визнав повністю, щиро кається, обставини вчинення злочину не опорює. Просив суд призначити обвинуваченому покарання із застосуванням ст. 75 КК України та не застосовувати до обвинуваченого додаткову міру покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримав пред`явлене обвинувачення, просив призначити ОСОБА_7 покарання за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 роки, відповідно до статті 75 КК України звільнити від відбування покарання з випробуванням та установити іспитовий строк 3 роки, призначивши додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Долю речових доказів вирішити відповідно до статті 100 КПК України, а також стягнути із ОСОБА_7 витрати за проведення експертних досліджень.

Представник потерпілого адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні зазначив, що вина ОСОБА_7 доведена, обвинувачений визнав свою провину та повідомив суду, що визнає обставини, що указані в обвинувальному акті. Щодо міри покарання обвинуваченому просив призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, відповідно до статті 75 КК України звільнити від відбування покарання з випробуванням та установити іспитовий строк 3 роки, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.

Потерпілий ОСОБА_4 в судовому засіданні повідомив суду про те, що обвинувачений пропонував йому відшкодувати шкоду в розмірі 120 000,00 грн, але він відмовився, оскільки питання відшкодування має вирішуватись після розгляду кримінального провадження. Щодо міри покарання підтримав думку свого захисника.

ІІІ Докази на підтвердження встановлених судом обставин

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_7 повністю визнав свою вину у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та у відповідності до ч.3 ст.349 КПК України, при дослідженні доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, з`ясувавши правильне розуміння обвинуваченим та іншими учасниками судового провадження змісту цих обставин, встановивши чи не має сумніву у добровільності їх позицій, роз`яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити фактичні обставини справи в апеляційному порядку, суд користуючись правом, наданим ч.3 ст.349 КПК України і відсутністю заперечень учасників судового провадження, вважає достатнім обмежитись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_7 .

Показання обвинуваченого ОСОБА_7 , надані ним під час судового розгляду про обставини вчинення вищезазначеного кримінального правопорушення з визнанням у повному обсязі своєї винуватості у висунутому обвинуваченні, з точки зору належності, допустимості, суд вважає достовірними та об`єктивними, оскільки вони є логічними, детальними, послідовними та достатніми в сукупності з іншими зібраними доказами, з точки зору взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Оскільки обставини справи ніким із учасників судового розгляду не оспорюються, обвинувачений ОСОБА_7 та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності їх позиції немає та їм роз`яснено про позбавлення права оспорювати ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку, суд відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України визнав за недоцільне дослідження доказів стосовно цих обставин справи.

Таким чином, суд, допитавши обвинуваченого та дослідивши матеріали, що характеризують особу обвинуваченого, в їх сукупності, вважає, що винність обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України при обставинах, викладених в обвинувальному акті, є повністю доведеною.

ІV. Правова кваліфікація кримінального правопорушення

Своїми діями, які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому ОСОБА_4 тяжкі тілесні ушкодження, ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України.

V. Мотиви призначення покарання

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст.12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення.

Згідно ч.2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч.2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

Дії обвинуваченого ОСОБА_7 суд кваліфікує за ч.2 ст.286 КК України, оскільки він своїми необережними діями вчинив кримінальне правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином, що виразилося у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 , відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_7 , згідно зі ст. 67 КК України, не встановлено.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , у відповідності до ст.65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання обвинуваченого.

Крім того, при призначенні покарання обвинуваченому, суд, відповідно до вимог п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України за №14 від 23 грудня 2005 року (з наступними змінами) «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», враховує не тільки наслідки, що настали, а характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину.

У кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст. 286 і ст. 287 КК України, необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов`язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно.

Питання про доцільність призначення факультативного додаткового покарання вирішується за розсудом суду з врахуванням обставин конкретної справи і з обов`язковим мотивуванням прийнятого рішення.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому додаткового покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 286 КК України, суд, зважаючи на обставини та характер вчиненого кримінального правопорушення (з необережності) та на особу обвинуваченого, який веде спосіб життя, що позитивно характеризується у суспільстві, його ставлення до вчиненого правопорушення, яке виражається в тому, що ОСОБА_7 усвідомив неправомірність своїх дій, щиро шкодує через те, що сталося, приходить до висновку за можливе не призначати обвинуваченому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Вирішуючи питання, про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства та звільнення його від відбуття покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, суд виходив з наступних мотивів.

Законодавець надав дискреційні повноваження судам у визначенні можливості звільнення від покарання з випробуванням.

Відповідно до ст. 75 КК України при вирішенні питання, чи є можливим виправлення засудженого без реального відбування покарання, суду необхідно обов`язково врахувати дані, які характеризують особу винного, а при позитивній відповіді навести переконливі аргументи, що ґрунтуються на конкретних обставинах справи.

Відтак, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, поведінку обвинуваченого після вчинення кримінального правопорушення, зокрема повне визнання вини та щире каяття у вчиненому, крім того, бажання обвинуваченого добровільно відшкодувати завдану шкоду потерпілому, що підтвердив потерпілий в судовому засіданні, а тому суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства та відповідно до вимог ст. 75 КК України слід звільнити його від відбування покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Обрані обвинуваченому вид та міра покарання, за переконанням суду, відповідають не тільки тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, обставинам справи, але й особі обвинуваченого, є обґрунтованими та будуть відповідати цілям покарання.

VІІ. Питання щодо речових доказів, витрат на залучення експертів, запобіжного заходу.

Судові витрати згідно частини другої статті 124 КПК України, а саме витрати, пов`язані із залученням експертів для проведення судових експертиз, що проводилась експертами Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, підлягають стягненню з обвинуваченого.

Питання щодо речових доказів вирішити в порядку статті 100 КПК України.

Підстави для обрання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд не убачає.

Керуючись статтями 50, 65-67 КК України, частиною другою статті 286 КК України, , статтями 100, 124, 349, 370, 374 КПК України, суд,-

ухвалив:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі, без позбавленням права керувати транспортними засобами.

Відповідно до статті 75 КК України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , звільнити від відбування покарання з випробуванням та встановити іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік, поклавши на нього відповідно до статті 76 КК України обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Строк відбування покарання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обчислювати з моменту проголошення вироку.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили не обирати.

Стягнути із ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь держави витрати за проведення Київським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України експертиз: №СЕ-19/111-25/30005-ІТ від 21.05.2025 у розмірі 4457,00 грн; №СЕ-19/111-25/30010-ІТ від 04.07.2025 у розмірі 5348,40 грн; №СЕ-19/111-25/30004-ІТ від 28.08.2025 у розмірі 5348,40 грн; №СЕ-19/111-25/79434-ІТ від 02.01.2026 у розмірі 3565,60 грн; а всього стягнути 18719,40 грн (вісімнадцять тисяч сімсот дев`ятнадцять гривень сорок копійок).

Арешт накладений на майно, відповідно ухвали слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08.05.2025 у справі № 369/7833/25 (провадження №1-кс/369/1416/2025) - скасувати після набрання вироком законної сили.

Після набрання вироком законної сили речові докази, який перебуває на зберіганні на майданчику :

автомобіль марки «Ford Focus », реєстраційний номер НОМЕР_2 ,– повернути власнику ОСОБА_7 ;

електровелосипед «Cyclon» без реєстраційного номера, - повернути в користування ОСОБА_4 .

Вирок може бути оскаржений, з урахуванням особливостей, передбачених статтею 394 КПК України, до Київського апеляційного суду через Ірпінський міський суд Київської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Вирок складено та проголошено 03.08.2026.

Суддя: ОСОБА_1