Постанова від 03 серпня 2026 р. у справі №620/12229/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/12229/24 Суддя першої інстанції: Олена ЛУКАШОВА

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Файдюка В.В.,

суддів: Аліменка В.О., Мєзєнцева Є.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) (далі - відповідач), в якому просив:

- визнати протиправною відмову відповідача, викладену в листі від 19 лютого 2024 року, яким було відмовлено в здійсненні виплати додаткової грошової винагороди в розмірі 100 000 гривень за кожен місяць перебування на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров`я у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини;

- зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу додаткової грошової винагороди у розмірі 100 000 гривень за кожен місяць перебування на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров`я у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 березня 2025 року у задоволені позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії - відмовлено повністю.

При цьому суд першої інстанції виходив з того, що відповідач виплатив позивачу збільшену додаткову винагороду до 100 000 грн у листопаді 2023 року за 11 днів жовтня 2023 року та у лютому 2024 року за 8 днів жовтня 2023 року.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Свою позицію обґрунтовує тим, що виплата додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень за час перебування у відпустці за рішенням військово-лікарської комісії (ступінь важкості травми визначено як легку, а не тяжку) позивачу не передбачена.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2026 року продовжено строк розгляду справи та призначено справу до розгляду у порядку письмового провадження з 04 серпня 2026 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що її необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 з 25.02.2022 по 29.12.2023 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується військовим квитком (а.с. 10-13).

Згідно з довідкою про обставини травми від 14.10.2023 № 558 позивач 11.10.2023 отримав вогнепально-осколкове сліпе поранення під час ведення бою із захисту Батьківщини у районі н.п. Новомихайлівка (а.с. 14).

Відповідно до листа Комунального підприємства Рівненська обласна клінічна лікарня імені Юрія Семенюка Рівненської обласної ради від 27.02.2025 №389/0113/25 позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 16.10.2023 по 19.10.2023 (а.с. 79).

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 19.10.2023 № 315-ВВ, на підставі довідки ВЛК Рівненської обласної клінічної лікарні імені Юрія Семенюка Рівненської обласної ради від 18.10.2023 № 696, позивачу надана відпустка за станом здоров`я з 19.10.2023 по 17.11.2023 (а.с.75 на звороті).

З довідки ВЛК Рівненської обласної клінічної лікарні імені Юрія Семенюка Рівненської обласної ради від 18.10.2023 № 696 встановлено, що отримане 11.10.2023 поранення пов`язане із захистом Батьківщини та за ступенем важкості віднесене до легких (а.с. 80).

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 23.11.2023 № 406-ВВ, на підставі довідки гарнізонної військово-лікарської комісії від 21.11.2023 № 4546, позивачу надана відпустка за станом здоров`я з 22.11.2023 по 21.12.2023 (а.с. 76).

З довідки гарнізонної військово-лікарської комісії від 21.11.2023 № 4546 вбачається, що отримане 11.10.2023 поранення пов`язане із захистом Батьківщини та за ступенем важкості віднесене до легких (а.с. 84).

Згідно з Наказом від 09.02.2024 № 200-ОС начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 позивачу виплачено додаткову винагороду у розмірі 100 000 грн з дня отримання такого поранення та за час стаціонарного лікування (а.с. 75).

З розрахункових листів вбачається, що додаткова винагорода за жовтень 2023 року виплачена позивачу у листопаді 2023 року за 11 днів у сумі 35 483,87 грн та у лютому 2024 року за 8 днів у сумі 25 806,45 грн (а.с. 63).

Листом від 02.04.2024 № 02.1.1/3125-24-Вих відповідач повідомив позивача, що йому виплачена додаткова винагорода з дня отримання поранення та за час перебування на стаціонарному лікуванні у розмірі до 100 000 грн за період з 12.10.2023 по 19.10.2023 (а.с. 21-22а).

Вважаючи протиправним дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про відмову у здійсненні виплати додаткового грошової допомоги за кожен місяць перебування у відпустці для лікування після поранення, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду виходить з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ч. 1 ст. 6, ч. 1 ст. 14 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» від 03.04.2003 № 661-IV (у редакції, чинні на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 661-IV) Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення, до особового складу якої входять військовослужбовці та працівники Держприкордонслужби.

Згідно зі статтею 16 Закону № 661-IV умови грошового забезпечення військовослужбовців та оплати праці працівників Державної прикордонної служби України визначаються законодавством.

Частиною 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Відповідно до ст.ст. 1, 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ; у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

Частинами 2-4 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану» від 24.02.2022 №64/2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, строк дії якого продовжено Указами Президента України: №133/2022 від 14.03.2022, №259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, №573/2022 від 12.08.2022 та №757/2022 від 07.11.2022, №58/2023 від 06.02.2023, від 01.05.2023 №254/2023, від 26.07.2023 №451/2023, від 06.11.2023 №734/2023, від 05.02.2024 №49/2024 станом на час розгляду справи в суді воєнний стан триває.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята Постанова № 168, пунктом 1 якої (із змінами) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Пунктом 5 Постанови № 168 передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування і застосовується з 24.02.2022.

До Постанови № 168, 01.04.2022 постановою Кабінету Міністрів України № 400 внесено зміни, згідно з якими до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 грн, включати осіб, зазначених у пункті 1, у тому числі тих, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Таким чином, особи, які перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини (включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого) або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії - включаються до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000, 00 грн.

При цьому, Постанова № 168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, пов`язаних із пораненням, одержаним при захистом Батьківщини або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, за які виплачується збільшена до 100000 гривень винагорода.

Процедуру здійснення виплати на період воєнного стану військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (далі - військовослужбовці) додаткової винагороди, передбаченої пунктами 1-1, 1-2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», встановлюють перелік бойових (спеціальних) завдань та заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, для здійснення такої виплати, з урахуванням завдань, покладених на Державну прикордонну службу України (далі - Держприкордонслужба) визначено Особливостями виплати на період воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженими Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01 вересня 2023 року № 726, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 04 вересня 2023 року за № 1543/40599 (далі - Особливості № 726).

Згідно з п.п. 1 п. 13 Особливостей № 726 відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень до таких наказів включаються військовослужбовці, зазначені в пункті 2 цих Особливостей, у тому числі такі, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, - з дня отримання такого поранення та за час стаціонарного лікування, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (у тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або за час такої відпустки;

Отже, додаткова винагорода у розмірі 100 000 грн виплачується військовослужбовцю за період перебування у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії. Умовами її виплати є пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва) із захистом Батьківщини, а також факт отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Аналогічний правовий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 11.04.2024 у справі № 340/5387/22.

Як підтверджено матеріалами справи, позивач у період з 19.10.2023 по 17.11.2023, та у період з 22.11.2023 по 21.12.2023 дійсно перебував у відпустці для лікування після поранення за висновками військово-лікарської комісії.

При цьому, відповідно до довідок військово-лікарської комісії від 18.10.2023 № 696, від 21.11.2023 № 4546, отримане 11.10.2023 поранення, пов`язане із захистом Батьківщини та за ступенем важкості віднесене до легких.

З урахуванням вищевикладених обставин, враховуючи вимоги пп. 1 п. 13 Особливостей № 726, виплата додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн грн за час перебування у відпустці за рішеннями ВЛК, позивачу не передбачена.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 березня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та подальшому оскарженню не підлягає відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 263, п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Суддя-доповідач В.В. Файдюк

Судді В.О. Аліменко

Є.І. Мєзєнцев

Повне судове рішення виготовлено 04 серпня 2026 року.